Суспільство
Музей Івана Гончара відкриває курс, як правильно співати колядки і щедрівки
Музей Івана Гончара відкриває курс з навчання, як правильно співати колядки і щедрівки. Під час навчання можна буде відкрити музичне та поетичне розмаїття давніх різдвяних пісень.
Про це повідомили на фейсбук-сторінці Музею.
Зазначається, що традиція колядування та щедрування — одна з найкраще збережених сьогодні в своєму живому побутуванні. В архівах та друкованих виданнях є сотні унікальних зразків колядок та щедрівок, що своєю глибиною сягають сотень років, проте для більшості людей відомі лише кілька популярних, які мають досить пізнє походження.
Авторка курсу — Юлія Миколайчук. Вона — етноспівачка з досвідом співу більш як 20 років, викладачка традиційного співу. З дитинства співала в фольклорному ансамблі «Веснянка», закінчила Кафедру фольклору в Рівненському державному гуманітарному університеті. Учасниця гурту «Вільце».
Читайте також: Майбутнє пам’яток – у приватних руках. Хто рятує культурну спадщину України? Історія ініціативи «Спадщина.UA»
Про що дізнаєтесь на курсі
- про зимові традиції українців;
- чим відрізняються колядки та щедрівки;
- для кого співали ці пісні.
Чому зможете навчитись:
- видобувати природний грудний звук;
- правильно дихати та працювати діафрагмою;
- співати колядки та щедрівки.
Для кого цей курс:
- для жінок та чоловіків, які володіють базовими навичками співу;
Інформація про курс:
- курс складається з 8-ми занять по 2 години, що проходять двічі на тиждень;
- заняття охоплює роботу з голосом, вивчення пісень та інформаційні блоки;
- група до 10 людей.
Розклад зустрічей:
- вівторок, четвер о 19:00
- 8 занять по 2 год.
Початок курсу: 30 листопада
Вартість курсу: 5000 грн.
Адреса: Київ, Лаврська 19, НЦНК «Музей Івана Гончара».
Про музей
Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» — державний всеукраїнський спеціалізований науково-дослідний культурно-освітній заклад з вивчення та зберігання творів народного мистецтва. Музей розташований у Києві на вул. Лаврська, 19. Заснований 1993 року на базі приватної колекції Івана Гончара — художника, скульптора та громадського діяча.
Нагадаємо, Музей Івана Гончара розробив онлайн-курс про різдвяні традиції.
Окрім того, Музей Івана Гончара запустив онлайн-виставку зі світлинами українців минулих століть.
Фото: facebook.com/honcharmuseum.
Про книгу
Про Вікторію Амеліну
На його честь було названо корабль, а доньки в памʼять про нього заснували та розвивають ферму у рідному місті.
Капітан І рангу Юрій Олефіренко хотів займатися власним сільським господарством. А коли у 2014 росія напала на Україну, став на захист Батьківщини та віддав за неї своє життя у битві за Маріуполь… Після загибелі капітана його ім’я присвоїли десантному кораблю, який від початку повномасштабної війни давав відсіч окупантам!
Історія Юрія Олефіренко
Капітан І рангу Юрій Олефіренко був командиром 73-го морського центру спецпризначення. Коли у 2014 росія напала на Україну, він вже 1,5 року як був на пенсії, але повернувся.
“Я кажу: “Куди ти йдеш”?” Я йду за рідну країну, за Україну, за український народ”, – розповідає дружина героя.
16 січня 2015 Юрій давав відсіч навалі окупантів під Маріуполем та отримав тяжкі поранення. Він закрив собою та врятував трьох бійців, однак сам загинув…Посмертно Юрія нагородили відзнакою “Народний герой України”. А на його честь назвали флагман українського флоту – десантний корабель “Юрій Олефіренко”.
Фермерська справа – на честь батька
Після загибелі капітана родині виділили земельну ділянку на ведення сільського господарства. І його доньки вирішили втілити його давню мрію та відкрити власну ферму.
“Десь у цих краях працювала бабуся, тому що вона була передовою дояркою. Ія знаю, що ще маленьким хлопчиком він прибігав туди, до неї. Він був людиною ерудованою, дуже розвиненою, знав багато мов, але не боявся такої роботи: він брав і орав город”, – ділиться Олеся Олефіренка, донька Юрія.
Через рік в Ольги було вже 50 телят, і, здавалося, на ферму чекає велике майбутне. Та через рік ресурсів на її утримання почало не вистачати і ферма припинила своє існування.
Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська
Подолання кризи
Однак рік тому завдяки конкурсу #Варто “РобитИ” Оля отримала можливість відродити справу. А рідні підтримали та допомогли їй почати з нуля.
Зараз на фермі Олефіренків вже 28 свиней та 45 поросят – завдяки гранту справа рухається вперед. Родина покращує умови утримання та планує збільшити поголівʼя худоби. Справа, про яку мріяв капітан, продовжує жити та розвиватись завдяки його донькам.
Нагадаємо, що переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО.
Також ми повідомляли, що в “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів
«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті
«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...
Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел
Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...
«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю
У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...
Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом
Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...