Суспільство
“Моя бабця – бізнес-вумен”: шість підприємців, які відкрили бізнес після 50
Якщо ви досі вважаєте, що після 50-ти років все, що залишається робити – це в’язати шкарпетки своїм онукам перед телевізором, або сидіти з подружками десь на лавці – ви помиляєтесь. У такому віці життя тільки починається. Думаєте – голосні слова? А от вам приклад людей, які стали підприємцями уже після появи перших сивин і доводять, що бізнес на пенсії – це круто.
З бухгалтера у майстриню
Киянці Юлії Давиденко трішки за 50 і вона покинула роботу у нудному офісі та почала займатись мистецтвом. За плечима – 28 років стажу роботи бухгалтером, але коли чоловік подарував майстер-клас з мозаїки – життя змінилось.
Зараз жінка займається виготовленням картин з каміння, ціни на які можуть досягати до кількох тисяч доларів. Юлія рік освоювала техніку та займалась обладнанням домашньої студії. Найбільше жінка любить зображувати птиць та квіти, але частенько бувають замовлення і з церкви.
Робота майстрині над одним квадратним метром мозаїки коштує від 1000 євро. Якщо малюнок складний, наприклад, з обличчями людей, завитками і іншими дрібними деталями – ціна стартує вже від 1500 євро.
Сировар, який був трактористом
Григорій Несвіт з Луганщини раніше працював трактористом. Коли у 90-х розпався колгосп, чоловіку довелось шукати нову роботу та їхати на заробітки.
Всі кошти, які заробив вклав у бізнес. Щоб зайнятись підприємницькою діяльністю написали бізнес-план та отримали грант на обладнання. І зараз разом з дружиною виготовляють сири та спеціалізуються на молочці.
Кажуть, що на сирах заробляють близько 35 000 гривень на місяць. А ви ще досі жалієтесь на маленьку пенсію?
Від домогосподарки до бізнес-вумен
Наталія Деньга – домогосподарка з Києва з двома дорослими дітьми. Коли розлучилась з чоловіком, почала шукати щось, що відволіче її від гнітючих думок. Саме тоді старша донька запропонувала варити і продавати повидло.
У свої 50 років Наталія почала все спочатку. Жінка довго експериментувала, вигадувала нові рецепти. Пробувала робити і сливове повидло з додаванням шоколаду, і з шишок, і з волоських горіхів. Після повидла взялася за цукати. Так відкрила невеличкий бізнес, який допоміг відволіктись і повернути смак до життя.
Зараз “Цукатъ” – це невеличка сімейна майстерня натуральної продукції. Цукати і повидло полюбились не тільки українцям, а й встигли побувати у багатьох інших країнах. А ціни – в середньому 200 гривень за набір цукатів 350 грам.
Династія перекладачів
Щоб не сидіти вдома на пенсії, Юрій Глібов вирішив зайнятись бізнесом. Чоловік згадав, що належить до сім’ї перекладачів, і що його пра-пра прадід займався цією професією. Тому, він вирішив відкрити бюро перекладу. Але, назвати його поліглотом – важко. Тому, після реєстрації бізнесу донька Юрія взяла всі переклади на себе.
А Юрій зайнявся пошуком замовників і звітністю фірми.
Спочатку було важко знайти клієнтів – доводилось ходити роздавати флаєри біля метро і розклеювати оголошення. Але бюро потроху розвивалось і зараз є успішним сімейним бізнесом.
Юрію Глібову зараз 56 і він сподівається, що його династію перекладачів продовжать майбутні онуки та правнуки.
Сир для військових
Засновниці ферми “ЕкоКоза” Людмилі Сороці 57 років. У 2014 році в її рідному селі Боброве, що на Луганщині, почались воєнні дії, та й досі сюди часто залітають снаряди.
Після смерті батька у 2015 році Людмила вирішила залишитись в селі, а щоб скрасити свою самотність – купила двох кіз. Розведення тварин так захопило жінку, що вона почала купувати собі нових. За два роки кізочок вже було 21. Людмила вирішила займатись сироварінням, пройшла курси та отримала грант на обладнання.
Зараз фермерка готує різні виду сиру. З десяти літрів молока виходить близько 1 кг сиру, а приготування самого простого виробу займає від чотирьох годин. За добу може зробити близько 4 кг смакоти. Серед шанувальників сиру Людмили є і військові, яким жінка продає їх за собівартістю.
В роздрібній торгівлі молоді сири зі спеціями коштують від 200 грн, витримані понад два місяці – від 300 грн.
Віагра від фермера
Фермер з села Довжок, що на Хмельниччині, Леонтій Гасюк обрав бізнес замість пенсії. Чоловік зайняв незвичну нішу в українському сільському господарстві – вирощування гарбузів. З їх насіння чоловік робить олію, яка є натуральним афродизіаком (в народі – віагрою). Серед покупців здебільшого чоловіки, які купують олію, щоб позбутися “чоловічих” проблем. А ще вона очищає кров від холестерину. За 0,5 літра такої олії беруть від 200 гривень.
Крім гарбузів, чоловік вирощує ще й сою та пшеницю, а також має великі площі саджанців декоративних порід дерев.
Суспільство
Дорогою на роботу в Тернополі СММниця Оля кілька разів зустрічала дідуся, який продає саморобні дерев’яні троянди — по 35 гривень за одну.
Попри низьку ціну, торгівля просувалася повільно. Тоді дівчина вирішила розповісти в Threads про квіти, які придбала собі та подружкам. Завдяки її допису троянди з деревини почали замовляти жителі різних міст України.
«Вічні» квіти з Тернопільщини
63-річний Олександр живе в селі Горинка на Тернопільщині, де має худобу та город. Вільний від господарства час чоловік береже для хобі — створює квіти з деревини. Олександр пригадує, що цю техніку освоїв багато років тому для панно, а з часом удосконалив методи обробки матеріалу й почав робити об’ємні троянди в натуральну величину.
Навесні майстер їздить за 50 кілометрів в обласний центр продавати свої вироби. Квиток до Тернополя коштує близько ста гривень, тому таких виїздів небагато. Раніше Олександр продавав квіти по 35 — говорить, що ціну ставив символічну й не рахував собівартість.
Фото користувачки Олени в Threads
Допис про майстра з Торговиці
Оля працює в тернопільській СММ-агенції, де пише сценарії до відео й тексти, що піднімають продажі товарів. Дорогою на роботу дівчина не раз бачила на Торговиці дідуся з виробами, які той згортав і віз додому.
Напередодні 8 березня Оля купила в майстра сім троянд і роздала їх дівчатам на роботі, у той же день написала про це в Threads. Інші користувачі почали поширювати публікацію та просили надіслати квіти «Новою поштою». Наразі під дописом майже 500 коментарів від замовників зі Львова, Києва, Житомира та інших міст України.
«Ці троянди чимось нагадали мені дитинство. У нас вдома теж стояли дерев’яні квіти на підвіконні. Років десять їх ніхто й ніколи не зрушував з місця, тільки мама десь раз на рік бризкала букет лаком для волосся, аби блищав. Я думаю, людям теж відгукнулися ці вироби з дитинства, ну і, звичайно ж, вони захотіли підтримати пана Олександра», — ділиться Оля.
Після такої реакції дівчина попросила контакти майстра, аби замовники дзвонили безпосередньо йому. Чоловік має кнопковий телефон і зізнається, що точно б не займався просуванням своїх виробів в інтернеті. Олександр не виробляє квіти у великих масштабах, бо процес може тривати тижнями.
Хобі не для бізнесу
Створення троянди з деревини — це вимочування фанери, вирізання пелюсток, підготовка стебла, скручування та розфарбовування.
Усе це Олександр робить переважно взимку, коли має менше роботи по господарству. Чоловік не очікував такої кількості коментарів і замовлень з інших міст — для зв’язку він залишив контакт своєї доньки Оксани. Вона розповіла, що з початку березня вже продали близько 60 троянд — а це майже всі запаси, які її батько вирізав протягом пів року.
Пізніше про Олександра також розповіла користувачка тіктоку Олена. Вона допомогла йому відправити партію квітів «Новою поштою». Її відео на момент публікації набрало понад 3,7 млн переглядів.
@olhor.ua Одна моя покупка квітів ручної роботи привела до несподіваної та крутої реклами майстра з виготовлення дерев'яних троянд 🌹
♬ оригінальний звук – OLHOR
«Я ніколи не робив на замовлення, бо знав, що не можу продати більше, ніж виробляю. Донька розповіла мені, що переглядів багато. Це потрібно дякувати Олені та Олі за те, що вони так поставилися», — говорить Олександр.
Люди в коментарях дивувалися, що дерев’яні троянди коштують дешевше за живі квіти, які швидко зів’януть. Попри те, що Олена та потенційні замовники пропонували більші гроші, майстер відмовився піднімати ціну вище ніж 80 гривень за квітку — свій вибір пояснює тим, що не планує перетворювати хобі на бізнес і поки нових замовлень не приймає.
Під час будівництва метро на Виноградар у Києві фахівці зводять перший в Україні дворівневий тунель.
Про це повідомив директор з промислового та підземного будівництва Акім Хохлов в етері телеканалу «Київ 24».
Перебіг будівництва
Будівельники зводять одразу два рівні з відставанням 50 метрів. Наразі фахівці зробили понад 200 метрів тунелю.
Нижній тунель використовуватимуть для потягів від Києва до Виноградаря, верхній — у зворотному напрямку.
Також на ділянці облаштують спеціальні матеріали для звукоізоляції, позаяк тунель проходить у густонаселеному районі. Це рішення дозволить поглинати майже весь шум від потягів, а місцеві жителі не відчуватимуть сильних підземних коливань.
Читайте також: Куди піти в Києві цього тижня: лекції, фестивалі та зустрічі, які шкода пропускати
Метро на Виноградар зсередини.🚝😱Метро на Виноградар зсередини: як працюватиме дворівневий тунель? Роблять одразу два рівні з відставанням у 50 метрів. Нижній тунель буде для потяга від міста до Виноградаря, другий (верхній) — навпаки, пояснює Акім Хохлов, директор з промислового та підземного будівництва. 🔕Хохлов зазначає, що в тунелі встановлюють матеріали для звукоізоляції, які поглинатимуть майже весь шум від потягів. Мешканці навіть не відчуватимуть сильних підземних коливань. Наразі зроблено вже більш як 200 метрів тунелю, додає він.
Опубліковано Телеканал Київ24 Середа, 12 березня 2025 р.
Раніше ми писали, що на будівництві метро у Києві закладають котлован станції «Мостицька» (ФОТО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Autostrada
Суспільство
Проєкт Успенської площі в Дніпрі, який розробила команда архітекторів Дмитра Воліка та Ксенії Донецької, отримав престижну нагороду Urban Design & Architecture Design Awards 2025. Премію організовує один із провідних представників архітектурної преси Architecture Press Release.
Про це повідомив засновник світлотехнічної компанії Expolight Микола Каблука, який працював над втіленням проєкту.
Проєкт площі уперше отримав цю нагороду для України. Для реалізації задуму долучилися компанії АКАМ, Expolight та KOMPAN.
«Успенська площа — один з наших улюбленіших об’єктів у рідному Дніпрі, яким ми дуже пишаємось. Завжди повторюю, що такого рівня благоустрою дійсно немає ні в Нью-Йорку, ні в Лондоні. І тут втілене дійсно супер-топове світло та унікальні рішення, які не робить ніхто у світі, наприклад, світильник з каустичним ефектом на опорі», — написав Микола Каблука.
Читайте також: Пішохідний бульвар у Дніпрі ввійшов до світової збірки найкращих проєктів (ФОТО)
Він зазначив, що структура площі нагадує переплетення ниток, і для розкриття цієї ідеї використали рішення зі світлом. Коли людина заходить на площу, датчики руху активують світло, яке супроводжує її та реагує на кожен крок. Микола Каблука пояснив, що це символізує взаємодію людини з містом та її вплив на простір.
Також проєкт вийшов у фінал ArchDaily 2025 Building of the Year Awards та став одним із п’яти фіналістів.
Нагадаємо, що українська студія здобула премію від ArchDaily за найкращий дизайн крамниці в Одесі (ФОТО).
Фото: Андрій Авдієнко, Євген Савченко та Олег Мельников
