Суспільство
Як активісти Доступно.UA роблять міста та заклади доступними
Третє грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю. Але це зовсім не свято, а день, коли ще раз потрібно наголосити на їхніх правах. Вже кілька років громадські активісти у Доступно.UA поширюють ідею доступності міського простору. Вони хочуть показати, що люди, які пересуваються на інвалідному візку, можуть жити і насолоджуватись життям на повну, гуляти містом, відвідувати різні заходи та заклади як і ті, хто ходить на своїх двох. Все, що для цього потрібно – державна підтримка та добра воля власників закладів. Засновником цієї громадської ініціативи є Дмитро Щебетюк. 10 років тому чоловік опинився на візку через травму хребта. А тепер разом з командою проводить Форум Інклюзивності.
Дмитро Щебетюк
Засновник організації Доступно.UA
Хочу зробити заклади і міста доступними для людей на візках
Вже десять років я пересуваюсь на інвалідному візку. Ще на 5-му курсі навчання в університеті я посковзнувся і переламав хребет. Довгий час займався реабілітацією – постійні тренування та оздоровчі процедури. Але потім зрозумів, що так життя проходить повз. Можливо, через якийсь час я поворухну кінцівками, але скільки років було б витрачено. Тому вирішив, що потрібно насолоджуватись життям тут і зараз.
Ініціатива Доступно.UA з’явилась у 2015 році. Тоді я активно займався плаванням та готувався до змагань. Моя подруга (вона теж пересувається на візку) дуже любить ходити по різних закладах і якось ми зустрілись в одному з них. Я подумав, що туди неможливо потрапити людині з інвалідністю. Але все виявилось навпаки – вхід на рівні з тротуаром, є низькі столики, велика вбиральня.
Тоді ми подумали, що було б класно писати відгуки у закладах, щоб власники намагались робити приміщення доступнішими. Вони цього не роблять самостійно, бо переконані – люди з інвалідністю до них не навідуються. Замкнене коло.
Ми висловлювали рекомендації власникам закладів. Наприклад, якщо ширина проходу 60 см, а потрібно 70, щоб легко можна було проїхати на візку, то чому цього не зробити? Згодом проєкт розрісся і ми почали перевіряти міста України на доступність. Крім того, робимо звіт для людей з інвалідністю, щоб вони розуміли, які місця для них зручні, а які ні.
Я не створював проєкт заради проєкту. Мене перло від того, що я роблю. Також почав знімати відеоблоги і розповідати про подорожі автостопом на візку.
Ми хочемо, щоб суспільство нормально сприймало людей з інвалідністю – не потрібно нас жаліти чи героїзувати. Просто всі повинні мати рівні права. І ми боремось з неправильним сприйняттям. Якось моя подруга сиділа в переході і просто пила каву. Люди, які проходили повз, кинули їй дріб’язок прямо у стакан. Тобто вони вважають – якщо людина на візку, її треба пожаліти.
Як відбувається перевірка міст?
Чим краще буде розвинений безбар’єрний простір в українських містах, тим більше ця тема розвиватиметься. Це потрібне не тільки людям на візках, а й маломобільним групам населення – пенсіонерам, мамам з візочками, людям з травмами. Та навіть тим, хто просто тягне тяжку валізу. Люди повинні насолоджуватись життям, а не думати про те, як здолати перешкоди при вході у приміщення чи на пішохідному переході.
Читайте також: ІТ-освіта для людей з інвалідністю: як працює проєкт BeQA
Тому ми і почали перевіряти міста на доступність. Як це відбувається? Група з чотирьох людей направляється у конкретне місто, складає маршрут, залучає волонтерів чи активістів. Ми перевіряємо радіус 500 метрів, умовно, від центру. Також охоплюємо кілька обов’язкових об’єктів – залізничний вокзал, автовокзал, театр, кінотеатр, аптеки, супермаркети. Мінімум 30 місць. Звичайно, звертаємо увагу, чи правильно зроблені пішохідні переходи, чи є звукові сигнали для людей з валами зору, чи правильна ширина пандуса, чи є стоянка для людей з інвалідністю. Ми робимо звіти всіх проблемних точок у місті і подаємо в адміністрацію.
За результатами моніторингу міського простору складаємо рейтинг доступності українських міст. Про сильні та слабкі місця пишемо у себе на сторінці. Зараз першість займає Вінниця. Саме тут найкращий результат по облаштуванню та пристосованості для маломобільних груп населення.
Ми разом з командою Доступно.UA створили додаток TosMap, який допоможе зорієнтуватися в українських містах та знайти безбар’єрні локації. У додатку зараз понад 500 місць у 25 містах України. На карті можна знайти і розважальні локації, і адміністративні будівлі, і публічні простори, а також аптеки, супермаркети, вокзали.
Доступні заклади мають більше прибутку
За роки роботи ми побували вже в 40-ка містах України – це обласні і районні центри. Плануємо охопити 100 міст і щороку оновлювати інформацію. Окрім рейтингу доступності, створили ще й нагороду “Відкриті двері”, яка вручається просторам та ініціативам, які є безбар’єрними та зручними для всіх.
Переможці надавали статистику, що завдяки доступності змогли збільшити свій прибуток на 20%. А торішній переможець називав цифру у 47%. Безбар’єрність йде бізнесу лише на користь.
Стосовно міст, то тут ми бачимо теж позитивні зрушення. Найяскравіший приклад був у Білій Церкві, коли центр надання соціальних послуг вранці отримав від нас рекомендації, що потрібно зробити поручні для людей на візках. І вже ввечері вони це зробили!
Минулого року на просторах інтернету обговорювали зупинку громадського транспорту на Палаці Спорту у Києві. Тоді її зробили з купою сходинок. Там не те, що людям на візках незручно, а й пішоходам. Завдяки нашому допису у соціальних мережах це змінили. Торгові центри також розвиваються у сфері доступності. Наприклад, ТЦ Городок, що в Києві, планує реконструкцію архітектурної безбар’єрності.
Читайте також: Хустини від сонячних діток: історія першого в Україні інклюзивного ательє
Питання доступності особливо стало гостро під час карантину. Бо людям з інвалідністю доводиться просити про допомогу і значно більше контактувати з іншими. За цей час мені жодного разу не відмовили, але це збільшує ризики захворювання. Тому ми робимо все для того, щоб люди з інвалідністю могли без сторонньої допомоги пересуватись містом.
Про Форум Інклюзивності
Однією з найважливіших ініціатив Доступно.UA є Форум Інклюзивності. Чотири роки поспіль ми збираємо представників влади, бізнесу та громадянського суспільства для створення простору, доступного кожному. Раніше ми збирались офлайн і виділяли на захід один день. Цього року Форум Інклюзивності переноситься в онлайн-формат і тепер точно стане доступним кожному. Подія проходить з 11 листопада по 3 грудня. Ми хочемо нагадати, що Міжнародний день людей з інвалідністю — це не свято, а день коли ще раз, ще голосніше, потрібно наголосити суспільству на правах людей з інвалідністю. Уявіть, раніше у цей день навіть сипались привітання. Це неправильно! Третє грудня – той день, коли треба проаналізувати зроблене за рік та планувати наступний.
Цього року Форум складається з 17 тематичних блоків, дискусій та лекцій експертів, практики для підписників організації, воркшопу для регіональних активістів. До другого грудня включно ми проводимо прямі ефіри з експертами, щоб виявити, які проблеми є в українському суспільстві щодо захисту людей з інвалідністю. Чим більше ця тема буде обговорюватись, тим швидше влада зверне на нас увагу та почте займатись доступністю міст.
У рамках Форуму ми створили відеопроєкт “Задача з зірочкою”, де активісти розповідають про свій шлях, як їм вдається змінювати суспільство.
14 людей з різних регіонів – це і мами дітей з інвалідністю, і ветерани ООС, і спортсмени, і соціальні підприємці. Чому така назва? Кожен з нас у школі розв’язував задачі з зірочкою. Так само роблять і люди з інвалідністю. Герої нашого відеопроєкту розв’язують складні задачі, які потребують нестандартних рішень, креативності та сили волі. Кожен може переглянути відео в будь-який зручний час і надихнутись змінами, які роблять герої відео у своїх містах чи селах.
Читайте також: Кранчі з любов’ю: як молодь з інвалідністю створює корисні сніданки
Наприклад, одна з учасниць – Анна Давиденко. Вона виховує підлітка з аутизмом і навчає бізнес, як толерантно ставитись до таких людей і надавати їм послуги. А Вячеслав Овсєєнко навчає людей з інвалідністю основам віддаленої комунікації та готує спеціалістів для роботи операторами кол-центрів.
Всі відео з Форуму можна подивитись у відкритому доступу – на наших сторінках у Facebook та YouTube. Форум безкоштовний, але також існують різні типи квитків підтримки. Тому кожен може стати інвестором події.
Що кожен з нас може зробити у Міжнародний день людей з інвалідністю?
Як я вже казав, це не свято, а день, коли ми ще раз уважніше повинні приділити увагу проблемам людей з інвалідністю. Кожен з нас може долучитись до Дня досвіду, який ми запровадили у рамках Форуму Інклюзивності. Іншим важко зрозуміти, що відчувають люди з інвалідністю.
Наші проблеми можуть бути далекими від вас, бо ви просто не помічаєте бар’єри у місті. Тому спробуйте пережити чужий досвід.
- Перший варіант – про людей на візках. Ви можете відстежувати маршрут, яким ходите щодня. Спробуйте оминати будь-які бар’єри – сходинки, бордюри, підземні переходи. І тоді подумайте, наскільки складно пересуватись людям на візках.
- Другий варіант – про людей з порушенням зору. Спробуйте зранку зробити звичайні вам речі, але з заплющеними очима. Так само подивіться фільм чи вийдіть на прогулянку, але щоб хтось із друзів розповідав про те, що бачить навколо.
- Третій варіант – про людей з порушенням слуху. Спробуйте жестами пояснити баристі, яку каву хочете, або просто поспілкуватись з кимось без слів. Так ви хоч трохи зможете зрозуміти ці глобальні проблеми. Напишіть свої переживання про проведення Дня доступності у себе на сторінці у соціальних мережах.
До травми я теж ніколи не звертав увагу на ці бар’єри. І зараз, коли приїжджаю у якесь місце, то дивуюсь, звідки там сходи. А вони були завжди, просто раніше я цього не помічав і не розумів, наскільки це обмежує пересування.
А ще, скільки разів це не обговолювалт – все одно продовжують казати “інваліди”. Це неправильний термін. “Інвалід” перекладається як неспроможний. Те саме стосується терміну “люди з обмеженими можливостями” чи “особливі потреби”. У кожної людини свої обмежені можливості – хтось може полетіти на Мальдіви, а хтось ні, хтось може підняти штангу 50 кг, а хтось ні. І якщо людина не може це зробити, це не означає, що вона має інвалідність. Сходити в магазин чи розважитись в кінотеатрі – це звичайні речі. І всі обмеження штучно створені. Тому ми і говоримо про доступність. Абсолютно всі люди повинні мати рівні права та можливості. Це є основою нашої організації та Форуму Інклюзивності.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
