Суспільство
Майстерня під Чорною Горою, цех у сільраді. Як пів сотні закарпатців створюють бронежилети для наших захисників
Курортна місцина в найтеплішому районі Закарпаття, на Виноградівщині, під знаменитою Чорною Горою: мальовничі скелі, туристичний комплекс з садом і великою водоймою. Сюди приїздили на відпочинок, купатися та рибалити.
Сьогодні ж ми приїхали побачити, як тут роблять пластини для бронежилетів – місцеві ентузіасти об’єдналися й створюють захист для тих, хто на фронті, у спосіб, який є можливим.
Даніель Козлович – виноградівець, який 10 років живе і працює у Львові. Він повернувся на Закарпаття, аби організувати пункт допомоги фронту та створювати бронежилети із пластинами з автомобільних ресор. Плитоносками опікується Марія Горнецкі – діловодка у місцевій громаді, яка згадала навички з крою й шиття та власноруч розробила лекала.
Майстерня просто неба – під Чорною Горою
Місце роботи з пластинами оминути неможливо: звук інструментів і сам гучний, і відлунює від легендарної скелі – Чорної Гори. Чоловіки працюють просто неба й іскри від пилок та зварювання розлітаються навкруги. Тут створюють пластини з ресор вантажівок («КамАЗ», «ЗІЛ», «Урал»).
Одна команда розрізає металеві смуги під потрібний розмір, враховуючи вигини, інша – зварює та повертає першим для шліфування. Далі метал у спеціальний спосіб обмотують – для більш комфортного носіння, «поглинання» куль і запобігання утворенню уламків. Після цього – «монтують» у плитоноски, які шиють у селі неподалік. Майстри не рахують, скільки пластин виготовили сьогодні: працюють, доки є матеріали та сили.
«Зараз у роботі задіяли вже 40 людей. І це не волонтери, ми взяли їх на роботу, це наш принцип. Людям треба на щось жити, та і, наприклад, таких майстрів, які вміють працювати з металом, не так просто знайти. Не хотілося б, щоби вони, отримавши інші замовлення, пішли. Спершу, звісно, всі бажали, готові були працювати на волонтерських засадах, але ми наполягаємо», – каже Даніель Козлович.
У розробці технології допомагали спецслужби та ветерани
«Коли почалося велике вторгнення РФ, було зрозуміло, що хлопцям на фронті потрібен потужний захист. І ми з друзями, партнерами, взялися закуповувати за кордоном всю амуніцію, яку тільки могли. Та коли ціни почали доходити до 500-700 євро за бронежилет, побачили, що наших ресурсів надовго не вистачить. Знали, що в Україні вже створюють бронежилети в такий спосіб, знайшли контакти, поспілкувалися, з’ясували послідовність дій і розпочали виробництво.
За прототип ми взяли чеський бронежилет 4-го класу захисту, ціна якого більше тисячі євро. З нього зняли лекала. І, власне, взяли форму самої пластини. Так, наша пластина суттєво важча, але, що важливо, вона витримує постріли з Автомата Калашникова, калібрів 7,62 і 5,45, влучання набоїв різних класів і постріли з кулемета Калашникова. Прототип важить 8 кілограмів, наш бронежилет має вагу 10,4 кг. Собівартість бронежилету на початку була 3500-3700, зараз – 5200 гривень, бо матеріали дорожчають.
Читайте також: ШоТам бере шефство над військовим підрозділом з Дніпра. Як допомогти нашим воїнам
Кожну партію ми обов’язково тестуємо: відстрілюємо, щодня, це роблять спеціалісти. І можемо підтвердити, що наші бронежилети витримують прямі влучання. Отже, підходять саме для передової.
У перші дні ми робили, скажімо, один бронежилет на день. І розглядали його зі знавцями, спілкувалися. У розробці допомагали співробітники спецслужб і військові з досвідом бойових дій у російсько-українській війні. Ми багато думали, радилися та розробили бронежилет, скажімо так, універсальний, який всім сподобався. Далі робили, наприклад, три бронежилети на день, і на місяць з дня вторгнення вийшли на зо три десятки штук на добу», – розповідає Даніель.
Ми не продаємо бронежилети, але відправляємо лише на передову
«Сміливо скажу, що зараз нашим бронежилетам немає аналогів в Україні, і ми точно впізнаємо свій серед інших. Вдалося додати певні новації. Зокрема, є спеціально пришита стрічка, що може допомогти при евакуації пораненого, та деталь, на яку вояка може присісти або ж підкласти її під голову.
Ми не продаємо бронежилети! Велика черга, безліч запитів, відправляємо саме на фронт, на передову. Най вибачає тероборона Львова, але, скажімо, відправити під Херсон зараз важливіше. Є випадки, як ранковий дзвінок сьогодні, жінка каже: мої син і батько за дві години їдуть на передову. Авжеж, ми хапаємо два ще «тепленькі» бронежилети і летимо до них!».
Сільрада перетворилася на швейний цех
Весну не зупинити: від скелі Чорної Гори йде тепло, а дзижчанню пилок акомпанує пташиний спів. Його стає чути зовсім добре: чоловіки вимикають інструменти і йдуть мити руки – коротка перерва на обід. Ми ж їдемо за кілька кілометрів дорогою між квітучих дерев – у Сасово, це теж Королівська територіальна громада. Плитоноски шиють просто в приміщенні сільської управи, там же – і пункт допомоги фронту й біженцям.
У кабінеті діловода роблять розкрій, часом притискаючи викрійки книгами про місцеве самоврядування. А у сусідніх кабінетах (схоже, старости та землевпорядника) чаклують над швейними машинками не кравчині, а бібліотекарка, працівниця культури, спеціалістка управи територіальної громади та молода мама.
Марія Горнецкі спершу ніяковіє і скромно відмовляється розповідати про свою розробку. Та ми вмовляємо, і пані знімає з манекена плитоноску й показує в деталях.
«Ми всією громадою хотіли робити щось корисне. Староста приніс бронежилет і запросив кравчинь подивитися, що можна зробити. Спершу нічого не вийшло, всі казали, що не мають такого досвіду. Я у 1980-му році здобула освіту закрійниці, але не працювала з цим. Та, маючи бажання діяти, зробила перші лекала. Спершу на тканині, потім на шпалерах, далі перенесла на картон…
Спілкувалися з військовими – а у нас у селі дуже багато ветеранів російсько-української війни – радилися, вдосконалювала… Виникла ідея зробити отакий «хомут», щоби було легше транспортувати пораненого, бачите, можна й обіруч, а ще ці «подушечки». Най би присів, як має кілька хвилин, відпочив. Але не на сирій землі, та й під голову можна покласти, раптом що», – каже майстриня.
Два в одному: і плитоноска, і розвантажка
«Крутимо, мудруємо, придумали вставляти шматки каремату, клейоночку вшиваємо, щоби «подушечки» не мокли. Наші дівчата не професіоналки в цій роботі, але спільними зусиллями дещо вдається. Ще ми додали стрічки для рацій і такого подібного, тож це і бронежилет, і «розвантажка» одночасно.
Хлопці нам надали всі матеріали, працюємо, от просто тут, у сільраді. Буде ще цех, зараз там ремонт такий швидкий. Зараз все – для фронту», – додає Марія Василівна.
…Пані Марія ділиться лекалами плитоносок з ентузіастами, а Даніель уже відправляє машини по ресори для плит в інші області. Днями на другому поверсі сільради обладнали більший цех, для якого закупили професійні швейні машинки. Минулого тижня був рекорд: відправили одному підрозділу одразу 43 бронежилети. З думками, аби всі українські вояки лишалися живими та цілими. Ці побажання точно закладені в кожну деталь захисту, створеного закарпатцями.
Звіти про отримання бійцями бронежилетів made in Zakarpattia є на сторінці Даніеля Козловича у Facebook. Там можна зв’язатися й щодо підтримки волонтерської справи.
Текст: Алла Хаятова. Фото: Сергій Гудак.
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.
1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»
Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.
Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.
Ксенія
У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.
Юрчик
Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.
2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»
Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.
Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.
Юрчик
У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.
3. «Ви що, робили йому щеплення?»
Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.
Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.
Ксенія
У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань.
4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»
Міф: Усі люди з РАС однакові.
Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.
Юрчик
Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно.
Ксенія
А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати.
5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»
Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.
Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків.
Ксенія
Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.
Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати.
6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»
Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів.
На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою.
Ксенія
На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.
Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.
Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням.
«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.
Про це повідомили в компанії.
На зупинці зупинятимуться такі потяги:
- №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
- №793/794 Черкаси – Київ.
Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки
Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:
- станцію метро «Видубичі»;
- приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
- автостанцію «Видубичі».
Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.
Фото обкладинки: RailGallery
Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.
Про це повідомили у «Жовтій стрічці».
«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).
Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).
Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»
