Суспільство
«Маєте мінус на карті? У мене 85 тисяч». Як закрити борги за допомогою фінансової грамотності і тік-току? Ділюся власним досвідом
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Три місяці тому Антоніна вирішила підрахувати загальний борг за кредитними картками. Вийшло чимало – 85 тисяч гривень. І хоча дівчина вже мала стабільну роботу, заощаджувати кошти їй не вдавалося. У пригоді стала фінансова грамотність.
Завдяки базовим правилам Антоніні всього за три місяці вдалося зменшити суму боргу на 25% і нарешті відкласти кошти. Неочікувано для самої дівчини, рушієм змін став… тік-ток. Перші відео про борги та фінанси доволі швидко зібрали мільйон переглядів, згуртувавши довкола авторки аудиторію зі схожими проблемами. Тож тепер особистий челендж перетворився на блог, у якому вже замовляють рекламу. Свою історію Антоніна розповіла ШоТам.
Антоніна Патраш
блогерка, закриває борг у 85 тис. грн завдяки фінансовій грамотності
Фінансова грамотність починається з… зубів
Мій шлях до фінансової грамотності розпочався у 2018-му році з невеличкої і доволі поверхневої статті в одному з журналів. У ній не було лайфхаків чи якихось неймовірно дієвих порад, як навчитися керувати своїми грошима. Там порівнювали українців з американцями. У тексті йшлося про те, що українці мають погані зуби і не вчаться, що і як потрібно робити зі своїми коштами.
На щастя, із зубами у мене все чудово, а це, як кажуть, – основа фінансової грамотності. Хоч стаття й була банальною, вона мене зачепила і дала привід задуматися. На той момент я була студенткою, мала дохід, але, звісно, його ніколи не вистачало.
Доля познайомила мене у потрібний момент з потрібними людьми, які запросили мене на курси з фінансової грамотності. Я почала навчатися і тоді серйозно зацікавилася, як збільшити свій дохід. І мені це вдалося: спершу я збільшила власний прибуток утричі, а через півроку – ще вдвічі.
Привіт, кредити і борги!
Звучить чудово, правда? Утім, я витрачала всі ці гроші в нуль. Інколи навіть більше, ніж заробляла. У мене не було навичок накопичення та правильного розподілу фінансів. Я вміла заробляти та витрачати, але не могла зберегти ці гроші чи змусити їх працювати.
Трохи пізніше розпочалася пандемія COVID-19, яка потягнула за собою витрати, а найголовніше – мене затопили. Чотири рази. Здогадуєтеся, що мені довелося зробити і чому почали з’являтися борги?
Правильно! Мені довелося робити ремонт. Мою квартиру топили протягом двох місяців, і довгий час у ванній кімнаті по стінах просто текла вода. Хоч у мене й були невеликі заощадження, їх все одно не вистачило, щоби закрити всі потреби ремонту. Так я познайомилася з кредитними картками.
Я відкрила кілька карток, усі з різними сумами, і після вирішення питання з ремонтом ще довго сплачувала мінімальні платежі. Зізнаюся, я була впевнена, що це маленькі суми, які не грають жодної ролі для мого прибутку. Я ще думала: «Колись закрию, не на часі». Вже зараз я усвідомлюю, що це була дещо інфантильна позиція з мого боку.
«Якщо прикмета не до грошей, то я в неї не вірю»
Навесні 2023-го я вирішила, що маю кілька бажань, які варто було б реалізувати. Я прописала собі план бажань, але зрозуміла, що не маю грошей. Тобто заробітну плату я отримую, але грошей чомусь не бачу.
Ось це «чомусь» і виявилося моїми боргами. Я з’ясувала, що на мінімальні щомісячні платежі з мого прибутку йде щонайменше три тисячі гривень. «Але ж можна відкладати ці гроші, а не витрачати їх!», – подумала я і сіла писати стратегію.
Для того, щоб зрозуміти, як діяти далі, я дістала всі свої конспекти, нотатки і згадки про фінанси та фінансову грамотність. Почала шукати нову літературу на американському ринку і, на жаль, російському. Мушу сказати, що української літератури про фінансову грамотність обмаль, до того ж вона максимально поверхнева.
На вітчизняному ринку є чимало курсів, які мають езотеричний напрямок для приваблення прибутку, наприклад: гроші потрібно відпускати, легко прощатися з ними тощо. Це має місце бути. Ба більше, мій улюблений вираз: «Якщо прикмета не до грошей, то я в неї не вірю». Та все ж необхідно все прописувати та рахувати.
Встановила ціль: виплатити 85 тис. та зібрати ще 120 тис.
Так я виокремила для себе дві мети: закрити свої борги і накопичити фінансову подушку. Загальна сума боргу, за моїми розрахунками, станом на березень 2023-го року становила майже 85 тисяч гривень. А накопичити я вирішила 120 тисяч гривень. Ця сума не взялася просто з неба.
Я вирахувала, що якщо, приміром, втрачу роботу, то цих грошей мені вистачить на пів року. До того ж це дасть мені змогу триматися того ж рівня життя, а найголовніше – без жорсткої економії та утисків власного комфорту.
Спершу я розмірковувала над тим, щоб закривати борг повільно, орієнтовно протягом шести місяців. Почала вести кілька різних табличок, трекерів звичок і змайструвала собі скарбничку. А водночас вирішила вести фінансовий щоденник у тік-тоці. Чесно кажучи, я була впевнена, що на моїх відео буде один-два лайки і три перегляди.
І точно не очікувала, що перші відео наберуть мільйон переглядів. Для мене це був шок. Як з’ясувалося, тема фінансів болюча для багатьох людей, багато хто має борги або просто не вміє накопичувати. Ці люди побачили мої відео, дізналися про мій борг і план його ліквідації та вирішили залишитися.
Тік-ток допомагає дотримуватися звички
Тепер відео для тік-току я знімаю щодня. Відчуваю, що так у мені простіше виробляється звичка до накопичення, також швидше вдається закривати борги. Крім того, я не дозволяю собі пропускати щоденне поповнення скарбнички і тим більше – відкривати її раніше терміну.
Я показую своїм читачам, що і як роблю для того, щоб накопичити фінансову подушку, пропоную свій підхід до цієї задачі. Крім того, чимало людей спілкуються зі мною у коментарях, діляться власними історіями, а подекуди й життєвими лайфхаками.
Часто помічаю, що підписники мають стабільний дохід, але так само не мають грошей, або ж мають борги, які довго не можуть закрити. Я щиро сподіваюся, що мої поради зможуть допомогти тим, хто їх потребує.
@economy_with_me Дивлюсь на цифри і не розумію – куди я стільки витратила?😅 #закриваюборг #накопичення #фінансоваграмотність #фінзвіт #фінанси #фінанси💸 #відкладаю200тисяч ♬ Pump It – The Black Eyed Peas
Чому я маю собі відмовляти?
Але не обходиться і без гнівних коментарів. У своїх роликах я показую, на що витрачаю кошти, і періодично отримую хейт. Мені пишуть: «Як можна ходити у ресторани і при цьому економити?». Тут я вже не в силах пояснити людям, що заклад швидкого харчування – це не ресторан великої кухні, для мене це не розкіш, а базова потреба.
Я намагаюся щовихідних планувати меню на наступний тиждень і закуповуватися у магазині, щоб посеред тижня не витрачати великі суми. Та все ж інколи я також втомлююся, лінюся і дозволяю собі відпочити від складання меню, закупок і готування. Так, це дорожче, але чому я маю собі відмовляти?
Тут, до речі, варто сказати, що свої зусилля завжди потрібно винагороджувати. Це може бути як ранкова кава, так і новий піджак для роботи. Не можна не хвалити себе за пророблену роботу. Маленькі радощі завжди допомагають зберігати мотивацію до роботи. Адже без похвали можна дуже швидко вигоріти і закинути будь-який процес.
Друга робота – це подвійний прибуток і додаткова втома
Особливо, якщо маєте більше однієї роботи. Відколи я прорахувала свій бюджет, витрати і повну суму боргу, то зрозуміла, що час шукати другу роботу. Зупинилася на вакансії баристи у кав’ярні. Це був швидкий варіант, який мав допомогти отримати додатковий заробіток.
Звісно, стояти майже цілий день на ногах було непросто, але я була на ентузіазмі, горіла ідеєю якомога швидше позбутися боргів. Приємним бонусом стали чайові: гроші готівкою, які я використовувала для поповнення скарбнички.
Згодом я змінила роботу і подалася у проєкт інвестиційної компанії. Ця посада потребує більшої віддачі, має напружений графік, але я розумію, що працюватиму тут ще близько двох місяців. За цей час я мушу виконати все, що запланувала. Також друга робота дозволила мені відкладати більшу суму у фінансову подушку.
За три місяці зменшила борг на 25%
З квітня і до сьогодні мені вдалося закрити одну кредитну картку і погасити борг за електроенергію. Завдяки цьому загальна суму боргу за три з хвостиком місяці зменшилася до майже 64 тисяч. Також мені вдалося накопичити приємну суму. Додам, що за цей час я налагодила систему кешбеку на деяких банківських картках, продала кілька одиниць одягу і побачила запит на консультації з приводу фінансової грамотності у тік-тоці.
Потенційно це означає, що я зможу проводити такі консультації, коли забезпечу себе позитивним результатом. Ще з приємного – я отримала рекламну пропозицію. Тому варіанти прибутку можуть бути геть різними, і я це бачу на власному досвіді. Після закриття боргу вже маю перше бажання – звільнитися з другої роботи і відпочити. З графіком 6/1 зробити це доволі складно.
Далі – збиратиму гроші на поїздку на море, сподіваюся, вилечу вже з Борисполя. А ще на ремонт, адже потрібно дещо доробити, і можливо, на машину. Загалом, плани є. А завдяки своєму челенджу є мотивація, розуміння і, найголовніше, звичка.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
НБУ з 1 грудня скасував усі обмеження для банків та фінансових установ на продаж готівкової валюти населенню.
Про це йдеться у повідомленні НБУ.
«Скасовано усі обмеження для банків та небанківських фінансових установ на обсяги можливого продажу ними готівкової іноземної валюти населенню», — йдеться у повідомленні.
За оцінками НБУ, це сприятиме мінімізації різниці між готівковим та безготівковим курсами. У результаті це допоможе стабілізувати курсові очікування і підвищити стійкість валютного ринку.
Відзначимо, що з 29 серпня НБУ пом’якшив обмеження безготівкового продажу валюти українцям і вперше з початку повномасштабної війни дав змогу банкам продавати валюту людям. Валюта продавалася за курсом, установленим банком, у межах щомісячного ліміту 50 тис. грн в еквіваленті в одному банку.
Про НБУ
Національний банк України – сучасна незалежна державна інституція, покликана забезпечувати цінову та фінансову стабільність у державі та сприяти економічному зростанню України.
Банк позиціює себе як сучасний, інноваційний, відкритий, незалежний центральний банк, спроможний реалізовувати свій мандат за будь-яких умов, який є лідером розвитку фінансової екосистеми, дбає про користувачів фінансових послуг, інтегрований до європейської спільноти центробанків, має довіру суспільства та міжнародних партнерів.
Нагадаємо, в Україні запустили сервіс бронювання курсу валют.
Раніше ми повідомляли, що Нацбанк упроваджує інформаційну систему «Електронний архів НБУ»
Фото: НБУ.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Повітряні Сили ЗСУ вночі збили 18 із 25 ударних дронів-камікадзе та одну із двох запущених росіянами ракет Х-59.
Про це повідомили у Повітряних Силах ЗСУ.
Зазначається, що у ніч на 1 грудня ворог атакував ударними безпілотниками-камікадзе з двох напрямків:
- мис Чауда – це окупований Крим,
- російського міста Приморсько-Ахтарськ.
Також окупанти завдали удару керованими авіаційними ракетами з повітряного простору окупованої Херсонщини.
Усього ворог застосував дві керовані ракети Х-59 та 25 ударних дронів Shahed-136/131. Основний напрямок удару росіян був південь та схід України.
До відбиття повітряного нападу залучено зенітні ракетні підрозділи та мобільні вогневі групи Сил оборони України. В результаті бойової роботи знищено 18 ударних БпЛА, одну керовану авіаційну ракету Х-59.
Протиповітряна оборона працювала у Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях.
Читайте також: «Центром Львова я ще обов’язково погуляю»: історія переселенки на кріслі колісному, яка працює на себе та майже не виходить з дому
Про Повітряні Сили
Повітряні сили ЗСУ — вид збройних сил, який має на озброєнні винищувальну, бомбардувальну і транспортну авіацію, а також зенітні ракетні війська і радіотехнічні війська. Повітряні сили у цьому вигляді були створені у 2004 році шляхом об’єднання двох видів: Військово-повітряних сил та Військ протиповітряної оборони України.
Нагадаємо, ССО спільно з СБУ та розвідниками виявили і знищили «Солнцепек».
Також ми повідомляли, що СБУ підірвала залізничний тунель між рф та Китаєм, яким перевозили військову техніку.
Фото: flyingmag.com.
Суспільство
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Стара 9-поверхова панелька, ліфт голосно приїздить на 4-й поверх. Двері відчиняє невисока жінка: «Доброго дня! Ви на манікюр?».
Проводить відвідувачку до кімнати: двоспальне ліжко, вікно прочинене, і з нього долітають звуки та запахи осіннього Львова. За столом з лампами та барвистими рядами лаків сидить молода жінка з теплою посмішкою — майстриня манікюру Алла Палагута.
«Вибач, що не зустріла сама», — поплескує долонею по кріслу колісному, в якому сидить.
До Львова Алла з мамою Мариною евакуювалися зі Слов’янська у квітні 2022-го. В незнайомому місті довелося шукати нове житло та нових клієнток, але жінка, попри випробування, не втрачає стійкості й оптимізму.
Коли Алла розповідає ШоТам про виклики, які їй трапляються, то завжди додає слово «трошечки»: «було трошечки тяжко звикнути до поглядів людей», «трошечки складно не бачитися з чоловіком цілий рік». А крісло колісне, в якому вона мусить перебувати останні п’ять років, називає не інакше як «візочок».
П’ять років боліла спина
Алла народилася й виросла у Слов’янську, що на Донеччині. Працювала в банку, а потім перейшла у сферу торгівлі: магазини, ринок, кондитерська. Дівчині дуже подобався безперервний потік людей, жарти й спілкування.
У 2013 році, у віці 25 років, Алла потрапила в автомобільну аварію. Удар припав на спину, й лишилася велика гематома, але тоді дівчина вважала, що відбулася легко.
«У наступні п’ять років у мене часто боліла спина. Я думала, що, може, підірвала спину, переставляючи лотки, чи застудила коло холодильників. Увесь час знаходились якісь логічні пояснення, — розповідає вона. — Але у 2018 році в мене почало відбирати ноги: я ступала на ногу, але не відчувала підлоги, взуття».
Алла побігла по лікарях: «Кажуть, що аналізи — хоч у космос». Але в якийсь момент вона вже ледве могла ходити. І врешті завдяки МРТ виявили 15-сантиметрову пухлину в спинному мозку — скоріше за все, її спровокувала аварія.
Далі була надскладна хірургічна операція в Харкові та встановлення імпланта на місце хребців, пошкоджених новоутворенням. Чутливість ніг це не повернуло, але вчасна операція врятувала Аллі життя. Та вона не розуміла, що з ним тепер робити.
«2018 рік розділив моє життя на «до» та «після», — ділиться Алла. — Була як овоч: не могла себе обслужити, доглянути — це дуже тяжко для мене».
На кожну найменшу потребу Аллі була потрібна допомога мами.
«Подай, принеси, допоможи — по 100 разів на день. Це мене саму дуже дратувало», — згадує вона.
Найбільшим жахом для дівчини була думка про те, що вона мусить сісти в крісло колісне:
«Я кричала, що ніколи не сяду в нього, щоб мене піднімали, і я пробувала ходити. Рідні виконували накази, але ноги – ні. Коли мама принесла мій перший візочок, мене аж перекосило. Але вона сказала: «Алло, треба! Це зараз будуть твої ноги».
Прийняття й адаптація
Марина Палагута й до біди з донькою займалася масажами, але їй довелося додатково освоїти спеціальні техніки та шукати в мережі інформацію про реабілітаційні центри, де Аллі могли б допомогти. З’ясувалося, що всього за 16 кілометрів — у Краматорську — є такий заклад. Окрім фізичної реабілітації там допомагали соціалізуватися.
Це змінило життя родини, бо вже пів року Алла перебувала в стані апатії. Крім того, вона набрала вагу через гормоновмісні ліки та не хотіла ні з ким спілкуватися, аж поки вони не поїхали до краматорського центру.
«Там були й різні змагання, і навіть конкурси краси, — розповідає Марина. — Цей центр дав нам розуміння, що на візку життя може не зупинятися».
«Те, що з ними працюють лікарі та психологи — це одне. Але коли ти на власні очі бачиш приклад людини, яка веде активне життя попри втрату мобільності — це безцінно. Мене навіть саму надихнуло спілкування з цими людьми бути активнішою і сміливішою», — говорить Марина.
Вона радить сім’ям, які зіткнулися зі схожою проблемою, шукати можливості спілкування з людьми, що вже пережили схожі травми.
Багато хто з нових знайомих Алли освоїв нові професії: «Хтось — айтівець, хтось щось в’яже: люди отримали нові навички, аби забезпечувати себе. Дуже-дуже допомогло те, що там усі такі ж як ти. Ніхто не витріщається на тебе, не відводить очі, як це було в нашому містечку».
Нове життя
Зараз, за п’ять років після того, як опинилась у кріслі колісному, Алла не має жодного сліду від невпевненості того часу. У неї яскраво підведені очі фатальної латиноамериканської красуні й такі ж норовливі вигини брів. Але коли вона посміхається, сміються каро-зелені очі та пухкі щічки. І стає зрозуміло, що то не латиноамериканська драма, а український перчик.
У Краматорському центрі Алла також здобула нову професію: пройшла курс майстрів манікюру — до цього її підштовхнув власний досвід.
Якось вона хотіла зробити манікюр і педикюр, але не могла знайти майстриню, яка б погодилася прийти додому та попрацювати з клієнткою, що не може сама тримати ногу.
«Я вирішила, що навчуся робити манікюр і буду завжди виручати дівчат, нікому не відмовлятиму», — каже Алла.
Їй було дуже приємно, що з новою роботою вона знову змогла заробляти сама й зробила новий крок до самостійності.
Тоді ж у її житті з’явився коханий чоловік Тарас. Вони списалися на Facebook у спільнотах для знайомств. Кілька зустрічей за чаєм, і вже за місяць Тарас на таксі приїхав забирати Аллу з речима до себе. Пара прожила разом майже два роки, але їх розлучила повномасштабна війна.
У квітні 2022 року Алла з матір’ю евакуювалися до Львова, а Тарас лишився в Слов’янську доглядати своїх батьків, які за станом здоров’я вирішили не виїжджати. З того часу бачилися тільки раз.
Евакуація з міста, охопленого панікою, була непростою: Алла з Мариною не одразу змогли потрапити на евакуаційни потяг, а до Львова їхали 33 години. Але й про це випробування жінка розповідає у властивій їй м’якій манері: «Перший потяг відійшов, а ми з мамою та нашою собачкою лишилися на пероні. Було трошечки страшно».
Львівські манікюри для всіх
Після восьми місяців життя в реабілітаційному центрі Алла написала пост про пошук житла у Facebook-спільноті «Львів допомагає».
Відгукнулася львів’янка Вікторія і запропонувала орендувати свою квартиру в Сихівському районі за 5 000 гривень на місяць з урахуванням комунальних послуг. На тлі високих цін на оренду у Львові, умови були прекрасними.
У новій квартирі вона облаштувала робоче місце та знову звернулася до Facebook по допомогу.
Львів’янка Тетяна Стасик додала Аллу в друзі на Facebook, бо впізнала її по фото — вони зустрічалися в реабілітаційному центрі.
Наближався День Валентина. Вона хотіла зробити красивий манікюр, бо зазвичай вони з чоловіком святкують цей день.
«Пишу одній майстрині — та відповідає досить різко, типу «Раніше треба було записуватися, зараз перед святом усе забито!», пишу іншій — та сама історія. І тоді згадала про Аллу, написала їй. Мене одразу підкупило привітне спілкування», — пригадує Тетяна.
Нині майстриня манікюру на кріслі колісному вже має постійних клієнток та щільний графік записів. Часто працює до 21 години, аби прийняти всіх.
Мрія — погуляти центром Львова
Після кожної клієнтки Алла робить перерву на вертикалізаційну зарядку. Лікарі кажуть, що нервові корінці, які вціліли вище по хребту, з часом можуть перебрати на себе функції тих, які жінка втратила через пухлину, тож кожну годину Алла протягом 5-10 хвилин стоїть, тримаючись за стіл чи двері.
«Прогрес уже є. Зараз я вже відчуваю праву ногу та можу на неї хоча б стати. Поки що в мене не замикається замок колінного суглоба, але якщо це станеться, то я зможу встати й потроху вчитися ходити наново», — Алла з посмішкою розповідає про свої успіхи.
Вона має цілком конкретну мотивацію: уже більш ніж півтора роки жінка живе в найтуристичнішому місті країни, а ще жодного разу не бачила ні легендарних львівських вуличок, ні соборів, не пила каву з видом на Високий замок.
Потрапити на вулицю та потім повернутися у квартиру на 4-му поверсі — це справжній квест для Алли та Марини, бо пандуса немає ні в під’їзді, ні біля нього.
«І я спускаюся так: мама простеляє на сходах ковдру, я пересідаю з крісла на сходи й так на сідничках спускаюся — пум-пум-пум-пум — сім сходинок, — розповідає Алла, — тому на вулиці я буваю нечасто — десь два рази на місяць. Коли холодає, то не виходжу зовсім. Я як той підсніжник, знаєте — з’являюся навесні», — сміється.
Щодо встановлення пандуса вона нікуди не зверталася, бо механічний пандус у її будинку був би для спуску при її хворобі занадто небезпечним, а для електричного, вважає, немає місця в панельному домі такої конструкції.
Журналістка ШоТам звернулася за коментарем до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міськради щодо можливості облаштувати електричний пандус і на момент публікації ще очікує на відповідь.
Навіть якщо місто не зробить крок їй назустріч, Алла впевнена, що невдовзі зможе зробити його сама. Жартує, що вже стоїть у цьому напрямку — щогодини, по 15 хвилин.
