Технології
Лижі-водоходи та кепка для незрячих. Шість найцікавіших винаходів українців цього року
Українці не перестають дивувати. За останній рік винахідники створили чимало цікавих пристроїв, які покращують та урізноманітнюють життя. Зокрема екоскотч, що розкладається за пів року, та супутник, який збирається ніби конструктор. І хоча Нобелівський тиждень вже завершився, а імена лауреатів відомі, пропонуємо дізнатися про шість найцікавіших цьогорічних винаходів українців, які також заслуговують на увагу та захоплення.
«Лижі-водоходи» від вінничанина
З того, що було під руками, вінничанин Микола Бевз створив незвичний винахід – «лижі-водоходи». Цю ідею він виношував п’ять років, а для створення виробу знадобилися два місяці. Для води снігові лижі не пасують, бо це нестабільне середовище. Тому винахідник замість палок від снігу взяв штанги для вертикального фіксування самих лиж. Для створення незвичайного плавзасобу майстер також використав дві пластикові труби, металеві троси та пару відер. Так Микола Бевз створив подібний на лижі пристрій, завдяки якому можна в прямому сенсі слова ходити по воді.
Вінничанин уже подав заявку на патентування винаходу. Він переконаний, що його розробка зацікавить інвесторів. На «лижах-водоходах» можна проводити спортивні змагання, а це чудова альтернатива орбітреку. Коли людина йде по воді, залучаються руки, ноги та спина. Також винахід можна використовувати як ще одну розвагу на відпочинку біля води.
Екоскотч, що розкладається за пів року
Інженери та хіміки Зміївської паперової фабрики трішки «почаклували» з синтезованим крохмалем і вигадали екологічний скотч, який самостійно розкладається за пів року. Єдина складність – перед наклеюванням його треба змочити водою. Науковці вже отримали купу дзвінків від компаній, які зацікавилися екологічною клейкою стрічкою та хочуть використовувати її в роботі.
Потребу в такому винаході вбачало харківське видавництво «Ранок». Саме воно й запропонувало працівникам фабрики спробувати створити щось подібне. Видавництво щороку відправляє більш як 100 тисяч посилок з книжками та переробляє приблизно 6 тисяч тонн вторсировини. Звичайно, першим помічником у пакуванні був звичайний скотч. Але після нього коробку неможливо переробити, адже скотч прилипає до обгортки. Розмірковуючи над цією проблемою, команда «Ранку» згадала, як колись на зиму вікна заклеювали паперовими стрічками. Це наштовхнуло на ідею спеціального екоскотчу. Науковці сподіваються, що ця продукція матиме широкий попит серед екосвідомого бізнесу, який щодня щось запаковує.
Супутник, що збирається як конструктор
Інженери зі столичного стартапу MySatUA розробили власний супутник, який цього літа долетів до стратосфери. Так команда виправляє прикру ситуацію з тим, що в Україні космічний спадок з минулого перетворився на забуття. Окрім декількох спеціалізованих лабораторій та університетів, ніхто не поширює інженерні та аерокосмічні знання. «Твій персональний супутник» пропонує чимало можливостей для експериментів науковцям, дітям і студентам. Він навчає молодь любити науку, стимулює появу майбутніх космічних інженерів і рухає науковий прогрес в галузі дослідження космосу.
Читайте також: «Виводимо Україну на нову орбіту». Як супутник від MySatUA популяризує космічну галузь в Україні
Планувалося, що проєкт лише дозволить тестувати сенсори, присутні у супутниках. Натомість команда MySatUA розробила науковий та дослідницький прилад, що може стати помічником у вимірюванні прискорення на аматорських ракетах, визначатиме якість повітря тощо. Це одночасно і навчальний конструктор, і модель справжнього супутника. Винахід можна зібрати навіть вдома та керувати за допомогою спеціальної програми. Для вивчення навколишнього середовища у пристрої розміщені датчики температури, тиску та вологості. А ще він має власний точний годинник, що дає змогу запрограмувати виконання завдань на конкретний час.
Новий спосіб очищення стічних вод
Не лише науковці та стартапери в Україні тішать цікавими винаходами. Протягом двох років фахівці Сумського водоканалу вивчали, як можна підвищити ефективність очищення стічних вод. І не даремно. Їм вдалося винайти спосіб біологічної індукованої активації мікроорганізмів активного мулу. Новаторство – у застосуванні розчинів лимонної та бурштинової кислот на певних етапах очищення. Це дозволяє зменшити кількість нитчастих бактерій в активному мулі. І, як наслідок, швидше та якісніше вилучати забруднюючі речовини зі стічних вод.
Фахівці пояснюють, що лимонна кислота підвищує ферментоутворення, що прискорює процес нітрифікації, а бурштинова – стимулює ріст колоній аеробних бактерій. Цьогоріч сум’яни запатентували свою ідею. Що цікаво, їхній спосіб очищення стічних вод не потребує покращення аеротенків і значних коштів. Його можна використовувати для очищення побутових і промислових стічних вод. Цей спосіб може стати в пригоді навіть на міських очисних спорудах, які використовують традиційну технологію біологічного очищення.
«Кепка для незрячих», що піклується про безпеку
Одягається на голову та працює від батарейок або акумуляторів. У Кривому Розі студенти створили пристрій для людей з порушенням зору. Винахід оснащений трьома ультразвуковими датчиками та вібромоторами. Коли людина в «кепці» наближається до перешкоди, ці датчики спрацьовують. Вони розпізнають перепону та передають сигнал на вібромотор. Чим ближче людина до перешкоди, тим сильніше він вібруватиме. Деталі для цього пристрою студенти надрукували на 3D-принтері.
Винахідники з Криворізького державного педагогічного університету створили «кепку для незрячих» на додаток до палиці, яка допомагає людям із порушеннями зору орієнтуватися у просторі. Палиця може попередити про перешкоду на рівні нижньої частини ніг. А новий пристрій допомагає відчути перешкоду на рівні голови. Студенти планують розвивати свій винахід і надалі. У майбутньому винахідники планують створити костюм, на поверхні якого розташують аналогічні вібромотори. Вони сповіщатимуть людину про перешкоди та можливу небезпеку.
Гиря зі штучним інтелектом
Їхня гиря схожа на звичайну, але має одну особливість. Вінничани Іван Олішевський та Андрій Турко розробили унікальний спортивний пристрій, який працює за допомогою вбудованої нейронної мережі. Гиря UASTRONG вміє розпізнавати рухи у реальному часі, рахувати їх та оцінювати якість виконаних вправ. Також вона фіксує кількість витрачених кілокалорій. Винахідники створили материнську плату, всередину якої «помістили» нейронну мережу. Гирю навчили розпізнавати п’ять вправ. Корпус надійно фіксує електроніку та має протиударні властивості.
Пристрій вміє передавати дані на будь-який гаджет через вбудовану систему Bluetooth. Заряду гирі вистачає на повний день активних тренувань – 8 годин. Заряджається вона приблизно дві години через вбудований порт USB Type-C. А ще гиря вміє розмовляти: підбадьорює того, хто її використовує, та вигукує «Слава Україні!». У майбутньому вінничани планують збагатити штучним інтелектом й інше спортивне знаряддя.
Український стартап HAPP розробив сервіс на основі штучного інтелекту, який дозволяє автоматично відповідати на дзвінки клієнтів. Наразі голосовий асистент запустили для готельного, ресторанного та медичного бізнесу.
Про це повідомили у команді стартапу.
Функціонал сервісу
HAPP може працювати цілодобово та виконувати наступні функції:
- відповідати на вхідні дзвінки;
- приймати бронювання;
- надавати відповіді на поширені запитання;
- перенаправляти складні запити менеджерам;
- співпрацювати з CRM, PMS та іншими системами бізнесу.
У команді стартапу вказують, що завдяки сервісу підприємці зможуть знімати рутинне навантаження з персоналу.
Читайте також: Українські айтівці створили застосунок, що дозволить водіям уникати ям і небезпечних доріг
«Коли ми запускали HAPP, ми розуміли, що AI має не замінити людей, а звільнити їх від того, що забирає найцінніше — фокус і енергію. Ресторани, клініки, готелі — це ті сфери, де важлива людська увага. І саме її ми хочемо повернути командам, забравши з них рутину», — розповідає CEO та співзасновник HAPP Вячеслав Салоїд.
Наразі стартап відкрив безплатну демоверсію для перших клієнтів. Завдяки цьому підприємці можуть протестувати роботу асистента.
Нагадаємо, що в Україні розпочали створювати національну велику мовну модель.
Фото обкладинки: Freepik
Міністерство цифрової трансформації почало розробляти українську LLM — велику мовну модель. Цей проєкт дасть можливість збільшити масштаби створення українських ШІ-інструментів.
Про це повідомив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.
Що відомо про українську LLM
Українські розробники планують створити LLM до листопада-грудня 2025 року. Модель тренуватимуть на українських даних, вона розумітиме національний контекст, діалекти та терміни.
Михайло Федоров зазначив, що на базі цієї LLM Мінцифри запускатиме ШІ-продукти для урядових організацій, оборони, медицини та фінансового сектору. Розробки інтегруватимуть у «Дію», «Мрію» та військо.
Читайте також: Проміняла вишивку на Counter-Strike: як 59-річна киянка стала кіберспортсменкою
«Дедалі більше країн активно й стратегічно розвивають ШІ в країні, створюють національні LLM, натреновані на локальних мовах. Тому Україна повинна діяти швидко, щоб не лише наздогнати світових лідерів, а й стати самостійним гравцем у цих технологічних перегонах»‚ — вказав Михайло Федоров.
Також зможуть застосовувати продукти на основі національної LLM підприємці, зокрема:
- чатботи для служби підтримки;
- ШІ-агенти для надання послуг;
- ШІ-асистенти для оцінки резюме;
- програми для моніторингу та аналізу різноманітних показників тощо.
Федоров відзначив, що мовну модель створюватимуть не за державні кошти, а за підтримки партнерів із бізнес-сектору.
Нагадаємо, що українські айтівці створили застосунок, що дозволить водіям уникати ям і небезпечних доріг.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Михайла Федорова
Пенсіонерка Тетяна Силенко шукала якесь заняття, яке б допомогло їй оговтатись у складний період життя, і натрапила на оголошення про набір команди для гри в Counter-Strike. Записалась, навіть не маючи уявлення, що це таке. Так програму для вишивки на комп’ютері 59-річної киянки замінила всесвітньо відома «стрілялка».
Відтоді кіберспорт став для Тетяни не просто хобі, а важливою частиною життя, де є адреналін, командний дух і жага перемоги.
«Усі мої знайомі та рідні знають, що зі мною можна спілкуватися тільки до 19 години. Опісля марно мені писати, телефонувати, бо я вся в грі», — ділиться жінка.
Як знайшла себе в кіберспорті та навіщо Counter-Strike потрібен у будинках престарілих, Тетяна розповіла ШоТам.
Тетяна Силенко
учасниця Ageless Shooters — першої в Україні кіберспортивної команди з CS:GO віком 60+
У мене залишились тільки вишивка й кицька
У 2017 році раптово помер мій чоловік — просто ліг спати і не проснувся. Це був дуже тяжкий удар для мене. Я не бачила сенсу вранці вставати з ліжка. І, мабуть, так би й злягла в депресії, але в мене на руках лишався хворий свекор — його треба було годувати, мити, переодягати.
Паралельно ще мала заробляти. Я професійна вишивальниця, маю вишивальну машину. Дуже багато українських політиків і публічних людей ходять у моїх вишиванках. Я розробляла під кожного окрему схему узорів, вивчаючи перед тим замовника чи замовницю: який у них характер, стиль життя, колір очей, волосся, статура, — все це важливо, аби вишиванка стала дійсно індивідуальною.
Вишивка й турбота про свекра трохи допомагали відволікатися, але за два роки я залишилась у своїй квартирі сама з кицькою Нафанею. Активно шукала, чим ще, крім вишивки, можна зайнятися на пенсії.
Взагалі не розуміла, що це за гра
У 2019 році я випадково побачила оголошення про набір команди з Counter-Strike (укр. «контрудар», скорочено CS — прим. ред.) серед людей, старших за 55 років.
Це був спільний проєкт компанії Lenovo та БФ «Життєлюб» з Гаріком Корогодським. Команду з CS у цій віковій категорії збирали спеціально для участі в шоу-матчі на фестивалі косплею та коміксів Comic Con Ukraine. До події лишалося кілька тижнів, часу на підготовку було обмаль, а тим більше на підготовку гравців з нуля.
Кіберспортсмени в 30 років зазвичай уже виходять на пенсію, а мені було 59, коли я прийшла на цей відбір.
На той момент я взагалі не розуміла, на що зголосилась. На відборі мене посадили за комп’ютер і поставили завдання стріляти по фігурках на картинці, як у тирі, — хто більше фігурок поцілив, той і переміг.
А я в школі на уроках військової підготовки дуже добре стріляла. У нас був спеціальний тир, і кожному учневі видавали по 10 пульок. Усі мої подруги ненавиділи ці уроки, а я їх обожнювала й вистрілювала пульки за всіх дівчат. Ну і потім, дорослою вже, коли траплявся тир десь, обов’язково заходила.
Завдяки цьому, гадаю, я й показала гарний результат на тих пробах, де ми стріляли по фігурках на картинці. Я собі так подумала, що це вже і є Counter-Strike. Телефоную доньці, кажу, що мене взяли в команду з CS, а вона мені: «Ти хоч знаєш, що це за гра? Це ж стрілялки жорсткі».
Тренери сварили за кожну зайву секунду
Коли я вперше спробувала саму гру, мене вразило, настільки вона реалістична. Ця фігурка, якою ти управляєш, — ти ніби відчуваєш себе нею, наче переносишся на всі ці локації. Це і страшно, і драйвово водночас. Мені сподобалось.
Готуючись до Comic Con Ukraine, ми тренувалися щодня по чотири години. Тут я вже зрозуміла, що просто влучно стріляти по мішенях, як у тирі, недостатньо — треба працювати в команді, орієнтуватися по картах, тримати таймінг. У правій руці в тебе ігрова мишка з купою кнопок, а ліва — на клавіатурі, де «грають» 17 клавіш! І треба, не дивлячись на кнопки, швидко задавати команди, аби твій персонаж вчасно пригинався, стрибав, кидав гранату.
Коли тренери казали: «Дуже, дуже повільно! Ти спізнилась на цілу секунду!», я спочатку не розуміла, що одна секунда може вирішити. Але в CS таймінг дуже важливий. Якщо ти бодай кинув погляд на клавіатуру, то все, вважай, тебе вже «стратили».
З першої битви стала Валькірією
Свою команду ми назвали Ageless Shooters — «Стрільці, які не старіють». Моя ігрове ім’я — Valkyria. Валькірії — це воїнки-божества в скандинавській міфології, помічниці Одіна.
Я знала, що наш перший серйозний командний матч буде зі шведами, і мені хотілося обрати ім’я, яке і їм передасть мій настрой.
У вересні 2019 на Comic Con у Києві наша команда зіграла шоу-матч із Silver Snipers зі Швеції. Це теж команда «дуже дорослих», але вони на той час уже були чемпіонами в Лізі сеньйорів і мали більше трьох років досвіду, а ми, нагадаю, лише два місяці як познайомились і взяли в руки ігрові мишки.
Ми старшенно боялися таких іменитих суперників, просто-таки мандраж у всіх був. Тренери нас підбадьорювали, як могли. І ми перемогли чемпіонів з рахунком 16:1!
В шоці були і Silver Snipers, і їхні фанати, і ми самі.
Стала піар-менеджеркою команди й знялась у рекламі
Від самого створення Ageless Shooters нас активно підтримувала компанія Lenovo: вони допомогли придбати необхідну техніку, найняли для нас менеджера та тренера. А в 2023 році ми вирішили, що будемо також і самоорганізовуватись.
Я взяла на себе роль PR-менеджерки. Почала активно шукати, хто міг би нас ще тренувати, і вийшла на Кіберспортивну академію The Champion. Розповіла їм, хто ми, чим займаємось і як сильно хочемо не збавити темп. The Champion безкоштовно надали нам тренера, який займається з нами двічі на тиждень.
А граємо ми практично кожного дня. У нас є три дні на тиждень, коли всі обов’язково мають вийти на тренування. В інші дні збираємось, хто може, і відпрацьовуємо ті домашні завдання, які нам дав тренер.
Також нас почали запрошувати для реклами — ми знялися в ролику для одного столичного кіберспортивного клубу.
Мене запросили й у рекламне відео для соцмереж українського виробника спортивних товарів. Там маю незвичну для мене роль: така собі бабуся Свєта в халаті, калошах. Я довго сумнівалась, чи братись, бо за характером цей персонаж мені не близький, але донька мене вмовила. І людям сподобалось!
Чому нам складно знайти нових гравців
Всі учасники Ageless Shooters — пенсіонери. Зрозуміло, що на саму пенсію комп’ютер, та й навіть ігрову мишку чи хороші навушники не купиш. Займатися кіберспортом у пенсійному віці в Україні важко — не через вік, а тому, що мало хто може дозволити собі придбати відповідну техніку.
Це одна з причин, чому нам так складно знайти нових гравців. Я розмістила пост на нашій сторінці в інстаграмі, що ми відкрили набір у команду. І от дивлюсь статистику — 479 тисяч переглядів!
Чимало є охочих серед молодих людей, але максимум, що можемо їм запропонувати, — це дружити онлайн і грати з нами на тренуваннях, адже ми орієнтуємось на участь у Лізі сеньйорів, а значить, вік усіх учасників команди має бути більше, ніж 50.
Мрію про CS у наших будинках для престарілих
Я мрію, щоб кіберспорт став популярним серед українців старшого віку, як він популярний серед шведських пенсіонерів.
Швеція менша за Україну територіально, населення теж у чотири рази менше. А в них аж чотири команди у віковій категорії старше 50!
Команда Silver Snipers, з якими ми грали перший наш професійний матч у 2019, зараз є більше медійною — вони практично не грають, але займаються популяризацією комп’ютерних ігор серед своїх однолітків. Їх дуже підтримує держава, і вони проводять майстер-класи в будинках престарілих. Хочу, щоб колись так було і в Україні.
Їх запрошують також на дитячі змагання, де вони грають з юніорами та просять хлопчиків і дівчаток розповісти про гру своїм дідусям і бабусям, навчити їх грати.
До речі, був такий випадок: онук моєї подруги Людмили побачив мене в рекламі й показує їй: «Ось, глянь — це Валькірія. Вона така крута кіберспортсменка! Ну чого ти в мене не граєш?». А та йому: «Так це ж моя подруга! Хочеш, познайомлю вас?».
Він був у захваті, і ми тепер з ним часто граємо. Подруга жартує, що коли треба, щоб онук до чогось дослухався, то вона каже, що це Валькірія, себто я, так сказала. Так що комп’ютерні ігри допомагають і краще порозумітися різним поколінням.
Таймінг на світлофорах і нові нейронні зв’язки
Зараз мені 65 років, і шість з них я граю в Counter-Strike. Я сама (та й близькі теж) помічаю, що за цей час у мене покращилось мислення, я швидше оцінюю якісь ситуації, ухвалюю рішення.
Навичка розраховувати час до секунди в грі перейшла і в реальне життя. Наприклад, я підходжу до світлофора, де є табло з відліком часу, й автоматично в думках прораховую: «Так, на десятій секунді я вже перейду, і ще пʼять секунд у мене залишиться». Це працює навіть на нерегульованих перехрестях: я тепер можу добре вирахувати, встигаю я зі своєю швидкістю перейти чи ні. А раніше, бувало, могла стояти по кілька хвилин, зважувати.
Завдяки грі в Counter-Strike мої реакції стали швидшими, а рухи — точнішими. Моя кицька Нафаня — це як додаткова перешкода в матчах: то вистрибне перед монітором у найменш підходящий момент, то на клавіатуру лапками стане.
Одного разу я залишила чашку з кавою біля комп’ютера — не встигла прибрати до старту гри. І Нафаня тут як тут: заскакує й ненароком штовхає чашку! Я кидаю мишку й вільною рукою встигаю перехопити горнятко, а інша продовжує контролювати клавіатуру. Сама від себе такого не чекала.
Геймерство допомагає мені втікати від старості. Коли ми граємо в такі багатозадачні ігри, як CS, у нас задіяні обидві півкулі головного мозку, утворюються нові нейронні зв’язки. Ця гра вимагає постійного навчання, вдосконалення навичок. Мозок увесь час активно працює.
Ми з хлопцями й дівчатами в Ageless Shooters жартуємо, що ставимо експеримент самі над собою, — цікаво, як довго ми будемо активно грати? Може, і до 100?
