Суспільство
«Люди кажуть, що це не на часі, але ж коли тоді жити?». Перукарка з Ніжина відкрила салон краси у розпал війни (відео)
Хто бажав у дитинстві бути перукарем, а згодом пішов навчатись на економічний чи юридичний, бо так сказали батьки? Дарʼя Торгіна також пройшла цей шлях і повернулась до свого покликання – перукарства. Влітку 2022 року жінка наважилась і орендувала бажане приміщення у центрі Ніжина на Чернігівщині, а клієнти підказали, де і як можна отримати грант на відкриття власної справи.
Пів року на ремонт, купівля обладнання та навчання персоналу – і нарешті у березні 2023 року двері нового салону були відчинені. Як знаходити співробітників, коли люди розʼїхались? Де шукати фінансування на відкриття бізнесу у маленькому місті та чи можна отримати грант з першого разу? Про досвід відкриття власного бізнесу у воєнний час Дарʼя розповідає для ШоТам.
Дарʼя Торгіна
власниця салону краси у Ніжині.
З професійної перукарки стала підприємницею-початківцем
Ще з дитинства мріяла бути перукаркою як моя бабуся. По суті я виросла у неї на роботі. І хоча згодом отримала вищу педагогічну освіту та бажання тримати в руках ножиці було мені більш до вподоби. Так я вже 12 років присвятила улюбленій справі у салоні краси. Працювала добре і офіційно у дружньому колективі.
І все було чудово, та хотілось мати щось своє. Але салон краси будь-де не відкриєш. Тож чекала, коли бажане місце звільниться для оренди. Сталось це влітку 2022 року. Ми з чоловіком порадились і вирішили брати.
Мій чоловік – військовий, тому від початку повномасштабної війни у мене не було жодних думок виїжджати.
А коли стало очевидно, що Ніжин – більш-менш безпечне місто, то зрозуміла, що треба якось відновлювати життя. Тому ми вирішили ризикнути і орендували приміщення на головній вулиці міста – Гоголя. Поруч є однойменний сквер, історична забудова – дуже популярне місце серед туристів і місцевих жителів.
Вирішили ризикнути і орендували приміщення на головній вулиці міста. Фото: ШоТам.
Вже після того, як ми орендували приміщення, дізналась про програми грантової допомоги підприємців. А підказали мені про можливості фінансування мої ж клієнти і порадили звернутися у регіональний фонд підтримки підприємництва та ніжинський бізнес-хаб.
Я з грантами працювала вперше і мала купу питань. Наприклад, чи потрібно буде повертати кошти? Які умови? З усіма моїми сумнівами та питаннями допомогли розібратись консультанти. У бізнес-хабі я розібралась, як писати бізнес-план та подавати заявку. Далі звернулась у банк, де мені також консультанти пішли на зустріч і пояснювали кожен крок по процедурах. Щось я сама шукала в інтернеті – скажімо, вчилась всього з нуля.
З грантом все відбувалося досить швидко: десь за місяць я підготувала і подала всі документи на порталі «Дія», далі захист в Центрі зайнятості і два тижні очікування результату. Ще за три місяці отримала кошти на рахунок. Це 250 тисяч гривень, з яких 75% йшло на придбання різного обладнання: перукарську мийку, крісло, дзеркала, меблі для рецепції, апаратуру для манікюру та педикюру. Умовою також було витратити кошти протягом 6 місяців, щоб дуже швидко купити і запуститись. Так ми і зробили.
Інші 25% компенсували частину орендної плати – і нам одразу стало легше. Бо тоді ми мали підготовчий етап: у приміщенні робили ремонти, а клієнтів приймала ще на попередній роботі.
Так тривало з липня-серпня аж до весни. У березні 2023 року ми змогли повноцінно відкритись. Колеги з попереднього салону раділи за мене і загалом ми залишились у добрих стосунках – працюємо навіть поруч.
Сімʼя – те, що допомагає триматись у складні періоди
У салоні ми надаємо послуги манікюру, педикюру, шугарингу, оформлення брів, ну і звісно, перукарські послуги: стрижки чоловічі, дитячі, жіночі, фарбування, відновлення волосся.
Нині я наймаю місцевих майстринь, а деякі місця здаю в оренду. Так само і сама працюю разом з колективом. Графік роботи як і скрізь: з 8 ранку до 6 вечора. Але не у мене – я майже живу у салоні. На пів години раніше приходжу, щоб все підготувати, і відповідно пізніше йду, щоб все скласти. Хоча буває так, що, наприклад, клієнт затримується або фарбування затягується. Тоді лишаються і до 7, 8 або навіть 9 вечора. Плюс до цього на мені вся бухгалтерія, реклама, пошук клієнтів та майстрів.
Особливо багато часу йде саме на роботу з людьми, які працюють у салоні. Перші три місяці буде дуже стресовими – багато людей виїхало з міста, а більш досвідчені працівниці виставляли вищі вимоги. Звісно, я їх розумію: кожен хоче працювати з більшою вигодою для себе. Так я стала набирати дівчат, які тільки-но позавершували курси – це їхня перша, але офіційна робота. Очевидно, що вони мають мало досвіду, тому я контролювала і допомагала їм.
Дарʼя допомагає майстрам-початківцям. Фото: ШоТам.
Новий бізнес, нові обовʼязки і ще й війна в країні. Стресу вистачає. Але руки не опускаються – у цьому допомагає моя сімʼя. Ми досі вкладаємо кошти у салон: дороблюємо ремонт, розширюємо і закуповуємо асортимент матеріалів. Мій чоловік мене у всьому підтримує, адже розуміє: щоб салон працював на гідному рівні, треба багато вкласти і ресурсів, і зусиль.
Коли ми вже більш-менш стабільно працювали, я дозволила собі взяти двотижневу відпустку – бо дійсно втомилась. Хоча я все одно кожен день у салоні, але різниця у тому, що я не фарбую і не стрижу. Такий у мене відпочинок!
У власному бізнесі немає нічого страшного
За 12 років роботи мене вже важко здивувати. Проходять до нас різні клієнти: хтось на регулярну стрижку, комусь на свято треба щось цікаве зробити. А бувають і такі, що вирішили самі пофарбуватись: намішали вдома фарб і стали буквально зелені. Що ж робить – треба виправляти все це!
Але життя таке, що продовжує показувати щось нове. І от що сталось: я ж не публічна людина, та коли про мене вперше написали у місцевому медіа, то буквально одразу здійнявся шквал. Наче всім у місті стало цікаво, хто я така і що відкрила. Приходили люди і казали: «Я про вас читала і захотіла прийти». Така реакція людей для мене стала найбільшим відкриттям та приємною неочікуваністю.
Тож мій основний висновок в тому, що у власному бізнесі нема чого боятись. Треба пробувати і завдяки наполегливості та праці все вийде. Головне – це вміння, і якщо вони є, то і бізнес буде виходити.
Власниця салону займається бухгалтерією, рекламою, пошуком клієнтів та майстрів. Фото: ШоТам.
Попри війну, що триває, попри те, що багато людей виїхали у більш безпечні місця, треба жити далі. Десь реконструкція триває, десь відбудова. Хтось повернувся, хтось навпаки приїхав до нас з більш небезпечних регіонів. І кожен намагається чимось займатись. От недалеко від нас є теж дівчата, які запустили квіткову крамницю, далі – нова кавʼярня.
Так, буває важко. Наприклад, людям з сіл складніше добиратись – інтервал між рейсами громадського транспорту збільшився і стало важкувато їздити. Та все ж таки життя повертається.
Люди кажуть, що це не на часі, але ж коли тоді жити? Ми не знаємо, скільки ще триватиме війна, а діти наші ростуть. І якщо ми ще можемо себе чимось обмежити, то дітям треба жити це життя: вчитись у сучасних школах, гуляти красивими вулицями і звісно обирати модні зачіски. Цього року, наприклад, на літо багато дівчаток замовляли собі фарбування локонів у яскраві кольори. Прямо бум був – так всі хотіли чогось кольорового та щасливого. Тому ми тут працюємо – заради наших дітей, людей і майбутнього.
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Що змінюється для пасажирів?
Коментарі
Коментарі