Суспільство
Лікарі допомогли братам із Горлівки, які дев’ять років жили з болем внаслідок обстрілів (ВІДЕО)
У 2014 році Михайло та Кирило, втікаючи від російських снарядів, зачепили каструлю з окропом та сильно обпеклися. Через 8 років ворожа ракета вбила тата хлопчиків, а старшому, Михайлу, посікла уламками обличчя та шию. Зараз брати одужують у реабілітаційному центрі «Незламні»
Історію братів з Горлівки розповідає ШоТам.
Свій перший обстріл і панічну втечу в підвал Михайло з Кирилом пережили ще в 2014. Тоді Михайлику було 4 роки, Кирилові – 2, вони жили в Горлівці на Донеччині.
Тікаючи від російських снарядів, хлопчики зачепили каструлю з окропом і отримали жахливі опіки. Найбільше постраждав Кирило. Його тіло було уражене на 40%.
Тоді братів урятував батько – швидко доставив їх до лікарні. Але рубці на тілі завдавали чимало страждань Кирилові: він ріс, а обпечена шкіра ні. Хлопчик ледве ходив і постійно відчував нестерпний біль.
Родина виїхала до Бахмута, минали роки, і в 2022 Росія знову прийшла до них. На початку повномасштабного вторгнення російська ракета, яка прилетіла в їхній двір, убила тата.
Старшого братика Мишка відкинуло ударною хвилею, він отримав десятки уламків в обличчя та шию.
Дивіться відео: Перший «Незламний»: історія захисника, який надихнув лікарів на створення реабілітаційного центру
«Я бачу, що летить, хотів забігти. А в нас ручка вгору відкривається. Я хотів забігти, відкрив вниз. Вона не відчинялася, і мене з дверима вибило в коридор», – розповідає Михайло.
Один із уламків перекрив постачання крові до мозку і спричинив у хлопця інсульт. Інший уламок застряг упритул до сонної артерії – стан був критичний.
«Якщо б воно прошило сонну артерію наскрізь, він би загинув разом із батьком», – Анна, бабуся Кирила та Михайла.
Доки одні лікарі рятували Мишка, інші взялися за рубці молодшого – Кирила. Вони настільки боліли, що хлопчик міг ходити тільки на напівзігнутих у колінках ногах.
«Була проведена досить складна пластика, тому що рубці були глибокі, вони деформували значно м’які тканини, сухожилля, м’язи, нерви», – каже завідувач хірургічного відділення Олександр Калінчук.
Українські фахівці Лікарні святого Миколая провели операцію разом із пластичними хірургами зі США. І тепер Кирила більше не мучить біль. Одужує й Михайлик, він знову ходить і говорить після інсульту.
Разом брати проходять реабілітацію в центрі «Незламні». Але на тілах хлопчиків все ще лишаються рубці, які можна прибрати лише сучасним лазером.
На нього «Незламні» разом із ініціативою dobro.ua та «Київстар» запустили збір грошей. Ви можете долучитися до повної перемоги хлопчиків над опіками за покликанням.
Нагадаємо, Варшава виділила 2 млн злотих на центр «Незламні» у Львові.
Також ШоТам розповідав історію чоловіка, якому вперше в Україні імплантували протез у кістку.
Суспільство
Історія Тетяни Кунденко
Весілля, що стало символом віри в майбутнє
Коментарі
Суспільство
Про відбудову
Що планують зробити?
- кабінети лікарів;
- приміщення для щеплень;
- зону реабілітації.
Коментарі
Суспільство
Біотехнологиня та вчителька пішли зі своїх робіт, щоби розвивати прифронтове Запоріжжя. А тепер попри обстріли навчають молодь урбаністики, а жінок — робототехніки. Повну історію героїнь ми розказали на ютуб-каналі ШоТам.
Історія героїнь випуску
Світлана Мамай готувала дітей до успішного складання ЗНО у приватній школі. Та її цілі змінилися, коли на Запоріжжя полетіли ракети, а на околицях точилися бої. Тоді одразу зупинили навчання, а Світлана бачила себе лише у волонтерстві.
«Усе було досить сумбурно — невідомо, що далі. Розгублені діти, розгублена певною мірою я, втрата соціальних напрацювань, які в мене були. Тобто те, що в мене було важливим у викладанні — взаємодія з людьми, це енергетика, яку ти можеш отримувати, — воно повністю зникло», — поділилася культурна менеджерка ГО «Молодь Онлайн» Світлана Мамай.
Читайте також: Підприємець із Вінниці відкрив енергонезалежну реберню на воді (ВІДЕО)
У волонтерському штабі вона зустріла Анастасію Торянік, яка полишила роботу в біотехнологічній кампанії, аби надавати гуманітарну допомогу. Світлана та Анастасія спрацювалися і скоро опікувалися волонтерськими групами.
Та невдовзі ГО, яка координувала штаб, припинила роботу. Колежанки опинилися перед вибором: повертатися до звичних справ чи повністю йти в активізм. Тож вони долучилися до ГО «Молодь Онлайн», якій саме бракувало лідерок.
Тепер Анастасія організовує навчання для молоді Запоріжжя, а Світлана займається урбаністикою.
Про те, як активістки розвивають громадське життя у власному місті, дивіться повне відео на ютуб-каналі ШоТам. Це відео створили завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство Україна», що впроваджує Український Жіночий Фонд.
Раніше ми писали, як режисерка відкрила власну кіностудію: 17 років до мрії (ВІДЕО).
Фото: ютуб-канал ШоТам
Коментарі