Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Куди віддати непотрібні книги — 5 варіантів

Опубліковано

Напевно в кожного з нас є улюблені книги, які час від часу перечитуємо та знаходимо нові сенси. Однак більшість книжок нерушійно стоїть на полицях та припадають пилом. Якщо вирішили влаштувати генеральне прибирання та позбутися непотрібної літератури, радимо не викидати її, а подарувати друге життя.

Ми зібрали варіанти, куди можна прилаштувати старі книги. Благодійні організації, онлайн-сейлзи, бібліотеки, соціальні магазини, полиці буккросингу чекають на ваші томики.

Буккросинг

«Вільні» полиці можуть зустрітися в парку, кав’ярні, метро. Фото: Facebook-сторінка Книжковий гербарій

Буккросинг — це всесвітньо відомий обмін книгами. Принцип ініціативи доволі простий: людина безкоштовно бере почитати книжку, натомість залишає свою в точці обміну. Так література «подорожують» з рук в руки та знаходять своїх книголюбів.

Читайте також: Як працює перша українська аудіокнигарня… Так, вона існує!

Місце для обміну з полицею може бути де завгодно: в антикафе, книгарнях, кав’ярнях, бібліотеках, музеях, магазинах, метро та навіть сервісних центрах МВС. Головний сайт проєкту, де можна відстежити книжку — Bookcrossing.com. А в соцмережах зможете знайти групи буккросингу в вашому місті. Наприклад, в Креативному просторі «Часопис», що в Києві, організували для буккросингу цілу шафу книг.

 

Бібліотеки вашого міста

Місцеві бібліотеки, наприклад, шкільні або районні також приймають непотрібну літературу в гарному стані, але в них є свої вимоги, про які краще дізнатися заздалегідь. Можливо, обрана вами бібліотека взагалі не приймає книжки, яких вирішили позбутися.

Читайте також: ТОП-10 книг, які варто прочитати до 25 років

Подарувати книгам справжній будинок можна також у бібліотеках, які знаходяться в лікарнях та геріатричних центрах. Власна бібліотека є, наприклад, в Звенигородському будинку-інтернату для інвалідів та престарілих, що на Черкащині.

Бібліотека в Звенигородському будинку -інтернаті для інвалідів та престарілих. Фото: Facebook-сторінка закладу

Зазвичай в таких закладах немає особливих вимог до літератури. Головне, щоб книга була в гарному стані, цікава для людей похилого віку та хворих. Це може бути фентезі, романи, детективи та пізнавальні журнали.

До речі, в бібліотеках також може діяти послуга буккросингу, тобто є вільні стелажі для книгообміну.

Продати онлайн

куди віддати старі книги
Фото: Facebook-сторінка платформи «Мурахи»

В Україні працює благодійна торгова платформа «Murahy.com», на якій можна продати або купити уживану річ в хорошому стані. Окрім одягу, побутових речей, музичних інструментів продають також книги. Продавець сам ставить ціну на товар для звичайних покупців, але прибуток з продажу автоматично спрямовується на благодійність.

Попрощатися з книгами можна на книжковому маркетплейсі «Bookstock». Це спеціалізований майданчик для продажу і покупки літератури всіх видів. Сервіс не обмежує користувача у кількості книжок, які можна розмістити на книжковій дошці оголошень bookstock.net.

У Facebook працює найбільша українська онлайн-барахолка Віддам Продам | Подарую. Там можна віддати, продати та подарувати все, що не заборонено правилами Facebook, в тому числі книжки.

Віддати до благодійних організацій

старі книги
Фото: Facebook-сторінка благодійного фонду Дарини Жолдак

Дитячі будинки та притулки тимчасового перебування, будинки для людей похилого віку, реабілітаційні центри завжди потребують вживаного одягу, взуття в хорошому стані та книжок. Зазвичай, нужденними опікуються благодійні фонди, тому можна зробити добру справу та передати непотрібну стосу книг одному з фондів, що нижче.

Червоний Хрест України. Організація має осередки майже в кожному місті країни та приймає речі для потребуючих: одяг, взуття та предмети домашнього вжитку. А також книги, особливо дитячі. Їх відправлять до дитячих будинків міста і області. На офіційному сайті організації є список адрес, за якими можна звертатися у вашому місті.

«Фундацiя Дарина Жолдак». З 2015 року благодійна організація підтримує дитячі бібліотеки проєктом «100 тисяч книг для сільських бібліотек». Популяризує читання серед дітей і молоді через «Книжкобус». Це сучасна пересувна бібліотека з цікавими книгами, для дітей та дорослих. Приєднатися до ініціативи можна, передавши коробку з книгами за адресою вул. Велика Васильківська, 5, оф. 27 (Fedoriv Hub).

Читайте також: Почуй голос іншого: серія подкастів про успішні тексти та книжковий ринок

Можна також долучитись до постійної акції фонду зі збору книг в офісах українських компаній «Книжкові ангели». Зібрані книжки поповнять фонди сільських бібліотек. Там будуть раді бачити нову художню дитячу літературу українською, англійською та російською мовами. А також енциклопедії, бізнес та навчальну літературу.

Благодійний фонд РОКАДА. Опікується переселенцями та іноземними біженцями. Приймають для подальшої роздачі пожертву у вигляді харчових продуктів для дорослих та дітей, одягу та взуття, дитячих іграшок та книг.

Спільнота взаємодії «Емаус-Оселя». Діяльність спільноти спрямована на допомогу безпритульним людям. Тут збирають непотрібний одяг, взуття, книги, посуд та інші речі. Для цього у Львові обладнано 22 контейнери, куди цілодобово можна приносити речі. Адреси є за посиланням.

Соціальні магазини та крамниці вживаних книг

Фото: Facebook-сторінка благодійного магазину «Ласка»

У столиці займається благодійністю і збирає вживані речі соціальний магазин «Ласка». Одну частину одягу, яку приносять люди, віддають на благодійність, а іншу – залишають в магазині та продають. Виручені кошти йдуть на підтримку соціальних проєктів.

Ласка» не обмежується тільки одягом: сюди приносять вінілові платівки, стару фототехніку, предмети інтер’єру та книги. Приймають класичну літературу, сучасний фікшн та нон-фікшн, книги іноземними мовами.

11.01.2021

Суспільство

Найбільше в світі медіа для архітекторів написало про дизайн львівської будівлі

Опубліковано

Міжнародна архітектурна платформа ArchDaily, яка має понад 13 мільйонів відвідувань щомісяця, опублікувала на своєму сайті матеріал про створення та дизайн Львівського муніципального мистецького центру.

Про це повідомляє пресслужба міської ради.

«Неоготична будівля, голі стіни з автентичними фресками всередині, перший пандус, виконаний з урахуванням усіх законодавчих стандартів та вимог, картини та стільці, знайдені на смітнику (у кращих традиціях берлінських інтер’єрів), сучасні якісні меблі та світло — речі, які зробили Центр суперечливим та нетривіальним. Ніхто не очікував таких поєднань у комунальному закладі культури, де дизайнерські рішення вражають відвідувачів з самого порогу”, — пише сайт, посилаючись на архітекторів проєкту.

Читайте також: Павільйон музею Революції Гідності претендує на європейську архітектурну премію

 

Що відомо про створення Центру?

Авторкою архітектурного проєкту Центру є Христина Бадзян, співзасновниця архітектурного бюро Replus. 

«Ми ставили собі за мету зробити дизайн абсолютно не так, як це роблять на міських чи державних об’єктах. І, мені здається, нам це вдалось. Дизайн без дизайну», — коментує проект Христина Бадзян.

Читайте також: Два будинки українських архітектурних бюро увійшли до топ-12 найцікавіших нереалізованих проєктів

Проектною менеджеркою створення та виконання Центру була Ляна Мицько, після відкриття вона тепер керує інституцією.

«Дизайн Центру складає перше враження про нього, дехто навіть не розуміє, чи закінчений ремонт і не заходить далі рецепції. Іноді це спрацьовує як лакмусовий папірець. Архітектурне рішення задало нам вектор якісного та сучасного контенту, який супроводжує відвідувачів Муніципального мистецького центру. Те, що Центр потрапив на ArchDaily — підтвердження нашого правильного напрямку», — каже Ляна Мицько.

«Дизайн Центру складає перше враження про нього, дехто навіть не розуміє, чи закінчений ремонт і не заходить далі рецепції. Іноді це спрацьовує як лакмусовий папірець. Архітектурне рішення задало нам вектор якісного та сучасного контенту, який супроводжує відвідувачів Муніципального мистецького центру. Те, що Центр потрапив на ArchDaily — підтвердження нашого правильного напрямку», — каже Ляна Мицько.

Робота над створенням центру тривала від листопада 2019 року, а з 19 жовтня 2020 року Центр вже приймає відвідувачів.

Офіційний сайт Львівського муніципального мистецького центру — www.lvivart.center.

Фото: city-adm.lviv.ua

Читати далі

Суспільство

У Миколаєві вперше демонструють уламки унікальних метеоритів

Опубліковано

У Миколаєві в краєзнавчому музеї «Старофлотські казарми» відкрили унікальну виставку уламків метеоритів.

Про це повідомляє Укрінформ.

Зазначається, що експозиція демонструється вперше і приурочена до 75-ї річниці з часу падіння метеоритного дощу «Кримка» – одного з чотирьох, які будь-коли падали на території України.

Як повідомила співробітниця експозиційного відділу музею Ганна Вєдєнєєва, 21 січня 1946 року біля села Кримка Первомайського району Миколаївської області впав великий метеорит. Його падіння спостерігали не лише на території Миколаївщини, а й в Одеській, Кіровоградській і навіть у деяких районах Київської і Полтавської областей. У с. Кримка організували збирання уламків під керівництвом учених астрономічної обсерваторії Одеського державного університету. З 1946 до 1954 роки там було зібрано 78 екземплярів загальною вагою 39,646 кг.

 

Читайте також: З’явився віртуальний 3D-тур Музеєм космонавтики у Житомирі

Чим особливий метеорит?

Метеорит рідкісний, бо містить унікальну інформацію про фізико-хімічні процеси, що відбувалися на ранніх етапах формування Сонячної системи. Відповідно до норм законодавства, такі метеорити мають зберігатися лише в науково-природничих музеях республіканського значення при Академії наук. Тому всі уламки забрали на зберігання до національного науково-природничого музею НАН України, а до Миколаєва надіслали муляж.

Наукові співробітники академії наук України професорка Віра Семененко та кандидат геологічних наук Кирило Шкуренко, які займалися дослідження метеорита, у своїй праці під назвою «Історія падіння метеорита «Кримка» зазначили, що він відноситься до одного з чотирьох відомих в Україні метеоритних дощів (Кримка, Княгиня, Жовтневий Хутір та Червоний Кут). Причому тільки два з них — Княгиня і Кримка — широко відомі в світі як серед дослідників, так і серед колекціонерів.

Також на «метеоритній» виставці в музеї представлені й інші експонати. Зокрема, це уламки метеоритів з колекції Емануїла Францова, яка стала основою під час створення природно-історичного музею в м. Миколаєві в 1913 році. Вони містять залізо (шліфи) і мають вагу 130 грамів і 31,5 грамів відповідно. Є тут і ще одна цікава знахідка – уламок Сіхоте-Алінського метеориту, який входить до десятки найбільших у світі (загальна маса до 100 тонн). Його надіслав до Миколаєва ще в 1959 році Комітет з метеоритів Академії наук СРСР. Він теж залізний, його маса 515 грамів.

Читайте також: Біля метеоритного кратера на Вінниччині облаштують центр відпочинку

Досі всі ці експонати перебували в фондах музею і жодного разу не виставлялися для широкого загалу.

Фото надано музеєм та з вільного доступу

Читати далі

Суспільство

На Вінниччині з’явився пам’ятник відомій пісні (ФОТО)

Опубліковано

У селі Хомутинці, що у Калинівському районі на Вінниччині, встановили пам’ятник пісні “Повій, вітре, на Вкраїну”. 

Як пише видання Вежа, рядки Степана Руданського викарбували на гранітних плитах у вигляді книжки.

Як повідомили на сайті “Калинівка Сіty”, пам’ятник з’явився поблизу музею Степана Руданського. На гранітних сторінках розгорнутої книги викарбувані слова однієї з найвідоміших поезій Степана Руданського, яка стала не лише символом туги за коханою, а й за Батьківщиною.

Зі слів Оксани Мудрик, в.о. старости Хомутинців, вона сподівається, що пам’ятник “Повій, вітре…” стане ще однією локацією, поряд з музеєм поета, пам’ятником, могилою батьків Степана Руданського, а також стане черговою складовою Садиби Руданських – “місцевого туристичного об’єкта, задля якого переважно і приїжджають в Хомутинці люди”.

 

Читайте також: В Одесі встановили скульптуру – символ нового року (ФОТО)

Що відомо про вірш і пісню

Відомо, що “Повій, вітре, на Вкраїну” Степан Руданський написав у 1856 році в Петербурзі, під час навчання у медико-хірургічній академії. Отже, цьогоріч поезії виповнюється 165 років.

“Степан Руданський, навчаючись у Подільській духовній семінарії, жив деякий час на квартирі вдови-матушки Єлизавети Княгницької. У вдови було три доньки, між ними Марія була надзвичайної краси і, кажуть, мала добре серце й душу. […] Але бути разом Степанові Руданському і Марії Княгницькій не судилося”, – розповіла Оксана Мудрик. 

Коли юнак замість Петербурзької духовної академії вступив до медико-хірургічної, мати Марії заборонила доньці й думати про Руданського. 

Вірша “Повій, вітре, на Вкраїну” надрукували через п’ять років після написання. Рівно 160 років тому – 12 січня 1861 року, у дебютному номері першого українського журналу в Російській імперії “Основа”. А через рік – у календарі “Львов’янин”, що сприяло ширшій популярності твору Руданського.

А піснею вірш “Повій, вітре, на Вкраїну” став тоді, коли його поклала на музику Людмила Александрова. Цей романс аранжував для голосу й фортепіано Владислав Заремба.

Читайте також: У Полтаві оголосили конкурс на спорудження пам’ятника Симону Петлюрі

«Повій, вітре» була в репертуарах видатних українських співаків Івана Козловського, Бориса Гмирі, Анатолія Солов’яненка, Костянтина Огнєвого, прем’єра Київської опери Івана Шведова, соліста Большого театру Івана Жадана.

Також повідомляється, що “Повій, вітре, на Вкраїну” переклали багатьма мовами світу. Польською – Іван Франко, російською – Павло Грабовський, а вільний переспів поезії Руданського зробив данський письменник і вчений-славіст Тор Ланге. Крім цього у 2003 році літературознавці Борис та Кость Хоменки видали книгу, де зібрали всі відомі переклади “Повій, вітре, на Вкраїну” мовами народів світу (всього 114 текстів).

Довідка 

Степан Руданський (1833-1873) закінчив духовну семінарію, але вивчився на лікаря. Крім того був справжнім сатириком, який писав живою мовою на злобу дня. Маючи прекрасне почуття гумору, він писав і біблійні переспіви, і сороміцькі та еротичні гуморески, які довгий час були цензуровані. Також, навчаючись у Петербурзі та працюючи в Ялті, спілкувався і писав українською. На це не вплинув  навіть батько-священик, який просив писати йому листи винятково російською і до кінця життя конфліктував із сином. Крім того у творчості Руданського є багато співомовок на антиімперську та міжнаціональну тематику, де він висміював негативні риси, в тому числі й українців, і які залишаються актуальними й досі.

Фото: kalynivka.city

Читати далі