Суспільство
Короткометражний фільм-переможець фестивалю «Молодість» вийшов онлайн
На онлайн-платформі Takflix вийшла короткометражна стрічка режисерки Оксани Войтенко «Схрон», що стала переможцем кінофестивалю «Молодість» у 2020 році. Фільм доступний на усіх територіях з англійськими субтитрами.
Кінокартину можна переглянути за посиланням.
Сюжет фільму
«Схрон» – історична драма про УПА. Україна, 1946 рік. У криївці переховуються повстанці та вагітна жінка – дружина командира. Їх розшукує загін НКВД. Однак все не так просто – хтось із героїв приховує велику таємницю.
Головну роль у стрічці виконала Вероніка Шостак, яка також грала у «Брати. Остання сповідь» Вікторії Трофіменко та «Поводир» Олеся Саніна.
Сюжет «Схрону» частково заснований на реальних подіях 1946 року, які відбулися із провідником ОУН Станіславівщини Ярославом «Робертом» Мельником. Перед створенням стрічки режисерка Оксана Войтенко дослідила тему через записи служби безпеки УПА та спогади самих повстанців. Співавтором сценарію став Анатолій Соболевський, який брав участь у російсько-українській війні у складі добровольчого батальйону ОУН. Під час роботи над фільмом він допомагав із діалогами військових.
Читайте також: Як команда Української соціальної академії розвиває екосистему соціального підприємництва
Продюсерами стрічки були Юрій Мінзянов та Катерина Банах.
«Схрон» був номінований як найкращий короткометражний фільм на кінофестивалі «Кіноколо» 2020 та 5-ій Національній кінопремії «Золота дзиґа», а також став найкращим короткометражним фільмом Національної програми міжнародного кінофестивалю «Молодість».
Фільм знятий за підтримки Держкіно України.
Про тему кінокартини
В ексклюзивному коментарі ШоТам режисерка стрічки Оксана Войнтенко розповіла, що короткометражний фільм «Схрон» – це не «фільм про УПА». Принаймні, він так не задумувався.
«Ми не хотіли обмежуватися саме цією темою, а створити універсальну історію на матеріалі визвольної війни, яку вела Українська повстанська Армія. Універсальну історію на локальному історичному матеріалі. І це історія про вибір між ненавистю та любов’ю, про те, як перемогти і залишитися при цьому людиною. Не зважаючи на те, що знято на тему УПА вже досить багато українських фільмів, цей історичний період (з 1942-го до середини 1960-х років – період боротьби повстанців за незалежність України) не розкритий повноцінно ні в українському кіно, ні в культурі. Радянська і російська пропаганда ще дуже дієва. Лише нещодавно на державному рівні українців-учасників УПА прирівняли до українців-ветеранів Другої світової війни. Водночас майже всі попередні фільми про УПА приправлені такою порцією патріотизму, що їх дивитися і сприймати всерйоз дуже важко. Дуже часто їхні герої – не люди, а функції. Психологізмом та осмисленням теми виділяються два фільми, один з яких знятий ще за часів Радянської України – «Вишневі ночі» режисера Аркадія Микульського, та «Останній бункер» Вадима Іллєнка. Цікаво, що «Останній бункер» – екранізація повісті російського радянського письменника Леоніда Бородіна «Перед судом»», – розповіла режисерка.
Тема УПА і жінок у стрічці
«Тему УПА загалом і жінок у повстанській армії я вивчала переважно через спогади учасників тих подій. Спочатку спробувала працювати з історичним консультантом, але історика здивувало моє бажання зробити історію про пологи в схроні. Він вважав, що кіно треба робити про речі, які є типовими, а не винятковими. Мене це так вкурвило, що я взагалі вирішила більше не звертатися до істориків, вивчати матеріал самостійно. Звісно, було б краще все-таки підключити до роботи над фільмом історичного консультанта. Не буду брехати, з наукового погляду моє дослідження навіть дослідженням важко назвати. Адже спогади учасників подій не є історично об’єктивними. Це лише особисті враження, вони формуються специфічними обставинами, характером, світоглядом, навіть станом здоров’я автора спогадів. Але ці спогади дали мені можливість дізнатися багато цікавих побутових деталей. Спогади жінок були особливо на них багатими. Якщо спогади чоловіків, особливо командирів – дуже ідеологізовані, дуже категоричні (є ми – борці за свободу України, і вони – всі підступні вороги), переважно саме про факти, а жіночі спогади, або, трошки рідше, спогади рядових бійців, які не мали командирських посад, – про переживання, роздуми, емоції, розмови, побутові умови, стосунки між повстанцями».
«Не можна сказати, що в сценарій фільму покладено якісь конкретні події із спогадів жінок-підпільниць, швидше, вони задали точку зору авторської групи на тему УПА – не ідеологізовану, а людяну. Якщо я під час роботи над сценарієм представляла «жіночий погляд», то співавтор сценарію, ветеран російсько-української війни Анатолій Соболевський, – чоловічий. Він не тільки мав реальний бойовий досвід, але ще й родом із Франківщини, і його дід-прадід були повстанцями. Анатолій допомагав прописувати усі військові сцени не лише з погляду драматургії, але й елементарної логіки військової справи. Також допомагав прописувати діалоги героїв, щоб вони звучали «по-чоловічому», з характерними для чоловіків жартами. Потім діалоги ще й акторами під час репетицій дошліфовувалися, обживалися. Анатолій був присутній на майданчику під час зйомки екшен-сцен та допомагав акторам як військовий консультант: як правильно тримати рущницю, як її перезаряджати, як імітувати «віддачу» – бо зброя в нас була нестріляюча з міркувань безпеки».
Про розробку персонажів
«Майже всім героям я розробила докладні біографії, на сторінку-дві. На трьох героїв мене не вистачило. Але їх в нас аж одинадцять. Це були дуже детальні біографії, розкрити які повністю в нас не було хронометражу, але вони дали акторам відчуття справжності їхніх героїв. Більше всього шкодую, що не розкрили повністю героя Івана Потапова – хірурга з позивним «Професор». Найцікавіше, що цей герой був євреєм, і в УПА було досить багато євреїв, особливо серед лікарів. Ми хотіли цим героєм зруйнувати дуже потужний радянський міф, що упівці брали участь в геноциді євреїв. Але, на жаль, повноцінно цього героя не вдалося розкрити, під час монтажу цей нюанс, як і багато інших, скоротився».
Нагадаємо, вийшов трейлер військової драми «Схрон» про повстанську армію.
Фото: facebook.com/shron.short.
Андрій Бурахович понад 11 років ремонтує автомобілі для українських військових у київському автосервісі «Всюдихід». З початку повномасштабного вторгнення на СТО обробили понад 20 тисяч замовлень на ремонт техніки для фронту. За свою діяльність волонтер у 2025 році отримав відзнаку «Варті» від «Нової пошти».
Про це повідомили в «Новій пошті».
Як на СТО допомагають військовим
До повномасштабного вторгнення на СТО Андрія обслуговували близько сотні військових автівок на рік. Після лютого 2022-го — рахунок іде на тисячі. За словами Андрія, лише за останні три роки на станції виконали понад 20 тисяч ремонтних замовлень.
«Паралельно — постійні відправки запчастин на фронт. Навіть зараз спілкуюсь із вами й шукаю кардан на пікап L200, щоб завтра був уже в Покровську. І так зранку до ночі. На всі напрямки їдуть якісь запчастини й витратні матеріали. Крім того, з 2022 року ми пригнали для війська з-за кордону більш як пів тисячі машин», — розповів чоловік.
У сервісі працює команда з 10-12 спеціалістів. Вони ремонтують техніку, що побувала під обстрілами, пошкоджена уламками або знесилена фронтовими умовами. Через попит і навантаження станцію довелося розширити. Нині 80% усіх робіт — це автомобілі для військових. Йдеться не лише про капітальні ремонти, а й про обслуговування після сотень тисяч кілометрів, зокрема техніки, пригнаної з-за кордону.
Наразі в черзі на обслуговування понад 60 машин. Переважно це складні випадки, які вимагають повного розбору та зміцнення техніки. Випадків, коли достатньо було замінити мастило й фільтри, чоловік майже не пригадує.
«Переповнюють емоції, коли ти вкладаєш в автомобіль душу, віддаєш його військовим, які боронять нашу землю, а вони потім надсилають тобі відео з подякою. Хоча самі ризикують життям на передовій. Моя величезна мотивація — це постійне спілкування з хлопцями та дівчатами із Сил оборони України», — каже Андрій Бурахович.
Читайте також: «Нова пошта» нагородила українських волонтерів відзнакою «Варті»
Досвід перегонів
Автомобілі — давнє захоплення Андрія. Багато років він брав участь у трофі-рейдах — змаганнях на бездоріжжі. Умови на цих перегонах схожі на ті, в яких працюють військові машини: болотистий ґрунт, лісосмуги, розбита технікою земля. Андрій зазначив, що такий досвід допомагає йому в роботі.
«Я прекрасно розумію ціну помилки і яку відповідальність несу під час ремонту автомобіля. Коли, умовно, недокручена гайка або вчасно не замінена запчастина можуть призвести до трагедії. Завдяки досвіду у трофі-рейдах мені вдається якісно ремонтувати автомобілі для військових тепер. На жаль, в Україні досі поширена проблема шарлатанів і неякісних ремонтів. Боляче бачити, як близькі військових уже витратили купу грошей на автосервісах, а я помічаю, скільки всього треба переробити», — поділився волонтер.
Підтримка від українців
Під час збору коштів на машини та деталі Андрію допомагають друзі, партнери, клієнти, підписники, учасники офроуд-спільноти.
Цьогоріч за підтримку військових він отримав волонтерську відзнаку «Варті». За нього проголосували близько 1500 людей. Андрію вручили нагороду у його автосервісі.
«На війні багато моїх друзів, усі куми. Вони там, а я тут — роблю все що можу. І за свою роботу мені не соромно. Хочу, щоб війна закінчилась на наших умовах, щоб всі наші військові поверталися додому живими, щоб Росія заплатила за зло, понівечені людські долі та загублені життя. Якось я викладав у соцмережах малюнок, де Росія просто у вигляді океану — тобто її нема. Ось це моя мрія», — розповів Андрій.
Раніше ми писали про те, як багатодітна мама з Києва передала 240 тонн допомоги за рік.
Фото: «Нова пошта», Андрій Бурахович
Суспільство
Мешканці одного з будинків у Галицькому районі Львова облаштували у дворику ліфт для свого сусіда, який живе на третьому поверсі та пересувається на кріслі колісному.
Про це повідомили у спільноті «Так люблю той Львів, що бракує ми слів».
Ініціативу львів’ян підтримало місто. І хоча всередині будинку встановити ліфт було неможливо, його змогли прибудувати у дворику. Тепер у мешканця, який пересувається на кріслі колісному, є можливість самостійно виходити з дому.
Зовнішній ліфт встановлюють переважно у тих випадках, коли технічні особливості будівлі не дозволяють облаштувати його всередині. Це характерно насамперед для старих житлових будинків.
У таких будівлях сходові клітки зазвичай занадто вузькі для монтажу шахти, а встановлення ліфта всередині вимагало б значного втручання в опорні конструкції. Це не лише ускладнює процес з технічного боку, але й значно підвищує витрати на реконструкцію.
Читайте також: У Львові створили мапу з місцями, де квітнуть сакури, магнолії та інші рослини
Нагадаємо, що два паралімпійці зі Львова задонатили на військо 400 тисяч гривень призових.
Фото: фейсбук-сторінка «Так люблю той Львів, що бракує ми слів»
У Києві наповнюють Мапу доступності — онлайн-інструмент, що допомагає жителям столиці орієнтуватися у безбар’єрності міських об’єктів. Наразі на платформі додали інформацію про понад 1 500 будівель і закладів.
Про це повідомила заступниця голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень та відповідальна з питань безбар’єрності в місті Марина Хонда.
Що додали на мапу
На платформу внесли дані про такі об’єкти:
- навчальні та медичні заклади;
- житлові будинки;
- укриття;
- органи державної влади;
- об’єкти культури;
- комунальні організації;
- ЦНАПи;
- заклади соціальних послуг;
- торгові центри;
- банки.
Читайте також: У Києві представили безбар’єрний маршрут на 12,5 км: де його створять
Ресурс містить інформацію про наявність пандусів, тактильних та акустичних засобів, підіймачів, паркомісць для людей з інвалідністю тощо.
Користувачі можуть відфільтрувати об’єкти за категорією (наприклад, галузь охорони здоров’я чи послуг) і за типом доступності. Кожна позиція має адресу, години роботи, контактний телефон та опис засобів доступності.
Зараз Мапа доступності перебуває на етапі тестування. Її продовжують наповнювати новими даними як від муніципальних, так і від приватних закладів. Також триває перевірка актуальності вже наявної інформації.
Нагадаємо, що в Києві створять мікроклініку з протезування за підтримки Франції.
Фото обкладинки: Unsplash
«Навіть якщо є лише одна рука, другою буде моя»: керамістка з Херсона ліпить разом із пораненими військовими
У Василя з позивним Метелик проблеми з моторикою. В нього не вистачає кількох пальців на...
Їй казали: «Ти не зможеш». Підприємиця з інвалідністю отримала 5 грантів і створила косметичний бренд
У 13 років їй діагностували хворобу хребта, виявили вкорочення ноги та ураження центральної нервової системи....
Не дає зануритися в темряву: це енергетик з Донеччини, що працює попри обстріли
Валентин з містечка Курахове працює енергетиком уже понад 20 років. Курахівська ТЕС була у місті...
«Ви ж його лікуєте?»: учителька Ксенія та її син Юрчик спростовують міфи про аутизм
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня «СпівДії заради Дітей»...