Координати мого серця. Як український бренд PAPAYA допомагає окупованому заповіднику «Асканія-Нова»

«Асканія-Нова» опинилася під російською окупацією з перших годин повномасштабного вторгнення. Відтоді працівники заповідника працюють в автономному режимі, витрачаючи власні кошти на порятунок тварин та утримання колекцій.

Аби допомогти «Асканії», український бренд PAPAYA випустив благодійну колекцію футболок зі світлинами українського півдня – «Координати мого серця». 50% з прибутку бізнес направляє у фонд заповідника та на рахунок «Повернись живим».

Про історію бренду, команду «задротів», перші дні повномасштабної війни та дроп на підтримку «Асканії» ШоТам розповів співзасновник бренду Валерій Максименко.

Валерій Максименко

Співзасновник бренду PAPAYA

У нас не було ані бізнес-плану, ані чітких підрахунків

Усе почалося в 2008 році, коли двоє молодих людей просто вирішили продавати одяг в маленькому магазині на 20 квадратних метрів. Тоді це навряд можна було назвати бізнесом – просто малоефективна реалізація чужого товару. 

У 2010 році ми зрозуміли, що є куди зростати, і випадково орендували приміщення на 60 квадратних метрів по ціні 35 доларів за метр. Наша математика була максимально простою: гроші ніхто не рахував, бізнес-план не прописували, що буде далі – не думали. Але другий магазин виявився успішним. 

Назва PAPAYA в той момент вже була. Щодо неї немає інтриг чи загадкових історій, усе доволі просто: вона виникла на перехресті молодості, цікавості та свіжості. А також PAPAYA чудово транслітерується та легко пишеться багатьма мовами.

Роботу залишаємо в офісі, вдома – відпочинок

У перші роки окупність бізнесу ніхто не рахував. Нам було по 18-20 років – діти, які намагалися заробити свої перші копійки, аби не пересуватися громадським транспортом та щось купити в Zara на Хрещатику.

З моєю дружиною Анастасією ми разом приблизно 17 років, а в бізнесі – 14. Цього більш ніж достатньо, аби зростися в смаках, принципах та підходах до роботи. У нас обох чітко виражені певні навички, тож це допомагає кожному з нас робити те, що вдається найкраще. 

Звісно буває, що хтось «запливає за буйки» або хоче залізти в сферу відповідальності іншого. Але загалом ми намагаємось не приносити додому проблеми з роботи, а лише обговорюємо ідеї . В офісі – робота, вдома – вечеря, дитина, зелена травичка й іноді апероль. 

Наша команда – тотальні естети та фешн-задроти

Ми – українські, ми – чесні, ми – відповідальні перфекціоністи-задроти. Наш бренд створений в Україні, і ми виготовляємо понад 90% продукції саме тут. Команда контролює процеси виробництва колекції від моменту прядіння нитки і аж до готового виробу на поличках магазину. Звісно, комплектуючі приходять до нас з-за кордону, але колекція створюється саме в нашій країні. Так ми завантажуємо та створюємо робочі можливості для виробництв і людей із різних куточків України.

Ми завжди чесні з усіма, з ким працюємо: з партнерами, підрядниками, постачальниками та працівниками. І обов‘язково – з нашими клієнтами. Це дало нам змогу протягом 12 років вибудувати міцні партнерські відносини та здобути тисячі лояльних постійних клієнтів із усієї України. 

А ще ми уважні до деталей. Це стосується і якості контенту, перфекціонізму в виробах від ґудзика до цінничка, і нашого відділу якості, який «завертає» виріб, на якому є ледь помітний дефект. Наша команда кріейторів – тотальні естети, фешн-задроти, люди, які живуть красою.

Сортуємо сміття і вдома, і в офіcі

Сьогодення диктує брендам відповідальну поведінку: ми повинні думати не лише про інтенсивний чи екстенсивний ріст компанії, а й про вплив на середовище. Так в офісі PAPAYA ми сортуємо сміття, а ще замовляємо продукцію без упаковки й обов‘язково прописуємо для наших підрядників, щоб вони не пакували готові вироби в синтетичні індивідуальні пакети. 

На кожному поверсі офісу ми маємо по декілька смітників: для паперу, тетрапаку, пластику, металу, ПЕТ-пляшок та органіки. Усе сміття сортується, консолідується та вивозиться курєром до станцій переробки, дещо ми відправляємо поштою до Києва в NoWaste Ukraine. Багато членів команди перейняли досвід і сортують сміття в своїх домівках. Ми з Анастасією в «свідомому клубі» вже протягом семи років, і за цей час нічого не викинули до загального смітника.

95% продукції створюємо на українських фабриках

Наразі в PAPAYA Team працюють більше 60 людей: працівники офлайн мережі, онлайн-консультанти, спеціалісти з маркетингу, фінансів та виробництва. Дропи та колекції створюють люди як з технічною освітою, так і креативна команда.

У тематичних дропах головною складовою є ідея, і тут основною є робота наших дизайнерів. А у формуванні повноцінної колекції, окрім креативної команди, задіяні також коструктори та технологи. Наша задача – створити якісний одяг із хорошою посадкою, а не просто привабливу картинку.

Ми шукаємо та купуємо сировину під усі категорії одягу, а також підбираємо та розроблюємо трендові й базові моделі. Усе це втілюють наші конструктори, а потім зразки прошивають на фабриці. Ми коригуємо варіанти й коли моделі виглядають так, як задумувалися, затверджуємо їх та починаємо масове виробництво. Наразі ми розробили понад 500 моделей одягу всіх категорій, і я гадаю, цим варто пишатись, як і тим що 95% колекції ми виготовляємо на фабриках у різних куточках України.

У перші дні війни про майбутнє бренду ніхто не думав

24 лютого почалося так: дзвінок – думка про фейк – читання перших новин – напівсплановані дії. Про майбутнє бренду у перші дні повномасштабної війни ми точно не думали. На першому місці була безпека родини та працівників.

Далі було сумбурне читання новин із плануванням подальших дій. Не можу похвалитися чітким алгоритмом, але за 32 години родина була в безпеці за кордоном, усі працівники – з додатково виплаченими авансами, а торгові точки – переведені в режим очікування. Особисто я через 48 годин був у складі волонтерів клубу «CBG», де ми розмалювали фліпчарт з відділами та відповідальними по волонтерству й взялися до роботи.

Відновили роботу, аби допомогти переселенцям

27 лютого ми побачили, що західні області у відносній безпеці, тому 28 числа відкрили один із магазинів у Чернівцях для потреб великої кількості людей, які вимушено залишили домівки. Одразу було зрозуміло, що їм потрібен одяг і бажано безкоштовний. Ми виділили близько 600 речей із попередніх колекцій, які були на знижках, та актуальний товар, який не потрапив на полиці через невеличкі дефекти. 

Читайте також: Я не біженка, я – українська дизайнерка. Як Відана Блонська популяризує українське мистецтво за кордоном

Вийшло, що всім переселенцям, які до нас звернулися, ми роздали по 2-3 одиниці одягу на руки. Цікаве спостереження: багато людей, які брали речі безкоштовно, залишали різні суми коштів на касі. Продавці-консультанти PAPAYA виходили на роботу без жодних запитань про графік чи умови оплати праці в цей час, вони розуміли що людям, які приїхали в інші міста, потрібна їхня допомога. І я вдячний кожному з PAPAYA Team за те, що зібралися з силами, допомогли та не підвели.

Ми втримали команду, компанію та всі торгові площі. Звісно, велика кількість людей виїхала, і це відчувається. Але загалом ми продовжуємо працювати, розвивати мережу і творити.

Асканія-Нова – під окупацією й потребує допомоги

Ще до війни у нас була цікава ідея зробити колаборацію із зовсім непрофільним брендом, не з медійною особою, а з чимось геть інакшим. У моєї дружини Анастасії, була ідея щодо Асканії-Нової. Приблизно наприкінці березня, коли сонце на горизонті вже почало світити ясніше та знайшовся час для креативу, ми вирішили реалізувати задум.

Ми побачили, що багато території Херсонщини потрапило під окупацію, що зробило цю колекцію ще більш щемкою. Дівчата з креативного відділу – Аня, Настя та Аліса – знайшли, на наш погляд, одні з найкрасивіших місць українського півдня, саме їх ми зобразили на футболках.

Коли почали шукати автора фотографій природного парку «Асканія-Нова», виявилося, що вони належать колишньому директору заповідника Віктору Гавриленку. Ми зв’язалися через електронну пошту, аби отримати дозвіл на використання фото в нашій колекції. Пан Віктор на наше питання відповів швидким і однозначним «Так!».

У цій колекції головна ідея – «не забувати». Зображення цих локацій на одязі буде нагадувати всім, що ми маємо в повернутися в ці місця та прогулятися там з синьо-жовтим прапором.

Одночасно з цим ми закликали людей донатити Асканії, розуміючи що їм зараз складно утримувати живий фонд на непідконтрольній території. Саме тому ще до початку старту продажів ми відправили на рахунок фонду Асканії-Нової 20 000 гривень у якості першого внеску в підтримку їхньої діяльності. Із Віктором ми й надалі підтримуємо зв’язок у фейсбуці, але з міркувань безпеки це буквально 2-3 коротких речення.

Український бізнес не може бути осторонь війни

У той час, коли глобальні бренди роблять усе можливе для допомоги Україні, жоден локальний український бізнес не може стояти осторонь й повинен працювати на перемогу, допомагаючи армії й підтримуючи моральний дух українців. 

Ми пам’ятаємо про Херсон, Мелітополь, Нову Каховку та наших людей у них, про тварин Асканії-Нової та прекрасні природні дива, як-от Лемурійське озеро, які тимчасово опинилися під окупацією. І хочемо голосно заявити: ми віримо й абсолютно впевнені, що скоро там майорітиме лише український прапор. Нашою колекцією ми хочемо ще раз нагадати, що Україна неймовірно красива, й закликаємо відкрити її для себе по-новому, як міфічну й нескорену, красиву й незламну.

Називати PAPAYA соціальним бізнесом було б нечесно

PAPAYA не є соціальним проєктом, оскільки ми працюємо в ніші феншрітейл і фастфешн. Приблизно 4-5 років тому ми усвідомили, що хайпувати на темі екології, але при цьому не мати змоги нівелювати вплив на довкілля, – нечесно й безвідповідально. 

Ми не можемо заявляти на 100% про розумне споживання, працюючи в ніші фастфешн та випускаючи 20 дропів на рік. Але ми чітко сказали собі, що в тих напрямках, де маємо змогу, ми будемо докладати всіх зусиль. Щоб принаймні на третину бути відповідальними, екологічними та соціально значущими.

Усі, хто можуть сьогодні працювати, – працюють

Я не претендую на звання експерта з підприємництва в умовах війни чи кризового менеджера, але точно знаю, що сьогодні працюють усі, хто має змогу. Бізнесів, які на сотий день залишилися осторонь війни, я не знаю. Але з іншого боку, я з тих людей, у кого склянка наполовину заповнена. 

Я вмотивований статтями та розповідями бізнесменів із суміжних ніш і розмірами фінансової допомоги, яка йде від них. Мене це вражає і мотивує робити ще більше для країни та наших захисників.