Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Я не біженка, я – українська дизайнерка. Як Відана Блонська популяризує українське мистецтво за кордоном

Опубліковано

Відана Блонська – українська дизайнерка, яка через війну була змушена покинути домівку та разом із сином переїхати до Польщі. У Варшаві їй радили влаштуватися кур’єркою в Glovo або касиркою в супермаркет Biedronka. Та замість цього засновниця бренду Vidana відновила власну справу, якою займається вже 6 років.

Сьогодні Відана разом із мамою створює етноодяг та популяризує українське мистецтво за кордоном. Її клієнти – це діаспоряни з США та Європи, а нова команда також складається з українок. Свою історію дизайнерка розповіла ШоТам.

Відана Блонська

Українська дизайнерка, засновниця бренду Vidana

Після 24 лютого разом із сином виїхала до Польщі, де відновила свій бізнес та продовжує популяризувати українську культуру за кордоном

Заграва 

24 лютого я була вдома в Крюківщині, це Бучанський район. Подзвонила мама. Кричала, щоб я звідти їхала. Близько 6 ранку телефоную татові мого сина, прошу, щоб відвіз мене з 6-річним сином до батьківського дому. 

Ми зібрались за кілька хвилин. Я розуміла, що йде небезпека, в мене стояли наплічники, проте порожні: я до останнього намагалася думати, що це не так. Зібрала, що могла, і ми поїхали до мого рідного міста ー Жашкова, 140 км від Києва. День побули там. Вночі я почула, що щось летить, зрозуміло, що цивільні літаки не літають. Треба рятувати дитину. Вона не може розвиватися в таких умовах. 

Мій син активний, йому потрібен рух, однолітки. Треба було щось робити, але їхати на захід України не хотіла. Там і без нас місця не було, і так само вили сирени. Тому наважилася їхати за кордон. Ніхто не був у захваті від мого рішення, мене підтримало кілька найближчих людей. 

Українська дизайнерка Відана Блонська

Страшно. Затори. У кожній області моніторю, чи ніде нічого не прилетіло. Небезпечно скрізь. На адреналіні я не спала, не їла… Певне, з тиждень я не відчувала такої потреби. 

Ми перейшли українсько-угорський кордон. Стояли 8 годин на холоді з дитиною. У Польщі нас чекали родичі, у яких ми зупинилися на тиждень. Вони живуть у Вроцлаві, але там я залишатись не хотіла. Місто гарне, але не для мене. Мої друзі, які вже давно живуть у Варшаві, кликали мене до себе. Я до останнього відмовлялася, адже Варшава дорога. До того ж, усі біженці з України їдуть у великі міста. Та друзі наполягали: інші люди вірили в мене більше, ніж я сама. 

Були дні, яких я навіть не пам’ятаю

Коли ти переступаєш лінію кордону, то просто множишся на нуль. Ти ніхто. Я свідомо це зробила. Найімовірніше, найближчі кілька років я не повернусь. Якщо вже пішла на цей крок, то це не просто перечекати. Це новий етап у житті. Я розуміла, що буду залишатимусь надовго. 

Перше, що я почула, – можу піти на роботу в доставку Glovo, Bolt чи ще кудись. Знайомі хотіли допомогти мені, давали поради, складали резюме, намагалися знайти що-небудь без знання мови. В Україні я офіційно зареєстрована, платник податків. Людина, яка є творцем, митцем, артистом, чує, що має йти в Glovo. Так не може бути. Я була зла. Ця злість, напевно, перший час керувала мною та змушувала рухатись далі.

Сорочки від дизайнерки Відани Блонської

Друзі допомогли влаштували сина до школи, в мене з’явився час. Перший місяць ми жили в них, вони щодня витирали мені сльози, заспокоювали, купили антидепресанти, на яких я протрималась практично місяць. Були дні, яких я навіть не пам’ятаю. Траплялись панічні атаки, зриви, на фоні яких ставались сильні мігрені. Я сліпла на одне око або глухла на вухо. Цей біль приковував мене до ліжка. 

Замість роботи в супермаркеті відновила власну справу

Через кілька тижнів у Варшаві я зрозуміла, що в доставку не піду, а на касу в Бєдронку (Biedronka, мережа супермаркетів в Польщі, ー ред.) мене не посадять. Я не знаю мови і зірвала собі спину та зіпсувала зір, коли будувала свій бренд і вишивала ночами. Отже, мені треба продовжувати своє. Те, на що я вже поклала здоров’я і час. Вдома в мене була студія етноодягу.

Матеріалів я не взяла, а мама, яка є моїм модельєром, на той час була в Україні. Вона ідеальна в створенні одягу, але при цьому – вразлива. Через війну ніби заклякла. Творча людина не може працювати в таких умовах. 

У найближчому стоковому магазині я придбала кілька лляних сорочок. На щастя, вмію обирати одяг. Купила фарби для тканин, пензлики. З цим клуночком прийшла до друзів і заявила, що починаю працювати. 

Розмалювала першу сорочку, другу, потім – десяту, двадцяту. Десь через місяць до Польщі приїхала моя мама. Зараз вона живе та творить у східній частині країни, ми знову працюємо, як в Україні: вона шиє і надсилає мені на розмальовку чи вишивку.

Створили першу мініколекцію. Потім я попросила, аби мені відправили продукцію зі студії. Чесно кажучи, я вже морально попрощалася з нею, адже магазин в Бучанському районі. На щастя, вироби вціліли. 

Принципово не співпрацюю з російськими шоурумами

Усі роки моєї роботи були спрямовані на західний ринок, тобто діаспору (Канада, США) та країни Європи. Загалом це іноземці, які цікавляться етнічною культурою України. Люди знаходять мене на пінтересті, там акаунт має мільйонні перегляди на місяць. 

Мої колеги-дизайнери дивувались, чому я принципово відмовляюсь відправляти речі на росію та співпрацювати з російськими шоурумами, хоча таких пропозицій було чимало. Я ходила на Майдан. Знаю, що таке втрачати друзів на війні. Вона триває вже багато років, не тільки з 24 лютого. Моя позиція принципова. Коли я виїхала – не втратила свою аудиторію. З’явилися лише плюси. Тут швидка доставка, є все, що потрібно для роботи. 

Під час перетину кордону було відчуття липкої злості

Я не біженка, не оформлювала жодних статусів. Не потребую допомоги для біженців. Я не приїхала сюди, бо це було моє рішення… Тут така тонка грань. Я приїхала шукати безпечне місце для дитини та з надією розвиватись і творити. Жодного разу не стояла в чергах за гуманітаркою. Натомість мені треба умови для роботи, можливість зняти житло, щоб дитина ходила до школи, щоб я була на рівні з тими, кому не довелося переживати стрес через вимушений переїзд. 

А винайняти житло тут нелегко. Особливо, коли ти українка, приїхала після 24-го і в тебе дитина. Поляки не хотіли здавати в оренду, думали, що зараз поселять нас, а потім, якби в мене не було грошей, то, згідно з місцевим законодавством, вони не мали б права мене виселити. Звісно, я їх теж розумію. Проте як ти доведеш, що в тебе є дохід? У мене лише закордонний паспорт, і в ньому вписана дитина. Та мені пощастило: друзі допомогли винайняти житло. 

Відана Блонська: роботи

Я вибрала Варшаву, бо вона чимось схожа на Київ. Я там вчилася і прожила більше 10 років. Варшава нагадує Київ темпом. Вона дорога і переповнена. Але багато українців вже повертаються додому. Хтось фінансово не витягує, хтось не може знайти роботу, комусь психічно важко, бо вдома сім’я, чоловіки.

З молодшим поколінням я спілкуюся тут англійською, зі старшим бувають проблеми. Але деколи це добре, що я не розумію мови. У нашому будинку живе бабця, яка ненавидить українців. Завжди щось буркоче в стилі «коли ви вже повернетеся додому». 

Дійшли руки до офіційного оформлення. Я не люблю працювати нелегально, в мене огида до такого підходу. Звикла, що все офіційно. Спочатку вагалася, чи вийде в мене. Зараз розумію, що справи йдуть добре. 

В Україні я досі ФОП. Коли перетинала кордон, у мене було відчуття липкої злості: я вивожу з країни себе, свій творчий ресурс, потенціал і свою дитину.

Роботи Відани Блонської

Шкільні питання мене більше не хвилюють

Син вдома ходив у перший клас, тут прийняли до зерувки (нульовий клас – ред.). Він там з 7:30 до 16:30. Йому подобається. Це одна з причин, чому я не планую повертатись найближчі роки. У нього, звісно, напружений досвід: нова мова, менталітет, діти. Він став такий дорослий за цей час. Вже говорить польською. Дитина швидко адаптувалась. 

В Україні все було не так. Уроки з 08:00 до 12:00, потім мені треба було організувати групу продовженого дня, бо в мене бізнес, я не можу сидіти з дитиною. Я хороша мама, коли я попрацювала і коли моя дитина проводить час нормально – займається творчістю, іншими речами, які я забезпечую.

Забирає його няня, також українка. Вони разом граються, а я можу спокійно налагодити свою роботу. Харчування, ставлення до дітей ー є багато моментів, які тут спрощують мені шкільні питання. Нема такого, що телефонують і кажуть: «Здайте 300 грн на штори». Це мене тішить. Сподіваюся, що в Україні теж так буде. 

Мій бренд народився з однієї сорочки

У декреті я нервувала, що деградую, тому вдома малювала портрети на замовлення. Якось мама пошила для мене лляну сорочку. Вона часто що-небудь шила мені. Я не люблю одяг, але мама вірила, що колись я одягну щось гарне. Подаровану сорочку я розмалювала і продала. Попросила маму пошити ще. З’явилися замовлення, студія, помічниця, офіційне оформлення, виставки. 

У Польщі масштаби роботи збільшились, може бути 50 замовлень на тиждень, а може – 30, по-різному. Тому тут я вже знайшла дівчат з України, які допомагають з вишивкою та розписом. Також в мене є СММ-ниця, я працювала з нею раніше, як з моделлю, а після повномасштабного вторгнення запропонувала повноцінну роботу. Недавно подумала, скільки людей мені допомагають: зараз 5 чи 6 людей частково виконують роботу, якою я займалася сама. 

Я ніколи не копіювала традиційний стиль. Але спостерігаю, як дизайнери копіюють мене. Одна з таких ситуацій змусила мене зареєструвати торговельну марку. Тепер чекаю підтвердження сертифікату, щоб подати в суд – за все треба платити. 

В Європі авторське право працює чудово. І це чергова причина, яка мене заспокоює. Звісно, я сумую за домом. Мені не вистачає Києва, але є моменти, які життя дає для розвитку. 

Читайте також: Вишиванка на День Незалежності: 8 українських модних етно-брендів

Мрії вже не ті

Я експресивна людина, агресивна та запальна. Мій характер змушує направляти енергію в два русла: музику і тепер вже бізнес. Раніше – в те, що я малювала. Але зараз я практично не малюю, більше займаюся менеджментом всіх процесів. 

В Україні я мріяла вступити до музичної академії, готувалась, записалась на ЗНО. Я граю на фортепіано і трохи на гітарі. Створюю та виконую пісні.  Як приїхала сюди, зрозуміла, що кожен день вже сам по собі мрія. Ти вже живеш, і в тебе все добре. Маєш плани, щось робиш, в тебе щаслива дитина.

Розмовляла Христя Гарбіч.

Суспільство

Україна підписала безпекові угоди з Канадою та Італією

Опубліковано

У роковини повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого Україна уклала дві важливі угоди про безпеку — з Канадою та Італією.

Про це повідомив президент України Володимир Зеленський у своєму Telegram-каналі.

Угода с Канадою

«Сьогодні з прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо ми підписали Угоду про співробітництво у сфері безпеки між Україною та Канадою. Цей документ передбачає виділення Канадою у 2024 році понад 3 млрд канадських доларів макрофінансової та оборонної допомоги Україні», — заявив Зеленський.

Він також висловив подяку Трюдо та всім канадцям за підтримку України від перших днів повномасштабної війни.

У повідомленні на сайті президента зазначено, що документ також підтверджує підтримку з боку Канади майбутнього членства України в НАТО, сприяючи українським реформам та сумісності Сил безпеки й оборони України з Альянсом.

Читайте також«Ця планета створена не тільки для людей». Волонтерка з Одещини рятує тварин від війни та шукає їхнє «місце під сонцем»

Угода також визначає механізм 24-годинного екстреного реагування у разі повторної військової агресії проти України та надає допомогу нашій країні у зміцненні власних спроможностей для належного реагування на можливу ескалацію агресії з боку РФ.

Документ діятиме протягом десяти років з дати його підписання й може бути переглянутий партнерами у разі вступу України до НАТО до завершення строку його дії.

«Наші зустрічі з главою уряду Італії Джорджею Мелоні завжди продуктивні. Сьогодні ми також підписали двосторонню безпекову угоду. Цей документ закладає міцну основу для тривалого безпекового партнерства між Україною та Італією», — заявив президент України у ще одному повідомленні.

Угода с Італією

Він також висловив подяку Італії за підтримку України, зокрема в області обороноздатності й відбудови, та за продовження надання військової допомоги Україні до кінця 2024 року.

Угода закріплює основні компоненти безпекових зобов’язань з боку Італії, зокрема щодо довгострокової військової та фінансової допомоги. Вона також визначає пріоритетні сфери співпраці між Україною та Італією у військовій і невійськовій сферах, включаючи політичну, фінансову, гуманітарну та реформаторську діяльність.

Італійська Республіка вже продовжила на 2024 рік дію відповідного законодавства, що дозволяє надання військової підтримки, і буде надавати допомогу Україні протягом десяти років дії цієї угоди.

Читайте такожУ підвалі мріяла про бокс: історія юної чемпіонки з Маріуполя, що вміє тримати удар

Крім того, Італія і далі буде залучена до Місії ЄС з надання військової допомоги Україні, забезпечуючи підготовку військовослужбовців та підтримку Одеси та області в їхній відбудові, підвищенні стійкості та реформуванні.

Італія також продовжуватиме працювати над санкційним тиском на агресора та притяганням Російської Федерації до відповідальності за її дії.

Чому це важливо

Укладені угоди з Канадою та Італією є важливим кроком у зміцненні обороноздатності України та підтримці українських зусиль у боротьбі за суверенітет і територіальну цілісність. Ці документи відображають глибоке розуміння міжнародних партнерів щодо необхідності об’єднаних зусиль для стабілізації ситуації в регіоні та запобігання подальшій ескалації конфлікту.

Завдяки цим угодам, Україна отримує значну фінансову та військову підтримку, яка допоможе їй зміцнити свої оборонні можливості та забезпечити безпеку своїх громадян. Такі дії свідчать про тверду підтримку міжнародного співтовариства у відстоюванні прав України та відверту відвертість в реагуванні на агресію з боку Росії.

Читайте також«Замовити Starlink – просто, але є нюанс». Як купити та налаштувати «коробку з космосу» від Маска

Наступні кроки України будуть спрямовані на максимальне використання цієї підтримки для зміцнення обороноздатності країни, вдосконалення систем безпеки та захисту, а також на підтримку українських зусиль у відновленні та будівництві миру на території країни.

23 лютого Україна та Данія підписали угоду про гарантії безпеки.

Також угоди у сфері безпеки Україна підписала з Великою Британією, Німеччиною та Францією.

Нагадаємо, для повної взаємосумісності ЗСУ та НАТО Альянс спільно з Україною створив Спільний центр з аналізу, підготовки та освіти.

Фото: АР.

Читати далі

Суспільство

Німеччина змінила написання Києва відповідно до української транслітерації

Опубліковано

У Німеччині відтепер використовуватимуть назву української столиці як Kyjiw. Раніше Берлін на офіційному рівні використовував слово Kiew, яке базується на російській транслітерації.

Про це повідомило Міністерство закордонних справ Німеччини.

«Від Kiew до Kyjiw. Те, що давно для багатьох було звичною практикою, тепер змінюється і в «Довіднику країн для офіційного вжитку». Тепер українське написання назви “Київ” використовується в німецькому офіційному спілкуванні», — йдеться у повідомленні.

Читайте також: Сам у полі – воїн. Як один активіст змусив заговорити українською топчиновників та міжнародні компанії? Інтерв’ю зі Святославом Літинським

У відомстві додали, що цим довідником користуються органи влади Німеччини, компанії тощо. Німецьке МЗС теж поступово змінюватиме написання. Це стосується вебсайтів, вивісок посольства України та офіційних печаток.

Про мовну акцію CorrectUA

У жовтні 2018 року стартувала кампанія #CorrectUA, в межах якої МЗС України закликало іноземні офіційні установи і комерційні компанії відмовитися від використання заснованих на російській транскрипції назв українських міст і перейти на коректні #Kyiv #Odesa, #Kharkiv, #Lviv, #Zaporizhzhia В рамках компанії запустили флешмоб #KyivNotKiev.

Нагадаємо, з’явився тест для визначення рівня української мови: А, В чи С.

Також ми повідомляли, що створили мобільний застосунок, що розповідає історію русифікації України. Як завантажити.

Фото: АР.

Читати далі

Суспільство

У мережі з’явився інтерактивний Літопис оборони Маріуполя

Опубліковано

Національний музей історії України та Bіg City Lab за підтримки Mariupol Reborn створили літопис, що проливає світло на кожен із 86 днів оборони Маріуполя.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Big City Lab.

У Літописі вперше зафіксована поденна хроніка боротьби за Маріуполь на початку повномасштабного вторгнення і протягом 86 днів оборони міста. Активну участь у його створенні брали захисники Маріуполя: надавали свої свідчення, ділилися фактами,  доповнювали один одного.

«Кожна велика битва неодмінно має бути оспівана та закарбована в культурних артефактах. Деталізація тих подій – це перший крок на шляху до глибинного осмислення та розкриття того феномену самовідданості та мужності, який зробив цю битву МОЖЛИВОЮ», — вважає Денис Редіс Прокопенко.

Читайте також: «Оцінки не є показником успіху». Вчителька з Маріуполя відкрила на Дніпропетровщині центр для дітей, аби розвивати їхні таланти

Про літопис

Сайт m86.city (переглянути можна тут) є частиною проєкту «М86. Літопис оборони Маріуполя», який охоплює виставку плакатів (до 3 березня її можна відвідати в Музейно-виставковому центрі Музею історії Києва) та відеоексплейнер, який стисло пояснює хроніку оборони міста. Важливо, що всі, хто на власні очі бачив оборону Маріуполя, можуть додати свої свідчення до Літопису.

Ще одна важлива місія Літопису оборони Маріуполя – це адвокація повернення полонених.

Сайт Літопису буде оновлюватися щотижня, також його автори пропонують доєднатися до його сторінок у соцмережах та підписатися на мейл-розсилку, аби день за днем дізнаватися про події у Маріуполі 2 роки тому.

Про оборону Маріуполя

Оборона Маріуполя тривала 86 днів, з 24 лютого по 20 травня 2022 року. Відповідно до заяви Генштабу, подвиг оборонців міста не дозволив росіянам перекинути угруповання кількістю до 17 батальйонних тактичних груп (близько 20 000 осіб) на інші напрямки. Тим самим гарнізон Маріуполя завадив реалізувати план швидкого захоплення Запоріжжя, здійснити вихід на адміністративний кордон Донецької та Запорізької областей і створити умови для оточення українських військ.

Нагадаємо, запустили платформу архітектурного моделювання та відбудови Маріуполя.

Також ми розповідали, що у Львові створили віртуальний тур Маріупольським драмтеатром.

Фото: Big City Lab.

Читати далі