Шукали спосіб, аби ваш домашній улюбленець завжди був поруч з вами? Валерія Троцька має рішення. Понад вісім років майстриня створює унікальні звіросумки з шерсті у вигляді домашніх тварин своїх клієнтів з України та з-за кордону.
Героїв своїх крафтових виробів Валерія щодня бачить у рідному мальовничому селі на Полтавщині: «Буває, йду вулицею, побачу красиву курку чи козу, відразу зафіксую їх та зберігаю в свою папку сумок на майбутнє».
Про свою«четверту дитинку», незвичайні вироби та натхнення, мама трьох дітей та майстриня-фелтмейкерка з Полтавщини Валерія Троцька розповіла ШоТам.
Валерія Троцька
Майстриня-фелтмейкерка з Полтавщини
Художниця, яка змалку любить творчість
Валерія Троцька народилася на Полтавщині, в селі Козельщина поблизу Кременчука. Творчість була в житті Валерії з дитинства. Змалку вона шила, малювала, витинала. А в 12 років померла бабуся і передала у спадок свою швейну машинку. Вже в десятому класі Валерія закінчила курси крою і шиття, тому шила одяг для себе та подруг.
Все життя дівчина прожила у Полтаві, але в селі часто відвідувала бабусю та дідуся, тут же зустріла свого чоловіка, тому повернулася жити назад в село вже з власною сім’єю. За освітою Валерія – художниця, а за покликанням – багатодітна мама та фелтмейкерка, яка створює унікальні вироби ручної роботи.
Це захоплення прийшло в життя жінки під час декретної відпустки після народження старшого сина. Створювала ляльки ручної роботи, але не для заробітку, а радше для цікавого дозвілля.
Все почалося з вівці
Більше восьми років тому Валерія зі своїми виробами поїхала на ярмарок до Кременчука. Ціни були вище середніх, тому люди хвалили, але купляти ляльки не поспішали. А Валерія й не очікувала на високі заробітки, просто хотіла поділитися своєю творчістю. На ярмарку вона побачила жінку, яка продавала валяні шарфи. Це зацікавило жінку.
Вдома були запаси вовни, тому повернувшись з ярмарку Валерія спробувала зваляти брошку. Вона вийшла не така, як хотілося, тому жінка закинула цю справу і продовжила робити ляльки. Через деякий час повернулася до ідеї та робила для себе брошки та чохли.
А якось Валерія згадала, що бачила в одногрупниці тканинну сумку у вигляді вівці. Вирішила таку зваляти з шерсті і коли наступного разу поїхала з ляльками на ярмарок, то всі звертали увагу саме на неї. Одна з майстринь порадила їй продавати такі вироби через міжнародну платформу Etsy.
Магазин вдалося відкрити наприкінці 2015-го і вже на початку наступного року був перший продаж, щоправда ляльки. Після нього все закрутилося дуже стрімко і вже у березні 2016-го, рівно 8 років тому у Валерії купили сумку-вівцю. Тривалий час жінка продовжувала створювати ляльок, проте останні кілька років робить лише сумки, бо вважає ці вироби унікальними.
Спочатку Etsy, потім Instagram
Рік тому Валерія Троцька почала вести робочу сторінку в Instagram після того, як особисту зламали хакери. І на подив жінки, люди з України почали замовляти!
«Я тоді дуже здивувалася, адже ніколи не вважала інстаграм платформою для продажу, а ще розуміла, що не кожен купить собі таку річ через незвичність. Я дуже щаслива від того, що люди почали цінувати ручну роботу і що про мене дізналися клієнти в нашій країні», – ділиться майстриня.
Звіросумка у вигляді оленя від Валерії Троцької. Фото надала героїня
Люди замовляють сумки у вигляді своїх тваринок, іноді Валерія створює сама або ж повторює попередні вироби. Наприклад, створювала вівцю Вербичку для блогерки Юлі з хутора. Виклала її в соцмережі, а люди захотіли таку саму, то робити її довелося тричі. На створення такої сумки йде тиждень.
Восени та навесні, коли більша вологість, сумки висихають довше. тому часу на їх створення йде більше. Через догляд за маленькою дитиною, нині жінка робить 3-4 сумки на місяць максимум.
Cумка у вигляді вівці, яку створила майстриня. Фото надала героїня
Як Валерія створює свої звіросумки
Є два способи валяння шерсті – голкою насухо та валяння по мокрому. Голови тваринок, очі, носики Валерія робить першим способом, а решту – другим. Спершу розкладає шерсть по викрійці, потім звалює її окропом та милом. Після того як сумка висихає, то Валерія робить мордочку тваринці.
Все робить сама, крім очей – купує пластикові чи скляні вже готові. Далі вшиває підкладку та прикріплює шкіряну ручку. Шерсть замовляє в українських виробників.
Створення звіросумок як медитація
Валерія ділиться, що в її діяльності допомагає творча освіта та інформація, яку самостійно вивчала з майстер-класів в інтернеті. Цей процес для жінки є медитацією і вона переконана, що зараз неможливо жити без справи, яка до душі.
Монотонна робота заспокоює майстриню, навіть якщо є тривожні думки. Проте коли почалося повномасштабне вторгнення, то працювати не могла зовсім кілька тижнів. В ніч перед вторгненням Валерія переписувалася зі своєю клієнткою з Канади про нову сумку до 4 ранку. Валерія з нетерпінням чекала нового дня, аби почати робити замовлення. Але взятися до роботи не могла більше трьох тижнів.
Майстриня Валерія Троцька зі звіросумкою ручної роботи. Фото надала героїня
«Я передаю свою енергію сумкам, вкладаю в них душу, тому не могла з важким серцем та поганими емоціями повертатися до роботи. Це не просто якась фабрична річ, мої звіросумки – це моє четверта дитинка», – розповідає Валерія Троцька.
Мріє про синього кита та обожнює кіз
Раніше клієнти найбільше замовляли сумку у вигляді оленя, але нині через Instagram найчастіше просять виготовити персоналізованих кіз – на честь своїх живих чи померлих тваринок.
«Персоналізація тварин – це унікальна річ, якої я раніше ніде не бачила. Колись клієнтка з Америки попросила зробити сумку у вигляді її домашнього улюбленця, якого вже немає», – ділиться Валерія Троцька.
Сама Валерія дуже любить створювати сумки у вигляді кіз, адже їх багато в селі і ці тварини надихають жінку на творчість: «Їх у нас так багато, всі такі різні та неймовірно красиві! Раніше я цього не помічала».
У дитячій книзі Валерія побачила красивого синього кита і він надихнув її на нову сумку, планує його створити в майбутньому. А ще – синю сову. Майже кожну тварину майстриня бачить сумкою в майбутньому, проте через попередні замовлення та відсутність вільного часу не має можливості відразу втілювати свої ідеї.
Фотографує курей та кіз в рідному селі
«До роботи мене надихає природа. От йду, щось красиве побачу, сфотографую і одразу думаю, що зараз все закину і робитиму це. Буває, йду вулицею, побачу красиву курку чи козу, відразу зафіксую їх та зберігаю в свою папку сумок на майбутнє. А ще надихають люди. Одна жінка зі Львова замовила подарунок для доньки, яка зараз закордоном, у вигляді їхньої кішки. Мене це так тоді розчулило. Люди не просто замовляють, платять гроші і йдуть, а ще діляться історіями зі свого життя», – каже майстриня.
Сумка на замовлення у вигляді домашнього улюбленця. Фото надала героїня
Валерія пишається тим, що її роботи є у всьому світі – в Австралії, США, Канаді, Новій Зеландії та Європі. І навіть коли з початком повномасштабної війни жінка з дітьми виїхали до Нідерландів, то і там знайшла постачальників шерсті та продовжувала працювати.
«Пишаюся, що я є мамою трьох дітей, але при цьому працюю вдома. Мене часто питають, як я встигаю ще й сумки валяти, але я завжди знала, що не покину своєї справи. Навіть на останньому місці останньої вагітності я сиділа на підлозі та робила двох лисичок», – каже Валерія Троцька.
Валерія Троцька зі своїми виробами. Фото з соцмереж героїні
Найбільше Валерію підтримують її рідні, особливо чоловік. Але найважливіша мрія жінки – перемога України, мирне небо та спокійне життя в себе вдома. Майстриня хоче розвивати свій крафтовий бізнес, вигадувати нові унікальні звіросумки та поїхати на великий ярмарок, аби люди побачили їх наживо.
Національний інститут польської культурної спадщини за кордоном «Полоніка» повністю профінансує реставраційні роботи фасаду палацу Корнякта XVI століття на площі Ринок, 6.
Про це повідомляють у Львівському історичному музеї.
фото: Львівський історичний музей.
Проєкт включає реставрацію фасаду, скульптурного оздоблення, консервацію кованої балюстради та віконної столярки. Наразі вже встановлені риштування на рівні балкону.
У рамках підготовки до реставрації провели перемовини з Інститутом, обстежили фасад, підготували проєктно-кошторисну документацію та погодили її з відповідними органами.
Вартість робіт оцінюють у майже 30 мільйонів гривень (2,8 мільйона злотих). Це найдорожчий проєкт в історії «Полоніки», завершення планується до жовтня 2025 року.
У приміщенні палацу розташовані Львівський історичний музей та італійський внутрішній дворик, схожий на типові дворики Флоренції та Риму.
Це другий проєкт на площі Ринок, який музей реалізує з іноземними партнерами. Раніше за фінансової підтримки США було реставровано Чорну кам’яницю.
Нагадаємо, що у Львові скасували рішення про початок навчального року з 19 серпня.
Лави розміщують на захисних спорудах уздовж усього пляжу, які слугують перешкодами для видування піску з пляжів або насипання піску на пішохідні доріжки.
Фото: КМДА.
Також комунальники облаштовують дерев’яні трапи навколо захисних споруд. Надалі планують створити підходи до води для маломобільних груп населення.
У КМДА підкреслили, що облаштування острова відбувається коштом меценатів і без використання коштів з міського бюджету.
Фото: КМДА.
Оболонський острів і новий пішохідний міст уже здобули популярність серед киян і гостей міста. За даними камер відеоспостереження, з моменту відкриття наприкінці травня рекреаційну зону відвідали понад 400 тисяч осіб.
Нагадаємо, що в Україні археологи виявили стародавній посуд віком понад 3000 років: як він виглядає.
В межах вступної кампанії НАУ випустив кліп «КАІ чи НАУ». Завдяки стильному і сучасному підходу університет хоче привернути увагу абітурієнтів і бути ближчими до них.
Зараз в Україні триває вступна кампанія. Абітурієнти обирають заклади вищої освіти, де вони хочуть навчатися, а університети намагаються залучити до себе найбільш талановитих вступників.
фото: НАУ
Національний авіаційний університет відійшов від стандартного офіційного спілкування зі вступниками і їхніми батьками. Замість цього комунікаційна команда вирішила говорити з абітурієнтами їхньою мовою. Університет випустив кліп — кавер на пісню It boy канадського співака bbno$ для промоції вступної кампанії, де закликали вступати в НАУ.
фото: НАУ
«Зараз університети, особливо технічні, мають боротися за студентів. Звісно, абітурієнт обере той ЗВО, який забезпечить якісну освіту. Тому ми в НАУ приділяємо цьому дуже велику увагу: оновлюємо науково-викладацький склад, відкриваємо лабораторії, скоро запустимо кіберполігон і робимо багато крутих практик спільно з провідними інженерними компаніями — все, щоб наші студенти мали багато саме практичного досвіду. Але важливо не тільки те, що ми робимо, але і як комунікуємо. НАУ заговорив мовою молоді. Бо наша вступна кампанія та і вся комунікація має бути не як в класичного державного університету, а як в закладі, а якому протягом наступних 4-5 років студенту буде комфортно», — прокоментувала в.о. ректора НАУ Ксенія Семенова.
Крім цього, в межах вступної кампанії триває розіграш «Моя перша стипендія». Асоціація випускників розігрує 20 стипендій у розмірі 3 тис. грн кожна серед усіх абітурієнтів, які обрали НАУ першим або другим пріорітетом, зареєструвалися в чат-боті та подали оригінали документів. Детальна інформація про розіграш міститься на сайті.
Хто працював над кліпом
Знімальна група: команда відеопродакшену 2REC;
Ідея: Євген Лисак та Олег Прозоров;
Текст пісні: Олег Прозоров;
Виконавець: Олег Прозоров;
Оператор: Олександр Левченко;
Помічник оператора: Артем Дулько;
Режисер: Олег Прозоров;
Актор: Євген Лисак;
Монтаж: Євген Лисак та Олег Прозоров;
Звукорежисер: Максим Кушнір.
Нагадаємо, що вступникам необхідно відслідковувати статус заяв: як це зробити.
