Клопотенко взявся за відновлення Житнього ринку: створює гастрономічний центр Києва. Що з цього вийде? Інтерв’ю з ресторатором

Колись Житній ринок – між іншим, найдавніший у Києві – був центром гастрономічного життя киян. Сюди з’їжджалися з різних куточків міста, вишукуючись у черги до продавців. Сьогодні ж дах будівлі «плаче» під час кожного дощу, а кількості відвідувачів відверто не позаздриш.

Та чи має Житній шанс на реновацію? За справу взявся шеф-кухар Євген Клопотенко. Як планують відновлювати найстаріший ринок столиці, скільки грошей вдалося зібрати під час гастрономічного поп-апу, та чи на часі вкладати кошти Житній – ресторатор розповів команді ШоТам.

Житній памʼятаю ще хлопчиськом

Житній ринок – один із найстаріших ринків, який досі працює за призначенням. Тільки уявіть, ще за часів Київської Русі наші предки проводили тут віче. А починаючи з XV століття цей ринок був головним торговим центром міста. Очевидно, що це місце має вагоме історичне та культурне значення.

Я пам’ятаю Житній ще з дитинства. Коли малим їздив у село до бабусі, то виїжджав з автовокзалу навпроти ринку. Я проїжджав Поділ і завжди заходив на Житній: купував собі одяг, їжу, різні смаколики. Тому для мене це дуже знакове і важливе місце. Зараз я теж буваю тут часто, адже поруч розташований мій ресторан – «100 років тому вперед». 

Знаєте, щоразу, як я сюди приходив, то закривав очі на проблеми, які бачив. Але одного дня зупинився і подумав: «Ну як це все може відбуватися з такою важливою локацією в самісінькому центрі міста?». Після цього я почав глибше вивчати питання ринку. Захотів зробити для нього щось хороше.

Не повторити долю Сінного ринку

Сама будівля Житнього ринку досить молода – їй лише понад сорок років. Проте, як мені відомо, повну реконструкцію з 1980-го року тут жодного разу не проводили. Вже багато років про стан ринку точаться дискусії. Знаю, що активісти кілька разів розробляли ідеї, як його оновити без втрати історичної цінності. Утім системних змін не відбулося – думаю, забракло консолідації всіх зацікавлених сторін.

Тривалий час Житній ринок узагалі був під загрозою знесення через певні земельні питання. І з кожним роком приміщення занепадало дедалі більше: дах почав протікати, а кількість покупців і продавців відчутно зменшилася.

Останні роки суттєво вплинули на інвестиції в розвиток та реконструкцію Житнього. Їх стало менше: як від міжнародних інвесторів, так і від держави. А пандемія і повномасштабна війна, звісно, відобразилися як на різноманітності прилавків, так і на кількості гостей ринку.

Насправді я дуже хвилююся, щоб Житній не спіткала доля Сінного ринку – аби його просто не знесли. Якщо пам’ятаєте, Сінний також потребував ремонту та інвестицій. А потім одного ранку я прокинувся, а його не стало. Так само й тут. Я приходжу на Житній із самого дитинства і з кожним роком спостерігаю, як він занепадає. Мені лячно від усвідомлення, що одного дня його просто не буде. Тому я вирішив зробити все можливе, щоб цього уникнути.

Власник ринку – кожен із нас

Спершу я вирішив зʼясувати, кому належить будівля Житнього. Для цього пішов до міської влади. Виявляється, це комунальна власність. Тоді я зустрівся з директором ринку. Я зрозумів, що він теж прагне відновити ринок і позитивно налаштований до змін.

Згодом я поговорив із власником компанії, яка виграла тендер на реновацію ринку. Це німецький ресторатор Флоріан Боллен. Йому важлива експертиза людей, які люблять Житній, і, схоже, він готовий робити все, аби це місце було привабливим. Тут наші цінності також зійшлися.

Житній ринок – це комунальна власність, власність громадськості. Тому громада має право говорити про своє бачення розвитку ринку. Оскільки я людина публічна, вирішив, що буду контролювати ці процеси від громадськості. Закликав усіх, хто вже раніше займався Житнім, ділитися думками та разом думати про його майбутнє.

Скажу так, у суспільстві раніше звично було вважати, що все залежить лише від влади. Але це не так. Ми як громадяни своєї країни та жителі свого міста мусимо самостійно творити зміни. І лише з такою свідомістю нам вдасться стати нацією, про яку мріємо.

Не просто називаю проблему – шукаю рішення

Почати спроби відновлення ринку я вирішив через гастрофестиваль у будівлі Житнього. Ми з командою Tsom Event Company погодили формат із усіма стейкхолдерами: місцевою владою, дирекцією ринку, партнерами й активістами. Відтак знайшли та запросили українських шефів, рестораторів, фермерів, крафтових виробників і майстрів. Згодом продумали програму. А далі, традиційно, було багато праці та багато промо.

Нам було важливо не просто привернути увагу до ринку і вселити в нього життя, а й зібрати кошти на відновлення. Тому фермери та представники закладів купували квитки на наш фестиваль і квадратні метри на ринку у цей день. Звісно, ми не забули подякувати ЗСУ, завдяки яким змогли провести цей фестиваль. Тому вирішили, що частину прибутку передамо у «Благодійний фонд Сергія Притули» для придбання дрона DJI Mavic 3 Fly More Combo.

Я не чув жодного докору, що, мовляв, нині в країні є нагальніші потреби, ніж відновлення ринку. Ми не можемо забувати, що Житній – це наша історія та культура. Фактично це те, що ми сьогодні виборюємо. Тому наш обов’язок – зберегти його. 

Поставили басейни, але не для купання

Ми ставили собі за мету залучити якомога більше людей і, відповідно, коштів. Очікували на 3-4 тисячі відвідувачів, а отримали – понад 6 тисяч. Вважаю, що це дуже класний результат, він надихає працювати далі. Вдячний усім, хто підтримав нашу ініціативу.

Це було дуже драйвово та неймовірно душевно. Уся локація фестивалю «Кий. Шеф. Хорив» була поділена на кілька зон. У нас був регіон смачної їжі, місце видовищ із кулінарними батлами між шефами та зірковими гостями. Також там розмістилося узбережжя, де були розкидані точки фермерів і крафтових виробників, був освітній острів із лекціями та майстер-класами.

Чесно, у мене досі кріпатура від позитивних емоцій. Я не знаю, як описати це відчуття, коли навколо доброї справи зібралося так багато людей.

Наші гості під час заходу багато говорили про басейни, які ми розмістили у Житньому. Річ у тім, що дах ринку наразі добряче протікає. Тому, щоб відвідувачам було комфортно, ми з командою «накреативили» таке рішення: поставили кілька басейнів, у які капала вода.

Наскільки мені відомо, багато відвідувачів також зазирнули на перший поверх ринку до постійних працівників. Думаю, останні точно залишилися задоволеними.

Попереду – відновлення ринку

Загалом ми зібрали 700 тисяч гривень. Плануємо порівну розділити їх між фондом Притули й ініціативами з відродження Житнього. Наразі наша команда консультується з керівництвом ринку та міською радою, щоб визначити конкретний проєкт, який ми зможемо за ці кошти профінансувати.

Читайте також: «Не завадили ані відмови, ані російські снаряди». Як відновлювали найвищу багатоповерхівку Ірпеня? Кейс співпраці влади та містян

Варто розуміти, що я не маю фінансового стосунку до Житнього та не можу впливати на юридичну особу, яка виграла конкурс на оренду приміщення. Водночас готовий бути обличчям проєкту з відродження ринку, залучати додаткові інвестиції, контролювати реновацію та процес його переродження.

Наразі ми з командою чекаємо на фінальні плани від Флоріана. Якщо він, наприклад, вирішить почати ремонт наступного року, ми зможемо до цього часу відновлювати ринок своїми силами. Це буде можливо зокрема завдяки таким подіям як «Кий. Шеф. Хорив». А ще будемо контролювати, щоб це місце залишилося автентичним, але водночас мало такий вигляд, який хоче громада.

Кинемо виклик Сан-Мігелю

Мені дуже хочеться, щоб Житній ринок став гастрономічним і культурним хабом міста. Він повинен бути прогресивним, сучасним і гарненьким. Уявіть, як було б добре, якби сюди приїжджали туристи і бачили, що наш Житній нічим не гірший за європейські ринки такого ж формату. Щоб іноземці колись приходили сюди так, як приходять, наприклад, на ринок Сан-Мігель у Мадриді.

Я певен, що Житній ринок має потенціал збирати людей різного віку – не тільки заради українських продуктів, а й заради відпочинку. Це має стати місцем, в яке приходитимуть шефи та купуватимуть продукти для своїх ресторанів. А для всіх киян і гостей міста Житній повинен стати центром гастрономічного та культурного життя. 

Фото надані героєм