Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Клопотенко взявся за відновлення Житнього ринку: створює гастрономічний центр Києва. Що з цього вийде? Інтерв’ю з ресторатором

Опубліковано

Колись Житній ринок – між іншим, найдавніший у Києві – був центром гастрономічного життя киян. Сюди з’їжджалися з різних куточків міста, вишукуючись у черги до продавців. Сьогодні ж дах будівлі «плаче» під час кожного дощу, а кількості відвідувачів відверто не позаздриш.

Та чи має Житній шанс на реновацію? За справу взявся шеф-кухар Євген Клопотенко. Як планують відновлювати найстаріший ринок столиці, скільки грошей вдалося зібрати під час гастрономічного поп-апу, та чи на часі вкладати кошти Житній – ресторатор розповів команді ШоТам.

Євген Клопотенко

Шеф-кухар, ресторатор, громадський активіст

Житній памʼятаю ще хлопчиськом

Житній ринок – один із найстаріших ринків, який досі працює за призначенням. Тільки уявіть, ще за часів Київської Русі наші предки проводили тут віче. А починаючи з XV століття цей ринок був головним торговим центром міста. Очевидно, що це місце має вагоме історичне та культурне значення.

Я пам’ятаю Житній ще з дитинства. Коли малим їздив у село до бабусі, то виїжджав з автовокзалу навпроти ринку. Я проїжджав Поділ і завжди заходив на Житній: купував собі одяг, їжу, різні смаколики. Тому для мене це дуже знакове і важливе місце. Зараз я теж буваю тут часто, адже поруч розташований мій ресторан – «100 років тому вперед». 

Знаєте, щоразу, як я сюди приходив, то закривав очі на проблеми, які бачив. Але одного дня зупинився і подумав: «Ну як це все може відбуватися з такою важливою локацією в самісінькому центрі міста?». Після цього я почав глибше вивчати питання ринку. Захотів зробити для нього щось хороше.

Не повторити долю Сінного ринку

Сама будівля Житнього ринку досить молода – їй лише понад сорок років. Проте, як мені відомо, повну реконструкцію з 1980-го року тут жодного разу не проводили. Вже багато років про стан ринку точаться дискусії. Знаю, що активісти кілька разів розробляли ідеї, як його оновити без втрати історичної цінності. Утім системних змін не відбулося – думаю, забракло консолідації всіх зацікавлених сторін.

Тривалий час Житній ринок узагалі був під загрозою знесення через певні земельні питання. І з кожним роком приміщення занепадало дедалі більше: дах почав протікати, а кількість покупців і продавців відчутно зменшилася.

Житній ринок
Житній ринок. Фото: Facebook

Останні роки суттєво вплинули на інвестиції в розвиток та реконструкцію Житнього. Їх стало менше: як від міжнародних інвесторів, так і від держави. А пандемія і повномасштабна війна, звісно, відобразилися як на різноманітності прилавків, так і на кількості гостей ринку.

Насправді я дуже хвилююся, щоб Житній не спіткала доля Сінного ринку – аби його просто не знесли. Якщо пам’ятаєте, Сінний також потребував ремонту та інвестицій. А потім одного ранку я прокинувся, а його не стало. Так само й тут. Я приходжу на Житній із самого дитинства і з кожним роком спостерігаю, як він занепадає. Мені лячно від усвідомлення, що одного дня його просто не буде. Тому я вирішив зробити все можливе, щоб цього уникнути.

Власник ринку – кожен із нас

Спершу я вирішив зʼясувати, кому належить будівля Житнього. Для цього пішов до міської влади. Виявляється, це комунальна власність. Тоді я зустрівся з директором ринку. Я зрозумів, що він теж прагне відновити ринок і позитивно налаштований до змін.

Згодом я поговорив із власником компанії, яка виграла тендер на реновацію ринку. Це німецький ресторатор Флоріан Боллен. Йому важлива експертиза людей, які люблять Житній, і, схоже, він готовий робити все, аби це місце було привабливим. Тут наші цінності також зійшлися.

Житній ринок
Відвідувачі Житнього ринку

Житній ринок – це комунальна власність, власність громадськості. Тому громада має право говорити про своє бачення розвитку ринку. Оскільки я людина публічна, вирішив, що буду контролювати ці процеси від громадськості. Закликав усіх, хто вже раніше займався Житнім, ділитися думками та разом думати про його майбутнє.

Скажу так, у суспільстві раніше звично було вважати, що все залежить лише від влади. Але це не так. Ми як громадяни своєї країни та жителі свого міста мусимо самостійно творити зміни. І лише з такою свідомістю нам вдасться стати нацією, про яку мріємо.

Не просто називаю проблему – шукаю рішення

Почати спроби відновлення ринку я вирішив через гастрофестиваль у будівлі Житнього. Ми з командою Tsom Event Company погодили формат із усіма стейкхолдерами: місцевою владою, дирекцією ринку, партнерами й активістами. Відтак знайшли та запросили українських шефів, рестораторів, фермерів, крафтових виробників і майстрів. Згодом продумали програму. А далі, традиційно, було багато праці та багато промо.

Житній ринок
Євген Клопотенко під час гастрономічного поп-апу, Житній ринок

Нам було важливо не просто привернути увагу до ринку і вселити в нього життя, а й зібрати кошти на відновлення. Тому фермери та представники закладів купували квитки на наш фестиваль і квадратні метри на ринку у цей день. Звісно, ми не забули подякувати ЗСУ, завдяки яким змогли провести цей фестиваль. Тому вирішили, що частину прибутку передамо у «Благодійний фонд Сергія Притули» для придбання дрона DJI Mavic 3 Fly More Combo.

Я не чув жодного докору, що, мовляв, нині в країні є нагальніші потреби, ніж відновлення ринку. Ми не можемо забувати, що Житній – це наша історія та культура. Фактично це те, що ми сьогодні виборюємо. Тому наш обов’язок – зберегти його. 

Поставили басейни, але не для купання

Ми ставили собі за мету залучити якомога більше людей і, відповідно, коштів. Очікували на 3-4 тисячі відвідувачів, а отримали – понад 6 тисяч. Вважаю, що це дуже класний результат, він надихає працювати далі. Вдячний усім, хто підтримав нашу ініціативу.

Житній ринок
Житній ринок у день гастрономічного поп-апу

Це було дуже драйвово та неймовірно душевно. Уся локація фестивалю «Кий. Шеф. Хорив» була поділена на кілька зон. У нас був регіон смачної їжі, місце видовищ із кулінарними батлами між шефами та зірковими гостями. Також там розмістилося узбережжя, де були розкидані точки фермерів і крафтових виробників, був освітній острів із лекціями та майстер-класами.

Чесно, у мене досі кріпатура від позитивних емоцій. Я не знаю, як описати це відчуття, коли навколо доброї справи зібралося так багато людей.

Наші гості під час заходу багато говорили про басейни, які ми розмістили у Житньому. Річ у тім, що дах ринку наразі добряче протікає. Тому, щоб відвідувачам було комфортно, ми з командою «накреативили» таке рішення: поставили кілька басейнів, у які капала вода.

Житній ринок
Житній ринок: басейн у павільйоні

Наскільки мені відомо, багато відвідувачів також зазирнули на перший поверх ринку до постійних працівників. Думаю, останні точно залишилися задоволеними.

Попереду – відновлення ринку

Загалом ми зібрали 700 тисяч гривень. Плануємо порівну розділити їх між фондом Притули й ініціативами з відродження Житнього. Наразі наша команда консультується з керівництвом ринку та міською радою, щоб визначити конкретний проєкт, який ми зможемо за ці кошти профінансувати.

Читайте також: «Не завадили ані відмови, ані російські снаряди». Як відновлювали найвищу багатоповерхівку Ірпеня? Кейс співпраці влади та містян

Варто розуміти, що я не маю фінансового стосунку до Житнього та не можу впливати на юридичну особу, яка виграла конкурс на оренду приміщення. Водночас готовий бути обличчям проєкту з відродження ринку, залучати додаткові інвестиції, контролювати реновацію та процес його переродження.

Житній ринок
Продавчиня на Житньому ринку

Наразі ми з командою чекаємо на фінальні плани від Флоріана. Якщо він, наприклад, вирішить почати ремонт наступного року, ми зможемо до цього часу відновлювати ринок своїми силами. Це буде можливо зокрема завдяки таким подіям як «Кий. Шеф. Хорив». А ще будемо контролювати, щоб це місце залишилося автентичним, але водночас мало такий вигляд, який хоче громада.

Кинемо виклик Сан-Мігелю

Мені дуже хочеться, щоб Житній ринок став гастрономічним і культурним хабом міста. Він повинен бути прогресивним, сучасним і гарненьким. Уявіть, як було б добре, якби сюди приїжджали туристи і бачили, що наш Житній нічим не гірший за європейські ринки такого ж формату. Щоб іноземці колись приходили сюди так, як приходять, наприклад, на ринок Сан-Мігель у Мадриді.

Я певен, що Житній ринок має потенціал збирати людей різного віку – не тільки заради українських продуктів, а й заради відпочинку. Це має стати місцем, в яке приходитимуть шефи та купуватимуть продукти для своїх ресторанів. А для всіх киян і гостей міста Житній повинен стати центром гастрономічного та культурного життя. 

Фото надані героєм

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі