Якщо любите у вільний час проглядати оголошення про продаж хат і таємно мрієте, що теж колись купите собі будинок у селі й ніколи більше не будете онлайн, то ШоТам разом з Оленою Присяжнюк підготували для вас кілька лайфхаків. Жінка сама відновила вже 5 хат і точно знає, які відкриття й перешкоди чекають на цьому шляху.
На що звертати увагу, перед тим як купити хату в селі?
Для цього експерименту ми навмисно обрали доволі дешеві варіанти — близько 2-3 тисяч доларів кожна, — щоб показати, що й за такий бюджет можна знайти справжній скарб, якщо знати, на що дивитися. Звісно, за оголошенням в інтернеті зробити остаточний вибір не вийде, але зрозуміти, чи варто витрачати час на оглядини, можна.
Олена каже, що якщо є кілька зовнішніх фото будинку, але немає внутрішніх, то варто задуматися, шо приховує власник. Це може бути, наприклад, аварійний стан хати. Та за фото можна зробити й позитивні висновки. Звертати увагу варто й на документи — деколи в переліку світлин власники додають фото документів на хату й землю. Олена зауважує, під час воєнного стану не можна приватизувати землю, тож якщо в оголошенні йдеться про те, що якась частина території не приватизована, то варто зважати й на це.
Підмурівок
Підмурівок — це основа будинку. Без нього хата буде підмокати, руйнуватися та просідати. Тож по фото варто дивитися, чи є підмурівки в тих варіантах, які ви розглядаєте. Зазвичай їх добре видно — вони можуть бути пофарбовані іншим кольором. Підмурівок важливий і для господарських споруд.
В оголошенні з села Грушківці хата без підмурівка: фото здалеку, але й на ньому видно, що куток між верандою та вікном підмок. Олена каже, що там найімовірніше збирається вода через нахил подвір’я.
Хата в Грушківці не має підмурівка, тож сильно пошкодилася. Фото: сайт DIM.RIA
Коштує вона 3000$ (станом на 28.03.2024). Коло хати — великий сад, і розташована вона близько до лісу. Але немає фото всередині будинку, і треба буде добряче вкластися в ремонт.
А от у варіанту з села Руданське Вінницької області підмурівок у хаті є. Тут він пофарбований чорним кольором.
Хата в Руданському має чорний підмурівок і веранду, оздоблену візерунками. Фото: сайт DIM.RIA
Купити цю хату в селі можна за 2279$ (станом на 28.03.2024), і за ці кошти покупець отримає будинок з верандою на 4 кімнати, кам’яний сарай, літню кухню з гаражем і погріб.
Стан стін і даху
На фото можна розгледіти, який в хаті стан стін. Олена каже, що зазвичай у глинобитних хатах всередині білили білою глиною — це екологічний і стійкий матеріал. На фото треба дивитися, чи є тріщини. Але навіть коли помічаємо одну, то й це не кінець.
«Така проблема є в глиняних хатах, але не варто цього лякатися. І навіть якщо хата має дуже гарний вигляд скрізь, то все одно рано чи пізно можуть з’явитися тріщини. Глина може всихатися чи набирати вологи, а тому тріщить. Як це виправити? Невеличким топірцем треба вирізати невелику траншейку, і тоді замазуємо глиною. Для ефекту будівельної сітки можна використовувати бинт або марлю», — ділиться лайфхаком Олена.
У хаті з селища Чернівці в кутку є велика тріщина, але й гарні дерев’яні двері. Фото: сайт OLX
Тріщина є на фото будівлі з селища Чернівці у Вінницькій області. Ціна хати — 100 000 гривень (станом на 28.03.2024). Видно, що вона полущилася від часу, навколо заросла рослинами. Дах у цій хаті заіржавів, та Олена каже, що його можна відчистити, адже він з металу — це кращий матеріал, аніж шифер:
«Шифер ще й токсичний. Хоч ним багато хатів перекрито, але не бажано. Краще перекривати бляхою або черепицею».
Подвір’я
На фото, які переглядаємо, часто видно, що подвір’я розташоване трохи під нахилом. Олена каже, якщо хата трішки на пагорбі, а дорога — нижче, то це нормально. А от якщо навпаки, то опади й намул можуть стікатися під хату — на таке варто зважати.
Під нахилом і подвір’я в Руданському, але хата якраз стоїть вище, ніж дорога.
Подвір’я біля хати в селі Руданське. Фото: сайт DIM.RIA
Купити хату в селі Москалівка Хмельницької області можна 3000$ (станом на 28.03.2024), та Олена каже, що сумнівається в цій пропозиції — немає фото з середини будинку, хоч в оголошенні вказано, що стіни ідеально рівні. Також господарство не огороджене — на це варто зважати, хоч розташована вона і у низині.
У селі Москалівка продають хату, яка розташована внизу пагорба. Фото: сайт DIM.RIA
Важливо, щоб на території були підсобні приміщення — сарай, погріб тощо. Наприклад, у пропозиції за 80 000 гривень із села Мала Попівка на Полтавщині є й сарай, і гараж, і ще кілька приміщень.
Сарай у селі Мала Попівка, за словами Олени, міцний, і його достатньо буде пофарбувати. Фото: сайт OLX
Інтер’єр
Багато що про хату може сказати інтер’єр. Тут йдеться не про стиль, а радше про ставлення до речей і будинку загалом. Ось у хаті з Руданського видно, що її любили:
«Ці стіни розмальовані трафаретами. Я зараз дивлюся, і в мене мурашки. Люди наскільки заморочилися над цим всім: наволочки, дуже гарно та рясно розшиті вишиті рушники. Значить, людина була дуже хазяйновита і працелюбна».
Щедра вишивка прикрашає наволочки та рушники в хаті в селі Руданське. Фото: сайт DIM.RIA
До того ж, Олена радить звертати увагу на те, коли в оголошенні вказано, що хату продають з меблями. Серед них трапляються справжні скарби: добротні дерев’яні столи, ліжка, тумби чи шафи.
Особливі деталі
Купити хату в селі Наддністрянське Вінницької області коштує 2900$ (станом на 28.03.2024). Він декорований цікавою фасадною плиткою. Олена каже, що таку плитку виготовляють з цементної суміші, і вона добре себе зарекомендувала. Також у цій господі багато цікавих елементів.
Декоративна фасадна плитка з орнаментом. Оголошення про продаж хати в селі Наддністрянське. Фото: сайт OLX
У цій же пропозиції, крім хати, є ще літня кухня з піччю.
Піч у селі Руданське з цікавою конструкцією, припічком і плитою. Фото: сайт OLX
«Підозрюю, що під отою рядниною скоріш за все плита, щоб готувати їсти. Є й лежанка, і місце, щоб сховати дрова», — помічає Олена.
На цьому фото є ще одна важлива деталь — сволок. Це головна балка в хаті — саме зі сволоками раніше будували будинки, — тож це свідчить про міцність споруди.
Особливою деталлю в сільських хатах є веранди. На хаті з селища Чернівці, наприклад, є гарні візерунки, що перегукуються з кольором дерев’яних вікон.
Витончена веранда в селищі Чернівці. Фото: сайт OLX
А в хаті з села Мала Попівка дуже вдале та цікаве поєднання кольорів — рожевий і синій на фасаді. На жаль, немає фото з середини будинку.
Цікаве поєднання синіх віконниць і рожевих елементів у селі Мала Попівка. Фото: сайт OLX
Вода
У вже згаданому оголошенні з села Наддністрянське є важлива деталь — вказано, що за 50 метрів тече річка Дністер. Олена наголошує, що на це варто звертати увагу, адже наявність води необхідна.
Тож і в інших оголошеннях шукаємо, чи є поруч криниця, бо з наявної криниці легше підвести воду до хати, ніж з нуля її викопувати.
«Криниця на подвір’ї — це вже 30% успіху та ще мінус 1000 доларів від ваших витрат», — стверджує Олена.
Доречі, ШоТам уже писали про історію Олени — матеріал про першу відреставровану хату жінки можна почитати тут.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у рамках якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму, дитини, дитинство якої наповнене дорослими труднощами.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ Твоя опора Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративна косметика, колонка, щоб слухати улюблену музику, кінетичний пісок, термос для чаю, розмальовка, теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України постійний партнер акції компанія «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі