Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Кава зі смаком сміливості: кав’ярні Львова, які відкрили переселенці

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про переселенців зі Сходу та Півдня, які живуть у громадах на Заході України.
Після початку повномасштабної війни в нашій країні склалася унікальна ситуація: вперше за багато років мільйони російськомовних православних українців поселилися поруч з україномовними католиками на Галичині та Закарпатті. Трохи відчувається напруга, чи не так?

Тому в цьому проєкті ми розповідаємо про переселенців, які, попри ці релігійні та культурні розбіжності, успішно адаптувалися та інтегрувалися в життя регіону й допомагають зробити це іншим.

Аби відкрити кав’ярню в кавовій столиці України, підприємцям потрібно мати достатньо сміливості. А якщо робити це в часи повномасштабної війни, бувши переселенцем з іншого регіону, то годі й казати. У 2023 році у Львові відкрилося 75 закладів різного формату. Натомість 15 — не витримали конкуренції та вже не працюють. 

У ШоТам зібрали карту з кавовими закладами в різних районах Львова, до яких можна завітати на щось смачненьке й тим самим підтримати підприємців-смілівців, які продовжують свою справу.

Заклади з кавою у Львові, які відкрили переселенці

Карта з кав'ярнями у Львові, які відкрили переселенці

Кав’ярня у вікні «КІІТ» з Київщини та Чернігівщини

📍Де:

  • вул. Руська, 3
  • вул. Б. Лепкого, 6

🗓Коли працює: щодня з 8:00 до 22:00 

Цю кав’ярню to-go заснували троє друзів: Сергій з Ірпеня, Іван з Бородянки та Дарина з Ніжина. У перші дні повномасштабного вторгнення хлопці евакуювалися до Львова, а Дарина — за кордон. Кілька тижнів Сергій та Іван волонтерили: вранці допомагали будувати блокпост, а потім працювали в гуманітарному центрі.

 «Я ходив вулицями Львова й шукав роботу. На той момент ми з другом ночували в підвалі в абсолютно незнайомих людей. Гроші закінчувалися, і потрібно було щось робити. Не пам‘ятаю, як саме, але все сталося буквально в одну секунду — я побачив зачинене віконце й зрозумів, що відкрию «КІІТ» з кавою та їжею»,розповідає співзасновник Сергій Стоян.

Мрія відкрити власну кав’ярню в Сергія зріла давно: він давно пік пироги і показував як це робити на YouTube, а Іван вмів варити каву. То й вирішили — що втрачати? На двох у них назбиралася сума до 10 000 гривень. Трошки додала Дарина, яка повернулася з Польщі. Ще частину грошей взяли у борг. Так і з’явилося перше віконце «КІІТ», а потім і друге.

Назву взяли на честь Сергієвого кота, якого звали Містер Кіт. Він зник під час окупації Ворзеля. У будинку, де він жив, від вибуху вибило вікна, й той утік. Хлопець досі шукає свого улюбленця.

Більше про цю історію читайте за посиланням.

☕️Що пити: кава — 100% арабіка, ціни стартують від 21 гривні за еспресо.

🧁Що їсти: шматочок пирога із сиром та шпинатом, з куркою та грибами чи цибулею коштує 39 гривень. 

На першому фото — Іван, Дарина та Сергій на тлі одного з віконець «КІІТ». На другому — Сергій та Містер Кіт до повномасштабної війни. Джерело: інстаграм закладу.

Sova coffee з Маріуполя

📍Де: вул. Пекарська, 14 

🗓Коли працює: щодня з 8:00 до 21:00

Світлана Чавка відкрила своє перше Sova Cafe в Маріуполі у 2018 році, а на початку 2022 — ще й власну пекарню. Та 24 лютого Світлані довелося залишити все та рятувати своє життя. У перші дні великої війни вони з чоловіком виїхала до Запоріжжя, а потім до Львова, бо тут мешкає їхня донька.

У новому місті було складно, а особливо тяжко переживали втрату власної справи: в Маріуполі заклади розтрощили та розграбували. Зрештою, подружжя зважилося відродити Sova Cafe у форматі кав’ярні — наново відкритися допомогли друзі, які позичили чи просто дали гроші. 

У львівському закладі відтворили дизайн та атмосферу маріупольського — навіть посуд купили такий самий. Неймовірно, але люди з Маріуполя знайшли та надіслали поштою дві м’які іграшки-сови з минулого закладу.

«Не знаю як, просто написали, що «знайшли ваші дві сови», розповідає підприємиця.

Зараз у новому Sova coffee тепло зустрічають місцевих, туристів і маріупольців, які часто заходять до кав’ярні, аби підтримати краян. Коли ЗСУ звільнять місто, Світлана та її чоловік планують повернутися.

☕️Що пити: у меню багато стандартних та авторських позицій кави. Так капучіно коштує від 49 гривень, а раф солена карамель 65. Ще тут є «дитяча кава» за 43 гривні. 

🧁Що їсти: у Sova coffee є сніданки, які подають цілий день — це сендвічі (від 78 гривень), тости, омлети (від 135 гривень) та «щасливі сирники» (125 гривень). Також у кав’ярні можна поласувати десертами.

На першому фото — кава та тематичний посуд кав’ярні. На другому — неонова вивіска та вітрина з десертами. Джерело: інстаграм закладу.

«Дзендзик» з Бердянська

📍Де: вул. Пекарська, 31

🗓Коли працює: з понеділка до суботи — 8:00-20:00, неділя — 10:00-20:00

«Дзендзик» — маленька кав’ярня формату to-go, де відвідувачів зустрічає намальований на всю стіну біло-червоний маяк. Така споруда розташована поблизу Бердянська, та інколи її промені освітлюють острів Дзендзик — саме тому для кав’ярні обрали таку назву. 

У 2022 році власниця Ксенія Клейнос понад місяць провела в окупації, а потім поїхала з міста на Захід України. У жінки вже був досвід підприємництва вона створила в Бердянську антикафе, що було креативним соціальним простором для місцевих. Вже у Львові жінка подалася на грант через «Дію», в кінці 2022 року отримала кошти, а в березні 2023 відкрила кав’ярню. З нею разом працюють також переселенки з Бердянська Альона та Віра.

Тепер у «Дзендзику» роблять каву, проводять зустрічі та майстер-класи. А ще продають хендмейд вироби від бердянців, кошти з яких передають ЗСУ.

«Ми тут ніби вдома та можемо торкнутися нашого Бердянська, який у нас забрали», — говорить відвідувачка Катерина Шеховцева. 

☕️Що пити: серед стандартних кавових позицій: лате класичне коштує 60 гривень, а з додатками, як-от гарбузове, 89 гривень. У кавʼярні зроблять 10% знижки, якщо попросите налити каву у ваше горнятко.
🧁Що їсти: до кави тістечка й макаруни (від 70 гривень).

Більше про заклад читайте за посиланням.

На першому фото — біло-червоний маяк на стіні кав’ярні «Дзендзик». На другому— зустрічі книжкового клубу. Джерело: соцмережі закладу, Ксенія Клейнос.

Мережа кав’ярень «Я — це KAVA» з Харкова 

📍Де:

  • просп. В’ячеслава Чорновола, 25
  • вул. Володимира Великого, 75
  • вул. Гетьмана Мазепи, 1Б
  • вул. Замарстинівська, 55Е
  • пл. Кропивницького, 9
  • вул. Ярослава Гашека, 15

🗓Коли працює: будні — з 8:00 до 22:00, вихідні — з 9:00 до 23:00.

Костянтин Куратник з партнерами розвивав мережу кав’ярень у Харкові. Та у 2022 році, після перших прильотів по місту та закладах, вирішив евакуювати частину команди до Львова. Тут вони продовжили робити те, що вміють найкраще.

«Був такий запит до самого себе: якщо ти хочеш допомогти державі, то роби те, що ти краще за все вмієш. Умієш робити каву роби», говорить співвласник кав’ярень «Я — це KAVA».

Так за час повномасштабної війни у Львові відкрили вже 6 закладів. Тут не просто варять каву, а й підходять до роботи креативно: гості отримують своє замовлення to-go в паперовому горнятку з персональним портретом. Малюнок створює художник в самому закладі. Команда художників таємно мандрує кав’ярнями мережі, чергуючи їх. А ще в кав’ярні на вул. Замарстинівській можна зіграти на 100-річному роялі. 

Наразі мережа кав’ярень працює у двох містах: у Львові та у Харкові, де заклади знову відкрили для відвідувачів.

☕️Що пити: у «Я — це KAVA» велика кавова карта на будь-який смак: зерно з Бразилії, Ефіопії та інших країн-постачальників. Американо коштує від 35 гривень, а мигдальний лате — від 60. Також у меню є вино та коктейлі.
🧁Що їсти: здебільшого тут пропонують десерти. Наприклад, штрудель коштує 60 гривень, а фісташковий чизкейк — 90.

На першому фото художниця закладу малює відвідувачів. На другому відвідувачі «Я — це KAVA» роблять замовлення. Джерело: інстаграм закладів

Кав’ярня-пекарня «Кримська перепічка» із Сімферополя

📍Де:

  • пр. Червоної Калини, 72
  • вул. Стрийська, 111Б
  • вул. Зелена, 263
  • вул. Садова, 2Е

🗓Коли працює: з понеділка по суботу — 8:30-20:30, у неділю — 9:00-20:00

«Наш куточок Криму у Львові» — так про свій бізнес розповідають сестри Світлана Лопатіна та Оксана Новікова. Перший заклад переселенки відкрили у Львові у 2015 році, до якого переїхали за рік до цього.

У Криму Оксана займалася оптовою торгівлею інгредієнтів для кондитерських та хлібобулочних виробництв, тому свою справу сестри починали з деякими знаннями:

«Моя сестра мріяла створити маленьку пекарню. Але так сталося, що пекарня вийшла не дуже маленька й цікавого формату — пекти вироби й одразу їх продавати. Ми знайшли приміщення на Сихові (район у Львові — прим. авт.), де багато дітей, молоді, і створювали не лише пекарню, а простір для спілкування, куди можна приходити сім’ями», згадує Оксана.

Тепер у сестер є три пекарні з виробництвами та кав’ярня в центрі. Заклади з часом стали популярними серед місцевих: сюди часто приходять родинами, аби випити кави з булочкою та купити щось для дітей. 

Попри успіх закладів, Оксана зазначає: «Кримська перепічка» — це не про масштабування в інші міста й точно не про франшизу. Це про шматочок дому, що не продається.

☕️Що пити: стандартні позиції кави — від 40 гривень, чаї з додатками — від 45.
🧁Що їсти: багато солоної та солодкої свіжої випічки, пироги, торти на замовлення, тістечка. Ціни дуже різні, наприклад, круасани коштують від 35 гривень. 

На першому фото — солодкий пиріг у закладі на вул. Стрийській. На другому — вітрина з випічкою та написом «Крим — це Україна». Джерело: сторінка пекарні у фейсбуці.

Кавотяг з Херсона

📍Де: Скнилівський парк, Парк культури
🗓Коли працює: графік роботи залежить від світлового дня. Наразі кавотяг можна зустріти щодня з 9:00 до 17:00 

Херсонець Дмитро Сивак до повномасштабного вторгнення займався туризмом та організував походи для українців. Досвід походів і допоміг йому, дружині та двом донькам в перший день великої війни миттєво спакувати речі, завантажити авто спальниками та консервами й вирушити на Захід України.

Уже у Львові Дмитро вступив до лав тероборони та патрулював місто. Коли необхідності в цьому більше не було, вирішив створити власну справу, яку про яку мріяв уже кілька років. Так херсонець розробив велосипед-кавотяг невелику пічку-тумбочку з дровами та кавою. А потім ще один. Тепер вони разом з дружиною готують для місцевих каву в джезві на піску.

«Зізнаюся, місцеві мешканці сприйняли нас не одразу. Можливо, тому, що ми прийшли в столицю кави з власною продукцією. Та поступово люди почали дізнаватися про нас і шукати той самий кавотяг на колесах», — розповідає Дмитро.

Чоловік продовжує волонтерити збирає кошти на тепловізори й інші потреби для бригад на лівому березі Херсонщини. Дмитро із сім’єю впевнені, що повернуться до мирного Херсона. Він жартує, що навіть свій бізнес зробив мобільним, аби той також міг поїхати додому.

На першому фото — кавотяг у Скнилівському парку. На другому — процес виготовлення кави в джезві. Джерело фото: інстаграм кавотяга.

☕️Що пити: в меню, що називається «Розклад руху поїздів», є «НАДзвичайна» кава за 35 гривень та «спеціальна» (з мускатним горіхом, коріандром чи перцем) за 40 гривень.
🧁Що їсти: «Додаткові поїзди» — пундики та мандибрики за 20 гривень. Це солодке печиво, яке власноруч випікає дружина Дмитра.  

Заходьте до цих закладів у гості та пишіть нам у коментарях в соцмережах або на пошту shotam.info@gmail.com, які ще ви знаєте заклади від переселенців у Львові ​​🙌

Суспільство

«Пам’ятайте – ви не одні». Як люди з травмами спини допомагають одне одному адаптуватися до нового життя

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

Понад рік Іван Батрак з Донеччини лікується від мінно-вибухової травми спинного мозку та проходить реабілітацію у Львові. За цей час чоловік, який раніше працював шахтарем, почав вивчати новий фах – інструктора першого контакту, аби допомагати людям з ураженнями спинного мозку.

На прикладі роботи ГО «Група активної реабілітації» ШоТам розповідає, як працюють групи самодопомоги, що об’єднують людей з травмами.

Отримав травму спини під час обстрілу міста

Шахтар Іван Батрак жив у Покровську Донецької області. У лютому 2023 року під час обстрілу міста російськими збройними силами чоловік отримав травму хребта й спинного мозку.

Санітарна авіація доставила його до Дніпра, де чоловіку прооперували хребет і поставили спеціальну металеву конструкцію. Після цієї операції Івана Батрака за програмою «Лікарі без кордонів» перевезли до Львова, де він лікується й досі. 

Іван Батрак у модульному містечку у Львові, де зараз проживає. Фото: ШоТам

«Не залишайтеся з проблемою сам на сам»

Нещодавно чоловік потрапив до табору від громадської організації «Група активної реабілітації», яка допомагає людям з ураженнями спинного мозку. У цьому таборі з Іваном працюють люди, які також мають травми спини – фахівці першого контакту. Вони знайомляться з пацієнтами та розповідають про свій досвід, а також про те, як жити з травмою.

Зараз Іван мешкає в модульному містечку від «Групи активної реабілітації», яке адаптоване під потреби людей з інвалідністю: зокрема, санвузли та в’їзди доступні для крісел колісних. Від організації чоловік отримав власне крісло колісне й індивідуальні гігієнічні засоби. 

«Група активної реабілітації» понад тридцять років допомагає своїм пацієнтам на шляху від перебування в лікарні до адаптації в кріслі колісному – навчає людей обслуговувати себе, коли частина тіла є паралізованою. 

Карина Кардаш, лідерка ГО «Група активної реабілітації». Фото: ШоТам

«Ми намагаємося давати людині повний супровід, щоб вона могла повернутись у звичне оточення та жити повноцінне яскраве життя. Організовуємо терапевтичні прогулянки, спільний похід у кіно, театр чи кав’ярню. Основний сенс у тому, аби мотивувати людину виходити до інших людей, бо після травми це дуже некомфортно», – розповідає лідерка громадської організації Карина Кардаш.

За словами Карини, людям з травмою найскладніше бачити, як оточення сприймає їх по-іншому на кріслі колісному, а ще складно долати постійні бар’єри, пересуваючись, тому частіше люди обирають просто залишатися вдома.

«Пам’ятайте, що ви не одні, і завжди можна знайти для себе підтримку від тих, хто готовий її надати. Не залишайтеся з проблемою сам на сам», – каже Карина.

Найважливіше моральна підтримка

З Іваном Батраком в організації познайомилися, коли той ще перебував у лікарні. Його відвідав тренер-наставник, який теж пересувається на кріслі колісному, та розпочав з Іваном роботу. 

«Ми вчили Івана пересідати на крісло колісне, підібрали його разом з фахівцями лікарні та супроводжували чоловіка під час реабілітації в таборі протягом десяти днів – там він міг поспілкуватися з тими, хто має такі ж ураження спини. А потім ми запропонували Івану долучитися до команди інструкторів першого контакту», розповідає лідерка ГО «Група активної реабілітації».

Місяць тому чоловік почав навчання на інструктора першого контакту, аби допомагати людям, які мають травми спини, як і він сам. Його робота полягатиме в тому, аби познайомитися з людиною, поспілкуватися про травму, дізнатися стан ураження та пояснити, як відбуватиметься лікування та реабілітація. 

Іван Батрак самостійно пересідає в авто з крісла колісного. Фото: ШоТам

«Найважливіше те, що я маю підтримати людину морально, показати, що насправді не все так погано, і з усім можна впоратись. Я маю так допомогти, аби людині було простіше в цьому стані за межами лікарні та щоб вона не розгубилася за будь-якої ситуації», — ділиться Іван.

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі

Суспільство

Українські лікарні отримали обладнання для діагностики стійкого туберкульозу

Опубліковано

Українські клініки отримали сучасне обладнання для виявлення ДНК мікобактерій туберкульозу.

Про це повідомили у Міністерстві охорони здоровʼя,

Йдеться про 900 наборів картриджів Xpert MTB/XDR, які використовуються на оновлених системах GeneXpert.

Постачання обладнання відбулося у рамках співпраці Міністерства охорони здоровʼя України, Центру громадського здоровʼя та Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

GeneXpert є автоматичною системою для молекулярної діагностики з використанням одноразового картриджа, повністю ізольованого від навколишнього середовища. Це дозволяє використовувати прилад у звичайних приміщеннях без організації ПЛР-лабораторії.

Читайте такожЯк в Україні отримати допомогу після мінно-вибухової травми

«Завдяки впровадженню в Україні нового молекулярно-генетичного тесту вдається оперативно і точно діагностувати ТБ на ранніх стадіях та зменшити випадки його подальшого прояву», — повідомили у МОЗ.

Про методику

XpertMTB/XDR — це інноваційна методика у діагностиці лікарсько-стійкого туберкульозу. Сучасне обладнання дозволить ефективно реагувати та у короткі терміни призначити дієву схему лікування для пацієнтів.

Нагадаємо, в Україні вперше почали використовувати ШІ для діагностики туберкульозу.

Фото: World Health Organization.

Читати далі

Суспільство

Психологічна допомога: чому це важливо та як організувати в громаді

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

Чому важливо, аби психологічна допомога стала доступною послугою, і як це організувати у своїй громаді, розповідає ШоТам разом із Програмою розвитку ООН в Україні (UNDP).

Чому психологічна допомога потрібна

За даними Gradus Research станом на кінець грудня 2023 року, 88% українців та українок відчувають стрес. Більшість опитаних зізнаються, що відчувають втому (55 %), напруженість (43%), роздратування (32%) та безсилля (31%).

Щоденні обстріли українських міст, страх за своє життя та життя близьких – саме в такій атмосфері зараз живуть українці. Практична психологиня, фахівчиня ГО «ЦПД «Конфіденс» Вікторія Мирошніченко говорить, що це впливає не лише на фізичне здоров’я, а й на ментальне.

«Ментальне здоров’я – те, на що можемо спиратися, незважаючи на зовнішні обставини. Ми не знаємо, коли всі складнощі закінчаться чи скільки триватимуть, не можемо контролювати надзвичайні ситуації, катастрофи, війну… Але ми можемо контролювати свій стан здоров’я, емоційний стан. Важливо навчитися саме жити під час війни, а не виживати

Психологиня також впевнена: аби піклуватися про інших, важливо знайти ту опору, яка допомагатиме й вам відновити фізичні та психологічні сили. 

Багато українців під час війни отримують свій перший досвід роботи з психологом. Так, наприклад, Віталіна розповідає:

«Раніше я скептично ставилася до цього, вважаючи, що допомогу потрібно шукати сину – якщо йому допоможуть, то і мені автоматично стане легше. Але на мою особисту щоденну війну наклалася повномасштабна і запас моїх сил помітно зменшився.

Після першої ж зустрічі я відчула, як це важливо і дієво, коли тебе вислуховує і підтримує фахівець. По закінченню курсу занять я відчула значне зниження моєї тривожності, більшу впевненість в собі»

Хто має надавати психологічну допомогу в громаді

Оскільки під час війни психологічна допомога стала ще більш затребуваною, МОЗ прагне спростити доступ до неї. Тепер не обов’язково шукати психолога чи психологічні проєкти, а можна звернутися до свого сімейного лікаря.

Національна служба здоров’я України (НСЗУ) має пакет «Супровід і лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні медичної допомоги» і підписує контракти з українськими закладами первинної медичної допомоги. Зараз уже 500 закладів можуть надавати послуги психологічної допомоги в межах цього пакету. Сімейний лікар, терапевт чи педіатр у таких закладах може:

  • оцінити психічний стан пацієнта/-ки;
  • надати медичну та психологічну допомогу;
  • виписати ліки;
  • направити на додаткові лабораторні дослідження;
  • скерувати до лікаря-психіатра за згодою пацієнта/-ки;
  • скласти план лікування;
  • надати психологічну підтримку членам родини пацієнта/-ки чи тим, хто доглядає за ним;
  • навчити техніки самодопомоги.

Перевірити, чи ваш медичний заклад підписав пакет на ці послуги з НСЗУ, можна за посиланням. 

Кількість медзакладів, що надають первинну меддопомогу (ПМД), де можна отримати психологічну підтримку. Дані станом на листопад 2023 року. Джерело: сайт Міністерства охорони здоров’я України.

Як організувати психологічну допомогу у своїй громаді

Понад 11 тисяч лікарів первинної медичної допомоги вже пройшли відповідний курс і можуть надавати базову психологічну підтримку. Також громада може заохочувати місцевих лікарів пройти таке навчання для лікарів «первинки» у своїх медзакладах. Адже часто в жителів невеликих населених пунктів немає змоги знайти психолога, і єдиний лікар, до якого вони можуть звернутися – сімейний. Це не означає, що такий спеціаліст замінить психотерапевта, але він зможе якісно виявити проблему й за потреби направити до іншого фахівця.

Курс безоплатний і доступний онлайн: лікарі можуть пройти його на сторінці Академії НСЗУ. Цей курс є доступним у межах ініціативи зі створення Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки Першої Леді Олени Зеленської. Він базується на навчальних матеріалах mhGAP (Mental Health Gap Action Programme) – програми ВООЗ, створеної, аби підвищити доступ людей до психологічної допомоги завдяки неспеціалізованим працівникам (наприклад, сімейним лікарям).

Аби фахівці могли навчатися у своїй області, потрібно заповнити форму й дочекатися відповіді від організаторів. 

Матеріал створено в партнерстві з Програмою розвитку ООН (UNDP) в Україні та за підтримки Уряду Японії. Серія публікацій реалізується в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною». Думки, висловлені тут, належать авторам і не обов’язково відображають точку зору UNDP в Україні чи Уряду Японії.

Читати далі