Карамель родом із Харкова: історія підприємця, який запустив виробництво льодяників під час війни

«23 лютого 2022 року я святкував день народження. Багато дзвінків і практично всі  бажали одного — миру. А вже наступного дня я прокинувся від вибухів», — пригадує Дмитро Веркуш. Згодом кондитерське підприємство, на якому він працював закрилося. Він втратив роботу, але залишилось найголовніше — команда та знання.

Дмитро розповів #ШОТАМ, як разом з командою пройшли шлях від компанії без виробничих потужностей і офісу до контракту з кіностудією Paramount, та як врятували свою мрію завдяки підтримці польського банку розвитку BGK (Bank Gospodarstwa Krajowego) та Єврокомісії, яку втілює ПриватБанк.

Дмитро Веркуш

підприємець з Харкова

Виробництво потребувало швидких рішень

З самого початку повномасштабного вторгнення Харків потерпав від російських обстрілів. Виробництво, на якому я працював, зупинилося, бо з перших же днів поруч з підприємством були прильоти, зовсім поруч точилися бої. Були дні, коли російські «гради» стояли всього за 3 км від нас, і треба було ухвалювати швидкі рішення щодо розміщення вже готової продукції й сировини, і тієї продукції, яка вже їхала до нас з-за кордону. Частину прийняли наші партнери на заході країни, частину — у Кременчуці.

Кілька разів, коли здавалося, що ситуація трохи стабілізувалася, власники компанії намагалися запускати виробництво, але почалися ще й перебої з електроенергією.

Вже у березні стало зрозуміло, що є два варіанти: або продавати бізнес як комерційний проєкт, або релокуватися. Компанія обрала перше, обладнання продали іншим виробникам.

Коли все навколо руйнувалося, ми обрали створювати

Я розумів, що лишається команда чудових людей, які багато років працювали разом і робили це блискуче. Харків був у максимальній турбулентності. І кожному треба було або ухвалювати рішення — виїжджати, або залишатися.

Багато хто обирав лишитися. Але що робити далі? І ми вирішили відтворити те, чим займалися і що любили, і що у нас класно виходило. Бо ми знали що робити і як, і багато років працювали пліч-о-пліч, не треба було нікому нічого пояснювати.

Я порадився з дружиною й ми вклали всі наші заощадження у запуск нового підприємства. Цього було замало, ще частину коштів ми позичили і врешті зареєстрували нову компанію — ТОВ «Вадарт Груп» та власну торгову марку — Make Joy.

Найціннішою інвестицією була довіра людей, які повірили у цей проєкт. На старті всі ми працювали за мінімальну зарплату, бо більше просто не було.

Але відчуття від того, що коли все навколо руйнувалося, ми почали щось створювати — окрилювало.

Вирішили продавати не просто цукерки, а концепт

Команда була в Харкові, а склад у Кременчуці. Спочатку ми навіть не мали свого офісу. Згодом орендували крихітні, але затишні 12 м². Продукцію виготовляли на потужностях інших виробників, звозили її на склад у Кременчуці й далі реалізовували через мережу дистриб’юторів, з якими працювали раніше. Обсяги були дуже малі, але 95% наших партнерів повірили в нас і продовжили з нами працювати.

З самого заснування компанії ми вирішили, що будемо робити ставку на товари, де додана вартість буде формуватися завдяки маркетингу. Ми хотіли продавати не просто печиво або цукерки, а цікавий концепт. Так з’явились маршмелоу у пакуванні-конусі, щоб їсти на ходу; маршмелоу з сезонними малюнками та печиво з передбаченнями на Новий рік.

На початку 2023 року ми вже змогли орендувати приміщення під власне виробництво та купили горизонтальну пакувальну машину.

Контракт з Paramount на Губку Боба

Того ж року ми підписали контракт з компанією Paramount щодо можливості використання зображення героїв їх мультфільмів «Щенячий патруль», «Губка Боб», «Черепашки ніндзя». Це якраз та сама маркетингова додана вартість. Запустили лінійку мармеладів та цукерок із цими персонажами на упаковці.

Подібні контракти щодо використання ліцензованих зображень відомих мульт- чи кіногероїв — це вже про довгострокові зобов’язання і ризик. Тому що це досить значна сума, яку ти платиш, незалежно від того, отримаєш ти прибуток від використання зображення чи ні. 

Один контракт на розміщення мультгероїв на ваших товарах протягом 1-2 років коштуватиме вам від 20 до 50 тисяч доларів. Цей момент зупиняє багатьох ще на етапі ідеї.

Але ми ризикнули, бо розуміли, що в Україні це буде нашою конкурентною перевагою.

Та, оцінивши темпи, зрозуміли, що до великого виробництва ми так будемо йти дуже довго. Необхідний сильніший ривок. Ми подалися на грант від Мінекономіки на запуск виробництва льодяників — і виграли.

Можна було здатись, але ми взяли кредит

Отримання гранту на обладнання збіглося з періодом сильних атак на енергетику, Харків тоді вперше був без світла півтори доби. А специфіка нашого виробництва така, що якщо в якийсь момент виробнича лінія зупиниться, через вимкнення світла, то вся карамель просто застигне в резервуарах. Ми зрозуміли, що грантове обладнання — лише частина необхідного для запуску великого виробництва в умовах війни.

Щоб виготовляти карамель під атаками, потрібний був потужний генератор, близько 450 кВт, який на той час коштував приблизно 2 мільйонів гривень.

Виявилось також, що для дрібних цукерок, які ми хотіли випускати, треба швидкісні пакувальні машини. А ми все вже вклали в обладнання та облаштування орендованих приміщень. Обігових коштів практично не залишилося.

І тоді я зустрівся з керівником нашого місцевого відділення ПриватБанку. Відверто все розповів: чого ми вже досягли, як далі хочемо розвиватись, яка у нас стратегія. Ми довго радились про те, які можливості залучення фінансів для нас як для бізнесу будуть найвигідніші, і зупинилися на державній програмі «Доступні кредити 5-7-9%».

Завдяки ініціативі Європейської комісії, за посередництва Банку Господарства Крайового, ПриватБанк має можливість фінансувати бізнес-проєкти у прифронтових регіонах. 

Участь в цій програмі підтримки зберігає право на користування державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%», що робить кредитування ще доступнішим. Програма націлена на те, щоб здешевити кредит та держава компенсує банку частину відсотків за клієнта. Оскільки ми працюємо у Харкові, це прифронтова область, ми отримали обігові кошти під 3%, а на обладнання під 1% на перші два роки. Це дуже вигідно.

Таких вигідних умов для залучення коштів ще не було

Наприкінці 2024 року ми нарешті змогли запустити виробництво льодяників, про яке мріяли. Орендували більше приміщення під виробництво, купили генератор та швидкісні пакувальні машини. Працевлаштували вже більш як 50 людей. Наші солодощі продаються в Аврорі, Сільпо, Велмарті (Велика Кишеня), ЕКО-маркеті, Епіцентрі, NOVUS, ми почали експорт в Польщу та Молдову.

Я жартую, що я тепер став амбасадором ПриватБанку і державних програм підтримки для бізнесу. Всі ми розуміємо, як важко зараз вести бізнес в умовах війни. Але таких вигідних умов грантової підтримки від держави, як сьогодні, ніколи не було. І я не знаю, чи будуть вони надалі. Тож усім зі свого оточення, хто займається бізнесом, раджу: дізнавайтесь, які можливості є зараз, дивіться грантові програми, поїдьте у банк, поспілкуйтесь.

У бізнесі найцінніше — люди

Я пишаюся тим, що ми змогли не лише забезпечили роботою тих людей, разом з якими працювали багато років, але і працевлаштували нових.

За різними даними в Харкові зараз близько 350 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Люди, які виїжджали з Донецької, Луганської, з Харківської області, часто зупинялися саме в Харкові, бо це комфортне місто, яке близько розташоване до їхніх домівок, з демократичними цінами на житло. Тож багатьом новим і постійним мешканцям міста потрібна робота.

Ми мусили починати з нуля у сфері, де багато років були успішними. Починали без власного обладнання, навіть без офісу. Але з величезною вірою багатьох людей у спільну ідею. Саме з цього і почалася історія ТОВ «Вадарт груп».

І якщо мене сьогодні запитають, що найважливіше в бізнесі під час війни, я відповім: команда. Якби не люди, які попри все хотіли жити у рідному місті, які не опускали рук і хотіли щось створювати, навіть коли все навколо руйнується — нічого б не було. Не було б на що здобувати гранти, не було б проєкту, який хочеться підтримувати.

Цей матеріал є частиною рамкової програми «EU4Business», спрямованої на координацію програм, що фінансуються ЄС, для підтримки розвитку малих та середніх підприємств у регіоні Східного сусідства.