Суспільство
«Інколи час іде на хвилини, а ви вже врятували людині життя». Співзасновник ГО «Волонтер» про те, як в Україні навчають добровольців
Уявіть, що дорогою на роботу, в метро чи на подвір’ї в сусідів ви можете врятувати чиєсь життя. А випускникам курсів рятувальників і уявляти не треба: два тижні навчання, і вони мають базові навички допомоги іншим у надзвичайних ситуаціях. Наприклад, уже наступного дня після отримання сертифіката виїжджають на пожежу у своїй громаді чи збирають команду небайдужих і рятують життя в Херсоні після підриву дамби.
Дмитро Дорошок з ГО Центру «Волонтер» впевнений: що більше людей вміють надавати допомогу, то безпечніше нам усім жити в суспільстві. ШоТам поговорили з Дмитром про його досвід у волонтерстві, важливість не лише бажання допомогти, а й навичок, та відчуття себе причетними й потрібними, навіть якщо ви не на фронті.
Дмитро Дорошок
заступник голови ради Всеукраїнського громадського Центру «Волонтер».
Ходили з друзями на Майдан Незалежності в часи розвалу СРСР
Я народився в Маріуполі, але майже все життя прожив у Києві. У школі був активним і серед тих, хто організовував дискотеки, концерти чи походи. Якраз у той час була Революція на граніті (студентські протести в 1990 році в Києві на Майдані Незалежності). Ми ходили туди з друзями, хоч і були школярами, а не студентами. Пам’ятаю нас із прапорами, потім Акт Злуки, протести під Верховною Радою і Незалежність. Ми теж у всьому цьому брали участь.
Ще в школі я приєднався до скаутської організації — вони їздили на таборування. Звідти все почалося. Пізніше я став інструктором спілки й сам проводив тематичні скаутські ігри, тож уже студентом мене запросили працювати в соціальній службі. Для проєктів треба було набирати волонтерів і працювати з ними. Щоб соціальні проєкти мали вплив по всій території країни, ми створили громадську організацію — так у 1998 році я став співзасновником ВГЦ «Волонтер».
У новій організації я одразу почав займатися саме великими заходами із залученням багатьох волонтерів. У мене вже був досвід — мені легко й цікаво спілкуватися з людьми.
Ми навчали волонтерів на тренінгах, які вони потім проводили для своїх знайомих у школах, селах, містах.
Євробачення, футбол та евакуація людей закордон
Коли визначили, що Україна та Польща прийматимуть Чемпіонат світу з футболу в 2012 році, я вже знав, що буду там волонтерити. Не знав як саме, але знав, що буду — так і сталося. Я керував людьми в Києві, адже наша ГО організовувала волонтерську частину події. Також серед великих заходів, які ми проводили, було Євробачення у Києві, чемпіонати з художньої гімнастики, боксу. Для організації подій такого масштабу потрібна чітка система: до самого заходу ми тільки пів року розробляли програму управління волонтерами, готували лідерів волонтерських груп.
Після початку повномасштабного вторгнення наша організація включилася в роботу одразу — ми долучилися до Міжнародного штабу допомоги українцям, куди ввійшли всі громадські організації країни. Працювали за трьома напрямками: евакуація людей, допомога закордоном, допомога всередині України. Кожна організація та людина для себе визначала, де саме вона може бути корисною — ми переорієнтувалися на допомогу постраждалим в Україні. Насамперед організували евакуацію на пунктах пропуску, бо в перші дні це було дуже важко. Працювали вздовж кордону на Закарпатті й допомагали людям перетнути його.
Потім возили необхідне для сил київської ТрО: люди на заході країни збирали їжу, амуніцію, а ми вантажили машини та їхали на Київ. Почали організовувати й психологічну допомогу: залучали волонтерів для точок «Спільно» від ЮНІСЕФу, проводили табори для ВПО. Нові виклики чекали на країну, тому утворилися й нові виклики для нас.
Будь-яка людина з натовпу не завжди знає, що робити — треба навчити її
У 2023 році ми створили проєкт підготовки добровольців рятувально-пожежної служби в межах Програми «Спільнодія», яку реалізує Фонд Східна Європа. Ідея створення курсів з ДСНС виникла через реальну потребу: людей не вистачало. Треба було розбирати завали, коли росіян вигнали з Київщини, адже окупанти залишили після себе зруйновані міста й села.
Коли на місце приїжджали підготовлені працівники ДСНС, то знали як розібрати завали, знали, куди можна заходити, а куди не варто, де треба залучити спецтехніку, а вже після неї людей. Охочих допомогти рятувальникам було багато.
Хтось із великим бажанням допомогти ломиться на місце події, а над його головою висить плита й у будь-який момент може впасти та придавити ще когось. Охочі розбирають завали, але не знають, чи хтось під ними є, — це небезпечно. Тож проблема була в тому, що будь-яка людина з натовпу не завжди може кваліфіковано надати допомогу.
Тому в ДСНС вирішили так: вони навчать усіх охочих, і ті зможуть допомагати більш професійно. На сайті ДСНС було дуже багато заявок від людей, які хотіли допомагати — заповнювали форму люди зі всієї України. Ми ж обрали учасників з Київської області, бо наш навчальний центр у Києві. Ми телефонували цим людям і пропонували прийти на курси.
Протягом шести місяців навчання пройшли 250 людей. Для кожної групи воно тривало два тижні. Серед тем — пожежогасіння, пошукові та рятувальні роботи, надання першої домедичної допомоги, ідентифікація вибухонебезпечних предметів. Фонд Східна Європа разом з ДСНС розробили додаток «Розмінування України» — в ньому позначені небезпечні території, забруднені вибуховими речовинами. Людина, яка пройшла навчання, знає, якими бувають ці предмети. Звісно, не зможе знешкодити їх сама, але позначить у цьому додатку місце як потенційно небезпечне, тоді зателефонує до ДСНС, і спеціалісти приїдуть та розмінують територію.
Наприкінці курсів учасники отримували сертифікати державного зразка — вони можуть доєднуватися до громадських організацій чи бути рятувальниками-волонтерами в громадах.
У нас на курсах були люди, які отримали посвідчення й наступного дня одразу поїхали на пожежі. Були ті, які за кілька годин організувалися, взяли власний транспорт і поїхали в Херсон після підриву дамби. І досі їздять допомагати.
Зараз курси не проводять, але таке навчання можна дублювати і в інших регіонах. Поки думаємо, як це організувати й розширити мережу.
Читайте також: «Кажуть, держава має все дати. А держава — то хто? То є ми». Доброволець із Львівщини створив пожежну команду в селі
Що більше людей знають домедичну допомогу, то безпечніше в такій країні жити
Надзвичайні ситуації або ті, де є ризик, виникають постійно і в мирний час. Професійні рятувальники не завжди можуть виїхати, а для пошуку зниклої дитини, наприклад, потрібна дуже велика кількість людей, яка може охопити великі площі. Тож потреба в людях, які можуть кваліфіковано щось робити, є завжди й усюди.
Ми рухаємося до реформи ДСНС, щоб у територіальних громадах були підготовлені рятувальники-волонтери. Щойно стається пожежа, на місце виїжджають насамперед ті, хто найближче. У них є екіпірування, необхідні навички й спорядження, щоб загасити пожежу чи провести рятувальну роботу.
Це неоплачувана робота, але якщо хтось із волонтерів протягом року матиме 40-50 виїздів, то може отримати грошову винагороду. Але це все одно дешевше, ніж подолати наслідки пожежі, якщо пожежникам добиратися занадто далеко. Особливо це стосується віддалених громад і сіл.
У Польщі така реформа є. Звісно, було б добре, якби й у нас втілили. Чому? По-перше, це ефективніше. По-друге, що більше людей знають домедичну допомогу й можуть кваліфіковано її надати, то безпечніше в такій країні жити. Особливо враховуючи нашу ситуацію та наших сусідів. Тож це вагомий елемент безпеки для всього суспільства. Це стосується й мирного часу.
Уявіть ситуацію: ви їдете на авто, бачите, що попереду щось сталося. Ви пройшли курси, тому зупиняєте машину й надаєте допомогу. Прямо тут. Інколи час іде на хвилини — а ви вже врятували людині життя.
Кожен має робити те, що вміє, і на своєму місці. У мене є досвід роботи в цій сфері — я можу писати проєкти та реалізовувати їх. Мене надихають люди. Я бачив багатьох, які не на фронті, але готові щось робити й допомагати. Саме їх треба залучати, щоб люди не відчували себе зараз непотрібними. Знаю — є ті, що виїжджають з окупації й хочуть бути корисними. Хтось іде на фронт, а хтось хоче волонтерити. Таких дуже багато, і їм треба запропонувати реалізацію.
Матеріал підготовлено у межах спецпроєкту «Добровольці: працюємо заради миру». Він передбачає низку історій добровольців – пожежників, медиків, рятувальників.
Спецпроєкт реалізується у межах програми «Спільнодія», яка виконується Фондом Східна Європа у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень і ГО «Разом проти корупції» коштом Європейського Союзу.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
