Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Інколи час іде на хвилини, а ви вже врятували людині життя». Співзасновник ГО «Волонтер» про те, як в Україні навчають добровольців

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Уявіть, що дорогою на роботу, в метро чи на подвір’ї в сусідів ви можете врятувати чиєсь життя. А випускникам курсів рятувальників і уявляти не треба: два тижні навчання, і вони мають базові навички допомоги іншим у надзвичайних ситуаціях. Наприклад, уже наступного дня після отримання сертифіката виїжджають на пожежу у своїй громаді чи збирають команду небайдужих і рятують життя в Херсоні після підриву дамби.

Дмитро Дорошок з ГО Центру «Волонтер» впевнений: що більше людей вміють надавати допомогу, то безпечніше нам усім жити в суспільстві. ШоТам поговорили з Дмитром про його досвід у волонтерстві, важливість не лише бажання допомогти, а й навичок, та відчуття себе причетними й потрібними, навіть якщо ви не на фронті.

Дмитро Дорошок

заступник голови ради Всеукраїнського громадського Центру «Волонтер».

Ходили з друзями на Майдан Незалежності в часи розвалу СРСР

Я народився в Маріуполі, але майже все життя прожив у Києві. У школі був активним і серед тих, хто організовував дискотеки, концерти чи походи. Якраз у той час була Революція на граніті (студентські протести в 1990 році в Києві на Майдані Незалежності). Ми ходили туди з друзями, хоч і були школярами, а не студентами. Пам’ятаю нас із прапорами, потім Акт Злуки, протести під Верховною Радою і Незалежність. Ми теж у всьому цьому брали участь.

Ще в школі я приєднався до скаутської організації — вони їздили на таборування. Звідти все почалося. Пізніше я став інструктором спілки й сам проводив тематичні скаутські ігри, тож уже студентом мене запросили працювати в соціальній службі. Для проєктів треба було набирати волонтерів і працювати з ними. Щоб соціальні проєкти мали вплив по всій території країни, ми створили громадську організацію — так у 1998 році я став співзасновником ВГЦ «Волонтер».

У новій організації я одразу почав займатися саме великими заходами із залученням багатьох волонтерів. У мене вже був досвід — мені легко й цікаво спілкуватися з людьми.

Ми навчали волонтерів на тренінгах, які вони потім проводили для своїх знайомих у школах, селах, містах. 

Рятувальники-добровольці проходять двотижневу програму підготовки. Фото з архіву Дмитра

Євробачення, футбол та евакуація людей закордон

Коли визначили, що Україна та Польща прийматимуть Чемпіонат світу з футболу в 2012 році, я вже знав, що буду там волонтерити. Не знав як саме, але знав, що буду — так і сталося. Я керував людьми в Києві, адже наша ГО організовувала волонтерську частину події. Також серед великих заходів, які ми проводили, було Євробачення у Києві, чемпіонати з художньої гімнастики, боксу. Для організації подій такого масштабу потрібна чітка система: до самого заходу ми тільки пів року розробляли програму управління волонтерами, готували лідерів волонтерських груп.

Після початку повномасштабного вторгнення наша організація включилася в роботу одразу — ми долучилися до Міжнародного штабу допомоги українцям, куди ввійшли всі громадські організації країни. Працювали за трьома напрямками: евакуація людей, допомога закордоном, допомога всередині України. Кожна організація та людина для себе визначала, де саме вона може бути корисною — ми переорієнтувалися на допомогу постраждалим в Україні. Насамперед організували евакуацію на пунктах пропуску, бо в перші дні це було дуже важко. Працювали вздовж кордону на Закарпатті й допомагали людям перетнути його. 

Потім возили необхідне для сил київської ТрО: люди на заході країни збирали їжу, амуніцію, а ми вантажили машини та їхали на Київ. Почали організовувати й психологічну допомогу: залучали волонтерів для точок «Спільно» від ЮНІСЕФу, проводили табори для ВПО. Нові виклики чекали на країну, тому утворилися й нові виклики для нас.

Будь-яка людина з натовпу не завжди знає, що робити — треба навчити її

У 2023 році ми створили проєкт підготовки добровольців рятувально-пожежної служби в межах Програми «Спільнодія», яку реалізує Фонд Східна Європа. Ідея створення курсів з ДСНС виникла через реальну потребу: людей не вистачало. Треба було розбирати завали, коли росіян вигнали з Київщини, адже окупанти залишили після себе зруйновані міста й села.

Коли на місце приїжджали підготовлені працівники ДСНС, то знали як розібрати завали, знали, куди можна заходити, а куди не варто, де треба залучити спецтехніку, а вже після неї людей. Охочих допомогти рятувальникам було багато

Хтось із великим бажанням допомогти ломиться на місце події, а над його головою висить плита й у будь-який момент може впасти та придавити ще когось. Охочі розбирають завали, але не знають, чи хтось під ними є, — це небезпечно. Тож проблема була в тому, що будь-яка людина з натовпу не завжди може кваліфіковано надати допомогу. 

Тому в ДСНС вирішили так: вони навчать усіх охочих, і ті зможуть допомагати більш професійно. На сайті ДСНС було дуже багато заявок від людей, які хотіли допомагати — заповнювали форму люди зі всієї України. Ми ж обрали учасників з Київської області, бо наш навчальний центр у Києві. Ми телефонували цим людям і пропонували прийти на курси.

Домедична допомога — важлива складова курсів для добровольців. Фото з архіву Дмитра

Протягом шести місяців навчання пройшли 250 людей. Для кожної групи воно тривало два тижні. Серед тем — пожежогасіння, пошукові та рятувальні роботи, надання першої домедичної допомоги, ідентифікація вибухонебезпечних предметів. Фонд Східна Європа разом з ДСНС розробили додаток «Розмінування України» — в ньому позначені небезпечні території, забруднені вибуховими речовинами. Людина, яка пройшла навчання, знає, якими бувають ці предмети. Звісно, не зможе знешкодити їх сама, але позначить у цьому додатку місце як потенційно небезпечне, тоді зателефонує до ДСНС, і спеціалісти приїдуть та розмінують територію.

Наприкінці курсів учасники отримували сертифікати державного зразка — вони можуть доєднуватися до громадських організацій чи бути рятувальниками-волонтерами в громадах. 

У нас на курсах були люди, які отримали посвідчення й наступного дня одразу поїхали на пожежі. Були ті, які за кілька годин організувалися, взяли власний транспорт і поїхали в Херсон після підриву дамби. І досі їздять допомагати.

Зараз курси не проводять, але таке навчання можна дублювати і в інших регіонах. Поки думаємо, як це організувати й розширити мережу.

Читайте також: «Кажуть, держава має все дати. А держава — то хто? То є ми». Доброволець із Львівщини створив пожежну команду в селі

Що більше людей знають домедичну допомогу, то безпечніше в такій країні жити

Надзвичайні ситуації або ті, де є ризик, виникають постійно і в мирний час. Професійні рятувальники не завжди можуть виїхати, а для пошуку зниклої дитини, наприклад, потрібна дуже велика кількість людей, яка може охопити великі площі. Тож потреба в людях, які можуть кваліфіковано щось робити, є завжди й усюди. 

Ми рухаємося до реформи ДСНС, щоб у територіальних громадах були підготовлені рятувальники-волонтери. Щойно стається пожежа, на місце виїжджають насамперед ті, хто найближче. У них є екіпірування, необхідні навички й спорядження, щоб загасити пожежу чи провести рятувальну роботу. 

Це неоплачувана робота, але якщо хтось із волонтерів протягом року матиме 40-50 виїздів, то може отримати грошову винагороду. Але це все одно дешевше, ніж подолати наслідки пожежі, якщо пожежникам добиратися занадто далеко. Особливо це стосується віддалених громад і сіл. 

Наприкінці курсів учасники отримували сертифікати державного зразка й могли одразу починати роботу. Фото з архіву Дмитра

У Польщі така реформа є. Звісно, було б добре, якби й у нас втілили. Чому? По-перше, це ефективніше. По-друге, що більше людей знають домедичну допомогу й можуть кваліфіковано її надати, то безпечніше в такій країні жити. Особливо враховуючи нашу ситуацію та наших сусідів. Тож це вагомий елемент безпеки для всього суспільства. Це стосується й мирного часу.

Уявіть ситуацію: ви їдете на авто, бачите, що попереду щось сталося. Ви пройшли курси, тому зупиняєте машину й надаєте допомогу. Прямо тут. Інколи час іде на хвилини — а ви вже врятували людині життя.

Кожен має робити те, що вміє, і на своєму місці. У мене є досвід роботи в цій сфері — я можу писати проєкти та реалізовувати їх. Мене надихають люди. Я бачив багатьох, які не на фронті, але готові щось робити й допомагати. Саме їх треба залучати, щоб люди не відчували себе зараз непотрібними. Знаю — є ті, що виїжджають з окупації й хочуть бути корисними. Хтось іде на фронт, а хтось хоче волонтерити. Таких дуже багато, і їм треба запропонувати реалізацію. 

Матеріал підготовлено у межах спецпроєкту «Добровольці: працюємо заради миру». Він передбачає низку історій добровольців – пожежників, медиків, рятувальників.

Спецпроєкт реалізується у межах програми «Спільнодія», яка виконується Фондом Східна Європа у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень і ГО «Разом проти корупції» коштом Європейського Союзу.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі