Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«‎Індекс допомагає молоді бути почутою»‎. Як завдяки опитуванню змінюються українські міста

Партнерський матеріал

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські міста один за одним запроваджують проєкти, які допомагають змінити життя на краще. І це можливо зробити завдяки… опитуванню! Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) запустив в Україні муніципальний Індекс благополуччя молоді (ІБМ), який допомагає молоді бути почутими. Крім того, таке опитування допомагає містам побачити сильні і слабкі сторони та яких саме змін вони потребують. І вже є чудові результати! Міста встановлюють відеокамери, щоб зробити безпечною найтемнішу вулицю, запускають проєкти для навчання молоді та розвивають інші галузі. Не відстає у цьому і Львів. У 2019 році місто долучилось до ініціативи за підтримки міського молодіжного простору МолоДвіжЦентр.Львів та КУ Інститут міста.

Як завдяки опитуванню змінюється Львів, які результати отримали та яких проєктів чекати у місті Лева – читайте у нашому матеріалі. 

Роман Цудний

Роман Цудний

Проєктний менеджер Львівського міського молодіжного простору МолоДвіжЦентр.Львів. Координатор проєкту “Індекс благополуччя молоді” у Львові.

Довідка. UNFPA, Фонд ООН у галузі народонаселення є провідною агенцією ООН, яка зосереджує свою роботу у сфері гендерної рівності, репродуктивного здоров’я та розбудови потенціалу молоді. У 2019 році UNFPA Україна та Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України. розробили Індекс благополуччя молоді. Це онлайн-інструмент для допомоги муніципалітетам у вдосконаленні молодіжної політики та проєктів щодо розвитку молоді. Індекс визначають по 7-ми важливих темах – освіта, здоров’я, економічні можливості, участь у політичному житті, участь у громадському житті, інформаційні та комунікаційні технології, безпека та захищеність. До ініціативи вже долучитись 10 міст України. На основі опитування молоді та офіційної статистики міські органи управління отримують дані для ухвалення обґрунтованих рішень. Долучитись до ініціативи можна тут.

Створили МолоДвіжЦентр, щоб допомогти молоді розвиватись

Львів – молодіжне місто, і ми намагаємось зробити все для того, аби молодим людям тут було комфортно. Для цього і працює наш МолоДвіжЦентр. Ще у 2018 році місто виграло конкурс «Молодіжна столиця України 2018», і основним завданням перед нами було створити молодіжний форум. Крім того, наш міський голова оголосив, що місту потрібні молодіжні центри. Адже місця, де молодь могла б розвиватись, просто не було. Так ми почали працювати, й у 2020 році відкрили МолоДвіжЦентр.  Зараз у місті вже ціла мережа молодіжних просторів ТВОРИ!, зокрема три такі центри, кожен з яких відповідальний за певну тематику. От ми працюємо над стратегією підвищення якості роботи громадських організацій, тобто це соціальні ліфти, неформальна освіта для молоді та різноманітні курси. 

До речі, перед тим як відкривати МолоДвіжЦентр, ми зробили опитування серед молоді Львова за допомогою ботів. Отримали понад 70% так. І вже спираючись на ці цифри, почали працювати. 

Такі центри – це чудова можливість для молоді проводити час з користю. Вони можуть тут працювати за ноутбуком чи просто спілкуватись. Є величезна проблема, що активній молоді чи громадським організаціям ніде збиратись чи проводити події. Центри надають таку можливість. 

У 2019 році наше місто долучилося до ініціативи Індекс благополуччя молоді, яку запустили UNFPA. Це чудова можливість завдяки опитуванню перевірити, як йдуть справи у львівської молоді, а також що можна зробити, щоб змінити все на краще. 

Пройди опитування – зміни Львів за 22 хвилини!

Як виміряти рівень благополуччя молоді? Індекс складається з двох етапів. Перший – опитування молодих людей віком від 14 до 35 років. Другий – це статистика міської ради за сімома аспектами, що передбачені муніципальним ІБМ: кількість учнів у середніх загальноосвітніх закладах, результати ЗНО й загальна кількість студентів в ВНЗ та рівень смертності, підліткової вагітності, поширеності ВІЛ тощо. Завдяки спеціальній формулі ці дані сумуються та визначається Індекс благополуччя молоді. Саме таким чином муніципалітет отримує повну картинку і може чітко побачити, наскільки якісно працює молодіжна політика в місті і як її підвищити. Опитування молоді відбувається в 7-х важливих сферах – освіта, здоров’я, економічні можливості, участь у політичному житті, участь у громадському житті, інформаційні та комунікаційні технології, безпека та захищеність. 

Що дає ІБМ місту? Ми отримуємо дані, соціологи допомагають проаналізувати ці цифри, й ми вже вибудовуємо стратегію нашої подальшої роботи.

Інші міста роблять точкові проєкти. Наприклад, у Кременчуці отримали низький показник у сфері безпеки, тому вони на вулицях поставили освітлення та камери. Ти не можеш помацати Індекс, але ці дані допомагають тим, хто працює з молоддю. Завдяки результатам ми розуміємо, що потрібно зробити, аби рівень добробуту тільки зростав.

Читайте також: Відеоспостереження та школа волонтерів. Як у Мелітополі турбуються про благополуччя молоді

Опитування ІБМ у Львові ми розпочали в кінці 2019 року. Ми трохи зачекали, поки пройдуть канікули, бо зима для будь-якого міста – дуже низький період активності. Опитування пройшли 400 респондентів. Ми поширювали інформацію через знайомі громадські організації, університети, розвішували рекламу по місту, розказували про ініціативу у Фейсбуці. Саме опитування займає до 30 хвилин, і тому потрібно було заохотити молодь пройти його до кінця. Тому ми вигадали таке гасло – зміни Львів за 22 хвилини. І це така була мотивація, бо витративши трохи часу, молодь має можливість долучитися до ухвалення рішень на рівні свого міста. Крім того, за кожне опитування людина отримувала бали, які потім можна було обміняти на промокоди. За місяць до проведення опитування ми домовлялися з локальними бізнесами, щоб вони надали знижку чи подарунки. Тому Індекс корисний не тільки для місцевої влади та молоді, а й місцевого бізнесу, який має змогу отримати потенційних покупців. 

Результати дають можливість будувати стратегію

Після проведення опитування Львів отримав результат 0,71 з можливих 1. Насправді я очікував більшого результату. Така вже українська натура. Але насправді я думаю, що якби голосувало моє коло оточення, то результат був би вищий. Кожен живе у своїй бульбашці, для когось вона прекрасна, для когось ні. Але особисто для мене ІБМ у Львові набагато вищий. Найнижчі показники ми отримали у сфері «Політична участь»‎ – 0,54. Ми були дуже здивовані, адже Львів таке активне місто, тут молодь про політику та вибори завжди говорить. Але поки немає з чим порівнювати, тому сподіваємось, що наступні результати будуть вищими. 

Ми не робимо конкретних проєктів по кожній сфері. Бо ми мислимо глобально, й один проєкт, наприклад, «Школа молодого політика»‎ нам картину не змінить. Львів також є учасником ініціативи «Громада, дружня до молоді та дітей»‎ від UNICEF, яка спрямована на підтримку місцевої влади у реалізації ними прав дітей. Тому ми працюємо більше у стратегічному плані. Це все в купі з проєктами та проведення перемовин з комісіями з різних департаментів дасть змогу покращити результат. Наша соціологиня розказувала, що результати дуже залежать від часу проведення опитування. Взимку молодь більш пригнічена, можливо, тому ми отримали результати, які були нижчі за очікувані.

Але ми поставили для себе таку внутрішню ціль, щоб кожен рік Індекс зростав на 0,4. Якщо у 2019 у нас був результат 0,71, то у цьому році очікуємо кращий. 

До речі, багато хто говорить, що завдяки Індексу можна порівняти ситуацію в різних містах. Але я вважаю це не зовсім правильним. Адже кожне місто має свої особливості та кількість молоді. Індекс – чудовий інструмент, який є помічником для аналізу роботи. Тому краще перевіряти роботу конкретного міста за 3-4 роки. Тоді вже буде реальна картина, наскільки місто прогресує та наскільки молоді стає якісніше жити.

Проводимо бізнес-курси та залучаємо молодь до здорового способу життя

Ми намагаємося розвивати економічні можливості молоді. Ще минулого року розробили місячний курс про власну справу, правильне ведення бізнесу та як влаштуватися на першу роботу. Одна людина з групи навіть відкрила свій інтернет-магазин, а троє знайшли хорошу роботу. Але тут питання глобальніше. Ми проводимо зустрічі з місцевим самоврядуванням і потроху лупаємо цю скалу. 

Читайте також: Де знайти роботу без досвіду? Історія студентки, яка стала економісткою у головному офісі UKRSIBBANK

Ще один важливий показник, який досліджує Індекс – здоров’я. Ми плануємо зробити кілька проєктів стосовно здорового харчування та ментального здоров’я. Також проводимо курси з емоційного вигорання та стресостійкості. У львівських молодіжних просторах часто проводимо різноманітні курси з графічного дизайну та запроваджуємо наукові лабораторії.

Обговорювали результати 7 тижнів

Як я вже казав, опитування проводилося по семи субіндексах, де максимальний результат – 1. Після отримання результатів по кожному з них наша команда Львівського міського молодіжного центру провела обговорення, які тривали 7 тижнів. На кожне обговорення ми шукали представників профільного управління, соціологів, представників UNFPA, а також громадського сектору. Останні – це такий голос молоді, адже вони активно працюють у цій сфері і можуть розповісти, що саме потрібно змінити. Ми довго думали, як правильно презентувати результати Індексу, адже зробити просто круглий стіл не має сенсу. Тому вирішили достукатися до людей, які займаються конкретно цими питаннями. До речі, наш формат сподобався колегам з UNFPA. 

Точкових проєктів за кожним із блоків ми вирішили не робити. Бо тут треба дивитися глобальніше і систематично. Але можу сказати головне – місто в стратегуванні та цьогорічній концепції базувалося саме на даних ІБМ. Завдяки результатам опитування ІБМ наші проєктні менеджери та люди, які займаються розвитком молоді, мають змогу отримати відповідь на питання для чого і навіщо вони працюють. І це не просто вигадані проблеми – ми маємо конкретні цифри. І якщо для звичайної людини цифра 0,71 нічого не каже, то для тих, хто працює з молоддю, це надзвичайно важливо. 

Суспільство

Ризикнемо усім, аби підтримати економіку. Як ірпінська кав’ярня Taddy coffee перезапустилася на Волині

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Віталій Дудківський разом із дружиною вже понад десять років займаються сімейним бізнесом. До початку повномасштабного вторгнення вони встигли запустити в Ірпені кав’ярню Taddy coffee та відкрити рибну крамницю. Утім 24 лютого про бізнес довелося забути: Віталій разом із дружиною та 10-місячною дитиною переїхали до Нововолинська.

Тут вони перезапустили кав’ярню та перетворили потенційних конкурентів на справжніх друзів. А ще планують вдруге відкрити рибну крамницю: таку саму, як колись в Ірпені. Віталій називає Нововолинськ містом можливостей для підприємців і запевняє: український бізнес готовий ризикувати усім, аби підтримати економіку. Про релокейт, адаптацію та допомогу від волинян він розповів ШоТам.

10 років у бізнесі разом із дружиною

Я сам з Ірпеня Київської області. Там ми відкрили кав’ярню та рибну крамницю з доставкою суші у межах міста. В Ірпені ми займалися бізнесом протягом останніх десяти років. Якісь справи відкривалися, якісь закривалися. Але завжди працювали разом із дружиною – Валерією Солякіною.

Коли почалася повномасштабна війна, ми спочатку були вдома. У нас не було досвіду, як поводитися у такій ситуації. Та, зрештою, у кого він був? У нас маленька 10-місячна дитина. Треба було одразу вивозити сім’ю, а вже тоді – долучатися до допомоги. Але перші дні ми волонтерили. У місті працював волонтерський штаб, куди звозили гуманітарну допомогу. Я разом із іншими містянами розвозив усе необхідне на блокпости. Возили допомогу, поки був запит.

Кав’ярня в Ірпені.

Коли почалися активні бої, я зрозумів, що потрібно вивозити сім’ю кудись у безпечне місце. Наш бізнес в Ірпені дуже постраждав: усе вигоріло і було знищене. Виникло питання: куди переїжджати? Я спортсмен (займаюся фрі-файтом) і в кожному великому місті маю знайомих тренерів та знаю місцеві клуби.

Власне, у мене є друг, який живе в Києві, але родом з Нововолинська. Він запросив переїжджати сюди. Ми приїхали, нам усе розказали-показали. Минув місяць – і ми зрозуміли, що тут можна починати бізнес, так би мовити релокуватися. Переключити увагу на нову локацію. Там, в Ірпені, вже буде, як є. Згодом можна продати майно, але про це поки що не загадуємо. Нині важко щось планувати.

Ірпінський досвід прижився у Нововолинську

Ми вирішили зайнятися у Нововолинську тим, що вже робили до цього і що добре знаємо – відкрити кафе. Створити кав’ярню для нас не викликає труднощів, адже цей напрям нам добре знайомий. Назву взяли готову – Taddy coffee. Так само називався наш заклад в Ірпені, тож з цим питань не було. Та й з оформленням було легко: наш друг-дизайнер, який допомагав відкривати кафе на Київщині, допоміг перезапуститися на Волині. Вивіска приїхала до нас практично з дому – з Ірпеня, а ось обладнання купували на місці. Так вийшло, що насправді жодних труднощів не було.

Ми швидко знайшли і будівлю, і підтримку, провели запуск. Зустрілися з міським головою, він одразу нас прийняв, вислухав, підтримав. Абсолютно адекватна й молодіжна людина. Він зробив нам першу рекламу, і це важливо! До цього ніхто не дозволяв у місті робити лаунж-зони. Але ж трава – для відпочинку, а не для того, щоб на неї дивитися. Мер підтримав нашу ідею, дав дозвіл і ми зробили такий експеремент – облаштували біля кав’ярні дитячу лаунж-зону. Запустилися і, як показала практика, все вийшло дуже добре, дітям зайшла така ідея.

Taddy coffee у Нововолинську.

І від людей відчувалася підтримка. Місцеві – щирі, класні люди – намагаються допомогти. І не важливо, чи ти бізнесмен, чи ні. Переселенці, які сюди приїхали, завжди відкриті для розмови чи пошуків. Отож, все закрутилося. Постійно відбувалися якісь зустрічі, діалоги. Нововолинськ – класний. Так склалося, що тут утворивсячудовий нетворкінг. Спілкуватися легко, йдеш по місту, а назустріч – тисячі людей. Ти нікого не знаєш, а про тебе знають всі. Смішний момент. Але нині вже і я знаю багатьох нововолинців.

Тепер наше кафе працює. Десять відсотків від прибутку віддаємо на Збройні сили України. Зрозуміли, що в такий спосіб можемо бути корисними. Стараємося допомагати бійцям. До того ж, є друзі та знайомі, які служать.

Потенційні конкуренти стали партнерами

Усе почалося з того, що я шукав будівлю й зайшов у кафе Novikcafe. Ми з дружиною постійно ходили туди на обід. Там класний інтер’єр, дуже смачне меню, а власники – відкриті до контактів. Так вийшло, що я шукав меблі для майбутньої кав’ярні й попросив у продавця підказати якогось меблевика. Вони порадили мені людину, яка робить меблі. Я зателефонував і кажу: «Давай зустрінемося». Зустрілися у тому самому закладі. З’ясувалося, що він товаришує з власниками, допомагав створювати це кафе. Усі всіх знають.

А власник Novikcafe – просто молодець. З нього все й почалося. Він допоміг запуститися, ми уклали договір про партнерство. Він допомагає переселенцям, серйозний бізнесмен. Як правило, з людьми такого штибу треба домовлятися про зустріч, а тут людина максимально проста.

Як конкурента нас не сприйняли, навпаки. Знаєте, здорова конкуренція – це нормально. Тут трафік людей дуже великий. На мою думку, можна ще п’ять кафе відкривати – і всім клієнтів вистачить. Закінчилися у нас трубочки – ми пішли до Novikcafe. Закінчилися у них скляночки – вони прийшли до нас.

Сімейний бізнес – найміцніший

З чим були труднощі? Наприклад, ми звикли працювати з морозивом «Монако». Але ми прекрасно знаємо, що в них постраждали заводи. Вони нешвидко привезли нам обладнання. Або бувають перебої з доставкою продукції. Є такі проблеми, але вони не залежать від нас. Так само зі скляночками та іншим. Частенько буває, що постачання чогось переривається або його більше не будуть постачати взагалі. Але люди розуміють, чому так трапляється, і ніхто не акцентує увагу на цьому. Тому справді серйозних труднощів не було.

До Нововолинська з нами приїхав мій племінник. Я його з дитинства треную, він мені довіряє. Нині йому випала нагода подивитися на власні очі, як будують кафе з нуля. І перейняти цей досвід. Я йому запропонував: батут – це буде твій бізнес. Будеш вчитися, з людьми спілкуватися. Відтак біля кафе поставили батут для дітей і почали продавати солодку вату. Це і є зона відповідальності мого племінника. Тепер тут купа дітей, бо їм це подобається.

Я спортсмен, а заняття спортом завжди допомагає. По-перше, через це маєш знайомих у кожному великому місті. Коли ти на майданчику з кимось пережив спортивний досвід, то такі люди дуже відкриті і завжди допоможуть. Це вже більше, аніж спорт. По-друге, спорт дисциплінує, а якщо це єдиноборства, як у мене, то він загартовує дух. У тебе адекватна самооцінка, є впевненість в діях, ти можеш правильно оцінити ситуацію, проаналізувати. І провести правильне планування.

За десять років спільної роботи в бізнесі у нас із дружиною вже органічно поділилися ролі, хто чим займається. Оскільки заклад маленький, то я проводжу зустріч, запускаю в роботу. Але можу, якщо потрібно, бути і кур’єром, і вантажником. Закупівлі здійснюємо робимо. А на дружині – персонал, бухгалтерія та фінанси. Вона це гарно вміє. Показує своїм прикладом, як потрібно.

Тепер ми бачимо, як уся країна об’єдналася. До кого не звернись – будь-яку допомогу волонтери надають дуже швидко. Усі хочуть бути корисними і чимось допомогти.

Про рибну крамницю і пошук лолося

Щодо розширення, звісно, є плани. Але не так все швидко, не так все просто. Усе буде йти поступово. Скажімо, нині ми тільки-тільки запустили формат доставки суші по Нововолинську. Але треба доробити правильний маркетинг, запустити ідею в світ. А вже потім можна буде переключатися або відгукуватися на інші пропозиції.

У Нововолинську я бачу бізнесові можливості. Скажімо, зауважив, що тут немає жодної рибної крамниці. Тобто м’ясних – багато, а рибної – жодної. А хочеться, щоб зайшов в крамницю, а там великий асортимент. Ми почали думати, в чому проблема. Немає попиту? А він наспраді є, і це видно по ринках.

Місто має 50 тисяч жителів. Можливо, варто просто допомогти їм? Тож зараз я шукаю лосося. Може, вдасться знайти його в Польщі – ми ж на кордоні. Нині це дефіцитний ринок. У нас є напрямки збуту, тому я хочу знайти базу чи завод для закупівлі риби.

Місто бізнесових можливостей

Нововолинськ – цікаве місто. Тут мені дуже подобається близькість до Європи. Кожен, хто не лінується (а я трохи побув в Нововолинську і поспілкувався з людьми), має якусь свою справу. Тут починати легше, бо в інших містах багато хто намагається вирватися у столицю, а тут під боком є добрі шанси. Тому мені це місто припало до душі. Було, що ми зібралися в компанії. Сиділи за столом. Усі нові люди і ми знайомилися між собою.

З’ясувалося, що кожен має власну справу: той музикою займається, той торгує обладнанням, той має справу з машинами, інший – робить меблі. Кожен у своїй ніші. Я був вражений. Це ж не було якесь бізнес-зібрання. Просто зібралося коло друзів. З такими людьми можна робити справу, або якусь пораду почути.

Місцевий базар – повністю з європейськими товарами. Польське молоко дешевше, має потрібну жирність. В Ірпені було навпаки: європейським напрямом опікувалися крамниці. Якщо там був правильний сервіс та асортимент – це взагалі топ. Туди всі їхали, незважаючи на дистанцію, в інший кінець міста. Ми самі так їздили, бо мені це дуже подобається. А тут, в Нововолинську, на кожному кроці крамничка чи базарчик – і все повністю європейське. Це круто. В Ірпіні такого немає. Або їдеш – через хату хтось щось робить в гаражі і продає.

Місцеві підприємці готові ризикувати

А ще в Нововолинську планують створити індустріальний парк. Влада мала б звернути увагу, що є скупчення підприємців, які готові ризикувати у бізнесі. їм треба давати можливість рухатися вперед. Якби влада підтримала нас грантами, ми могли б щось робити. Я сам відкрив би мінімум п’ять проєктів. З кожного готовий віддавати по 10% на ЗСУ. І тут таких бізнесменів багато.

Кожен підприємець готовий виділяти кошти на допомогу армії, бо зараз головне – це перемога. Ми би зробили набагато більше і швидше. Це був би вагомий внесок в економіку, яку потрібно підтримувати. Це важливо, бо ще не зрозуміло, як пережити зиму. Були б зарплати і податки.

Ми точно колись будемо повертатися в Ірпінь, бо дім там, де люди. Це однозначно. Кафе можна буде і залишити, і продати – я ставлюся до цього як до бізнесу. Сьогодні воно допомагає заробляти якісь гроші на життя. Треба перезимувати, а там – побачимо. Зараз важко будувати якісь плани.

Читати далі

Суспільство

ЗСУ збили два безпілотники і крилату ракету ворога на Запоріжжі

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

На Запорізькому напрямку українські зенітники збили два безпілотники та крилату ракету Х-59 окупантів.

Про це 15 серпня повідомили у пресслужбі Командуванні Повітряних Сил ЗСУ.

«Окрім гвинтокрила Ка-52, про який ми повідомляли зранку, протягом доби, 15 серпня, зенітними ракетними підрозділами Повітряних Сил Збройних Сил України знищено два безпілотних літальних апарати типу «Орлан-10» та авіаційну ракету «повітря-поверхня» Х-59», — йдеться у повідомленні.

Дивіться відеоЯк Протиповітряні сили оборони ЗСУ героїчно прикривають бійців і бережуть наш спокій

Про Х-59

Х-59 – високоточна авіаційна ракета класу «повітря-поверхня» середнього радіусу дії. Призначена для ураження важливих наземних та надводних об’єктів противника, прикритих ППО. Російські окупанти використовують такі ракети проти України щонайменше з квітня 2022 року.

Нагадаємо, у понеділок вранці, 15 серпня, українські зенітники на Донеччині збили ворожий гелікоптер Ка-52.

Також у липні українська ППО збила три ракети Х-59 над Одещиною та Миколаївщиною.

Фото: facebook.com/AFUkraine.

Читати далі

Суспільство

Староста села на Чернігівщині мужньо пережив тортури окупантів і не видав позиції ЗСУ (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Він пережив тортури та знущання окупантів, але свою землю не здав. Олександр Красківський – староста селища Замглай на Чернігівщині.

Разом із односельцями він був готовий кидатися під танки ворогів. Та сміливо показав агресорам, хто у цьому селищі господар:

  • «До нас туди ви не зайдете», — староста селища Олександр Красківський.
  • «Ми ляжемо під танки!», — жителі селища.
  • «Це прийшло 3% від тих, хто стоїть там. Ми не лякаємо», — староста селища Олександр Красківський.
  • «Ви нам прохід не даєте?», — російський окупант.
  • «Не даємо», — староста селища Олександр Красківський.
  • «Я вас почув», — російський окупант.

Понад місяць окупанти не могли зайти до Замглая. Зрозумівши, що захопити селище легко не вийде, вони викрали його старосту.

Олександра катували та випитували стратегічну інформацію.

«Було багато запитань таких: якщо ви проводите наради, значить, ви збираєте інформацію, якщо ви збираєте інформацію, значить, комусь передаєте, якщо комусь передаєте, то кому? Як ви з ними зв’язуєтесь? Де ЗСУ тут знаходяться? Ну і так далі. Били, так би мовити, професійно, мабуть, щоб нічого і не зламати, але щоб було відчутно це все», — розповідає староста селища Замглай Олександр Красківський.

Однак він не сказав окупантам ані слова. Тоді чоловіка вивезли й кинули побитого на дорозі.

Навіть у важкому стані староста поспішав повернутися до роботи. Разом із односельцями возив до селища харчі та ліки. А завдяки підтримці незламних замглайців, ЗСУ змогли вигнати окупантів.

Дивіться відео: На Київщині сусідня громада допомогла вишгородцям відновити міст

Читати далі