Ілларіон Павлюк завершив роботу над новим романом (ФОТО)

До Дня Києва ШоТам разом із Takflix зібрали добірку українських фільмів, що показують столицю з неочікуваних ракурсів — через мозаїки, рейви, архітектуру, активізм й особисті історії. Ці стрічки — є дослідженням і роздумом про Київ, його обличчя, ритм і характер.

«Мозаїки Києва», реж. Кирило Свєташов, Світлана Симакова

Пара художників створює мозаїку на стіні культурного простору в Києві. Вони використовують техніку апсайклінгу та надихаються естетикою мозаїк, створених у місті в радянські часи. Герої фільму наголошують, що не всі мозаїки є частиною радянської ідеології. Більшість із них є цінними творами українських художників. Мистецький апсайклінг стає метафорою переосмислення культурної спадщини.

«Під знаком якоря», реж. Тарас Співак

Як історія однієї будівлі може розповісти про трансформації суспільства протягом останніх 30 років — досліджує Тарас Співак у своєму архівному документальному короткому метрі. Як медіум режисер використовує корпус Київського вищого військово-морського політичного училища, розташованого на Контрактовій площі та процес його перетворення на Києво-Могилянську Академію. Фокусуючись на історії зміни ідеологічної функції інституції, «Під знаком якоря» знаходить складні та часом парадоксальні зв‘язки між війною та культурою, радянським минулим та сучасністю.

«Нескінченність за Флоріаном», реж. Олексій Радинський

Історія-портрет видатного художника та архітектора Флоріана Юрʼєва, створена за сумних обставин. Легендарну «Летючу тарілку» на Либідській площі, створену за проєктом Юрʼєва, хоче зруйнувати забудовник нового торгового центру. 89-річний митець разом з молодими архітекторами та активістами вступає у боротьбу із забудовниками та міською владою, яким байдуже на архітектурні памʼятки та визначні історичні локації. Основний конфлікт сюжету є перманентним для Києва, тож стрічка транслює неприємну, але реальність міста.

«Київські фрески», реж. Сергій Параджанов

Акторські проби до незавершеного фільму Сергія Параджанова, в якому режисер задумував розповісти про трагедію війни особливою кінематографічною мовою метафор і образів. Після відзнятих кінопроб дирекція кіностудії прийняла рішення припинити зйомки «в цілому імпресіоністського фільму, пронизаного ідеєю пацифізму». Від картини залишились лише 15-хвилинні кінопроби, які збереглися лише завдяки хитрості оператора Олександра Антипенка – він видав їх за свою дипломну роботу. 

«Театральна», реж. Аліса Панасенко 

Історія випадкової та дивної  дружби, яка склалась, там, де люди звикли не помічати один одного — у київському метро. Кишеньковий злодій Тимофій закохується у чергову по станції метро Театральна. Стрічка, яка ідеально передає притаманну місту метушню і ритм, частиною якого є кожен його мешканець. Водночас це історія, яка запевняє, що у цій метушні можливо раптово зустріти майбутнє кохання чи дружбу.

«Голубівники Києва», реж. Михайло Волков

Короткометражний документальний фільм про людей, яких ви точно бачили у себе у дворі, але ніколи не ставили зайвих запитань. Головні герої фільму — дорослі чоловіки, які обожнюють своє хобі — голубівництво. У кожного з них є власні історії, повʼязані із цим захопленням, проте майже у всіх воно зʼявилося з дитинства.

«Присвячується молоді всього світу II», реж. Ярема Малащук і Роман Хімей

Павільйон кіностудії Олександра Довженка заповнений молодими людьми, темрявою і звуками електронної музики. Режисери документують одну з найбільших в Україні вечірок — «Схему». Це місце та зустріч, на яку очікує і до якої готується київська молодь — їхній спосіб втекти від буднів та реальності, в якій вони знаходяться. Проте жодна вечірка не триває вічно: фільм закінчується «портретами» героїв, обличчями «після» утопії, які не готові приймати новий день та його стару реальність.

До Дня вишиванки Музей Івана Гончара представив оновлення цифрової колекції на своєму сайті, а також адаптував сторінку для людей з порушеннями зору.

Про це повідомили представники музею.

Поповнення цифрової колекції

Наразі на сайті доступні понад 100 унікальних зразків старовинного вишитого одягу з різних регіонів України. Серед них — чоловічі, жіночі та дитячі сорочки з колекції самого Івана Гончара та нові надходження, зокрема ті, що були врятовані завдяки ініціативі «Спільний спадок».

У найближчі два місяці колекція поповниться ще кількома сотнями оцифрованих експонатів з архівів та фондів музею. Зразки вишивок походять з 15 областей України — від Закарпаття до Сумщини.

Читайте також: У музеї в Пирогові відновили шинок з села Наддніпрянщини

Крок до безбарʼєрності

Окрім розширення колекції, музей зробив значний крок до інклюзивності. Сайт адаптували для людей з порушеннями зору: додали альтернативний текст до зображень, забезпечили контрастність тексту, ввели підтримку скринрідерів, можливість користування без мишки, а також аудіоописи до відео.

26 травня команда музею спільно з експертами Ресурсного центру «Безбар’єрна Україна» проведе онлайн-презентацію про цифрову доступність культурної спадщини. Під час заходу фахівці поділяться досвідом адаптації сайту та нададуть рекомендації для інших музейних інституцій.

Зареєструватися на подію можна за посиланням.

Нагадуємо, що у Києві з’явиться новий безбар’єрний маршрут.

Фото: Музей Івана Гончара

Фільм «Квіти України» режисерки Аделіни Борець вийшов у кінотеатрах. Це документальна історія про киянку, яка не дозволила забудовникам стерти з мапи маленький зелений «оазис» у серці району багатоповерхівок.

Відео опублікували на ютуб-каналі онлайн кінотеатру Kyivmusicfilm.

Про що фільм

«Квіти України» — це не лише назва фільму, а й метафора опору сильної жінки. На фоні сірих панельок Позняків розгортається реальна історія Наталії Юрченко, яка мешкає в приватному будинку, веде сільське господарство та займається власним садом. Коли це місце зацікавило забудовників, жінка стала на захист землі, на якій власноруч створювала затишок. «Я не віддам свою землю, бо вона моя. Це моє життя», — говорить героїня у фільмі.

Історія Наталії Юрченко 

Режисерка Аделіна Борець розповіла, що познайомилася з Наталією випадково — і зрозуміла, що має зафільмувати цю історію. Знімальна команда хотіла показати, як змінюється Київ, поки одна людина намагається його зберегти. У кадрі — не лише побут та особисте життя жінки, а й незламність українців з початку повномасштабного вторгнення. Героїня не просто бореться за незалежність власної території — вона також допомагає Україні зберегти свою. 

Читайте також: Фантастика по-українськи: вийшов трейлер стрічки «Ти — космос» (ВІДЕО)

Головна героїня — 67-річна киянка Наталія Юрченко. Простір, який вона облаштувала в приватному секторі, став тихим, затишним місцем для неї та її рідних. Коли будівельна компанія вирішила звести на цьому місці нові висотки, жінка організувала спротив — і змогла відстояти ділянку. «Це була війна. Але я перемогла», — каже Наталія.

Фільм уже показали на кількох міжнародних фестивалях. В українському прокаті його можна побачити з 22 травня.

Нагадаємо, що ми писали про 10 книжок, у яких оживає Київ.

Фото: скриншот з фільму