Культура
10 весняних новинок українського нонфікшну

Український нонфікшн цієї весни особливий: він живий, гострий і відвертий. Тут немає місця для банальностей — тільки для реальних історій про справжніх людей, події та емоції, що змінюють життя.
Знайомтеся з новинками та передзамовленнями весни в добірці від ШоТам!
«Воля України або смерть! Повстанці Холодного Яру» Юрія Митрофаненка
Це книга про те, як звичайні люди ставали героями. Шкільні вчителі-отамани, черниці-розвідниці, монастир-фортеця та власний проєкт Конституції України — усе це частина історії повстанської організації Холодний Яр, яка стала взірцем для наступних поколінь борців за незалежність. Особливу увагу тут приділяють постаті отамана з псевдонімом Чорний Ворон, який став прототипом персонажа однойменного роману Василя Шкляра.
У книжці історик Юрій Митрофаненко розповідає, як отамани перетворили загони самооборони на боєздатні підрозділи, що чинили опір більшовикам і денікінцям.

Фото: видавництво «Віхола»
«Вільні голоси Криму» — упорядкована Олесею Яремчук, Інною Березніцькою та Анастасією Левковою
Це збірка з 16 історій кримських журналістів та активістів, які стали політв’язнями через свою боротьбу за права людини та свободу слова на окупованому півострові. Більшість з них — кримські татари, яких у росії засудили на терміни від 7 до 19 років за сфабрикованими звинуваченнями.
У книзі — листи, щоденники, виступи в судах, а також глибокий історичний контекст спротиву кримськотатарського народу.

Фото: видавництво Vivat
«Так би мовити» Вероніки Селеги, Кирила Андрєєва, Олени Козелецької та Богдана Ославського
Ця книжка для тих, хто прагне говорити впевнено та змістовно. Її створили на основі досвіду київської школи риторики «Арістотель» (2012–2020), і вона пропонує індивідуальний підхід до публічної комунікації.
Автори діляться методами, що допомагають розкрити унікальність кожного спікера. У книзі також є аналізи промов відомих особистостей, таких як Бенджамін Франклін, Олена Зеленська, Мирослав Маринович, Олександра Матвійчук та Вудро Вільсон.

Фото: видавництво Ist Publishing
«Ми знайдемо свого Марселя. Шлях до кар’єри, материнства та усиновлення» Інни Мірошниченко
Це відверта історія жінки, яка поєднує кар’єру адвокатки, опіку над чотирма дітьми (зокрема, усиновленими) та активну громадську діяльність. Інна Мірошниченко ділиться особистим досвідом побудови стосунків, ухвалення важливих рішень і боротьби за права дітей-сиріт.
У книзі є практичні поради щодо усиновлення, перелік необхідних документів і розповіді про шлях до щасливих історій Марселя й Ангеліни.

Фото: видавництво STRETOVYCH
«Київ в українській літературі» — упорядкована В’ячеславом Левицьким
Ця антологія — збірка текстів, у якій читач мандрує Києвом через призму української літератури. Вона об’єднує дослідження відомих літературознавців, таких як Ярослав Поліщук, Ярина Цимбал, Ростислав Семків та інших.
Книга розповідає, як Київ описували у творах різних епох — від Шевченкових описів міських меню до сучасного фентезі. Читач дізнається, чому столицю порівнювали з різдвяним вертепом, як нащадок Шевченка став «футуристським тестем» та які образи Києва з’являються в поезії шістдесятників.

Фото: видавництво «Прометей»
«А тепер і спитати немає в кого… Як дослідити історію свого роду?» Анни Ніколаєвої
Ця книжка — практичний путівник для тих, хто хоче відновити родинну пам’ять і дізнатися про своїх предків більше. Етнологиня Анна Ніколаєва ділиться покроковими інструкціями, як працювати з архівами, фотографіями, сімейними легендами та навіть ДНК-тестами. Авторка також розповідає про власний досвід дослідження родоводу до сьомого покоління.
Книга вийде друком у травні. Передзамовлення доступне на сайті видавництва «Лабораторія».

Фото: видавництво «Лабораторія»
«Останні українці. Історії депортованих родин у Польщі після акції “Вісла”» Олега Криштопи
Це глибокий художній репортаж про українців, яких у 1947 році в межах акції «Вісла» примусово переселили на північ і захід Польщі. Подорожуючи Польщею у 2019 році, журналіст Олег Криштопа зібрав свідчення тих, для кого Україна залишилася краєм спогадів. Вони розповідають про переселення, збереження ідентичності в чужій країні та ставлення до них з боку поляків.
У новому виданні автор доповнив історії, зустрівшись із деякими героями вже в Україні, куди вони приїхали з допомогою для Сил оборони. Передмова та післямова книги розкривають вплив повномасштабного вторгнення на життя українців у Польщі.
Книжка вийде з друку в травні. Передзамовити можна на сайті видавництва.

Фото: видавництво «Брустури»
«На власній шкірі. Історії, розказані вцілілими» Світлани Ославської
Ця книжка — не просто збірка свідчень, а голоси тих, хто пережив окупацію, тортури, полон і втрату дому. Журналістка Світлана Ославська зібрала історії українців, які стали жертвами воєнних злочинів під час повномасштабного вторгнення росії.
Через особисті розповіді постраждалих авторка повертає емоційне наповнення словам «війна», «тортури» й «окупація», які з часом можуть втрачати свій жахливий зміст.
Книга вийде друком у травні 2025 року. Передзамовити можна на сайті видавництва «Лабораторія».

Фото: видавництво «Лабораторія»
«Усе на три літери» Дмитра Крапивенка
Це дебютна збірка нарисів журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка, яка складається з кількох десятків текстів, кожен з яких має коротку назву з трьох літер. У них автор проводить читача через реалії українського війська, розкриваючи значення та важливість трилітерних абревіатур в екосистемі армії.
Книга є даниною військовим, які загинули, знаком уваги до тих, хто нині служить, і зверненням до тих, хто ще вагається, чи зголошуватися до війська.
Передпродаж триває, а відправлення замовлень розпочнеться наприкінці квітня 2025 року.

Фото: Ukraїner
«Як написати книгу. Концентрований курс письменницької майстерності» — збірка авторів
Це практичний посібник для всіх, хто хоче навчитися писати художні, документальні чи комерційні тексти. Під однією обкладинкою зібраний досвід 20 провідних українських авторів, літературознавців і видавців, серед яких Сергій Жадан, Марія Матіос, Тарас Прохасько, Любко Дереш, Ростислав Семків, Ірина Славінська та інші.
Книга містить 30 тем і 30 творчих завдань, що охоплюють ключові аспекти письменницької майстерності — від створення сюжету та персонажів до пошуку власного стилю й удосконалення авторської мови.
Видання вийде друком 12 травня 2025 року. Передзамовлення вже доступне на сайті видавництва Stretovych.

Фото: видавництво STRETOVYCH
Культура

Український гурт Ziferblat із піснею Bird of Pray посів 9 місце у фіналі «Євробачення-2025», набравши 218 балів від глядачів та журі. Фінал відбувся 17 травня у швейцарському Базелі. Перемогу здобула Австрія, яка отримала 436 балів.
Результати оголосили на ютуб-каналі Eurovision Song Contest.
Про виступ Ziferblat
Виступ побудували на мотивах української міфології та образі солов’я як символу незламності. За словами режисерки Марії Коростельової, птах, якого намагалися знищити та ув’язнити, все одно співає — як і українська пісня, що лунає попри всі обставини. У постановці також зберегли візуальну стилістику 1970-х років, яка відображає творчу ідентичність гурту.
Читайте також: Гурт Ziferblat відсвяткував День вишиванки в Базелі разом з українською громадою (ФОТО)
Про конкурс
69-й Пісенний конкурс «Євробачення» відбувся у місті Базель (Швейцарія) на арені St. Jakobshalle. Країна приймала конкурс після перемоги Nemo з піснею The Code.
У конкурсі взяли участь 37 країн, з яких 26 змагалися у фіналі. Автоматично у фіналі також опинилися представники «великої п’ятірки» (Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія) та Швейцарія як країна-переможниця 2024 року.
Нагадаємо, що українські військові вийшли на червону доріжку Каннського кінофестивалю.
Фото обкладинки: ютуб-канал Eurovision Song Contest
Культура

16 травня фронтмен гурту U2 Боно представив на кінофестивалі у Каннах документальну стрічку «Боно: Історії капітуляції». На червоному хіднику його супроводжували актор Шон Пенн, гітарист The Edge та українські військові, які є учасниками платформи «Культурні сили».
Про це повідомили в «Культурних силах».
Хто відвідав кінофестиваль
До заходу долучилися такі українські військові та музиканти:
- Тарас Столяр — бандурист, розвідник 112-ї бригади ТрО, служить у ЗСУ з 24 лютого 2022 року;
- Ольга Рукавішнікова — скрипалька, гранатометниця, служить з першого дня повномасштабного вторгнення, отримала п’ять поранень і втратила око;
- Юрій Іваськевич — оперний співак, стрілець 110-ї бригади ТрО, з 24 лютого 2022 року на фронті. Улітку 2023 року втратив ногу на міні;
- Валерій Широков — навідник мінометного розрахунку в ТРО із бойовим досвідом та прес-аташе «Культурних сил»;
- Артем Познанський — солдат 59-ї ОШБР та оператор «Культурних сил»;
- Сергій Іванчук — оперний співак і волонтер, у нього стріляли російські військові під час евакуації родини 10 березня 2022 року. Отримав шість кульових поранень, одне з яких пробило легені.
Після премʼєри відбулася закрита музична подія, на якій прозвучали твори українських і світових композиторів — «Мелодія» Мирослава Скорика, уривки з італійської опери та «Дума» Дремлюги. У залі були міністерка культури Франції, вдова й донька Лучано Паваротті, Боно, The Edge, Шон Пенн, а також родичі Джорджа Клуні.
Читайте також: «Ви захищаєте весь світ»: Шон Пенн відвідав Україну та зустрівся з військовими (ВІДЕО)
Про фільм Боно
Як повідомляють у виданні Variety, Документальний фільм Bono: Stories of Surrender зняли для Apple. Він розповідає про однойменне сольне шоу Боно, яке базується на його мемуарах Surrender: 40 Songs, One Story. У стрічці використали ексклюзивні кадри виступів у Beacon Theatre, а також пісні гурту U2. За описом, фільм показує історії з життя Боно як сина, батька, чоловіка, активіста й музиканта.
У своїй промові він згадав актора Шона Пенна:
«Якби я був в окопах — справжніх окопах, а не тих, що на знімальному майданчику, — я б хотів бути з Шоном Пенном у цих окопах. Він був поруч зі мною. Ще раз дякую».
Нагадаємо, що рок-гурт U2 підтримав українців, прочитавши поему Тараса Шевченка (ВІДЕО).
Фото обкладинки: інстаграм-сторінка Миколая Сєргі
Культура

Гончар Микола мріяв створити артпростір для ветеранів, але не мав на це грошей. Він порахував, що для втілення задуму йому потрібно зробити й продати 10 000 горнят. Вирішив: а чому б не спробувати? Тож написав про мрію в соцмережах.
Його ідея отримала такий відгук, що горнята розкупили за рік, тож Микола вже добудовує резиденцію! Кейс про те, як неможливе стає можливим, дивіться в нашому проєкті «Куркулятор»! А якщо маєте бажання, можете підтримати проєкт Миколи, замовивши в нього горнятко.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Миколи Величка