Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

І порятунок життя, і бізнес. Як працюють курси першої допомоги від FAST

Опубліковано

18.11.2019

Коли перехожому стає погано прямо на ваших очах, що ви робите? 

Хтось із острахом стоїть у натовпі людей і розуміє, що не може допомогти. 

Хтось намагається допомогти як уміє, сумніваючись: а раптом допомога принесе більше лиха, ніж користі? 

І вже зовсім мало людей спокійно і впевнено візьмуться допомогти постраждалому – бо точно знають, що робити. 

Частина з них – цілком імовірно – колись пройшла тренінг з надання першої допомоги від компанії FAST. Враховуючи той факт, що по всій країні їх студентів вже більше 20 тисяч.

Якщо коротко, то у наданні першої допомоги головне – зовсім не знання. А от що ж головне, журналісту “ШоТам” детально розповів засновник компанії Федір Сердюк.

Федір Сердюк

підприємець, засновник компанії FAST 

Створенню компанії FAST передували події 2014 року в Одесі, коли внаслідок сутичок патріотичних сил із проросійськими та пожежі загинули люди. Тоді, як пізніше розповів у одному з інтерв’ю Федір, у нього і виникло бажання навчитись надавати домедичну допомогу і рятувати людям життя. 
Усе навчання, що проводить організація засноване, засноване на найновіших всесвітніх методиках допомоги. 
FAST уже 5 років навчає компанії, як правильно надавати першу допомогу та консультує з виробничої та пожежної безпеки. Починаючи з 2015 року, через їх навчання пройшли більше 20 тисяч людей, за останні роки студентами FAST врятовано більше 100 людей.
Місією компанії вважають подолання запобіжної смертності – загибелі людини, яку можна було б попередити, надавши вчасно першу допомогу чи уникнувши фактора, що поставив життя під загрозу. 

Один з учнів FAST самотужки врятував собі життя в АТО

До того, як зайнятись бізнесом, я навчав військових рятувати життя при бойовій травмі. Був у мене такий студент Валерій. Він був військовослужбовцем, а саме навчання проходило у зоні АТО в 2014 році.

Знов ми зустрілись тільки в 2015, випадково. Він підійшов до мене і сказав: “Дякую за навчання. Я застосував навик успішно”. Що ж зробив, питаю. Виявилось, Валерій отримав поранення уламком міни у пах. І коли відкрилася сильна кровотеча, він взяв шматок свого одягу, заткнув їм рану, придавив, дочекавшись зупинки кровотечі, і потім затягнув ременем. Так він врятувався. 

Не думаю, що він знає якусь теорію. Не думаю, що він може відрізнити артеріальну кровотечу від венозної. Але, отримавши поранення, врятував собі життя. 

І таким чином це і працює всюди. Якщо ти проводиш реанімацію, то зовсім не важливо знати, в якому році її винайшли, важливо мати лиш ідеально відпрацьовану навичку.

FIRST AID REVOLUTION

Давно кажу, що країні потрібна First Aid Revolution – Революція першої допомоги. 

Бо є проблема, яку не всі помічають, але від якої ми явно всі страждаємо. Це та сама запобіжна смертність. 

Десятки тисяч людей з тих, які щороку помирають в Україні, могли бути врятовані, якщо очевидець надав би допомогу до прибуття лікарів, підтримавши таким чином життя. Це критично для тих, хто опинився в стані раптової зупинки серця, перекриття дихальних шляхів тощо. 

Це побутові смерті, це про людей, яких ми з вами, можливо, знали. Треба визнати: це – ненормальна ситуація. А після визнання – шукати шляхи вирішення. 

Як суспільство ми повинні для себе зрозуміти цю проблему, що ключове слово в цьому випадку – це передбачуваність. Це не трагічний збіг обставин, людина могла вижити, але не вижила – бо не було рятувальника поблизу.

Частина революції – на плечах приватних компаній: наприклад, створення інфраструктури для надання першої допомоги, якщо ви – власник концертного майданчика, і розумієте, що у вас збереться 1,5 тисячі людей на концерт. Раптом у когось з них зупиниться серце? “Так, щоб запобігти смертям, встановлю дефібрилятор”, – думаєте ви.

Якщо це школи, то головний ризик тут – це зупинка серця дитини на уроці фізкультури. У Штатах, наприклад, є програма, присвячена вирішенню цієї проблеми. Ми ж для початку повинні подумати, хто за це має відповідати. І таким чином визначитися по всіх секторах і сферах безпеки. 

Знаєте, що тут найприємніше? Що можна не винаходити велосипед, не витрачати величезні гроші на дослідження проблеми. 

Дослідження – доволі дорога штука. Але в нашому випадку достатньо подивитися, які рішення вже існують – в Штатах, Німеччині, Південній Африці тощо.

Тому що фізіологія всюди однакова – не треба робити поправку на Україну. Єдине, на що треба робити поправку, це бюджет.

Важливі навички, а не знання

В Україні навчитися надавати першу невідкладну допомогу краще через приватні компанії, інакше – важко. 

У чому різниця між тим, чого навчають на більшості українських курсів з надання першої допомоги, і тим, чого навчають, приміром, у Америці?

У навичках. 

Є речі, які ти вмієш, або не вмієш робити. Як, наприклад, із зав’язуванням шнурків. Якщо ти знаєш теорію, але не вмієш їх зав’язувати, то будеш спотикатися, йдучи по вулиці. Більшість людей не знають, з чого зроблені шнурки, їх еволюцію, але вміють їх зав’язувати. 

Прикладом про шнурки я хочу сказати, що навички в цій сфері на 100% важливіші за знання. Теорія важлива в дуже-дуже  рідкісних випадках у першій допомозі. 

В Україні ще збереглося багато організацій, в кого вчитись першій допомозі просто небезпечно: такі досі вчать непритомну людину бити по щоках і піднімати їй ноги вище рівня голови, хоча наука говорить, що це не рятує життя.

Але є прогрес. Організацій, які навчають безпечно і якісно за сучасними стандартами стає більше: віддаю належне Тернопільському медичному університету, ще деяким громадським організаціям., які ще можуть чогось навчити. Але поки такі по пальцях однієї руки перерахувати. 

І навіть якщо би знання були релевантними, який сенс, що людина теоретично знає як зупинити кровотечу, але не вміє цього робити буквально руками? Кровотеча ж не зупиняється, якщо ти правильно відповів на всі питання в тесті. Тільки від того, що ти береш руками в медичних рукавичках шматок тканини і тиснеш ним кровотечу поверх рани.

Навчання для рядових співробітників і топ-менеджменту різниться за цінами

Що і навіщо ми в FAST робимо? Бувають компанії, для яких ми просто проводимо тренінг з першої допомоги – це нормально. Стандартний випадок, наприклад: компанія в Києві із 20-ма працівниками хоче навчитись правильно діяти, якщо комусь стане зле в офісі, і ми відправляємо до них інструкторів для навчання. Це цікава частина нашої роботи, але не найважливіша. 

Набагато цікавіше, коли величезне промислове підприємство стурбоване статистикою смертей на виробництві. Тоді перед нами стоїть завдання знизити кількість смертей та важких травм. І FAST пропонує підприємству системне і довгострокове рішення: одних – навчити, іншим – нагадати, тут встановити програмне забезпечення, а ось тут треба повісити плакат з правилами першої допомоги. На заводі з’являються дефібрилятори та аптечки.

Ціни на послуги теж залежать від багатьох факторів – логістики, обсягів роботи. Можу сказати, що навчання для рядових співробітників і топ-менеджменту може різнитись за ціною в 5-6 разів – через певні особливі вимоги деяких компанії.

Загалом навчаємо близько 5 тисяч осіб на рік.

Певно, перший в світі чат-бот з надання першої допомоги

Щоб посилити успішність клієнтів, постійно шукаємо нові формати взаємодії з ними. 

Одним з технологічних рішень стало у 2017 році створення чат-бота Жгут. За нашими даними, це перший в світі чат-бот першої допомоги.

Чат-бот не дає людині навичок – ви не можете, скориставшись тільки чат-ботом, навчитись надавати першу допомогу. Я не вірю в це. Ми створювали чат-бот з іншим наміром. 

Було дві ідеї: 

1) розробити чат-бот для людей, які зовсім нічого не знають про першу допомогу. Такий цифровий помічник, що не дозволив би нашкодити потерпілому і допоміг зробити якісь мінімальні дії, які особливих навичок не вимагають. Наприклад, перевернути людину на бік. 

2) тим, хто вже має навички, але сумнівається, відчуває себе невпевнено або щось забув, дати порядок дій щодо допомоги, доступний 24 години, 7 днів на добу.

Три критерії відбору компаній для співпраці

Поняття “відповідальна компанія” в природі, напевно, існує, але це дуже ефемерна штука. Навіть у найвідповідальніших компаніях є процедури, які демотивують людей проявляти ініціативу. Наше завдання – в тому, щоб оминути цей етап. 

Україна велика, і ми можемо собі дозволити, з ким працювати, а з ким – ні. Для цього маємо три критерії, які допомагають визначити, що компанія “наша”. Їх ми виокремили на власному досвіді за довгий період часу. Майже жодні перемовини не закінчилися продажем, якщо клієнт не відповідав критеріям FAST. 

Компанія, до якої ми йдемо з пропозицією має:

  1. мати ліквідність. Попросту кажучи, у компанії повинно бути чим з нами розрахуватися. Якщо це завод або шахта, які знаходяться в стані банкрутства, і вони не платять тижнями зарплату своїм працівникам, тоді це не наша історія;
  2. має сучасну систему менеджменту і / або залучає іноземні інвестиції чи намір їх залучити. Досвід показує, що домовитися з HR-директором набагато простіше, ніж з начальником відділу кадрів. Хоча це одна і та ж посада, тільки 20 років тому. Іноземці в менеджменті – чудовий сигнал для нас. 
  3. Має культуру навчання. Вважаємо, що така культура є, якщо компанія мінімум двічі за останні півроку користувалась послугами зовнішніх консультантів чи тренерів. З тими, хто намагається бути експертом в усьому та економить на інвестиціях в людський капітал та безпеку, нам працювати нецікаво.  

“Просто цікаво займатись цим питанням. Не шукайте іншого сенсу”

Про бізнес мені говорити набагато легше, ніж про порятунок людських життів. Бо останнє для мене – тема чутлива. 

Про перший мій досвід надання врятування людського життя скажу тільки, що це було досить неприємною історією. Як і всі наступні. 

Я не вважаю першу допомогу та виробничу безпеку якимось своїм екзистенційним вибором, своєю долею, або сферою, де я “розкрився” унікальним чином. Я міг працювати абсолютно у будь-якому бізнесі, Тому не можу сказати, що займатися розвитком першої допомоги – це благословення. 

Просто так співпало, що мені було цікаво цим займатися тоді – і цікаво займатися цим зараз. Не треба тут шукати ніякого надсенсу.

“На жаль, в Україні у нас ще багато роботи”

Зараз є плани щодо співпраці з деякими країнами кавказького регіону – само собою, це не Росія, і не її союзники – ми ведемо переговори з іншими країнами, але поки конкретніше не говоримо. 

Але мета FAST – вирішувати проблему, а не клеїти на сайт черговий логотип крутої компанії. 

У нас ще дуже багато роботи на українському ринку – на щастя чи на жаль. При цьому ми розуміємо, що наша співпраця з більшістю клієнтів носить регулярний характер. 

Ми хочемо, щоб кожне українське підприємство було безпечним для своїх співробітників. Не платило за смерті, а заощаджувало свої гроші і було класним турботливим працедавцем.

Суспільство

Українські автокінотеатри рятують від нудьги на карантині (ВІДЕО)

Опубліковано

Скучили за кінотеатрами, а карантин все попсував? Просто приїздиш в автокінотеатр та паркуєшся. Підібрали  для вас аж три кінотеатри, яким пандемія не перепона! 

Кіно дивишся на екрані, а звук транслюється на FM-хвилі. У Львові відкрився перший автокінотеатр на даху. Шукайте дах паркінгу ТВК “Південний” у Львові! А ще у Львові рушайте на парковку стадіону “Арена Львів”. Там на екрані 5 на 10 метрів показують оскарівське кіно.

Читайте також: Кіномережа «Оскар» запускає автокінотеатр у Києві

 В Києві кіно у автівці можна подивитися на кіностудії Довженка. Під час перегляду фільму виходити з машини заборонено. Бар тут онлайн – офіціант приносить замовлення до машини.

Читати далі

Суспільство

Як головну площу Маріуполя перетворюють на туристичний магніт (ФОТО)

Опубліковано

Площа Свободи і Миру в Маріуполі стане новим туристичним магнітом, повідомляють у міській раді.

“Магнолія Дафні, тюльпанове дерево, сакура і японська спірея – це тільки маленький перелік із запланованих 38 видів. Всього планують висадити близько 3,5 тисяч дерев, квітів і чагарників”, – йдеться у повідомленні.

Також тут застелити 12 тисяч м² рулонного газону. Арочний фонтан вже змонтований на 100%. Загальна вартість проєкту близько 180 млн грн. Джерела фінансування – міський та обласний бюджети.

На площі вже виконані всі демонтажні роботи, замінені підземні комунікації, обладнана система поливу, на завершальній стадії роботи з укладання плитки.

Також підрядник монтує зовнішнє освітлення, йде будівництво мультифункціональної сцени. Концепція об’єкта унікальна. Нагадує будову частини амфітеатру, одночасно може виконувати функції як сцени, так і залу для глядачів. Усередині ведуть оздоблювальні роботи для облаштування санітарної зони і «Фудхолла».

Фото: facebook.com/mariupolrada.gov.ua

Читати далі

Суспільство

Творчість, реабілітація й трудотерапія: ветеран АТО виготовляє веганські ножі з історією

Опубліковано

Повернутися з війни та знайти своє місце в новому світі — не завжди легко. Проте між медитаціями ветеран АТО Денис Дудник виготовляє незвичні ножі. Серед його виробів є не лише бритви для кухні, а й веганські ножі, яким притаманна гострота та властивість довго зберігати заточення. Ми розпитали у добровольця про його інноваційну справу та як веганські ножі допомагають реабілітуватися після війни. 

Денис Дудник виготовляє веганські ножі

Денис Дудник,

ветеран АТО та засновник майстерні “Яскраві ножі”

Колись я мріяв бути льотчиком…

З дитинства я мріяв бути льотчиком-винищувачем. І після закінчення школи вступив до військового авіаційного училища в Армавірі. Я добре вчився і закінчив його в 1993-му році з золотою медаллю та відзнакою. Після закінчення вирішив служити в Севастополі на аеродромі “Бельбек”, де й пробув три роки. Це були важкі часи для української армії — палива не вистачало, а польотів не було. Тож я звільнився з ЗСУ і втратив роботу своєї мрії.

Проте вимушений був стати підприємцем 

Я намагався знайти себе: декілька років працював менеджером з продажів у різних компаніях, а в 1999 році став підприємцем. Відтоді займався вентиляцією і кондиціюванням, будівництвом, медициною, інтернет-маркетингом. Були цікаві проєкти у сфері інноваційного менеджменту. 

Почалася війна — я став добровольцем

Служити я пішов в травні 2014-го року й був добровольцем в батальйоні “Київ-2”. Місяць ми стояли в Чорнухине біля Дебальцеве, а потім передислокувались на блок-пост біля Волновахи. Зима 2014-2015 була дуже люта. Я важко захворів і в лютому 2015-го повернувся додому на лікування. А після розформування добровольчих батальйонів, особовому складу запропонували продовжити службу в поліції. 

Напружена робота начальника чергової частини поліції вимагала від мене постійної участі в усіх заходах полку. Життя йшло шкереберть: мало того, що почалися рецидиви хвороб, які надбав на блок-посту, так від мене ще й дружина пішла. Після року служби в поліції я звільнився і повернувся до підприємництва.

Читайте також: Зроблено в Україні: як український бренд створює унікальні ремені і відновлює традиції гуцулів

Мені пощастило: я виграв грант і закупив обладнання для цеху

Ідея створення ножової майстерні належала моєму знайомому майстру ножової справи Олексію Бродовському. Разом з волонтерами він хотів створити підприємство для інвалідів-ветеранів АТО. Моя участь в команді полягала в створенні бізнес-плану і пошуку коштів для проєкту. 

Веганські ножі
У 2017-му році були популярні гранти для ветеранів.

У 2017-му році були популярні гранти для ветеранів. Тож я подав заявку на один з таких — “STARTUP IRPIN”, який мені й пощастило виграти. Я отримав безкоштовне приміщення під майстерню і 100 тисяч гривень на закупку обладнання для майстерні ножів. Ідея з ветеранським виробництвом була гарна, але через брак оборотних коштів стартап виявився невдалим. Команда розійшлась по своїм роботам, а я залишився один. 

Довелось навчитися робити ножі самостійно

Майстерні вдалось вистояти завдяки підтримці моїх друзів і близьких. Потрібно було розширити виробничі можливості, тому довелось доукомплектовувати майстерню обладнанням — ще приблизно на 100 тисяч гривень. 

Концепцію також довелось кардинально змінити — замість воїнських з’явились кухонні ножі вартістю від 1 500 до 3 000 гривень. Це середній ціновий діапазон на ринку. 

Веганські ножі та Денис Дудник
Замість воїнських з’явились кухонні ножі

Так я навчився робити все сам: розробляти дизайн, гравіювати, обробляти метал, готувати руків’я та робити термообробку. Багато часу знадобилось, щоб навчитись працювати з різними матеріалами, металами та технологіями. Найбільш працемістка робота, яка забирає багато часу та зусиль — шліфування клинку на гриндері та полірування. Крім того, я самостійно займаюся збутом, рекламою та пакуванням. Тож виходить справжній handmadе. 

Хотілося створити унікальні та водночас інноваційні ножі

Перш, ніж почати робити нові ножі, я ретельно вивчав метали. І хоча нержавіюча сталь дуже практична, але хотілось створити унікальні та водночас інноваційні вироби. Тому я зупинився на високовуглецевій сталі з хромовим покриттям. Ці ножі заточуються до максимальних ступенів, довго зберігають свою гостроту і потребують лише заточування час від часу. 

Що стосується ручки, то 99% успішності ножа залежить від того, як він лягає в руку потенційному власнику. Тому, для виготовлення ручки ножа я використовую інноваційну технологію: поліуретан обробляється спеціальним покриттям і з’являється ефект, ніби ручка ножа водночас м’якенька і тверда й вливається в руку. Ця технологія використовується у військовій сфері. До речі, мої покупці можуть повернути виріб, якщо відчуття володіння ножем не приносить задоволення. 

Веганські ножі
99% успішності ножа залежить від того, як він лягає в руку потенційному власнику.

Багато запитань виникає й про закруглений носик моїх ножів. Це зроблено задля безпеки власника й оточення. Головний принцип — мої ножі мають бути безпечні та мирні. А рішення спиляти носик я прийняв після того, як двоє моїх друзів-кухарів отримали травми від падіння кухонного ножа носиком в ногу. Лише за спеціальним замовленням можу зробити ніж з гострим носиком.

Велика курка харчується маленькими зернятками — так і я

Ножовий ринок настільки заповнений, що практично немає вільної ніші. І в мене, як в майстра-початківця, жодного шансу в ньому вижити. Але, як у військового, який напам’ять знає “Мистецтво війни” Сунь-цзи, я відшукав шлях залишитися в цьому бізнесі. Тепер я виготовляю персоналізовані вироби для вузьких ніш: ніж для вегетаріанців, ніж для власників чорних котів, ніж для тих, хто полюбляє “гострі відчуття”.

Веганські ножі виділяють мене серед інших виробників

Найбільше люди цікавляться веганськими ножами. І не дивно, адже я єдиний у всьому світі, хто такі робить. Веганський ніж — особливий, адже став початком “нової ери” й моїм надихачем після переформатування майстерні. 

Якось я зустрівся зі своєю давньою подругою-вегетаріанкою Sofi Iris. В той час цех розпався і я шукав нові ідеї, щоб продовжити цю справу. І тут мова зайшла про вегетаріанство — Софі так захопливо про нього розповідала, що надихнула й мене на створення спеціального ножа з бритвенною гостротою і властивістю довго зберігати заточення. Майже одразу я почав роботу над ним: підбирав метал, формував кути, змінював форму. Зупинився на бритвенній високовуглецевій сталі. Однак в процесі виявилось, що вона швидко іржавіє і потребує захисного покриття з хрому. Так з’явилась ціла лінійка веганських ножів.

Читайте також: Поціловані вогнем: як луцький майстер створює середньовічні щити та обладунки

Покупець може зробити малюнок на ножі особисто

Ручна робота дозволяє зробити унікальні малюнки на ножі. Тому я пропоную замовникам зробити малюнок особисто. Я підготовлюю ніж, фарбую його і надсилаю покупцеві. Його задача — видряпати шилом на фарбі свій малюнок. Потім ніж з заготовкою повертається до мене і я вибиваю зображення на металі. Так ніж стає особистим і не схожим на інші — це ідеальний подарунок. 

Денис Дудник у власній майстерні. Фото: delo.ua

Зараз шукаю фінансового партнера, щоб творчість стала бізнесом 

Зараз моя ножова справа — це творчість, реабілітація й трудотерапія. Бізнесом майстерня може стати лиже з появою фінансового партнера, оскільки потрібні оборотні кошти. Цьому проєкту вже більше двох років і напрацювання нарешті дозволяють перейти на серійне виробництво ножів. 

Тож поточні задачі на червень: пошук фінансового партнера, пошук каналів збуту, організація серійного виробництва та збуту. А протягом цього року планую створити промислове підприємство з виробництва ножів.

Читати далі

Суспільство

Ветерани власноруч створюють центр для активного відпочинку на Вінниччині

Опубліковано

Ветерани АТО створюють зону відпочинку на березі річки Кіблич, що у Гайсинському районі Вінниччини. Про це пише День.

Як зазначається, учасники бойових дій АТО/ООС облаштовують зону відпочинку, яка в майбутньому планує стати центром для активного відпочинку. Відповідає за роботу актив громадська організація «Спілка учасників бойових дій АТО Гайсина та Гайсинського району». 

Очистили річку і висадили садок

За словами її голови Миколи Данилюка, ветерани вже прибрали від сміття прибережну смугу, очистили дно самої річки та висадили садок, який захищатиме відпочивальників від спеки та радуватиме смачними плодами. Наразі встановлюють альтанки, гойдалки, формують пляж і зону для купання.

«Ідея створити зону відпочинку для учасників бойових дій виникла давно, – розповідає Микола Данилюк. – Плануємо створити тут центр реабілітації для учасників бойових дій та місце відпочинку гайсинчан. Адже у Гайсині подібного місця немає. Роботи ми почали ще восени минулого року. Розчистили двометрові зарослі кропиви та бузини. Прибрали сміття та поставили сміттєві бачки. Тепер хлопці можуть приїжджати сюди з родинами, спілкуватися з побратимами, купатися, рибалити, словом, відпочивати морально й фізично».

Читайте також: Біля єдиного в Україні мінерального гейзера облаштували зону для відпочинку

У планах – тренувальна база

У планах гайсинських ветеранів створення на території центру тренувальної бази для дитячого військово-патріотичного гуртка, яким опікується спілка. Чимало військовослужбовців та ветеранів 59-ої бригади, яка дислокується у Гайсині, поруч із іншими з перших днів трудяться над облаштуванням зони відпочинку. Зізнаються: хоч робота фізично важка, але у дружньому колі та з гідною ціллю працюється із задоволенням.

Фото: day.kyiv.ua

Читати далі

Суспільство

Хлопці з Вінниці друкують захисні щитки для медиків по 14 годин на добу (ВІДЕО)

Опубліковано

Хлопці з Вінниці роблять на 3D-принтері основи для захисних екранів. Хлопці вдома друкували щитки по 14 годин на добу.

 “Кожні 40 хвилин виймаєш щиток, лагодиш принтер – як до дитини новонародженої”, – розповідає Олег Сидорук.

Передали більше 500 щитків у 25 лікарень та амбулаторій. Ідея прийшла науковому відділу молодіжного центру “Квадрат”.

 “Нам написали у комменти, що інші лабораторії роблять щитки, і ми одразу приєдналися”, – каже  Олег Сидорук.

Взяли моделі у французьких розробників, доробили під себе. З початком карантину розібрали принтери по домівках. Витратили увесь пластик, який був у запасах лабораторії. А потім на допомогу прийшли друзі та громадські організації.

Читайте також: В Харкові розробили і почали виробництво одного із найпопулярніших у світі “захисних шоломів” (ВІДЕО)

 Підприємці та розробники передають пластик та прозорі екрани. Віддають за запитом у лікарні і звітують у своєму Фейсбуці.

Це історія звичайних хлопців із Вінниці, які долають наслідки пандемії COVID-19. Що можете зробити ви? Проявити вдячність і підтримку хлопцям словом або ділом! А ми разом із ЮНІСЕФ показуватимемо вам більше таких історій небайдужої молоді у національній кампанії солідарності.

Читати далі

Суспільство

Як одесит заснував першу в Україні фабрику екоканцелярії (ВІДЕО)

Опубліковано

Kiri sketch – це перша в Україні фабрика екологічних канцтоварів. Виготовляють канцелярію з натуральних та перероблених матеріалів. Це блокноти, щоденники-мотиватори, записники, альбоми з переробленого картону, натуральної деревини, натурального корку, макулатурного паперу. 

Заснував виробництво одесит Юрій Стешенко. Продукція Kiri sketch – з макулатурного паперу, натурального дерева чи корку. Кожна сторінка у блокноті безпечна для здоров’я і природи.

“10 років керував типографією, як виникла ідея екотоварів. А назву Kiri sketch дала моя дочка, Кіра”, – розповів Юрій Стешенко.

Щоб почати новий бізнес “з нуля”, довелося пройти навчання.

“Я не вмів планувати, не мав стратегії. Пройшов навчання і побачив свої помилки”, – пригадує Юрій Стешенко.

Екологічна канцелярія має стильний вигляд і приємна на дотик. Для спортсменів є щоденники тренувань за 220 грн. А для творчих людей – круті альбоми та скетчбуки від 25 грн.

 Юрій дає роботу 15 людям і мріє підкорити ринок ЄС.

“Екопродукція – це не просто модний тренд, це особливий вибір відповідальних людей”, – вважає  Юрій Стешенко.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.