Суспільство
Гречка та «Хріновий» чай: як фермерка із села на Чернігівщині рятує родинний бізнес
Історії, які ми тут зібрали, є прикладом лідерства для підприємиць та активісток. Попри війну, ці жінки відкривають чи продовжують бізнес, волонтерять і мотивують волонтерити.
Тетяна Шанойло — фермерка із села Количівка, що на Чернігівщині. На початку вторгнення її село опинилося на лінії вогню, а сліди обстрілів досі є чи не в кожному дворі.
Нині жінка господарює на родинній фермі сама, бо її чоловік став до оборони країни. Ліси, в яких Тетяна роками збирала трави, заміновані, а поля, на яких сіяла гречку та жито, пошматовані вирвами.
Але вона не опустила руки та щоразу знаходить нові рішення, як попри війну втримати родинний бізнес. Як можна поєднати агро- та фітобізнес і наново відкрити для українців органічну гречку, фермерка розповіла ШоТам.
Тетяна Шанойло
співзасновниця родинної ферми «Сонячна земля».
Нас посватали наші мами
Ми з моїм чоловіком Сергієм виросли в сусідніх будинках, але якось так особливо не спілкувалися. Наша романтична лінія закрутилася… з поминок. Ми обоє вже були дорослі, і я тоді працювала в Києві. Помер мій дідусь, і Сергієва мама прийшла по-сусідськи допомогти — вони разом з моєю мамою готували їжу на обід. І так між собою обмінялись оцим: «А моя досі заміж не йде» й «І мій не жениться ніяк!», і вирішили нас посватати.
Ми з Сергієм спочатку з того посміялись, але для жарту пішли справді прогулятись. Потім почали зустрічатись, а за 4 місяці одружились.
Уже 15 років як ми — одна родина, а нашим донечкам Златі й Софії вже 13 і 10 років. Ось так наші мами вдало попрацювали свахами.
Тетяна та Сергій з доньками Софією та Златою позують на пшеничному полі в українському традиційному вбранні. Фото надала Тетяна
Як ми стали гречкосіями
До одруження чоловік займався ремонтом сільськогосподарської техніки, а я працювала в Києві у фірмі, яка виготовляла художні дзеркала для шаф-купе. Після весілля ми поїхали до столиці удвох, але за 3 роки, у 2011-му, вирішили повернутись у Количівку та спробувати свої сили в землеробстві.
Стартувати в агробізнесі нам допомогли рідні. У родини Сергія в той час уже був власний комбайн, а на зібрані кошти ми з ним ще й купили трактор.
Починали з власної землі, згодом почали брати в оренду земельні паї односельчан, які були розташовані десь окремо, шматками — так, що великим агрофірмам їх невигідно було обробляти.
У нас не полтавські чорноземи, у нас тут чернігівські супіскові ґрунти. Ця земля добра для картоплі, бо вона одразу наче мита, але картопля нас не цікавила. Мене чомусь давно манила гречка, хоча я зовсім нічого не знала про цю культуру. Так ми посіяли. Перші два врожаї нікуди не продавали — не знали навіть, де можна почистити зерно.
Сергій і Тетяна працюють на полі. Фото надала героїня
Зробили ставку на органіку та вегетаріанців
Лише коли чоловік сам зробив машину для обдирання зерен, ми почали вирощувати гречку на продаж. З другого посіву вирішили, що будемо вирощувати органічну продукцію, тобто без застосування пестицидів і регуляторів росту.
Різниця дуже відчутна: легше, звісно ж, з протравкою, і врожай більший. Але ми вирішили, що наша «Сонячна земля» буде тримати планку органічного землеробства. Ми одразу орієнтувалися на людей, що дотримуються здорового способу життя, сироїдної чи вегетаріанської дієти.
Щойно ми зібрали першу власну гречку, то забули про магазинну. Ми з дітьми самі споживаємо нашу продукцію.
Тетяна Шанойло збирає цвіт гречки на чай. Фото надала героїня
Окрім гречки, ми сіяли різні культури — здається, перепробували все. Залишили в асортименті ті, в яких бачимо потенціал: три види пшениці на борошно та на пророщування, просо на крупу, овес на квас і пластівці, ячмінь на ячмінну каву, ну і, звісно ж, гречку на крупу, борошно та на пророщування. Увесь посівний матеріал купували лише української селекції — на Чернігівщині, до речі, працює одна з найстаріших в Україні селекційно-дослідних станцій.
А от з бобовими в нас не склалося. Саджали й горох, і нут, і різні квасолі, але без «хімії» дуже важко зібрати хороший врожай, та ще й прополювати та збирати треба вручну. Тож від них відмовились.
Працювали ми удвох з чоловіком, загалом у нас в обробітку було 30 гектарів землі. Він відповідав за польові роботи, а я за маркетинг, відправки, клієнтів, сторінку-крамничку в Інстаграмі. Клієнтську базу ми напрацьовували в соцмережах, а потім уже й через «сарафанне радіо» — коли продукт хороший, люди самі тебе рекламують.
Аби дійсно розуміти, що та як робити на полі, я пішла навчатися на агрономку.
Портрет Тетяни Шанойло посеред липового цвіту. Фото надала героїня
Як зробити бізнес у селі без землі
У 2015 році в Чернігові проходив фестиваль «Зелена сцена», і там організували спільний магазин для крафтових виробників. Я дізналася, що в асортименті бракує чаїв, і вирішила спробувати.
Трави, їхні смакові та лікувальні властивості цікавили мене давно. Я й до того збирала та сушила їх для нашої родини. Маю цілу бібліотеку книг про травництво, фітотерапію. Є навіть рідкісні видання, за якими я ганялася по кілька років.
Тож коли виникла ідея продавати чаї на фестивалі, я буквально за добу придумала 10 різних рецептів з наявних у мене сушених трав, квітів і ягід.
Так у мене з’явився ще один напрямок бізнесу, який можна розвивати без обробітку землі, адже більшість трав і цвіту я збирала в наших лісах та полях.
Гречка на місці вирв
На 2022 рік ми планували найняти помічників, бо хотіли додати нові культури, і вдвох уже все тягти було складно. Але почалося повномасштабне вторгнення. У ніч на 24 лютого я практично не спала — все щось ходила по хаті, збирала якісь речі на купу. А вранці мене розбудила донька та сказала, що заняття в школі скасували, бо війна.
Тетяна Шанойло стоїть поруч з вирвою на полі, на якому її родина вже кілька років вирощує гречку та жито. Зараз її масштаби приховав сніг. Грудень 2023 року. Фото: ШоТам
Ми виїхали з села 5 березня коли дізналися, що Ягідне й Іванівку вже захопили російські окупанти. Поїхали в Івано-Франківську область, і щойно ми там знайшли житло, де можна було зупинитися на якийсь час, чоловік пішов до військкомату й став на облік. Майже відразу його залучили до захисту країни.
Я повернулася на Чернігівщину наприкінці літа. У 2022 році ми нічого не сіяли, але треба було хоча б врятувати врожай озимини, яку посіяли восени 2021 року.
Наше село Количівка не було під окупацією, але тут фактично був «нуль», велися обстріли. Прилітало і в будинки людей, і, звичайно, на поля.
Зруйновано близько 50 будинків, майже в кожному дворі якісь ушкодження. Дивом уцілів наш ангар, де стояла сільськогосподарська техніка. Млинок пошкодило вибуховою хвилею — треба ремонтувати. Я викликала саперів, аби вони перевірили поле. На наших полях було кілька вирв від вибухів і рештки ракет. Коли поле очистили, я найняла комбайнера, аби зібрати врожай.
Навесні 2023 року чоловік мав коротку відпустку, і ми засіяли наші поля гречкою. Довелося обрати одну культуру, адже висівати та збирати різні злаки в різний час просто немає кому.
Вирви від вибухів позагортали — крім однієї на краю поля. Лишили її як шрам-згадку на нашій «Сонячній землі».
Що можна приготувати із зеленої гречки
Зараз я шукаю можливість відремонтувати наш млинок, аби знову молоти борошно. Гречка є, люди купують її на пророщування і як крупу. На сторінці ферми в Інстаграмі я розповідаю, що можна приготувати із зеленої гречки.
- По-перше, її можна варити, як звичну нам смажену — дуже смачна каша виходить, тільки треба брати менше води.
- По-друге, нашу гречку можна й треба пророщувати, бо вона вирощена без хімії, а вже з пророщених зерен готувати й салати, і соуси, і смузі, й основу для веганських тортів. Наші діти обожнюють «нутеллу» з гречки: це перебиті в блендері пророщена гречка, фініки та какао.
Веганська «нутелла» з пророщеної гречки, фініків та какао. Фото надала Тетяна Шанойло
Трави доводиться докупляти
Поки скоротився асортимент злаків у нашій фермерській крамничці, я активно розвиваю нішу з травами — продовжую готувати та продавати трав’яні чаї. Зараз у наші ліси доступу немає, бо вони заміновані, тож я мусила шукати, де взяти сировину.
Коли у 2022 році ми з дітьми були на Івано-Франківщині, я збирала трави там. Цього літа теж їздила туди: діти дуже хотіли побачити нових друзів, а я тим часом могла попрацювати для поповнення своїх запасів. Деякі трави не змогла знайти, тож купую в інших травників — знайшла ту якість, яка мені потрібна: щоб рослини були ціленькі, не перетерті в порох. Люблю, щоб заварка виглядала естетично, і щоб було зрозуміло, що там є.
Як робити власні чаї з хріну та цвіту вишні
Чай «Хріновий» я придумала ще у 2020 році. Він став нашою візитівкою, бо більш ніде нічого схожого я не зустрічала. У його основі листя хріну (воно не менш корисне, ніж корінь, дуже багате на вітамін С), лимон, яблуко, лемонграс, імбир і цвіт бузини. Смак неймовірний, і ніхто ніколи не вгадує, що там в основі хрін.
Ще один хіт продажів — «Українська сакура»: ферментоване листя, сушені ягоди та квіти вишні, меліса та стевія.
Крім чаїв, у своїй травницькій майстерні я виготовляю також трав’яні свічки (у складі віск і різні сушені трави) та різдвяні обереги — дідухи. Плету їх з колосків і польових квітів.
Тетяна Шанойло приготувала для доньок улюблений чай «Різдвяний» із сушеними цитрусами. Фото: ШоТам
Багато трав у своїх чаях я використовую у ферментованому вигляді. Що таке ферментація чаю? По-простому — бродіння. Листя чи траву треба гарно розім’яти й цю кашу поставити в тепло. Вона починає бродити, і тут дуже важливо не проґавити момент піку ферментації. У цей момент суміш, яка пахла просто зеленню чи травою, починає пахнути квітами або навіть фруктами. Тоді треба зупинити процес і просушити сировину. Аромат такого чаю надзвичайний. Плюс багато які корисні речовини після процесу ферментації стають доступнішими для засвоєння людським організмом.
Свої чаї вже другий рік надсилаю на передову. Цього року мої чайні суміші поїхали також до Німеччини на благодійний аукціон, на якому збирали на медичний автомобіль для наших захисників.
Планувати складно, але мріяти треба
Цього року вдалося посіяти лише гречку, але на наступний рік треба буде вже щось думати, тому що сівозміна необхідна. Можливо, буду когось наймати, щоб допомогли засіяти та потім зібрати кілька культур. Буду розвивати напрямок товарів з трав — це цікавий продукт, і на нього є попит.
Планувати зараз складно, бо все може змінитися вмить. Але мріяти, я вважаю, треба — якщо зовсім перестати мріяти, то це може погано скінчитися для вашої психіки. Тому я мрію про щось масштабне та планую те, що залежить виключно від мене: який новий цікавий рецепт з гречки зняти для блогу, які трави я хочу знайти наступного року тощо.
Рук не можна опускати. Маємо хоча б маленькими кроками, але йти вперед.
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.
1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»
Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.
Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.
Ксенія
У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.
Юрчик
Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.
2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»
Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.
Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.
Юрчик
У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.
3. «Ви що, робили йому щеплення?»
Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.
Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.
Ксенія
У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань.
4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»
Міф: Усі люди з РАС однакові.
Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.
Юрчик
Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно.
Ксенія
А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати.
5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»
Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.
Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків.
Ксенія
Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.
Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати.
6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»
Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів.
На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою.
Ксенія
На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.
Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.
Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням.
«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.
Про це повідомили в компанії.
На зупинці зупинятимуться такі потяги:
- №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
- №793/794 Черкаси – Київ.
Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки
Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:
- станцію метро «Видубичі»;
- приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
- автостанцію «Видубичі».
Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.
Фото обкладинки: RailGallery
Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.
Про це повідомили у «Жовтій стрічці».
«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).
Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).
Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»
