Суспільство
Гірськолижні курорти України: 6 альтернатив Буковелю
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Нарешті настав період, коли можна одягнути лижний костюм та вирушити підкорювати засніжені вершини. Але для цього не обов’язково їхати в Буковель. В Україні це не єдине місце для активного зимового відпочинку. Тож, переглядайте нашу підбірку “Гірськолижні курорти України”, збирайте рюкзак та гайда розсікати на лижах і сноубордах.
Гірськолижний спортивний комплекс “Протасів Яр”
Київський учасник підбірки “Гірськолижні курорти України”. Відчути себе неначе у Буковелі можна у Протасовому Яру. У першому гірськолижному комплексі Києва кияни та гості столиці зможуть розважитись на засніжених схилах.
Не переживайте, що сніг ще не випав, тому немає можливості покататись на лижах чи сноуборді. Комплекс обладнаний сніговими гарматами. На території є 4 траси різних рівнів складності для лижників та сноубордистів: навчальна траса — 150 метрів, траса для початківців лижників — 275 метрів, комбінована траса для вдосконалення навичок — 500 метрів, а також траса для спортсменів і досвідчених любителів, сертифікована Міжнародною федерацією гірськолижного спорту, довжиною 320 метрів.
Якщо ви хочете уникнути великої кількості людей на схилах, то комплекс працює і вночі. Всі траси освітлюються.
Де: Київ, вулиця Протасів Яр, 23-А
Ціни: один підйом — від 20 грн, денний абонемент (шість годин перебування у комплексі) — від 80 грн, нічні катання з безлімітним користуванням виходами на сніг та витягами — 300 грн.
Гірськолижний комплекс “Вишгора”
У передмісті Києва знаходиться популярний комплекс “Вишгора”. Всього 18 км від столиці — і ви опиняєтесь у справжній зимовій казці.
Тут для любителів активного зимового відпочинку є три траси: лижна траса протяжністю 220 м, траса для сноубордистів завдовжки 350 м (з різноманітними перешкодами і трамплінами), та схил для сноутюбінгу (катання на так званих надувних санчатах або «ватрушках»). Крім цього, тут є сноупарк, катання на снігоходах, квадроцикли та змагання з джибінгу. Якщо ви ще жодного разу не ставали на лижі, то професійні інструктори вам допоможуть у цьому.
Читайте також: Осінь – теж про відпустки! Топ-5 місць в Україні, де є термальні води
У “Вишгорі” є послуга “нічне катання”. Цей варіант підійде для тих, хто надає перевагу порожнім трасам. Адже тут точно буде менше людей, ніж на столичних схилах. У комплексі регулярно працюють снігові машини, тому покататись на лижах можна буде навіть при температурі 10 градусів вище нуля.
Де: Київська область, Вишгород, вулиця Ватутіна, 102
Ціни: від одного підйому — 30 грн, денний абонемент — від 150 грн, а вечірній — від 200 грн. Нічні катання обійдуться у 300 гривень.
Гірськолижний курорт “Водяники”
Черкащина також не відстає від Буковеля і має свій гірськолижний комплекс у селі Водяники. Це досить молодий курорт, заснований у 2009 році. Гірки тут невисокі, але оснащені сучасним обладнанням. Тут є кілька трас різного рівня складності: траса для новачків — 590 метрів, траса для досвідчених лижників — 450 метрів і складна траса для спортсменів — 800 метрів. Перепад висот становить від 45 до 65 метрів. Загальна протяжність трас становить понад 2000 метрів, вони освітлені та постійно вирівнюються.
Крім цього у “Водяниках” є траса для сноутюбінга довжиною 250 метрів і сноуборд-парк.
Також тут є банні будиночки, де можна чудово провести час після активного дня. Можна взяти напрокат і квадроцикли.
Де: Черкаська область, Звенигородський район, село Водяники
Ціни: один підйом — від 45 гривень, денний абонемент — від 460 гривень
Гірськолижний комплекс “Сорочин Яр”
Щоб перенестись у справжні “Вечори на хуторі біля Диканьки”, варто відвідати гірськолижний комплекс “Сорочин Яр”. Знаходиться лише в 14 кілометрах від Полтави, недалеко від Диканьки.
Комплекс обладнаний новими підіймачами, а асортимент прокату — величезний. У “Сорочиному Яру” є дві траси довжиною по 300 метри кожна, навчальна траса та тюбінг-траса. Також тут працює дитячий підіймач, ескалатор у тюбінг-парку та сноуборд-парк.
Якщо лижі і сноуборд — це не про вас, то тут можна покататись на ковзанах та спуститись з гірки на санчатах. А після — зігрітись гарячим глінтвейном та смачно перекусити.
Де: Полтавська область, Диканський район, село Кам’янка, вулиця Ярова, 1-А
Ціни: один підйом — від 30 грн, денний абонемент (20 підйомів) — від 350 грн
Гірськолижний курорт “Березівка”
В одеській області можна чудово відпочити не тільки влітку, а й взимку. Всього у 5-ти кілометрах від міста Березівка є чудовий спортивно-оздоровчий комплекс, де можна гарно відпочити та провести активні зимові розваги.
На території комплексу є дві лижні траси, довжиною 650 і 700 метрів. Також тут є безпечний схил для новачків, який має довжину всього 150 метрів. Схил з різними рівнями для сноутюбінгу, довжиною 150 метрів.
Читайте також: Подарунок на Новий рік: шість варіантів до 500 гривень
На схили можна піднятись за допомогою двох буксирних канатних доріг, а також бебі-ліфтом. Відпочивальники можуть скористатись послугами професійних інструкторів та пунктом прокату гірськолижного спорядження.
Де: Одеська область, Березівка, урочище Березівське
Ціни: 1 година — від 150 гривень, денний абонемент — від 450 грн.
Гірськолижний курорт “Альпійська долина”
Харківський учасник підбірки – “Гірськолижні курорти України”. Харків’янам не потрібно їхати сотні кілометрів, щоб покататись на лижах. У Харківській області є гірськолижний центр “Альпійська долина”, де можна насолодитись активним зимовим відпочинком. Тут вас чекає два гірськолижних підіймача і траса протяжністю до 500 метрів. Якщо вам потрібні сноуборди чи лижі, то на території розміщений прокат гірськолижного спорядження.
Також на території комплексу є спеціальне місце для катання на санках та сноутюбах. А якщо ви хочете покататись у нічний час, то “Альпійська долина” надає таку можливість, освітлюючі лижні траси.
Де: Харківська область, Зміївський район, поблизу села Борова (заїзд через село Васищеве)
Ціни: один підйом — від 15 грн, денний абонемент (три години) — від 180 грн
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
НБУ з 1 грудня скасував усі обмеження для банків та фінансових установ на продаж готівкової валюти населенню.
Про це йдеться у повідомленні НБУ.
«Скасовано усі обмеження для банків та небанківських фінансових установ на обсяги можливого продажу ними готівкової іноземної валюти населенню», — йдеться у повідомленні.
За оцінками НБУ, це сприятиме мінімізації різниці між готівковим та безготівковим курсами. У результаті це допоможе стабілізувати курсові очікування і підвищити стійкість валютного ринку.
Відзначимо, що з 29 серпня НБУ пом’якшив обмеження безготівкового продажу валюти українцям і вперше з початку повномасштабної війни дав змогу банкам продавати валюту людям. Валюта продавалася за курсом, установленим банком, у межах щомісячного ліміту 50 тис. грн в еквіваленті в одному банку.
Про НБУ
Національний банк України – сучасна незалежна державна інституція, покликана забезпечувати цінову та фінансову стабільність у державі та сприяти економічному зростанню України.
Банк позиціює себе як сучасний, інноваційний, відкритий, незалежний центральний банк, спроможний реалізовувати свій мандат за будь-яких умов, який є лідером розвитку фінансової екосистеми, дбає про користувачів фінансових послуг, інтегрований до європейської спільноти центробанків, має довіру суспільства та міжнародних партнерів.
Нагадаємо, в Україні запустили сервіс бронювання курсу валют.
Раніше ми повідомляли, що Нацбанк упроваджує інформаційну систему «Електронний архів НБУ»
Фото: НБУ.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Повітряні Сили ЗСУ вночі збили 18 із 25 ударних дронів-камікадзе та одну із двох запущених росіянами ракет Х-59.
Про це повідомили у Повітряних Силах ЗСУ.
Зазначається, що у ніч на 1 грудня ворог атакував ударними безпілотниками-камікадзе з двох напрямків:
- мис Чауда – це окупований Крим,
- російського міста Приморсько-Ахтарськ.
Також окупанти завдали удару керованими авіаційними ракетами з повітряного простору окупованої Херсонщини.
Усього ворог застосував дві керовані ракети Х-59 та 25 ударних дронів Shahed-136/131. Основний напрямок удару росіян був південь та схід України.
До відбиття повітряного нападу залучено зенітні ракетні підрозділи та мобільні вогневі групи Сил оборони України. В результаті бойової роботи знищено 18 ударних БпЛА, одну керовану авіаційну ракету Х-59.
Протиповітряна оборона працювала у Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях.
Читайте також: «Центром Львова я ще обов’язково погуляю»: історія переселенки на кріслі колісному, яка працює на себе та майже не виходить з дому
Про Повітряні Сили
Повітряні сили ЗСУ — вид збройних сил, який має на озброєнні винищувальну, бомбардувальну і транспортну авіацію, а також зенітні ракетні війська і радіотехнічні війська. Повітряні сили у цьому вигляді були створені у 2004 році шляхом об’єднання двох видів: Військово-повітряних сил та Військ протиповітряної оборони України.
Нагадаємо, ССО спільно з СБУ та розвідниками виявили і знищили «Солнцепек».
Також ми повідомляли, що СБУ підірвала залізничний тунель між рф та Китаєм, яким перевозили військову техніку.
Фото: flyingmag.com.
Суспільство
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Стара 9-поверхова панелька, ліфт голосно приїздить на 4-й поверх. Двері відчиняє невисока жінка: «Доброго дня! Ви на манікюр?».
Проводить відвідувачку до кімнати: двоспальне ліжко, вікно прочинене, і з нього долітають звуки та запахи осіннього Львова. За столом з лампами та барвистими рядами лаків сидить молода жінка з теплою посмішкою — майстриня манікюру Алла Палагута.
«Вибач, що не зустріла сама», — поплескує долонею по кріслу колісному, в якому сидить.
До Львова Алла з мамою Мариною евакуювалися зі Слов’янська у квітні 2022-го. В незнайомому місті довелося шукати нове житло та нових клієнток, але жінка, попри випробування, не втрачає стійкості й оптимізму.
Коли Алла розповідає ШоТам про виклики, які їй трапляються, то завжди додає слово «трошечки»: «було трошечки тяжко звикнути до поглядів людей», «трошечки складно не бачитися з чоловіком цілий рік». А крісло колісне, в якому вона мусить перебувати останні п’ять років, називає не інакше як «візочок».
П’ять років боліла спина
Алла народилася й виросла у Слов’янську, що на Донеччині. Працювала в банку, а потім перейшла у сферу торгівлі: магазини, ринок, кондитерська. Дівчині дуже подобався безперервний потік людей, жарти й спілкування.
У 2013 році, у віці 25 років, Алла потрапила в автомобільну аварію. Удар припав на спину, й лишилася велика гематома, але тоді дівчина вважала, що відбулася легко.
«У наступні п’ять років у мене часто боліла спина. Я думала, що, може, підірвала спину, переставляючи лотки, чи застудила коло холодильників. Увесь час знаходились якісь логічні пояснення, — розповідає вона. — Але у 2018 році в мене почало відбирати ноги: я ступала на ногу, але не відчувала підлоги, взуття».
Алла побігла по лікарях: «Кажуть, що аналізи — хоч у космос». Але в якийсь момент вона вже ледве могла ходити. І врешті завдяки МРТ виявили 15-сантиметрову пухлину в спинному мозку — скоріше за все, її спровокувала аварія.
Далі була надскладна хірургічна операція в Харкові та встановлення імпланта на місце хребців, пошкоджених новоутворенням. Чутливість ніг це не повернуло, але вчасна операція врятувала Аллі життя. Та вона не розуміла, що з ним тепер робити.
«2018 рік розділив моє життя на «до» та «після», — ділиться Алла. — Була як овоч: не могла себе обслужити, доглянути — це дуже тяжко для мене».
На кожну найменшу потребу Аллі була потрібна допомога мами.
«Подай, принеси, допоможи — по 100 разів на день. Це мене саму дуже дратувало», — згадує вона.
Найбільшим жахом для дівчини була думка про те, що вона мусить сісти в крісло колісне:
«Я кричала, що ніколи не сяду в нього, щоб мене піднімали, і я пробувала ходити. Рідні виконували накази, але ноги – ні. Коли мама принесла мій перший візочок, мене аж перекосило. Але вона сказала: «Алло, треба! Це зараз будуть твої ноги».
Прийняття й адаптація
Марина Палагута й до біди з донькою займалася масажами, але їй довелося додатково освоїти спеціальні техніки та шукати в мережі інформацію про реабілітаційні центри, де Аллі могли б допомогти. З’ясувалося, що всього за 16 кілометрів — у Краматорську — є такий заклад. Окрім фізичної реабілітації там допомагали соціалізуватися.
Це змінило життя родини, бо вже пів року Алла перебувала в стані апатії. Крім того, вона набрала вагу через гормоновмісні ліки та не хотіла ні з ким спілкуватися, аж поки вони не поїхали до краматорського центру.
«Там були й різні змагання, і навіть конкурси краси, — розповідає Марина. — Цей центр дав нам розуміння, що на візку життя може не зупинятися».
«Те, що з ними працюють лікарі та психологи — це одне. Але коли ти на власні очі бачиш приклад людини, яка веде активне життя попри втрату мобільності — це безцінно. Мене навіть саму надихнуло спілкування з цими людьми бути активнішою і сміливішою», — говорить Марина.
Вона радить сім’ям, які зіткнулися зі схожою проблемою, шукати можливості спілкування з людьми, що вже пережили схожі травми.
Багато хто з нових знайомих Алли освоїв нові професії: «Хтось — айтівець, хтось щось в’яже: люди отримали нові навички, аби забезпечувати себе. Дуже-дуже допомогло те, що там усі такі ж як ти. Ніхто не витріщається на тебе, не відводить очі, як це було в нашому містечку».
Нове життя
Зараз, за п’ять років після того, як опинилась у кріслі колісному, Алла не має жодного сліду від невпевненості того часу. У неї яскраво підведені очі фатальної латиноамериканської красуні й такі ж норовливі вигини брів. Але коли вона посміхається, сміються каро-зелені очі та пухкі щічки. І стає зрозуміло, що то не латиноамериканська драма, а український перчик.
У Краматорському центрі Алла також здобула нову професію: пройшла курс майстрів манікюру — до цього її підштовхнув власний досвід.
Якось вона хотіла зробити манікюр і педикюр, але не могла знайти майстриню, яка б погодилася прийти додому та попрацювати з клієнткою, що не може сама тримати ногу.
«Я вирішила, що навчуся робити манікюр і буду завжди виручати дівчат, нікому не відмовлятиму», — каже Алла.
Їй було дуже приємно, що з новою роботою вона знову змогла заробляти сама й зробила новий крок до самостійності.
Тоді ж у її житті з’явився коханий чоловік Тарас. Вони списалися на Facebook у спільнотах для знайомств. Кілька зустрічей за чаєм, і вже за місяць Тарас на таксі приїхав забирати Аллу з речима до себе. Пара прожила разом майже два роки, але їх розлучила повномасштабна війна.
У квітні 2022 року Алла з матір’ю евакуювалися до Львова, а Тарас лишився в Слов’янську доглядати своїх батьків, які за станом здоров’я вирішили не виїжджати. З того часу бачилися тільки раз.
Евакуація з міста, охопленого панікою, була непростою: Алла з Мариною не одразу змогли потрапити на евакуаційни потяг, а до Львова їхали 33 години. Але й про це випробування жінка розповідає у властивій їй м’якій манері: «Перший потяг відійшов, а ми з мамою та нашою собачкою лишилися на пероні. Було трошечки страшно».
Львівські манікюри для всіх
Після восьми місяців життя в реабілітаційному центрі Алла написала пост про пошук житла у Facebook-спільноті «Львів допомагає».
Відгукнулася львів’янка Вікторія і запропонувала орендувати свою квартиру в Сихівському районі за 5 000 гривень на місяць з урахуванням комунальних послуг. На тлі високих цін на оренду у Львові, умови були прекрасними.
У новій квартирі вона облаштувала робоче місце та знову звернулася до Facebook по допомогу.
Львів’янка Тетяна Стасик додала Аллу в друзі на Facebook, бо впізнала її по фото — вони зустрічалися в реабілітаційному центрі.
Наближався День Валентина. Вона хотіла зробити красивий манікюр, бо зазвичай вони з чоловіком святкують цей день.
«Пишу одній майстрині — та відповідає досить різко, типу «Раніше треба було записуватися, зараз перед святом усе забито!», пишу іншій — та сама історія. І тоді згадала про Аллу, написала їй. Мене одразу підкупило привітне спілкування», — пригадує Тетяна.
Нині майстриня манікюру на кріслі колісному вже має постійних клієнток та щільний графік записів. Часто працює до 21 години, аби прийняти всіх.
Мрія — погуляти центром Львова
Після кожної клієнтки Алла робить перерву на вертикалізаційну зарядку. Лікарі кажуть, що нервові корінці, які вціліли вище по хребту, з часом можуть перебрати на себе функції тих, які жінка втратила через пухлину, тож кожну годину Алла протягом 5-10 хвилин стоїть, тримаючись за стіл чи двері.
«Прогрес уже є. Зараз я вже відчуваю праву ногу та можу на неї хоча б стати. Поки що в мене не замикається замок колінного суглоба, але якщо це станеться, то я зможу встати й потроху вчитися ходити наново», — Алла з посмішкою розповідає про свої успіхи.
Вона має цілком конкретну мотивацію: уже більш ніж півтора роки жінка живе в найтуристичнішому місті країни, а ще жодного разу не бачила ні легендарних львівських вуличок, ні соборів, не пила каву з видом на Високий замок.
Потрапити на вулицю та потім повернутися у квартиру на 4-му поверсі — це справжній квест для Алли та Марини, бо пандуса немає ні в під’їзді, ні біля нього.
«І я спускаюся так: мама простеляє на сходах ковдру, я пересідаю з крісла на сходи й так на сідничках спускаюся — пум-пум-пум-пум — сім сходинок, — розповідає Алла, — тому на вулиці я буваю нечасто — десь два рази на місяць. Коли холодає, то не виходжу зовсім. Я як той підсніжник, знаєте — з’являюся навесні», — сміється.
Щодо встановлення пандуса вона нікуди не зверталася, бо механічний пандус у її будинку був би для спуску при її хворобі занадто небезпечним, а для електричного, вважає, немає місця в панельному домі такої конструкції.
Журналістка ШоТам звернулася за коментарем до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міськради щодо можливості облаштувати електричний пандус і на момент публікації ще очікує на відповідь.
Навіть якщо місто не зробить крок їй назустріч, Алла впевнена, що невдовзі зможе зробити його сама. Жартує, що вже стоїть у цьому напрямку — щогодини, по 15 хвилин.
