Суспільство
Насіння згоріло від удару ракети, але землю вона не покине. Фермерка з Харківщини повернулася на поля та розширює бізнес за 40 км від росії
Поля Мар’яни Швайко в Довжику на Харківщині, що розташовані за 40 кілометрів від російського кордону, вкриті величезними вирвами від обстрілів. Але в цьому році на них знову ростуть пшениця та соняшник, а фермерка мріє не тільки розширювати угіддя, але й будувати цех для переробки зерна на крупи та створювати нові робочі місця.
«Ми з батьками подумали: якщо ми припинимо працювати, й кожен фермер в окрузі теж, то як же людям жити?», — говорить Мар’яна.
Фінансистка за освітою і фермерка за покликанням, Мар’яна розповідає ШоТам, як вона розвиває бізнес завдяки курсам, які пройшла вже під час повномасштабної війни.
Мар’яна Швайко
фермерка та фінансистка з Харківщини
«Запам’ятай, дочко — так пахне хліб»
Тато брав мене малу в поле. Якось ми виїхали туди вранці. Добре пам’ятаю, як тато сказав: «Запам’ятай, дочко — так пахне хліб». Це було таке душевне відчуття, яке тяжко передати словами. Але я виросла, і тепер теж працюю в сімейній справі.
Для мого батька фермерство дуже важливе. Він родом з Рівненщини, і в нього завжди була мрія мати власну землю. Тато часто розказував мені про мою прабабусю Степаниду — у неї був хутір і 100 гектарів землі. Коли прийшла радянська влада — все відібрали, але не пам’ять: до самої смерті вона зберігала документи на ту відібрану землю. Тато проніс цю мрію і здійснив.
Наше фермерське господарство засноване у 2004 році на Харківщині, в селі Довжик. Вирощуємо ячмінь, пшеницю, сонях, кукурудзу, горох. Ми поки невеличкі — 85 гектарів, але нашу землю дуже любимо.
До повномасштабної війни мали потужніше господарство та більше врожаю. Звісно, зараз зменшилися обсяги землі, яку можемо обробити — поля були засмічені вибухонебезпечними предметами й збур’яніли від довгого простоювання. На нашому полі залишилися вирви — це згадка про російську агресію.
Осколок впав на наше подвір’я
Я кандидатка економічних наук, викладаю в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Спеціалізуюся на фінансах, тож можу бути корисною для нашого господарства. Звісно, моя основна діяльність — це саме викладання, але у вільний час я приїжджаю до батьків у Довжик. Поки що мені легко вдається поєднувати обидві роботи — це фактично теорія та практика, адже втілювати знання можна тут.
24 лютого я зустріла в колі сім’ї, і це змінило моє життя. Ніколи не забуду квітень 2022 року: почався сильний обстріл села, коли ми з татом були в хаті, а мама на вулиці. Над її головою пролетів осколок і впав на наше подвір’я. Це був переломний момент, і ми вирішили їхати. Пам’ятаю, як стояла тоді посеред хати й не знала, що із собою брати, адже є тільки одна валіза. У той момент зрозуміла, що таке справжні цінності.
Поїхали до Богодухова — це за 40 хвилин від Довжика. З нами був песик Дік — доволі великий, але він боявся обстрілів і не хотів лізти в машину. Вже пізніше звик: першим сідав та був готовий їхати далі.
Знайомі сказали, що в одного чоловіка є будиночок, і він готовий прийняти переселенців. Коли ми приїхали, виявилося, що це татів земляк з Рівненщини — така душевна та добра людина. Він сказав нам: «Почувайтеся як вдома», віддав найбільшу кімнату, а для нашого Діка побудував на вулиці навіс, аби той не змок під дощем. Тому я кажу, що Україну неможливо перемогти з такими людьми.
Додому ми все одно навідувалися — час від часу їздили дивитися, як наше поле. Одного разу тато навіть потрапив під обстріл, але все обійшлося.
Подобається, що наша праця корисна для інших людей
У 2022 році ми не могли обробити землю: у дах складу прилетів осколок, а насіння згоріло від ракетного удару. Це важкі часи для всіх фермерів — продукція продається за безцінь. Щоб купити 1 тонну добрив, треба продати 10 тонн пшениці. Але землю ми не покидаємо.
Уже у 2023 році вдалося відновити роботу. Почали з розмінування: щоб очистити поле, подали заявку в ДСНС. Потім до нас приїздили працівники Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування й знешкоджували вибухонебезпечні предмети. Замінування не було стовідсотковим, тож за один день поле стало чистим.
Цьогоріч уже вдалося зібрати врожай: ячмінь, сонях, кукурудзу, горох, пшеницю. Насіння соняха здаємо на переробні підприємства — скоро з нього зроблять запашну українську олію! І сподіваємося, що наступного року врожай стане ще більшим.
У фермерстві мені найбільше подобаються саме результати: коли ти розумієш, що вирощуєш хліб, що завдяки твоїй праці хтось випікає булочки, хтось робить олію. Що саме твоя праця корисна для інших людей. Це важливо й потрібно.
Нові знання, фінансове планування, гранти
Влітку 2023 року я брала участь у програмі для підтримки жінок-фермерок TalentA. У нас заняття розпочалися з липня й тривали до кінця серпня — двічі на тиждень були зустрічі онлайн. Перед нами виступали різні спікери, і ми встигли охопити всі важливі теми. Дуже цікаво побудоване навчання: спочатку ми розглядали макрорівень —
стан економіки, вплив сільського господарства, його роль в економіці; потім перейшли на мікрорівень — саме до фермерського господарства. Вивчали, як краще будувати стратегію, організовувати збут, фінансове планування, як виходити на міжнародний рівень, які особливості оподаткування в сучасних умовах. Приділяли увагу соціальній відповідальності бізнесу.
Також нас вчили писати гранти, заповнювати грантові заявки, будувати й представляти бізнес-плани. Тому TalentA надала мені впевненості в тому, що не треба боятися — гранти працюють.
Перше, що я використала після цього курсу — фінансове планування. Нам розповіли про різні лайфхаки й допоміжні програми, і тепер я втілюю це в нас.
За результатами програми я не отримала грант, але знання зараз використовую та не боюся подавати заявки й надалі. От скоро буду представляти свій бізнес-план — пройшла в другий тур одного грантового конкурсу.
Маємо мрію — створити нові робочі місця
Ми поки маленьке господарство, але хочеться мати більше землі та не тільки вирощувати, а й створювати нові робочі місця. У нас, як і в багатьох фермерів нашої громади, є проблеми зі збутом — підприємства, які закуповують сировину, деколи не хочуть їхати до нас, бо це близько до кордону з росією. Але ми з батьками подумали: якщо ми припинимо працювати, й кожен фермер в окрузі теж, то як же людям жити? Тут же лишаються люди, які хочуть працювати, і це ж не окупована територія. Так, ми на кордоні, але це не означає, що треба скласти руки й узагалі нічого не робити.
Маю таку мрію — зробити невеличку мультипереробку. Це такий цех, де виробляють різні види круп та комбікорм. Коли я досліджувала ринок нашої громади, то зрозуміла, що саме мультипереробки в нас немає, тому багатьом нашим жителям для того, щоб купити комбікорм для своїх свійських тварин, треба їхати в інше місто, а не в кожного є транспорт чи можливість. До того ж на такому переробному підприємстві знадобляться люди — зараз зазвичай наші односельці їздять на роботу в Харків (майже півтори години електричкою), а так могли б працювати вдома й не витрачати час на дорогу. Дуже хотілося б мати можливість бути корисним не лише для себе, а й для своєї громади.
Українські фермери — надзвичайні: незважаючи на умови, в яких ми знаходимося, ніхто не думає кидати свою справу. Тож якщо нам трішечки допомогти, підштовхнути нас, то все вийде. От наше господарство дуже підтримала допомога від міжнародних організацій: посівний матеріал ми отримали від FAO, а добрива від USAID. Завдяки цьому можемо працювати й надалі. Дякуємо закордонним компаніям, які повірили в нас. Знаю, що ми максимально ефективно використаємо допомогу й будемо корисними не лише для України, але й для наших іноземних партнерів.
Нові рейси до Карпат
- поїзд № 33/34 Кривий Ріг — Ясіня: це нове додатково сполучення між Кривим Рогом, Львовом та популярними туристичними напрямками в Карпатах;
- поїзд № 61/62 Дніпро — Рахів (через день): нове сполучення для людей, які подорожують із Придніпров’я до Львова та Карпат;
- поїзд № 83/84 Київ — Солотвино (через день): на цьому напрямку збільшать кількість квитків на 50%;
- поїзд № 125/126-129/130 Полтава, Кременчук — Ужгород (через день): рейс поєднає Полтавщину зі Славськом та Закарпаттям.
- поїзд № 85/86 Запоріжжя — Львів — Рахів: маршрут продовжили до станції Рахів.
- поїзд № 145/146 Харків — Чернівці (через день): це сполучення дозволить жителям Слобожанщини дістатися Буковини.
Потяги до Харкова
Покращення маршрутів
Скорочення рейсів
- Поїзд №13/14 Київ — Солотвино на 1 годину 9 хвилин;
- Поїзд №55/56 Київ — Рахів на 57 хвилин з Києва до Рахова;
- Поїзд №45/46 Ужгород — Харків на 51 хвилин із Ужгородадо Харкова;
- Поїзд №39/40 Запоріжжя — Солотвино на 45 хвилин із Запоріжжя до Солотвина та на 42 хвилин із Солотвина до Запоріжжя;
- Поїзд № 3/4 Запоріжжя — Ужгород на 41 хвилин із Ужгорода до Запоріжжя.
Коментарі
- Запорізької;
- Дніпропетровської;
- Донецької;
- Сумської;
- Херсонської.
Підтримка ВПО на Київщині
Коментарі
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі