Вони залишилися у Харкові, бо розуміли: у разі повномасштабного вторгнення тварини потребуватимуть допомоги. Це історія громадської організації «Порятунок тварин Харків», команда якої врятувала з-під обстрілів вже понад 1000 тварин.
Активісти виїжджають у найгарячіші райони області, фактично – на передову, та ризикують власним життям, аби врятувати чотирилапих та знайти їм нову домівку. І хоча вже на другий тиждень війни у Центр адопції влучив російський снаряд, вони не зупиняються та продовжують допомагати тваринам, що опинилися у покинутих квартирах і під завалами.
Ольга Ілюніна
представниця громадської організації «Порятунок тварин Харків»
Залишилися в Харкові, бо розуміли: тварини потребуватимуть допомоги
З 2015 року ми займаємось порятунком тварин з небезпечних для життя ситуацій. У мирний час це були збиті тварини, тварини, які потрапили у важкодоступні місця, зокрема екзотичні, новонароджені кошенята й цуценята, яких залишили напризволяще, а також тварини, від яких відмовились господарі.
До початку війни під нашою опікою знаходились 600 тварин. Переважна більшість з них була у Центрі адопції. Тим, хто цього потребував, надавали медичну допомогу у ветклініках. І вже потім тварини проходили реабілітацію та шукали нову родину.
Ще до початку повномасштабного вторгнення, коли ситуація почала загострюватися, ми з командою вирішили, що залишаємося в Харкові. Ми розуміли, що буде багато тварин, які потребуватимуть допомоги. Тому про переїзд ніхто й не думав.
Спочатку щастило, але потім «прилетіло» й до нас
Наш Центр адопції розташований на виїзді з міста, тобто безпосередньо на передовій. З першого дня повномасштабного вторгнення поруч із територією центру неодноразово «прилітало». Спочатку нам якось «щастило», однак 7 березня «прилетіло» і до нас.
Наслідки влучання російський снарядів по Центру адопції безпритульних тварин. Березень, 2022.
Було зруйновано 5 вольєрів, в одному з них загинуло 5 собак. Крім того, 6 собак втекли, ще 6 – отримали поранення. На щастя, не всі тварини перебували безпосередньо в Центрі адопції: частина була на домашніх перетримках. У самому центрі на той момент було 350 тварин: 15 котів і 200 собак.
Відтоді ми почали думати про евакуацію тварин, шукати можливості співпраці із закордонними організаціями, які могли б нам у цьому допомогти.
Миттєво відгукнулись організації з Німеччини і Британії, які погодились прийняти наших тваринок. Британська організація Breaking the Chains спеціалізовано займається вивозом тварин з гарячих точок. Вони приїхали особисто, вивезли 100 наших утриманців до Румунії. Більшу частину тварин ми передали німецькій організації PETA Deutschland, близько 40 собак з інвалідністю прийняв притулок у Литві. Загалом наші вихованці протягом кількох днів розʼїхались по різним країнам Європи: Італія, Іспанія, Німеччина, Польща, Литва, Латвій, Румунія.
Основний напрямок під час війни – евакуація тварин
Напрямок нашої роботи не змінився, змінилися умови, в яких ми працюємо. Це також порятунок тварин із небезпечних ситуацій, але вже в умовах війни. Зараз ми виїжджаємо до тварин, які опинилися в зруйнованих приміщеннях, під завалами, залишилися в зачинених квартирах та небезпечних районах міста.
Ми співпрацюємо з військовими, вони координують нас по часу, по можливості заїхати у певні місця. Адже ситуація може змінюватися щосекунди. У деяких районах на кшталт Салтівки (житловий район Харкова, – ред.) обстріли тривають постійно. Бувало й таке, що ми вже виїхали, але нас розвертали, бо почались обстріли.
Також ми виїжджаємо до населених пунктів області. Їздили у Дергачі, Чугуїв, Велика Данилівка – це самініське пекло, передова… У такі небезпечні місця ми вирушаємо рано-вранці, близько пів на сьому, поки є момент тиші і можливість проїхати. Далі ризик потрапити під обстріли зростає. Невідомо, що може трапитись.
Частину тварин рятують наші військові
Деяких тварин рятують самі військові, коли бачать або чують, що їм потрібна допомога. Потім телефонують нам, розповідають, що ось, знайшли. Ми приїжджаємо й забираємо цих тварин. Тим не менш, залишаються й ситуації «з мирного часу», наприклад, коли тварин збиває автівка.
Під нашою опікою у Харкові зараз перебувають до 100 тварин. Постійно поступають нові й нові, та ми достатньо швидко знаходимо для них сімʼї. Здебільшого знайти нового господаря чи організацію, яка забере цю тварину, виходить за 7-10 днів.
Військовослужбовець, який допомагає громадській організації медикаментами та кормом для тварин.
Ми також продовжуємо співпрацювати з ветеринарною клінікою, з якою працювали до війни (назву, на всяк випадок, казати не буду). Вона розташована в індустріальному районі, хоча зараз там також постійні обстріли. Попри це, ветеринари продовжують працювати, лікарі проводять операції, відкрито стаціонар, тварин приймають на огляд й надають необхідну медичну допомогу.
Третина врятованих тварин повертається до своїх власників
Від початку повномасштабного вторгнення ми евакуювали вже 1200 тварин. Це і коти, і собаки, і кролики… Серед них – і тварини, які були під нашою опікою, і ті, що мали власників, але з різних причин залишилися наодинці в квартирі. Їх ми намагаємося повернути господарям.
Людей, які не відмовляються від своїх тварин, – абсолютна більшість. Та, на жаль, не всі мають можливість забрати своїх улюбленців із собою. Ми з розумінням ставимось до цього, адже кожен реагує у силу своїх можливостей. Часто господарі, які виїхали, просять врятувати їхню тварину. Після цього «врятованці» знаходяться або у нас на перетримці, або ж у знайомих-друзів власників.
Десь для третини врятованих під час війни тварин нам вдається знайти господарів й повернути особисто до них – на захід України або ж за кордон. Як правило, у західні області ми передаємо тварин безпосередньо їхнім власникам, а за кордон наші підопічні відправляються вже в нові родини. По Україні перевезенням тварин займається наша організація, а на кордоні їх зустрічають іноземні партнери.
Ми також отримуємо заявки від людей, які планують виїжджати й хочуть залишити тварину. У таких випадках ми розмовляємо, переконуємо забрати тварину з собою й не залишати її. Якщо проблема лише у транспортуванні – ми допомагаємо з перевезенням. Це дійсно не проблема, ми цим займаємось. А якщо людині немає, де тримати тварину, то краще знайти перетримку у друзів, знайомих чи родичів. Навіть допис у соцмережах із закликом про допомогу може врятувати вашого улюбленця і подарувати йому домівку.
До речі, у Дніпрі працює комунальне підприємство «Зооконтроль», яке бере тварин на перетримку до кінця війни. Можна звертатись до них, вони приймають тварин з усіх областей, де зараз небезпечно.
Сьогодні в команді 20 людей, але й цього – замало
Загалом наша команда складається з приблизно 20 людей. Зокрема, чотирьох рятувальників, які стабільно виїжджають на виклики, та ще двох волонтерів, які допомагають на виїздах у вільний час. Частина команди наразі займається закупівлею та доставленням корму з Полтавської області – сьогодні там набагато простіше щось замовити та придбати.
Ще частина людей дбають безпосередньо про тварин. Також є оператори гарячої лінії, які приймають запити про допомогу. Крім того, дві людини займаються інформаційною сторінкою нашої організації.
Найбільша потреба сьогодні – люди, які допомагатимуть з евакуацією. У нас є волонтерський мікроавтобус і ще одна орендована автівка. Але цього замало. Тому ми шукаємо волонтерів з власним транспортом, які могли б допомогти саме з евакуацією тварин з гарячих точок.
Ми працюємо завдяки підтримці з усього світу
Насправді, до вторгнення у нашої організації була доволі скрутна фінансова ситуація. Це і доволі великий борг у ветеринарних клініках, і недовіра з боку людей. Борг залишається й донині, але ми змогли домовитися з лікарями. А ось ставлення людей з початком нового етапу війни змінилося.
Нам почали писати люди з-за кордону, питати, як можна допомогти, куди переказати кошти. І це важливо, бо евакуація – це дуже дороговартісна річ, яка потребує переносок, боксів, кліток, автівок та водіїв. У цьому нам дуже допомагають благодійні організації з США та Європи.
Сьогодні ми тримаємося завдяки, не побоюсь перебільшити, величезній підтримці з усього світу. Усе, що ми зараз робимо, – це завдяки тим людям, які відгукуються і допомагають нам рятувати тварин. Адже тварини, які постраждали, втратили господарів через обстріли, у яких загинули їхні власники, які залишились без житла – всі вони потребують нашої допомоги. Ми просто не можемо пройти повз них.
Як допомогти ГО «Порятунок тварин Харків»
Euro: Name: ANIMAL RESCUE KHARKIV IBAN: UA743515330000026004052226750 Name of the bank: JSC CB ‘PRIVATBANK’ SWIFT code: PBANUA2X
Dolar: Name: ANIMALRESCUE KHARKIV IBAN:UA203515330000026006052223580 Name of the bank: JSC CB “PRIVATBANK” SWIFT: PBANUA2X Company address UA 61166 Kharkiv Serpova 4b
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Кухні 70-х років, електричні плити та смажена їжа для дітей. Ще нещодавно такою була реальність шкіл та дитячих садочків Локачинської громади, що у Волинській області. Батьки скаржилися на якість їжі для школярів, а керівники навчальних закладів не могли самостійно забезпечити кухарів сучасним обладнанням.
Керівництво ліцеїв та міська влада Локачинської громади зуміли оновити стару систему харчування — відреставрували занедбані харчоблоки і опанували сучасне обладнання. Розповідаємо у ШоТам, як їм це вдалося.
Будівля та харчоблок 1973 року
Старозагорівський ліцей — другий за кількістю учнів у Локачинській громаді. В ньому навчається 150 дітей. Ще минулого року батьки школярів регулярно писали клопотання директору ліцею і міській раді зі скаргами на шкільне харчування, розповідає керівник ліцею Ігор Яцюк.
«Раніше була стара плита, то на ній особливо нічого не зготуєш. У нас провели загальношкільні батьківські збори, де виносилося питання покращення та урізноманітнення харчування для дітей. Дирекція зайнялася», — розповідає мама двох учнівСтарозагорівського ліцею Ірина Загірська.
«Були претензії, як від батьків, так і від служби, яка займається санітарними умовами харчоблоків. Окрім електроплити, іншого обладнання для приготування їжі для дітей в ліцеї не було. Так ми почали цікавитися іншою технікою», — додає Ігор Яцюк
Так керівництво ліцею звернулося до Локачинської селищної ради та управління гуманітарної політики.
Електрична плита у Старозагорівському ліцеї. Фото надав Ігор Яцюк
Перемогли у відборі та вирішили реформувати харчування
У 2021-му році змінилася також законодавча база, яка стосується стандарту харчування дітей у школах та садочках. Заступник селищного голови Локачинської громади Тарас Хом’як пояснив: зміна у законі зобов’язала громади забезпечити школярам здорове харчування, але з електричною плитою та без пароконвектомата — зробити це було, як мінімум, складно. Адже цей прилад поєднує у собі пароварку та конвектомат, з його допомогою можна швидко та корисно готувати перші страви, овочі, м’ясо, рибу, хліб та навіть солодощі.
Тож місцева влада взялася за реформу харчування. Аби отримати фінансування, громада взяла участь у проєкті, який відбирав для себе перших громад-партнерів в Україні та стала однієї з десяти громад, які зуміли виграти у відборі.
«Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» запропонував кожній громаді першочерговий мініпроєкт, який дозволяв би вирішити нагальні місцеві потреби. Звичайно, ми скористалися такою можливістю та запропонували придбати та встановити пароконвектомати в харчоблоках», — розповідає Тарас Хом’як.
Змінам завадила повномасштабна війна
Керівництво навчальних закладів розуміло: поставити нові та сучасні пароконвектомати у старі харчоблоки — ідея не з найкращих. Тож разом з селищною радою створили проєкт, де вирішили зробити також капітальний ремонт у шкільній кухні та їдальні.
«Ремонт харчоблока у Старозагорівському ліцеї запланували на початок 2022 року. Втім, здійснити план, на жаль, не вдалося. Адже саме в той час розпочалося повномасштабне вторгнення і кошти, які виділила місцева влада перерозподілила на допомогу Силам оборони», — розповідає керівник ліцею.
Відтак ремонт, та й сам проєкт, довелося відтермінувати до наступного року. І вже у 2023-му кухарі Локачинської громади опановували нові пароконвектомати у відремонтованих та відреставрованих харчоблоках.
Пароконвектомат у Старозагорівському ліцеї. Фото надав Ігор Яцюк.
Тепер діти споживають здорову їжу змалечку
Ремонти у харчоблоках вдалося завершити у максимально швидкі терміни. Команда підрядників працювала мало не безвихідних, щоби трохи більше ніж за місяць, навчальні заклади могли знову годувати своїх учнів.
Спершу пароконвектомати спробували у двох найбільших ліцеях, де загалом навчається понад 700 школярів. Тарас Хом’як пояснює: насамперед, хотіли переконатися, що кухарі зможуть працювати з сучасними приладами та підлаштуються під робочий темп. Втім, все вдалося одразу, тож пароконвектомати встановили у ще одному ліцеї та у дошкільних навчальних закладах.
«Ми хотіли, щоби діти почали звикати до нового та здорового харчування з дитинства у садочку», — розповідає заступник селищного голови Локачинської громади.
Відремонтована їдальня Старозагорівського ліцею. Фото надав Ігор Яцюк.
Оновили кухню — зникли скарги
Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» забезпечив навчальні заклади Локачинської громади не лише пароконвектоматами: йдеться й про холодильне та морозильне устаткування, про лінії роздачі (де, діти можуть набирати для себе їжу), і навіть меблі для їдальні.
З грудня 2023 року керівник Старозагорівського ліцею не отримав жодної скарги від батьків на оновлене харчування, яке тепер відповідає усім сучасним стандартам та вимогам. 95% учнів із задоволенням харчуються у шкільній їдальні. А кухарі справляються з навантаженням та годують дітей за новим меню.
«Тепер набагато різноманітніші страви готують, можна запікати, а не смажити на олії, як це було. Дітям подобається, а отже і мені подобається», — підсумовує мама двох учнівСтарозагорівського ліцею Ірина Загірська.
Фонд Brave1 надав 186 грантів розробникам, загальна сума яких перевищує $3,2 млн. Ці кошти можна використовувати компаніями на дослідження, розвиток, масштабування та покращення своїх продуктів.
Зараз Brave1 шукає найбільш ефективні рішення у двох сферах:
пошук рішень для протидії та ураження FPV і комерційних дронів, зокрема DJI, Autel;
Brave1 активно шукає не лише готові рішення, а й талановиті команди розробників, які готові приєднатися до створення та впровадження оптимальних рішень у визначених областях. Особливу увагу приділяють розробкам, що передбачають застосування штучного інтелекту в оборонних технологіях.
фото: Генеральний штаб ЗСУ
Про Brave1
Brave1 – це кластер для розвитку військових технологій в Україні, заснований Міністерством цифрової трансформації України, Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, Радою національної безпеки і оборони, Міністерством стратегічних галузей України, Міністерством економіки України.
Кластер підтримки був запущений 26 квітня 2023 року.
Нагадаємо, що Нацбанк випустив монету до роковин Чорнобильської трагедії.
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
У Японському саду все до ладу: висаджені сакури, є невеликий ставок, місце для медитацій та будиночок для чайних церемоній. Цей парк не десь за кордоном, а в Україні — у містечку Доброслав на Одещині. До цієї краси на місці саду був смітник. Та голова громади Людмила Прокопечко зуміла перетворити сміття на оазу і надихнула мешканців до змін й надалі.
ШоТам поговорили з Людмилою про те, як їй вдається вибудовувати довірливі стосунки з місцевими жителями і як завдяки активній позиції мешканці громади змогли одразу включитися у допомогу військовим після 24 лютого.
Смітники перетворили на парки
Коли у 2015 році Людмила Прокопечко прийшла на посаду у Комінтернівську селищну раду, стан територій був складний.
«Тут була просто неймовірна кількість смітників. Так, не було нормальних доріг, тротуарів, освітлення і нормальної води, але це, напевно, мене не так вразило, як сміття», — пригадує Людмила Прокопечко.
Стихійних сміттєзвалищ були десятки й деяким було понад 10 років. Людмила каже, вирішили прибрати всі смітники, але щоб вони знову не утворювалися, на їхніх місцях зробили зони відпочинку — парки та сквери.
Японський сад у Доброславі на Одещині. Фото із соцмереж героїні
Грошей на розвиток у бюджеті не було, тож команда селищної ради робила все сама. Людмила пригадує, 13 людей виходили з лопатами і граблями й прибирали. Звісно, закликали до роботи й місцевих жителів, та не всі вірили у те, що з цієї ідеї щось вийде. Після першого вдалого результату — парку, який назвали «Лісова пісня», люди почали активніше включатися у допомогу.
У 2016 році селище Комінтерново перейменували на Доброслав — і тепер воно привертає увагу туристів з усієї України. Людмилу Прокопечко після реформи децентралізації у 2020 році обрали головою і зміни у громаді продовжилися.
За 8 років у Доброславі з’явилося ще десяток тематичних парків — присвячений закоханим, художнику Сальвадору Далі, болгарській культурі, уже згаданий Японський сад тощо. Мешканці — доєднуються.
«Коли треба зробити щось важливе і ми знаємо, що можемо зробити це самі, то я просто звертаюсь до громади, щоб нас підтримали. І люди відгукуються», — каже голова громади.
Щотижня з Доброслава виїжджає волонтерська допомога, зібрана людьми
Саме така активна позиція жителів допомогла швидко зібратися на початку повномасштабного вторгнення, а також те, що громада почала підтримувати військо ще з 2014 року.
«Вся команда працює, ніхто не виїхав. Мені було приємно, що я не залишилася одна. Ми працювали день і ніч без вихідних на початку вторгнення. Хто не мав свого житла у Доброславі, то ночував у актовій залі селищної ради», — розповідає Людмила.
Щодня годували тисячу військових, облаштовували блокпости — все працювало як годинник. Підтримка війська продовжується, щотижня з Доброслава виїжджає волонтерська допомога, зібрана людьми:
«У нас в музеї висять прапори всіх бригад, яким ми допомагаємо — їх дуже багато. І потрібно, щоб це робили всі, щоб відчували: не можуть одні воювати, а інші взагалі бути далекими».
У квітні 2024 року в Доброславі висадили каштанову алею, щоб вшанувати пам’ять про мешканців громади, які загинули в російсько-українській війні. Людмила каже, допомогти прийшло майже 100 людей, і саме жителі купили саджанці каштанів.
Місцеві висаджують алею з каштанами, які придбали за власні кошти. Фото із соцмереж героїні
«Для громади дуже важливі корисні справи. Бо це для них, вони тут господарі. Тож долучаються до активностей, та не лише до якоїсь роботи, а й постійно збирають допомогу для військових», — каже Людмила Прокопечко.
Залучають і школярів: проводять ярмарки й зароблені кошти передають військовим. Також у громаді разом із військовим оркестром проводять мистецький проєкт «Від колиски до звитяги», що покликаний розповісти дітям про героїв українського війська.
Концерт у межах проєкту «Від колиски до звитяги» у Доброславі. Фото із соцмереж героїні
Дбають у Доброславі і про ветеранів, у містечку відкрили Veteran Hub. Тож тепер з військовими працюють психологи, юристи. Віталій воював ще з 2014 року, зараз проходить реабілітацію, каже, люди, які приходять з війни, відчувають себе відчуженими. Та чоловік здивований, що у Доброславі так підтримують ветеранів: «Це дуже приємно, я відчув, що ми робимо одну справу».
Віталій згадує, що Людмила була першою, хто зустрів його в громаді:
«Вона не просто заховалася десь в кабінеті, а якраз найперша підійшла до мене і запитала: як справи? Як ви себе почуваєте? Може, вам чимось допомогти?», — розповідає військовий.
Щоб розвивати Доброслав, шукають партнерів
Крім того, що треба справлятися із викликами війни, допомагати фронту і забезпечувати стабільну роботу, каже Людмила, треба й розвивати громаду, думати про майбутнє. Саме тому багато працюють з міжнародними партнерами, пишуть грантові заявки.
«Я часто буваю на форумах чи у відрядженнях за кордоном. Тому що там народжуються нові контакти й нові друзі, які потім уже допомагають нашій громаді», — каже Людмила Прокопечко.
Людмила Прокопечко з Габліелем Абрагамом, керівником Проєкту USAID «ГОВЕРЛА». Фото надали в Проєкті USAID «ГОВЕРЛА»
Одним з партнерів громади є Проєкт USAID «ГОВЕРЛА», що допомагає місцевим органам самоврядування працювати ефективніше. За цим напрямком мають багато ідей, які вже втілюються в життя. Наприклад, просторовий план громади, проєкт по енергозбереженню, у результаті якого Доброславська громада отримала потужні генератори. Також завдяки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» у Доброславі тепер є екскаватор, контейнери для роздільного збору сміття, компостери.
Процес висадження Алеї дружби у Доброславі. Фото надали в Проєкті USAID «ГОВЕРЛА»
Молодь громади проходить стажування і створює молодіжні простори, у ЦНАПі тепер є необхідна техніка, а пожежна команда оснащена одягом та інвентарем. Очільниця каже, наразі ще працюють над проєктом по безбар’єрності на соціальних об’єктах.
Тренінг для молоді пройшов у місцевому Veteran Hub. Фото із соцмереж героїні
Людмила вважає, що для лідерки громади важливо бути патріоткою своєї держави:
«Треба вірити в те, що робиш, мати величезне бажання й енергію, і вміти вести за собою. Коли ти сам гориш своєю ідеєю, то можеш запалити й інших. Тому люди довірятимуть», — каже Людмила.
