Евакуювали 1200+ тварин. Як харківські активісти рятують чотирилапих з-під обстрілів

Вони залишилися у Харкові, бо розуміли: у разі повномасштабного вторгнення тварини потребуватимуть допомоги. Це історія громадської організації «Порятунок тварин Харків», команда якої врятувала з-під обстрілів вже понад 1000 тварин.

Активісти виїжджають у найгарячіші райони області, фактично – на передову, та ризикують власним життям, аби врятувати чотирилапих та знайти їм нову домівку. І хоча вже на другий тиждень війни у Центр адопції влучив російський снаряд, вони не зупиняються та продовжують допомагати тваринам, що опинилися у покинутих квартирах і під завалами.

Ольга Ілюніна

представниця громадської організації «Порятунок тварин Харків»

Залишилися в Харкові, бо розуміли: тварини потребуватимуть допомоги

З 2015 року ми займаємось порятунком тварин з небезпечних для життя ситуацій. У мирний час це були збиті тварини, тварини, які потрапили у важкодоступні місця, зокрема екзотичні, новонароджені кошенята й цуценята, яких залишили напризволяще, а також тварини, від яких відмовились господарі. 

До початку війни під нашою опікою знаходились 600 тварин. Переважна більшість з них була у Центрі адопції. Тим, хто цього потребував, надавали медичну допомогу у ветклініках. І вже потім тварини проходили реабілітацію та шукали нову родину.

Ще до початку повномасштабного вторгнення, коли ситуація почала загострюватися, ми з командою вирішили, що залишаємося в Харкові. Ми розуміли, що буде багато тварин, які потребуватимуть допомоги. Тому про переїзд ніхто й не думав.

Спочатку щастило, але потім «прилетіло» й до нас

Наш Центр адопції розташований на виїзді з міста, тобто безпосередньо на передовій. З першого дня повномасштабного вторгнення поруч із територією центру неодноразово «прилітало».  Спочатку нам якось «щастило», однак 7 березня «прилетіло» і до нас. 

Було зруйновано 5 вольєрів, в одному з них загинуло 5 собак. Крім того, 6 собак втекли, ще 6 – отримали поранення. На щастя, не всі тварини перебували безпосередньо в Центрі адопції: частина була на домашніх перетримках. У самому центрі на той момент було 350 тварин: 15 котів і 200 собак.

Відтоді ми почали думати про евакуацію тварин, шукати можливості співпраці із закордонними організаціями, які могли б нам у цьому допомогти.

Миттєво відгукнулись організації з Німеччини і Британії, які погодились прийняти наших тваринок. Британська організація Breaking the Chains спеціалізовано займається вивозом тварин з гарячих точок. Вони приїхали особисто, вивезли 100 наших утриманців до Румунії. Більшу частину тварин ми передали німецькій організації PETA Deutschland, близько 40 собак з інвалідністю прийняв притулок у Литві. Загалом наші вихованці протягом кількох днів розʼїхались по різним країнам Європи: Італія, Іспанія, Німеччина, Польща, Литва, Латвій, Румунія.

Основний напрямок під час війни – евакуація тварин

Напрямок нашої роботи не змінився, змінилися умови, в яких ми працюємо. Це також порятунок тварин із небезпечних ситуацій, але вже в умовах війни. Зараз ми виїжджаємо до тварин, які опинилися в зруйнованих приміщеннях, під завалами, залишилися в зачинених квартирах та небезпечних районах міста.

Ми співпрацюємо з військовими, вони координують нас по часу, по можливості заїхати у певні місця. Адже ситуація може змінюватися щосекунди. У деяких районах на кшталт Салтівки (житловий район Харкова, – ред.) обстріли тривають постійно. Бувало й таке, що ми вже виїхали, але нас розвертали, бо почались обстріли. 

Читайте також: «На фізиці говоримо про Bayraktar». Історія вчителя-тероборонівця з Переяслава, який проводить уроки прямо на блокпосту

Також ми виїжджаємо до населених пунктів області. Їздили у Дергачі, Чугуїв, Велика Данилівка – це самініське пекло, передова… У такі небезпечні місця ми вирушаємо рано-вранці, близько пів на сьому, поки є момент тиші і можливість проїхати. Далі ризик потрапити під обстріли зростає. Невідомо, що може трапитись.

Частину тварин рятують наші військові

Деяких тварин рятують самі військові, коли бачать або чують, що їм потрібна допомога. Потім телефонують нам, розповідають, що ось, знайшли. Ми приїжджаємо й забираємо цих тварин. Тим не менш, залишаються й ситуації «з мирного часу», наприклад, коли тварин збиває автівка. 

Під нашою опікою у Харкові зараз перебувають до 100 тварин. Постійно поступають нові й нові, та ми достатньо швидко знаходимо для них сімʼї. Здебільшого знайти нового господаря чи організацію, яка забере цю тварину, виходить за 7-10 днів.

Ми також продовжуємо співпрацювати з ветеринарною клінікою, з якою працювали до війни (назву, на всяк випадок, казати не буду). Вона розташована в індустріальному районі, хоча зараз там також постійні обстріли. Попри це, ветеринари продовжують працювати, лікарі проводять операції, відкрито стаціонар, тварин приймають на огляд й надають необхідну медичну допомогу.

Третина врятованих тварин повертається до своїх власників

Від початку повномасштабного вторгнення ми евакуювали вже 1200 тварин. Це і коти, і собаки, і кролики… Серед них – і тварини, які були під нашою опікою, і ті, що мали власників, але з різних причин залишилися наодинці в квартирі. Їх ми намагаємося повернути господарям.

Людей, які не відмовляються від своїх тварин, – абсолютна більшість. Та, на жаль, не всі мають можливість забрати своїх улюбленців із собою. Ми з розумінням ставимось до цього, адже кожен реагує у силу своїх можливостей. Часто господарі, які виїхали, просять врятувати їхню тварину. Після цього «врятованці» знаходяться або у нас на перетримці, або ж у знайомих-друзів власників. 

Десь для третини врятованих під час війни тварин нам вдається знайти господарів й повернути особисто до них – на захід України або ж за кордон. Як правило, у західні області ми передаємо тварин безпосередньо їхнім власникам, а за кордон наші підопічні відправляються вже в нові родини. По Україні перевезенням тварин займається наша організація, а на кордоні їх зустрічають іноземні партнери.

Ми також отримуємо заявки від людей, які планують виїжджати й хочуть залишити тварину. У таких випадках ми розмовляємо, переконуємо забрати тварину з собою й не залишати її. Якщо проблема лише у транспортуванні – ми допомагаємо з перевезенням. Це дійсно не проблема, ми цим займаємось. А якщо людині немає, де тримати тварину, то краще знайти перетримку у друзів, знайомих чи родичів. Навіть допис у соцмережах із закликом про допомогу може врятувати вашого улюбленця і подарувати йому домівку.

До речі, у Дніпрі працює комунальне підприємство «Зооконтроль», яке бере тварин на перетримку до кінця війни. Можна звертатись до них, вони приймають тварин з усіх областей, де зараз небезпечно.

Сьогодні в команді 20 людей, але й цього – замало

Загалом наша команда складається з приблизно 20 людей. Зокрема, чотирьох рятувальників, які стабільно виїжджають на виклики, та ще двох волонтерів, які допомагають на виїздах у вільний час. Частина команди наразі займається закупівлею та доставленням корму з Полтавської області – сьогодні там набагато простіше щось замовити та придбати. 

Ще частина людей дбають безпосередньо про тварин. Також є оператори гарячої лінії, які приймають запити про допомогу. Крім того, дві людини займаються інформаційною сторінкою нашої організації.

Найбільша потреба сьогодні – люди, які допомагатимуть з евакуацією. У нас є волонтерський мікроавтобус і ще одна орендована автівка. Але цього замало. Тому ми шукаємо волонтерів з власним транспортом, які могли б допомогти саме з евакуацією тварин з гарячих точок.

Ми працюємо завдяки підтримці з усього світу

Насправді, до вторгнення у нашої організації була доволі скрутна фінансова ситуація. Це і доволі великий борг у ветеринарних клініках, і недовіра з боку людей. Борг залишається й донині, але ми змогли домовитися з лікарями. А ось ставлення людей з початком нового етапу війни змінилося.

Нам почали писати люди з-за кордону, питати, як можна допомогти, куди переказати кошти. І це важливо, бо евакуація – це дуже дороговартісна річ, яка потребує переносок, боксів, кліток, автівок та водіїв. У цьому нам дуже допомагають благодійні організації з США та Європи.

Сьогодні ми тримаємося завдяки, не побоюсь перебільшити, величезній підтримці з усього світу. Усе, що ми зараз робимо, – це завдяки тим людям, які відгукуються і допомагають нам рятувати тварин. Адже тварини, які постраждали, втратили господарів через обстріли, у яких загинули їхні власники, які залишились без житла – всі вони потребують нашої допомоги. Ми просто не можемо пройти повз них.