Суспільство
Двоє учнів допомагають 230 школам компостувати відходи. Як це зробити у вашій?
Пікети проти забруднення екології щоп’ятниці — це, звісно, добре. Але треба просувати екологічні ідеї ще й ділом, каже чотирнадцятирічна Софія-Христина Борисюк.
Проєкту “Компола” з компостування відходів, який вона запустила разом зі своїм напарником Нікітою Шульгою, вже три роки.
Сьогодні завдяки “Комполі” понад 230 шкіл не викидають картопляні пюре, макарони та шкірки від бананів на смітник, а переробляють їх на якісне добриво.
Долучитись до ініціативи можуть і школи, і організації, і навіть звичайні люди.
Як правильно компостувати, чи боятись неприємних запахів поряд з компостером, і нащо це взагалі потрібно? Читайте у нашому інтерв’ю з екоактивісткою Софією Христиною Борисюк.
Софія-Христина Борисюк
школярка, співзасновниця проекту “Компола”
Довідка.
“Компола” – проєкт компостування відходів для шкіл, який розпочався у 2016 році з ініціативи двох учнів київської школи Софії-Христини Борисюк та Нікіти Шульги. Сьогодні до компостування долучилися понад 230 шкіл. Софія-Христина та Нікіта активно консультують усіх охочих компостувати на сторінці Facebook та на сайті проєкту “Компола”.
Почала компостувати відходи разом з мамою
Три роки тому до мене підійшов мій однокласник Нікіта Шульга і запропонував створити проєкт з компостування. Я погодилась.
Чому саме до мене? Думаю, просто я вже мала такий досвід: у моїй родині ми компостуємо відходи вже більш як 5 років.
Річ у тому, що живемо на приватній ділянці, а земля на ній піщана. Це означає, що овочі, квіти на ній погано ростуть.
Використання хімічних добрив тут не найкращий варіант, і ми знайшли можливість удобрювати ділянку органікою. Встановили компостер і почали кидати туди рештки їжі, фруктів, чайну заварку.
І от сьогодні у нас вдома рослини ростуть гарно. Помідори дуже великі, полуниці крупні.
Мама любить ще різні квіти саджати і от коли вона разом з бабусею удобрює їх компостом, вони швидше ростуть і виглядають пишніше, ніж у інших. А раніше або дуже довго розпускались, або якимись кволими виглядали.
“Найголовніше — довести директорці, що ви не закинете компостування”
Найперше, що ми з Нікітою зробили, вирішивши впроваджувати проєкт з компостування — так це зібрались після уроків обговорити деталі.
Окей, компостування. Це я вже знала і робила. А що саме треба отримати в результаті? З приватною ділянкою все ясно. А тут школа!
У кожного проєкту має бути назва, і у нас багато різних варіантів було. Ми думали і прийшли до висновку, що найкраща назва — це “Компола”, поєднання слів “компостування” та “школа”.
Наступним етапом було переконати директорку школи. Переконував її Нікіта. Вона відреагувала стримано.
“Класно”, — сказала вона, — “без проблем!”. Але їй було незрозуміло, чи будемо точно ми цим займатись. Чи не вийде так, що ми з Нікітою поставимо компостер, а далі за кілька місяців закинемо все? Ми її запевнили, що наміри дуже серйозні. І ми теж. Так вона погодилась.
Окей, згоду ми дістали, але як бути з тим, що у нас навколо школи заасфальтована вся ділянка?А речовини з компостера мають же кудись стікати. Нам терміново був потрібний вільний клаптик землі.
І ми його знайшли: місце за щитком з купою сміття ідеально підходило. Сміття ми розчистили, компостер — поставили. Далі вже була справа техніки.
Must have для компостування — хробаки і вода
Для старту вам потрібен компостер і рівний клаптик землі. Якщо взагалі немає ніяких варіантів, то під компостування підійде і дерев’яний ящичок.
Все, що треба, аби компостування йшло як слід — це правильна сировина для компостування і черв’яки. Вони не обов’язкові, але з ними органічні рештки переробляються набагато швидше, ніж без них.
Запаху не бійтеся. Ми теж спочатку переживали, що навколо компостеру буде якийсь жахливий запах. А навколо нашої школи ж — нові будинки, мешканці запросто могли нажалітись директорці, і нашому проєкту прийшов би кінець.
Але ми з Нікітою були дуже раді тому, що якогось надто різкого запаху звідти не було.
Десь раз на тиждень пересипайте шари відходів землею і листям, щоб організувати для родини хробачків різноманіття. І раз на два тижні, або якщо відходів багато, то раз на тиждень, поливайте його водою. Десь два літри буде достатньо.
Взимку утепліть його стінки. А влітку, коли школа йде на канікули, домовтесь із черговими вчителями чи охоронцем про догляд. Чи самостійно приїжджайте і поливайте водою вміст компостера водою хоча би раз на два тижні.
Чорна бузина — від щурів
Важливо! Якщо неправильно компостувати відходи — наприклад, кинути у компостер шматочок м’яса — то суміш буде не компостуватися, а гнити. Від цього отримаєте не тільки неприємний запах, а й щурів!
У нас теж виникла проблема, коли кухарі випадково викинули у компостер м’ясо. І за кілька днів на ранок ми побачили під компостером прориту дірку.
Тоді ми знайшли в інтернеті лайфхак. Виявляється, бузина чорна через синильну кислоту, яка міститься у коренях, відлякує гризунів.
Ми посадили два кущики бузини чорної біля компостера. Більше у нас дірок під компостером ніхто не проривав. А наші кухарі стали уважнішими до того, що викидають.
Мережа шкіл по всій країні вже компостує. А ваша?
Сьогодні ми з Нікітою навчаємося в різних школах. Не знаю, як у його школі, але у моїй ми відходи їдальні не компостуємо. Бо у нас нема жодного клаптика землі — школа у центрі, і навколо все заасфальтовано. Але ми допомагаємо іншим школам компостувати.
Зараз найбільша частина нашої роботи — це відповіді на питання. Ми робимо пости на Фейсбуці, статті — на нашому сайті. Нас постійно запрошують на інтерв’ю, конференції — навіть міжнародні. Якщо Нікіта не може поїхати на конференцію чи лекцію, то їду я — і навпаки. Завжди підтримуємо одне одного.
У нас є інструкції, що можна компостувати, що ні. Ми роздруковували листівки з правилами і вішали їх у школах, щоб усі побачили: перед вами не простий смітник, а компостер.
В принципі, усі школи самостійно розбирались з інструкціями. Деякі школи нам потім писали, якщо у них виникали питання. Так що ми все це контролюємо.
Екологічні марші — це добре, але треба ще і діяти
На одній з міжнародних конференцій я мало не зустрілась з шведською дівчинкою Гретою Тунберг, яка є відомою екоактивісткою. Її ідеї мені близькі і я погоджуюсь з тим, що треба активно діяти на захист екології — організовувати марші і все таке. Але, на мою думку, їх можна робити тоді, коли ти самостійно щось робиш. Не лише ходиш с плакатом — окей, це може бути. А і сам екологічно живеш і розповідаєш людям, як це можна робити.
Ми коли створювали “Комполу”, то хотіли показати: навіть діти в силах змінити ситуацію! Ми хотіли показати дорослим: от ми, діти, змогли це зробити. Це нескладно, ви точно зможете також!
Я бачила людей, котрі ніби підтримують екологічність і всюди пишуть, що треба сортувати — а самі не можуть пластикову пляшку у смітник кинути!
Одними закликами, як на мене, нічого не доб’єшся.
Для початку компостування достатньо
У нас і так вже жахлива ситуація: температура планети піднялась на 1,5 градуси — і це дуже багато.
Якщо ми не будемо нічого робити, то скоро будемо жити у світі серед куп сміття. І гори звалищ будуть рости, і всі ці тумани і смог будуть весь час.
Це найбільша зараз проблема. Ви знаєте, що 60% вмісту сміттєзвалищ — це саме органічні відходи? Компостуванням ми зменшимо їх, і тоді там залишиться тільки та сировина, яку можна буде відсортувати і відправити на перероблення.
Для початку компостування достатньо.
Ідеально, щоб органічних відходів взагалі не було на смітниках. Долучайтесь до нас, компостування — це ж так легко!
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
