Війна вкотре змінила правила гри, і якщо вчора радіоелектронна боротьба була серйозним засобом проти дронів, то сьогодні — вже ні.
Нова загроза на фронті — оптоволоконні коптери. Керування такими «пташками» відбувається не через радіохвилі, як у звичайних дронів, а через спеціальний кабель, тому засіб РЕБ перед ними безсилий. Єдиний спосіб їх зупинити — фізично збити, але влучити у швидку та малу ціль не так вже й просто.
За вирішення цієї задачі з зірочкою взялись одеські інженери з конструкторського бюро «Технарі» — їхня нова розробка має навчити бійців ефективно знищувати ворожі коптери, зокрема й ці небезпечні оптоволоконні «невидимки».
Андрій Косяк
головний інженер конструкторського бюро «Технарі».
Головне — «спіймати» кут
«Мухобійка» — симулятор віртуальної реальності, який тренуватиме бійців стріляти по дронах з автомата й дробовика. Коли боєць працює по цілі, він не повинен думати: почав думати — пропустив атаку. Робота має відбуватися на рівні умовних рефлексів, які й муштруватиме цей тренажер.
«Мухобійка» дає нуль теорії та не вимагає особливих знань з фізики, балістики або інших галузей. Натомість вона має давати відчуття кута упередження. Що це таке? Людина веде вогонь точно в ціль, але в нашому випадку це неправильно — бити треба перед нею. «Спіймати» цей кут можна тільки шляхом постійних тренувань, коли навичка стає рефлексом. Наприклад, ти стріляєш з дробовика, й у тебе лише пʼять патронів. Дуже й дуже важливо не почати зарано — треба зберегти холоднокровність, поки до цих 1,5 кг вибухівки не лишиться умовно 35 метрів.
Щоб навчитись, достатньо трьох-шести тижнів залежно від здібностей військового. Але, звісно, далі треба буде регулярно тренуватися, аби не втратити навичку.
Щоб навчитися відчувати цей кут упередження, треба зробити близько сотні спроб пострілу, а то й більше. На полігоні це втілити складно через брак часу та грошей: середня ціна реальної мішені, тобто в нашому випадку коптера, — приблизно 150 доларів плюс патрони. Для того, щоб навчання дало результат, має бути хоча би близько десяти збитих дронів за одне тренування. Натомість тренажер дає змогу прожити різні ситуації, дозволяючи промахи, щоб зрештою «намацати» цей кут.
Шутер, розроблений з урахуванням кривавого досвіду
Проблема, з якою до нас звернулися — це «Ланцети» (потужні дрони-камікадзе, — ред). Цими дронами російські військові б’ють по об’єктах ППО й завдають шкоди, тож треба, щоб їхній особовий склад умів збивати дрони з автомата. Пізніше ми також отримали пропозицію від підрозділу ППО Сухопутних військ додати можливість працювати ще й по інших типах коптерів, яких багато на лінії бойового зіткнення.
У жодній армії світу не навчають системно працювати по рухомих цілях, але якщо боєць у цивільному житті був мисливцем і влучав у качок, то він влучає і в дрон. Виходить, що це навичка, яку можна опанувати. Так і з’явилась «Мухобійка».
Тренування на «Мухобійці» проходить як дозвілля у VR-кімнаті. Це просто стрілялка, тільки вона розроблена з урахуванням кривавого досвіду під конкретне завдання, яке поставила війна, і відрізняється від інших комп’ютерних шутерів приблизно так само, як пластмасовий дитячий автомат від «Калаша».
Так от, «Мухобійка» — це «Калаш». Коли ми складали технічне завдання, ми написали «комп’ютерна гра для хлопчиків 7-11 років». Я не жартую — тренажер підходить для будь-кого, навіть для бійця, який читає по складах. Виглядає дуже просто, але насправді це серйозна штука.
Військовослужбовець тренується на «Мухобійці». Фото надав Геннадій Сульдін
Ми хочемо, щоб ЗСУ були першою армією в світі
Спочатку в тренажері можна було стріляти тільки з автомата, але потім ми додали ще й дробовик — їх використовують у деяких підрозділах.
Зараз ми збираємо фідбек — військові активно тестують «Мухобійку». І тільки-но вони дадуть «добро», ми випустимо винахід у серійне виробництво, враховуючи правки.
Тренажер «Мухобійка». Сайт КБ «Технарі»
Тренажер складається з окулярів віртуальної реальності, ваго-габаритного макету зброї, який за розміром, вагою та розташуванням контролера відповідає реальній, планшета чи ноутбука та програмного забезпечення. Ноутбук (або ж планшет) потрібен для посту інструктора, завдяки якому командир зможе контролювати процес підготовки бійця, коригувати його стійку, манеру вести вогонь, витрати боєприпасів тощо. Але в цілому тренуватися можна і без цього.
Боєць зможе ускладнювати собі завдання, змінюючи швидкість руху дронів, висоту польоту, їхню кількість тощо.
Ми хочемо, щоб ЗСУ були першою армією в світі — тією, яка насправді вміє стріляти по рухомих повітряних цілях. Це, можна сказати, наша місія.
Вихователька дитсадка збила крилату ракету завдяки тренуванням
«Мухобійка» — тренажер другого покоління. Йому передувала «Чайка», яка навчає бійців знищувати шахеди з кулемета та дозвукові крилаті ракети з переносних зенітно-ракетних комплексів. Обладнання складається з VR-окулярів, двох ручних маніпуляторів, роутера та софту.
Пам’ятаєте те емоційне відео, в якому колишня вихователька дитсадка Наталія збила крилату ракету?
Наталія Грабарчук, стрільчиня-зенітниця зенітного ракетного підрозділу Галицько-Волинської радіотехнічної бригади повітряного командування «Захід». Відео: Командування Повітряних сил ЗСУ
У середині листопада минулого року вона зробила свій перший бойовий пуск, і одразу в ціль. Перед цим вона завзято тренувалась – зокрема і на «Чайці».
Після збиття ми питали: що вона робила, в чому різниця, порівняно з тренажером, що бачила, який візуальний кут, яка була висота? Нас цікавить, що думає користувач. Виробники зброї у світі полюбляють комунікувати з генералами, а ми — із сержантами. Те, що вони кажуть, ніде більше не дізнаєшся.
Ми передали в підрозділи вже близько 360 таких «Чайок». До речі, тренувальних пусків з ПЗРК майже не існує, бо один коштує близько 150 тисяч доларів. Тому так, в тренажері є сенс, і в мене є підстави думати, що він працює.
Також серед наших розробок — додаток єППО, який візуалізує обстановку в повітрі під час тривоги, лазерна тепловізійна станція «Полоз», яка допомагає підсвічувати шахеди вночі, прилад нічного водіння «Сова» тощо. Але головним своїм досягненням ми вважаємо модернізацію переносних ЗРК «Ігла» та Stinger — завдяки спеціальному кріпленню на них можна встановити тепловізор й ефективно працювати і вдень, і вночі. Ви ж помітили, що обстріли знову більше відбуваються вдень? От вам і відповідь, чому так.
Хто такі «Технарі»
Наша команда сформувалась у березні 2022 року, майже одразу після широкомасштабного вторгнення росії в Україну. До повномасштабки ми всі працювали в різних галузях: я був девелопером і будував котеджі, Андрій розробляв промислову електроніку, Євген був юристом, Віктор займався земельними питаннями. Зараз фахівці групи працюють над впровадженням інноваційних рішень, які наближають перемогу.
Команда КБ «Технарі». Фото надав Геннадій Сульдін
