Коли Ольга Маканєєва з Харкова працювала в лікарні, вона вперше наважилася на донорство, аби допомогти пацієнту після нещасного випадку. Відтоді жінка часто здає кров чи її компоненти, проте мріє, щоб донорська кров нікому не була потрібна.
До Всесвітнього дня донорства Ольга Маканєєва розповіла свою історію для #ШоТам.
Ольга Маканєєва
донорка з Харкова
Лише 15 хвилин мого часу можуть когось врятувати
Якось, коли я ще працювала в лікарні, знайомий нашого директора отримав численні опіки та потребував донорської крові. Я запропонувала свою допомогу, і так моя кров уперше стала корисною для іншої людини.
Як медикиня я розуміла закулісся процедур, тому почувалася впевнено. Щоправда, тоді я не дотрималася порад для потенційних донорів — я не поснідала, тому мені стало погано.
Проте твердо вирішила, що продовжуватиму далі, адже я витрачаю лише 15 хвилин свого часу, але комусь це може суттєво допомогти.
Та навіть коли вдруге здала кров для пацієнта після операції, я ще не вважала себе доноркою. Згодом побачила рекламу місцевої фармецевтичної фірми «Біофарма» про пошук донорів плазми — рідкої частини крові, яку використовують для виготовлення ліків. Це більш лайтовий варіант донорства, адже плазму можна здавати раз на два тижні. Відтоді я двічі на місяць перед роботою здавала свою плазму. До речі, ця фірма навіть заохочує донорів подарунками — якось перед Великоднем я отримала пасочку.
На день народження подарувала свої тромбоцити іншим
Потреба в компонентах крові була завжди: у мирний час вони потрібні пацієнтам після операції чи жінкам, які народили, а в період пандемії ковіду я здавала тромбоцити, з яких потім створювали вакцину. Саме під час здачі тромбоцитів я дізналася, що перехворіла легкою формою ковіду.
«Кров і плазму завжди перевіряють, і завдяки цьому я знаю про рівень свого гемоглобіну, роблю швидкий скринінг всього організму й аналізи на СНІД і гепатит. Це наче такий додатковий бонус — завжди знати про свій стан».
Повномасштабна війна значно вплинула на потребу в крові — особливо в Харкові, який є прифронтовим містом. У перші дні вторгнення росіяни обстріляли наш центр переливання крові, тож на деякий час охочих здавати кров стало менше. А ще варто врахувати стрес: люди почуваються гірше, і це впливає на здоров’я та здатність бути донором.
Я сама евакуювалася з міста десь на пів року, проте після повернення до Харкова знову почала здавати кров. Це якраз був мій день народження, і я вирішила на честь особистого свята зробити подарунок іншим. Тоді мене попросили здати ще й тромбоцити, адже вони необхідні людям після масивних кровотеч при пораненнях.
У той день я змістила всі свої справи, витратила більше часу, проте відчула, що роблю потрібну справу для нашої перемоги, адже донори також буквально віддають частинку себе, аби врятувати когось іншого.
Як це — бути донором
Зараз у центрах збору крові сучасні апарати, зручні крісла та привітний персонал. Приходити туди — одне задоволення.
Зазвичай мені приходять запрошення на забір крові з електронної бази донорів. Якщо ми в черзі бачимо людину з офіційним посвідченням донора, то завжди пропускаємо — це в нас така внутрішня повага. Хоча, наприклад, я ніколи не підраховувала, скільки крові та плазми здала, бо ніколи не хизувалася цим.
Раніше кров переливали від людини до людини, але зараз усю донорську кров та плазму зберігають у холодильниках, а згодом надсилають у лікарні чи на заводи для переробки.
Хто не може бути донором
Не всі можуть бути донорами, навіть якщо дуже хотітимуть здати кров.Ось причини, чому вам можуть відмовити:
- якщо людина важить менше ніж 50 кілограмів, то в неї не братимуть кров;
- також причинами для відмови є низький гемоглобін, хвороби печінки, гепатит, низький тиск, перенесена онкологія та хронічні хвороби;
- не можуть бути донорами люди, які, наприклад, перенесли інфаркт, а тепер вживають препарати для розрідження крові.
Як підготуватися до здачі крові
Для людей, які все ж наважилися стати донорами, у кожному центрі переливання крові є пам’ятка, яка підкаже всі підготовчі кроки.
Наприклад, за кілька днів до забору не можна вживати алкоголь, а за добу — палити та пити каву. За день також не можна їсти яєць і молочних продуктів, а дівчатам бажано здавати кров на 12 день циклу.
Звісно, можна змовчати про щось, але медики це відразу помітять: нормальна плазма має бути кольору шампанського, а якщо людина вживала молоко чи яйця, то вона стане жовтою. Таку плазму просто забракують, а стерильний пакет викинуть, тому краще поставитися до процедури відповідально.
Вранці перед забором крові треба добре поїсти. Їжа має бути нежирна та несмажена — зазвичай рекомендують каші з чимось солодким. Колись я дотримувалася здорового харчування й повністю виключила з раціону цукор, а перед здачею плазми та крові його необхідно їсти, тому ці дні були для мене ніби святковими.
У центрах переливання перед початком процедури також дають солодке печиво та чай, а опісля завжди хочеться полежати, відпочити та з’їсти щось солоденьке. Не бажано палити чи відразу сідати за кермо, бо можна знепритомніти.
Читайте також: Боляче та небезпечно? Розвінчуємо 13 міфів про донорство крові
Донорство має стати звичкою
Коли я навчалася в медичному, нас часто агітували йти здавати кров, проте це не працювало, аж доки я щиро не захотіла цього сама. На жаль, коли я зараз приходжу в центр переливання, там майже немає черг — з Харкова виїхали багато людей. До того ж усе частіше стимулами для донорства є жахливі трагедії та прильоти. Я ж вважаю, що воно має стати звичкою для всіх, хто може бути донором.
За цим посиланням ви можете знайти перелік медичних закладів у містах і містечках України, де можна здати свою кров, аби врятувати інших.
«Донорство зараз допомагає мені відчувати себе потрібною. Проте я мрію, щоб кров, яку ми здаємо, більше не була затребуваною — хай краще вона побуде в центрах переливання і її викинуть, бо вона більше нікому не буде потрібна».
