Культура
До Дня піхоти «Культурні сили» випустили альбом, присвячений українським військовим
Платформа «Культурні сили» презентувала альбом «Стоїть піхота», створений до Дня піхоти. До нього ввійшло 11 пісень, які написали чинні військовослужбовці Сил оборони. Альбом є частиною кампанії «Україна стоїть, бо стоїть піхота», яку реалізують за участі командування Сухопутних військ ЗСУ.
Про це повідомили в «Культурних силах».
Створення альбому
Засновник платформи Миколай Сєрга розповів, що два тижні тому командувач ОСУВ «Хортиця» Михайло Драпатий запропонував йому підготувати пісню до Дня піхоти. Після розмови він одразу звернувся до військовослужбовців «Культурних сил» із проханням написати композицію.
Уже за кілька днів були готові пісні від Мирослава Кувалдіна, Саші Ремеза та Антона Лубія. Згодом долучилися Віталій Кириченко, Павло Гоц, а також Тарас Білка, який представив свою роботу та познайомив Сєргу з Яном Шипулою. Пізніше участь у проєкті взяли Костя «Ад’юнкт» Духновський, Яків Марний та Іван Ткаленко.
«Альбом поступово обростав своєю самобутністю та драматургією. Я пишаюсь цією роботою. Це буде наш masterpiece. Бо для піхоти — тільки найкраще», — поділився Миколай Сєрга.
Читайте також: Україна стоїть, бо стоїть піхота: як подякувати захисникам у цей день
Яким вийшов альбом
Ці треки є спробою через музику розповісти історії української піхоти. У ньому зібрали різножанрові композиції — від року та репу до інді та постпанку.
«Цей альбом — мультижанровий, створений для всіх поколінь українців. Він сильний, живий, багатоголосий — як сама піхота», — зазначив музичний продюсер Саша Чемеров.
Музикант та військовослужбовець Мирослав Кувалдін розповів про свій мотив долучитися до створення альбому «Стоїть піхота»:
«Піхота — це найбільш небезпечна і найбільш почесна робота в армії, вона заслуговує найбільшої поваги. Саме піхотинці своєю присутністю показують, де чия територія. Написати пісню про піхоту — це найменше, що я міг зробити, щоб віддячити піхотинцям за їхню нелегку службу, виказати таким чином їм свою повагу».
Читайте також: Військовий протягом 5 років щодня бігав щонайменше 10 км та встановив рекорд України (ВІДЕО)
Пісні альбому
- Ад’юнкт (Костянтин Духновський, 47-ма бригада) — «Інтро — промова піхотинця»;
- REMEZ (Олександр Ремез) — «У полі»;
- WoЇn Kloc (Антон Лубій) — «Піхота»;
- Проспект Соборний — «Подякуй»;
- Віталій Кириченко — «Покурити нема»;
- Мирослав Кувалдін (The ВЙО) — «Йде піхота»;
- Яків Марний (ДК Енергетик) — «Моя піхота»;
- Павло Гоц (NAZVA) — «Ми степ»;
- Ян Шипула (Редакція) — «Крию — Іду».
Ідея створення та продюсування — Миколай Сєрга. Музичним продюсером виступив Саша Чемеров, а аранжування створив Олег Федосов.
Альбом доступний на сайті pihota.army та на ютубі. Також платформа випустить альбом на вінілових платівках.
У межах кампанії планують закласти Алею захисників України, що починатиметься з пам’ятного знаку на честь піхотинців. Хвилину мовчання цього дня присвятять саме їм.
Довідка
«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:
- «Культурний десант»;
- «Книга на фронт»;
- «Фронтова студія»;
- «Оркестр 59» тощо.
«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.
Нагадаємо, що до Дня піхоти на київському вокзалі відкрили фотовиставку «Перша лінія».
Фото обкладинки: ютуб-канал «Культурних сил»
27 травня в Київському міжнародному університеті відбудеться відкриття музею видатного кінорежисера та художника Сергія Параджанова. Експозиція стане частиною навчального простору для студентів творчих спеціальностей.
Про це повідомили в Київській міській державній адміністрації.
У музеї представлять понад 70 експонатів — від фото, колажів і малюнків до унікальних інсталяцій Параджанова, які він створив у різні періоди життя. Частину експозиції надали в Музеї Сергія Параджанова в Єревані.
Читайте також: Музей Івана Гончара оцифрував 100 вишитих сорочок і зробив сайт доступним для кожного (ФОТО)
Що буде на відкритті
- Презентація експозиції;
- авторські інсталяції;
- виступи діячів культури;
- театральний показ (актори київського театру «Берегиня» представлять виставу «Тіні забутих предків»).
Музей працюватиме за адресою вул. Львівська, 49.
Нагадуємо, що до Дня морської піхоти відкрили памʼятний знак і презентували пісню.
Фото: Державна бібліотека України для юнацтва
До Дня Києва ШоТам разом із Takflix зібрали добірку українських фільмів, що показують столицю з неочікуваних ракурсів — через мозаїки, рейви, архітектуру, активізм й особисті історії. Ці стрічки — є дослідженням і роздумом про Київ, його обличчя, ритм і характер.
«Мозаїки Києва», реж. Кирило Свєташов, Світлана Симакова
Пара художників створює мозаїку на стіні культурного простору в Києві. Вони використовують техніку апсайклінгу та надихаються естетикою мозаїк, створених у місті в радянські часи. Герої фільму наголошують, що не всі мозаїки є частиною радянської ідеології. Більшість із них є цінними творами українських художників. Мистецький апсайклінг стає метафорою переосмислення культурної спадщини.
«Під знаком якоря», реж. Тарас Співак
Як історія однієї будівлі може розповісти про трансформації суспільства протягом останніх 30 років — досліджує Тарас Співак у своєму архівному документальному короткому метрі. Як медіум режисер використовує корпус Київського вищого військово-морського політичного училища, розташованого на Контрактовій площі та процес його перетворення на Києво-Могилянську Академію. Фокусуючись на історії зміни ідеологічної функції інституції, «Під знаком якоря» знаходить складні та часом парадоксальні зв‘язки між війною та культурою, радянським минулим та сучасністю.
«Нескінченність за Флоріаном», реж. Олексій Радинський
Історія-портрет видатного художника та архітектора Флоріана Юрʼєва, створена за сумних обставин. Легендарну «Летючу тарілку» на Либідській площі, створену за проєктом Юрʼєва, хоче зруйнувати забудовник нового торгового центру. 89-річний митець разом з молодими архітекторами та активістами вступає у боротьбу із забудовниками та міською владою, яким байдуже на архітектурні памʼятки та визначні історичні локації. Основний конфлікт сюжету є перманентним для Києва, тож стрічка транслює неприємну, але реальність міста.
«Київські фрески», реж. Сергій Параджанов
Акторські проби до незавершеного фільму Сергія Параджанова, в якому режисер задумував розповісти про трагедію війни особливою кінематографічною мовою метафор і образів. Після відзнятих кінопроб дирекція кіностудії прийняла рішення припинити зйомки «в цілому імпресіоністського фільму, пронизаного ідеєю пацифізму». Від картини залишились лише 15-хвилинні кінопроби, які збереглися лише завдяки хитрості оператора Олександра Антипенка – він видав їх за свою дипломну роботу.
«Театральна», реж. Аліса Панасенко
Історія випадкової та дивної дружби, яка склалась, там, де люди звикли не помічати один одного — у київському метро. Кишеньковий злодій Тимофій закохується у чергову по станції метро Театральна. Стрічка, яка ідеально передає притаманну місту метушню і ритм, частиною якого є кожен його мешканець. Водночас це історія, яка запевняє, що у цій метушні можливо раптово зустріти майбутнє кохання чи дружбу.
«Голубівники Києва», реж. Михайло Волков
Короткометражний документальний фільм про людей, яких ви точно бачили у себе у дворі, але ніколи не ставили зайвих запитань. Головні герої фільму — дорослі чоловіки, які обожнюють своє хобі — голубівництво. У кожного з них є власні історії, повʼязані із цим захопленням, проте майже у всіх воно зʼявилося з дитинства.
«Присвячується молоді всього світу II», реж. Ярема Малащук і Роман Хімей
Павільйон кіностудії Олександра Довженка заповнений молодими людьми, темрявою і звуками електронної музики. Режисери документують одну з найбільших в Україні вечірок — «Схему». Це місце та зустріч, на яку очікує і до якої готується київська молодь — їхній спосіб втекти від буднів та реальності, в якій вони знаходяться. Проте жодна вечірка не триває вічно: фільм закінчується «портретами» героїв, обличчями «після» утопії, які не готові приймати новий день та його стару реальність.
Культура
До Дня вишиванки Музей Івана Гончара представив оновлення цифрової колекції на своєму сайті, а також адаптував сторінку для людей з порушеннями зору.
Про це повідомили представники музею.
Поповнення цифрової колекції
Наразі на сайті доступні понад 100 унікальних зразків старовинного вишитого одягу з різних регіонів України. Серед них — чоловічі, жіночі та дитячі сорочки з колекції самого Івана Гончара та нові надходження, зокрема ті, що були врятовані завдяки ініціативі «Спільний спадок».
У найближчі два місяці колекція поповниться ще кількома сотнями оцифрованих експонатів з архівів та фондів музею. Зразки вишивок походять з 15 областей України — від Закарпаття до Сумщини.
Читайте також: У музеї в Пирогові відновили шинок з села Наддніпрянщини
Крок до безбарʼєрності
Окрім розширення колекції, музей зробив значний крок до інклюзивності. Сайт адаптували для людей з порушеннями зору: додали альтернативний текст до зображень, забезпечили контрастність тексту, ввели підтримку скринрідерів, можливість користування без мишки, а також аудіоописи до відео.
26 травня команда музею спільно з експертами Ресурсного центру «Безбар’єрна Україна» проведе онлайн-презентацію про цифрову доступність культурної спадщини. Під час заходу фахівці поділяться досвідом адаптації сайту та нададуть рекомендації для інших музейних інституцій.
Зареєструватися на подію можна за посиланням.
Нагадуємо, що у Києві з’явиться новий безбар’єрний маршрут.
Фото: Музей Івана Гончара
Кава в дріпах як донат: військовий створив бізнес, аби закривати потреби підрозділу
«Привіт! Я Спейс, командир роти, яку ми називаємо “Практика”. Ми з командою збираємо донати на...
Ще один спосіб сказати «дякую»: як підтримати поранених військових до Дня вишиванки
«Я красивий? Ану, сфотографуйте на мій телефон — я рідним надішлю. Це точно подарунок?» —...
Денжер — собака з Ізраїлю, що допомагає лікувати людей з прифронту. Історія однієї з місій у Бахмуті
Грудень 2022 року. Підвал будинку в Бахмуті — холодний і сирий. Тут зазвичай панує гнітюча...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...