03.11.2019

Мода і 3D-принтер – чи можливо це поєднати?

На перший погляд, звучить малоймовірно, але засновниця бізнесу з виготовлення одягу на 3D-принті Юлія Давій спробувала, і у неї вийшло! Українська красуня, винахідниця переїхала до США понад чотири роки тому. Проводячи там свої дослідження, вона поєднала здавалося б неможливе: сучасну цифрову технологію і одяг. Юлія найперша серед колег почала виготовляти еластичний одяг з твердого матеріалу.

Як талановита дівчина з України винайшла технологію друку безвідходного та екологічно чистого одягу на 3D принтері, читайте далі.

Почати бізнес за кордоном – це можливо

До того, як я почала займатися 3D-принтингом, у мене був успішний бізнес з консалтингу. Я брала участь в операційній діяльності фірми і працювала над великими проектами, з гравцями глобального ринку, розвивала бізнес процеси від Брюсселя до Алмати. В сфері чистих технологій та  відновлювальної енергетики зокрема, пропрацювала понад десять років, створюючи зі своїми колегами галузь екологічно чистої енергетики з нуля в Україні та інших країнах регіону. Звичайно ж, я мала певний стартовий капітал. Я задля цього багато працювала.

До моменту, коли ми почали діяти в цьому напрямку, ми бачили 3D-принтинг як «твердий» одяг, який би більше слугував для fashion-шоу чи фотосесії. Елементи друкували твердим пластиком та вручну збирали з сотень дрібних частин, зклеюючи клеєм. Я ж хотіла бути провідником між digital та fashion світами.

Перед стартом я не проводила ніяких маркетингових досліджень. Я не вірила, що у мене щось вийде. Можу сказати одне: добре займатися чимось тоді, коли бачиш у цьому сенс і тобою керує цікавість. Треба задавати собі питання What If? (А що як?). Іноді ми не можемо заздалегідь спрогнозувати, що з цього вийде, але ми пробуємо, експериментуємо. Зараз одяг, який ми виробляємо, не з дешевих, і ми отримали замовлення від відомих компаній, імена яких я поки що не можу називати. З початку проекту я й гадки не мала, що таке стане можливим.

Діджитал – це економія 

Я особисто вважаю, що ми маємо створювати все в ДІДЖІТАЛ. Ми живемо в епоху цифрового світу і це дивно, що трильйонна індустрія моди стоїть на місці і дуже мало використовує цифрові технології.

Коли ми створюємо речі в ДІДЖІТАЛ форматі у простому 3D файлі, що готовий до друку,  –  отримуємо багато переваг, а саме: ми прибираємо логістику, зменшуємо витрати на матеріали, ресурси, енергію під час розробки продукту. Це так само просто, як ми зараз спілкуємося з вами через океан із допомогою цифрових технологій зв’язку. Готовий файл легко кастомізувати, тобто адаптувати під певних споживачів.

Головне ж досягнення, що digital одяг – найекологічніший з тих, що зараз виробляються.

Наш одяг – це турбота про довкілля

Наша лабораторія зараз знаходиться в Маямі. Наступного року ми плануємо переїзд до  Каліфорнії. В лабораторії ми розробляємо нові технології та методології, які дозволяють виробляти одяг та аксесуари які мають нульовий або позитивний вплив на довкілля. Ми фокусуємося на зменшенні негативного впливу на довкілля.

Моя ідея – зосередитися на виробництві, яке дає навколишньому середовищу більше, ніж забирає з нього, тобто створює позитивний вплив. Для прикладу, в енергетиці є розуміння позитивного впливу, коли ти даєш довкіллю більше, ніж споживаєш. Для мене й одяг, і аксесуари можуть бути джерелом, яке не забруднює в своєму життєвому циклі та зменшує загальний вуглецевий вплив, сприяє зниженню відходів загалом.

Зовсім немає відходів?

Ми цього прагнемо.
Уявіть собі можливість переробки старих лижних черевиків на модну сумку. Наші речі в подальшому також можна буде віддавати на переробку, і після того, як ви носили створену нами сукню, цьому матеріалові можна буде дати друге життя, наприклад, нової спідниці.

Ми також тестуємо зараз можливість використання полімерів для 3D-друку, які вловлюють вуглець з атмосфери. Тобто, уявіть собі, ви йдете, а ваша сукня очищує повітря навколо вас.

Як відбувається виробництво, які компетенції для цього потрібні?

3D-принтинг – це кілька етапів виробництва. Це необхідність вміти і володіти достатньо Digital Software в сфері 3D-моделювання, 3D-дизайну, а також це робота з програмами CAD, які зазвичай використовують в архітектурі.

Другий етап – це знання hardware 3D принтингу. Методологїї роботи з різними технологіями 3D принтингу та новітніми матеріалами, які з’являються чи не щомісяця, по суті відсутні. Ми їх створюємо для тих матеріалів, з якими  після дослідження вирішуємо продовжувати працювати. .

І третій важливий момент – це те, що лежить на перехресті технології та fashion індустрії, – друк модного виробу гнучкими матеріалами.

Саме останній етап і став справжнім викликом, адже 3D-друк гнучкими матеріалами, який би дозволяв створення одягу, був взагалі не розроблений. Нашими інноваціями став 3D друк гнучкими матеріалами одягу по нашій методології, яка уникає проміжні стадії з виробництва тканин та асоційовані з цим відходи та забруднення.

Дизайнери зазвичай використовували 3D-принтинг, лише для декоруючих елементів. Для нас цього було недостатньо і я почала з розробки ідей щодо власного матеріалу. Ми зупинилися на ТПЕ (англ. ТПЕ – термопластичний еластомер). Вид полімеру, який при нагріванні розтягується до набагато більшого за свій первинний стан розміру і у потрібній вам формі застигає. Переробка термопластів у вироби не супроводжується необоротною хімічною реакцією і тим самим методом він повертається у початкову форму. Цей матеріал дозволяє перетворювати старі вироби на нові.

Першим завжди складно.
Чи опускалися руки?

Було по-різному. Цей напрямок трохи випереджає час і тут немає ідеальних технологій і обладнання. Це класична винахідницько-дослідницька робота і тут великий відсоток невдалих спроб. Я навчилася цим не перейматися. Змінила свій світогляд, отримавши диплом в сфері «Дизайн мислення-для створення інновацій», пройшовши річний курс в університеті Вірджинії – Virginia Darden School of Business (прим. авт. – нещодавно для українців подібний курс був перекладений на українську мову на сайті Prometheus – “Дизайн мислення”).

Озираючись на попередній досвід, подібно до Томаса Едісона я кажу собі, що пережила не 10 тисяч невдач, а винайшла десять тисяч варіантів, але вони не спрацювали. Щоб зробити якусь річ вартісною – треба  вийти за рамки шаблонів і зробити те, що ще ніхто ніколи не робив до тебе.

• 

• 

• 

Чи легко було зібрати команду?

Фахівців в команду було знайти не легко і вона невелика. Аби втілити свою ідею в життя мені довелося за досить короткий термін освоїти низку знань. Я вивчила спеціалізацію 3D-принтингу в університеті Іллінойса (Illinois Institute of Technology), продовжую навчання на он-лайн курсі в Массачусетскому технологічному інституті (Massachusetts Institute of Technology). Паралельно освоювала 3D-моделювання. Це все допомогло здійснити певний прорив і вийти на новий рівень.

Зараз ми з командою стоїмо на етапі досягнення значних результатів у напрямку кольорового 3D-принтингу, який досі вважається екзотикою навіть у класичній технології друку, працюємо над створенням форм та комбінацій тканин. На сьогодні ми працюємо над проектом з 4D друку одягу

Хто вас надихає?

Мені пощастило з чоловіком, він мене й надихає. Мій чоловік почав використовати свої інженерні навички і технічну роботу очолює теж він. Його віра в кінцевий результат дуже важлива для мене.

Ще мені допомагає спорт. Я займалася тріатлоном. Пройшла кілька Ironman-ів на 113 кілометрів, останній – за 5,5 годин. Ця відстань вимагає чіткого планування і роботи в щоденному режимі. Безумовно, бувають періоди спаду, але це формує філософське ставлення до всіх речей: треба так треба, і коли не хочеш – ти все одно це робиш!

Філософія тієї справи, яку ти робиш – це зробити прорив від 0 до 1. Дуже поділяю погляди Пітера Тіля і вважаю, що справжній бізнес це не тоді, коли ти продаєш товар, який і так продається, роблячи багаттомільйонну виручку, а щоб ти робив те, що приносить сенс і змінює цей світ, додаючи щось нове, адже твоя діяльність все одно впливає на світ і треба бути свідомим того, що ти робиш.

Плани на найближчий час і чи побачимо вихід на мас-маркет?

Мас-маркет дуже швидко змінюється, не бачу в тому сенсу. Я бачу нашу роль у дизайні рішень, не об’ектів. Речі, які не соромно буде виставити в Музеї витончених мистецтв у Бостоні (The Museum of Fine Arts).

Наразі я працюю над книгою . Наступного року планую її видати і сподіваюсь, що книга стане корисною для українських дизайнерів в питаннях побудови бізнесів, дружніх до навколишнього середовища.

Також ми працюємо над технологічними рішеннями, які будуть корисні для звичайних споживачів.

ПОРАДА ДЛЯ ЧИТАЧІВ ШОТАМ

Люблю дитячу книгу: «Звичайні люди, які зробили незвичайні речі». Книга про історії людей, які роблять незвичні речі і досягають незвичайних результатів. Ця книга мене мотивує. А ще я вважаю, що потрібно себе оточувати людьми, які так само мотивовані на творення. Оточення не має загублювати ідеї своєю недоречною критикою і коментарями. Якщо однодумців та людей, які мотивують, поруч немає – їх легко знайти в соціальних мережах та Інстаграм.