Звяжіться з нами

Суспільство

Digital technologies по-українськи – 3D-принтинг в сучасній fashion індустрії

03.11.2019

Мода і 3D-принтер – чи можливо це поєднати?

На перший погляд, звучить малоймовірно, але засновниця бізнесу з виготовлення одягу на 3D-принті Юлія Давій спробувала, і у неї вийшло! Українська красуня, винахідниця переїхала до США понад чотири роки тому. Проводячи там свої дослідження, вона поєднала здавалося б неможливе: сучасну цифрову технологію і одяг. Юлія найперша серед колег почала виготовляти еластичний одяг з твердого матеріалу.


Як талановита дівчина з України винайшла технологію друку безвідходного та екологічно чистого одягу на 3D принтері, читайте далі.

Почати бізнес за кордоном – це можливо

До того, як я почала займатися 3D-принтингом, у мене був успішний бізнес з консалтингу. Я брала участь в операційній діяльності фірми і працювала над великими проектами, з гравцями глобального ринку, розвивала бізнес процеси від Брюсселя до Алмати. В сфері чистих технологій та  відновлювальної енергетики зокрема, пропрацювала понад десять років, створюючи зі своїми колегами галузь екологічно чистої енергетики з нуля в Україні та інших країнах регіону. Звичайно ж, я мала певний стартовий капітал. Я задля цього багато працювала.

До моменту, коли ми почали діяти в цьому напрямку, ми бачили 3D-принтинг як «твердий» одяг, який би більше слугував для fashion-шоу чи фотосесії. Елементи друкували твердим пластиком та вручну збирали з сотень дрібних частин, зклеюючи клеєм. Я ж хотіла бути провідником між digital та fashion світами.

Перед стартом я не проводила ніяких маркетингових досліджень. Я не вірила, що у мене щось вийде. Можу сказати одне: добре займатися чимось тоді, коли бачиш у цьому сенс і тобою керує цікавість. Треба задавати собі питання What If? (А що як?). Іноді ми не можемо заздалегідь спрогнозувати, що з цього вийде, але ми пробуємо, експериментуємо. Зараз одяг, який ми виробляємо, не з дешевих, і ми отримали замовлення від відомих компаній, імена яких я поки що не можу називати. З початку проекту я й гадки не мала, що таке стане можливим.

Діджитал – це економія 

Я особисто вважаю, що ми маємо створювати все в ДІДЖІТАЛ. Ми живемо в епоху цифрового світу і це дивно, що трильйонна індустрія моди стоїть на місці і дуже мало використовує цифрові технології.

Коли ми створюємо речі в ДІДЖІТАЛ форматі у простому 3D файлі, що готовий до друку,  –  отримуємо багато переваг, а саме: ми прибираємо логістику, зменшуємо витрати на матеріали, ресурси, енергію під час розробки продукту. Це так само просто, як ми зараз спілкуємося з вами через океан із допомогою цифрових технологій зв’язку. Готовий файл легко кастомізувати, тобто адаптувати під певних споживачів.

Головне ж досягнення, що digital одяг – найекологічніший з тих, що зараз виробляються.

Наш одяг – це турбота про довкілля

Наша лабораторія зараз знаходиться в Маямі. Наступного року ми плануємо переїзд до  Каліфорнії. В лабораторії ми розробляємо нові технології та методології, які дозволяють виробляти одяг та аксесуари які мають нульовий або позитивний вплив на довкілля. Ми фокусуємося на зменшенні негативного впливу на довкілля.

Моя ідея – зосередитися на виробництві, яке дає навколишньому середовищу більше, ніж забирає з нього, тобто створює позитивний вплив. Для прикладу, в енергетиці є розуміння позитивного впливу, коли ти даєш довкіллю більше, ніж споживаєш. Для мене й одяг, і аксесуари можуть бути джерелом, яке не забруднює в своєму життєвому циклі та зменшує загальний вуглецевий вплив, сприяє зниженню відходів загалом.

Зовсім немає відходів?

Ми цього прагнемо.
Уявіть собі можливість переробки старих лижних черевиків на модну сумку. Наші речі в подальшому також можна буде віддавати на переробку, і після того, як ви носили створену нами сукню, цьому матеріалові можна буде дати друге життя, наприклад, нової спідниці.

Ми також тестуємо зараз можливість використання полімерів для 3D-друку, які вловлюють вуглець з атмосфери. Тобто, уявіть собі, ви йдете, а ваша сукня очищує повітря навколо вас.

Як відбувається виробництво, які компетенції для цього потрібні?

3D-принтинг – це кілька етапів виробництва. Це необхідність вміти і володіти достатньо Digital Software в сфері 3D-моделювання, 3D-дизайну, а також це робота з програмами CAD, які зазвичай використовують в архітектурі.

Другий етап – це знання hardware 3D принтингу. Методологїї роботи з різними технологіями 3D принтингу та новітніми матеріалами, які з’являються чи не щомісяця, по суті відсутні. Ми їх створюємо для тих матеріалів, з якими  після дослідження вирішуємо продовжувати працювати. .

І третій важливий момент – це те, що лежить на перехресті технології та fashion індустрії, – друк модного виробу гнучкими матеріалами.

Саме останній етап і став справжнім викликом, адже 3D-друк гнучкими матеріалами, який би дозволяв створення одягу, був взагалі не розроблений. Нашими інноваціями став 3D друк гнучкими матеріалами одягу по нашій методології, яка уникає проміжні стадії з виробництва тканин та асоційовані з цим відходи та забруднення.

Дизайнери зазвичай використовували 3D-принтинг, лише для декоруючих елементів. Для нас цього було недостатньо і я почала з розробки ідей щодо власного матеріалу. Ми зупинилися на ТПЕ (англ. ТПЕ – термопластичний еластомер). Вид полімеру, який при нагріванні розтягується до набагато більшого за свій первинний стан розміру і у потрібній вам формі застигає. Переробка термопластів у вироби не супроводжується необоротною хімічною реакцією і тим самим методом він повертається у початкову форму. Цей матеріал дозволяє перетворювати старі вироби на нові.

Першим завжди складно.
Чи опускалися руки?

Було по-різному. Цей напрямок трохи випереджає час і тут немає ідеальних технологій і обладнання. Це класична винахідницько-дослідницька робота і тут великий відсоток невдалих спроб. Я навчилася цим не перейматися. Змінила свій світогляд, отримавши диплом в сфері «Дизайн мислення-для створення інновацій», пройшовши річний курс в університеті Вірджинії – Virginia Darden School of Business (прим. авт. – нещодавно для українців подібний курс був перекладений на українську мову на сайті Prometheus – “Дизайн мислення”).

Озираючись на попередній досвід, подібно до Томаса Едісона я кажу собі, що пережила не 10 тисяч невдач, а винайшла десять тисяч варіантів, але вони не спрацювали. Щоб зробити якусь річ вартісною – треба  вийти за рамки шаблонів і зробити те, що ще ніхто ніколи не робив до тебе.

Чи легко було зібрати команду?

Фахівців в команду було знайти не легко і вона невелика. Аби втілити свою ідею в життя мені довелося за досить короткий термін освоїти низку знань. Я вивчила спеціалізацію 3D-принтингу в університеті Іллінойса (Illinois Institute of Technology), продовжую навчання на он-лайн курсі в Массачусетскому технологічному інституті (Massachusetts Institute of Technology). Паралельно освоювала 3D-моделювання. Це все допомогло здійснити певний прорив і вийти на новий рівень.

Зараз ми з командою стоїмо на етапі досягнення значних результатів у напрямку кольорового 3D-принтингу, який досі вважається екзотикою навіть у класичній технології друку, працюємо над створенням форм та комбінацій тканин. На сьогодні ми працюємо над проектом з 4D друку одягу

Хто вас надихає?

Мені пощастило з чоловіком, він мене й надихає. Мій чоловік почав використовати свої інженерні навички і технічну роботу очолює теж він. Його віра в кінцевий результат дуже важлива для мене.

Ще мені допомагає спорт. Я займалася тріатлоном. Пройшла кілька Ironman-ів на 113 кілометрів, останній – за 5,5 годин. Ця відстань вимагає чіткого планування і роботи в щоденному режимі. Безумовно, бувають періоди спаду, але це формує філософське ставлення до всіх речей: треба так треба, і коли не хочеш – ти все одно це робиш!

Філософія тієї справи, яку ти робиш – це зробити прорив від 0 до 1. Дуже поділяю погляди Пітера Тіля і вважаю, що справжній бізнес це не тоді, коли ти продаєш товар, який і так продається, роблячи багаттомільйонну виручку, а щоб ти робив те, що приносить сенс і змінює цей світ, додаючи щось нове, адже твоя діяльність все одно впливає на світ і треба бути свідомим того, що ти робиш.

Плани на найближчий час і чи побачимо вихід на мас-маркет?

Мас-маркет дуже швидко змінюється, не бачу в тому сенсу. Я бачу нашу роль у дизайні рішень, не об’ектів. Речі, які не соромно буде виставити в Музеї витончених мистецтв у Бостоні (The Museum of Fine Arts).

Наразі я працюю над книгою . Наступного року планую її видати і сподіваюсь, що книга стане корисною для українських дизайнерів в питаннях побудови бізнесів, дружніх до навколишнього середовища.

Також ми працюємо над технологічними рішеннями, які будуть корисні для звичайних споживачів.

ПОРАДА ДЛЯ ЧИТАЧІВ ШОТАМ

Люблю дитячу книгу: «Звичайні люди, які зробили незвичайні речі». Книга про історії людей, які роблять незвичні речі і досягають незвичайних результатів. Ця книга мене мотивує. А ще я вважаю, що потрібно себе оточувати людьми, які так само мотивовані на творення. Оточення не має загублювати ідеї своєю недоречною критикою і коментарями. Якщо однодумців та людей, які мотивують, поруч немає – їх легко знайти в соціальних мережах та Інстаграм.

Суспільство

Як у вінницькому таксі можна розрахуватися піснею

Андрій Турко, переселенець з Луганської області, підробляє таксистом і дуже любить співати. Щоб не нудьгувати на роботі, вирішив зробити у своєму авто караоке. Усе це він знімає на камеру, а потім викладає на YouTube.

Андрій підробляє в Uber’і, тому співають в його автівці переважно клієнти компанії. Більшість поїздок починаються із запитання: «Чи не хочете ви заспівати?». Якщо ж клієнти погоджуються, Андрій вмикає камеру, під’єднує мікрофон, фонограму, дає по газам і пасажири співаючи їдуть у потрібному напрямку.

“Все почалося з випадку, коли я віз одну дівчину. Вона чомусь була засмученою. Ну, я і увімкнув, щось типу «Девчонки-девчоночки». А потім не втримався і сам почав підспівувати. Спочатку тихо, а потім думаю, стоп, а чого мені соромитися, якщо людині подобається? І як дав! Настрій з’явився одразу. Вона потім питала, а що ви ще можете? А я все можу. Співав до самого дому”, – сміється таксист.

Співати Андрій й справді полюбляє. Крім того, що співає вдома, у машині, на вулиці, він брав участь й у різних вокальних телепроектах. У 2005-му переміг у «Караоке на Майдані» та пройшов до проекту «Шанс», де ведучими були Андрій Кузьменко та Наталя Могилевська. У 2015 році разом із донькою Тетяною приїхали підкорювати «Х-Фактор». Це стало першим випадком в історії передачі, коли батько та донька виступили в дуеті.

Про свою справу відгукується так:

“На цьому я поки що не заробляю, а тільки витрачаю. Одна тільки камера, це вже 500 доларів. Але я вірю в успіх своїх починань. Рідко думаю, коли ж мені будуть повертатися ті гроші, і чи взагалі вони повернуться”.

Для Андрія найважливішим є зворотний зв’язок з людьми. Йому приносить задоволення, коли вони підписуються на його канал, залишають коментарі чи просто кажуть, що поїздка їм дуже сподобалася.

Дякуємо за матеріали виданню “20 хвилин“.

Читати далі

Суспільство

В Україні створили першу та унікальну майстерню на колесах

БУРмобіль – це перша в Україні майстерня на колесах. В автівці є всі необхідні інструменти для обробки дерева і металу.

Волонтери проєкту “Будуємо Україну Разом” їздять містами України та допомагають із ремонтом. Грошима на автівку скинулись небайдужі зі всього світу.

“Вперше наш БУРмобіль вирушив у звільнений від окупації Краматорськ влітку 2014 року. Проїхавши свої перші 1000 км до східних теренів України, ми й не думали зупинятись. Упродовж двох місяців активної діяльності в місті БУРмобіль возив перших 80 волонтерів, мішки шпаклівки, шпателі та шуруповерти. Спільними зусиллями нам вдалось відремонтувати 25 пошкоджених обстрілами квартир, а також посприяти створенню першої молодіжної платформи у Донецькій області — “ВІЛЬна ХАта” (або простіше — “Вільха”)”, – розповідають волонтери.

У 2014 році команда складалась лише із трьох осіб, але впродовж 5 наступних років діяльності кількість волонтерів зросла до шістнадцяти.

Читати далі

Суспільство

Читачі “ШоТам?” подарували дідусеві, який висаджує дерева в Миколаєві, подорож до Карпат

Вадима Сердцев висадив у Миколаєві 20 000 дерев власним коштом. На озеленення міста пішло 20 років.

Команда “ШоТам?” випустила відео про нього, а вдячний читач Тарас Тустанівський запросив пана Вадима із його родиною до свого готелю “Стара Правда” в Карпатах, а наші підписники допомогли оплатити їм дорогу!

У свої 89 років пан Вадим вперше побачив гори! Дякуємо!

Читати далі

Суспільство

“Наново”: як у Франківську допомагають стати айтішниками тим, кому за сорок

В Івано-Франківську відкрили безкоштовні курси “Наново” для тих, кому за сорок та тих, хто хоче спробувати себе в сфері IT.

У “Наново” навчають робити сайти, мобільні додатки та тестувати їх. Після навчання IT-компанії міста братимуть студентів на стажування. До речі, вакансії вже чекають на випускників.

Найстаршому учаснику пану Володимиру 72 роки. Чоловік спеціально вчив англійську і зараз наполегливо опановує комп’ютерні знання.

А пані Оксана у 56 років планує самотужки зробити собі сайт. Вона займається бісероплетінням і хоче продавати в інтернеті на власній платформі.

“Знайти роботу після 40 дуже важко, але ми спробуємо подолати цю проблему разом”, – наголошує кураторка курсів Альона Каравай.

Читати далі

Суспільство

Одесити створили унікальний екохостел з хати-мазанки

Одесити вдихнули життя в старе приміщення і перетворили хату-мазанку на екохостел “Триповня”.

Хлопці зробили ремонт за декілька місяців та $200 удвох.

Уся хатина зроблена за старовинними технологіями, але з новітнім дизайном. Теперь тут є піч-ракета, неонова підсвітка та сучасне мистецтво.

Ніч у диво-хостелі на Одещині коштує 400 грн. Місцеві жителі в захваті від ініціативних хлопців, а самі власники активно запрошують у гості!

Читати далі

Суспільство

Українка зробила успішний бізнес на вишуканій жіночій білизні

Валерія Жильйова заробляє на приголомшливій жіночій білизні та продає комплекти за 3500 гривень в Італію, Австралію, Японію та Кувейт.

Zhilyova Lingerie запускались прямо під час Революції гідності, а нещодавно бренду виповнилось п’ять років. За увесь цей час вони не мали жодного інвестора, і Валерія налаштована, щоб так було і далі. Усіх своїх професіоналів бренд “виростив” сам.

Цьому передував величезний досвід Валерії у роботі з клієнтами, та напрацювання майстерності шити абсолютно все.

“Я професійно вмію шити все: від жіночої білизни до зимових пальт”, – розповідає Валерія.

Тепер білизну українського виробника купують – без перебільшень – в усьому світі.

Читайте також: Як спокусити француженок жіночою білизною з України. Історія від власниці Zhilyova Lingerie

Читати далі

Тренди

Підтримати
ШоТам

Ти можеш підтримати нас, якщо тобі подобається те, що ми робимо для тебе.