Де купити єдине в Україні органічне вино? Секрети технології від бесарабського винороба

“Якщо хочеш буть здоров, то купуй вино V.PETROV! Ось в цьому всі ми”, – зі сміхом каже бесарабський винороб Валерій Петров, коли задаєш йому питання, чим же органічне вино відрізняється від звичайного.

Ну, так чим же? Читайте про це в нашому інтерв’ю, а також про те, чому справжній винороб – це авантюрист і у скільки вам обійдеться незвичайне органічне вино

Сухий закон та знищення виноградників

Ще у моїх прадіда-діда були виноградники – і великі. У принципі, як і у всіх на Бессарабії. Вино робили, в основному, для себе. 

Коли я став головою сільської ради, у нас було півгектара присадибної ділянки, ми вирішили там посадити виноград. А тут бах – Горбачовський уаказ про “сухий” закон і я повинен був домагатися того, щоб люди знищували виноградники. 

Тільки посаджений виноград почав прищеплювати виноград винний  на столовий у мене не вийшло – аж тут через три роки і указ скасували.

І так ми почали домашнє вино виробляти. 

У дев’яності його непогано брали у нас дрібним оптом. Так я вирішив робити бізнес на вині і посадив 40 гектарів винограду.

Сьогодні у нас майже 80 гектарів виноградників: 55 діючих і ще 25 саджаємо  молодих виноградників. 

З усіма механізованими роботами пораються два трактористи, на двух тракторах. А решта – сезонні працівники, яких ми наймаємо для обрізки і збирання винограду.

10 мільйонів українців п’ють чуже вино

Якщо ви хочете купити вино Petrov, вам доведеться замовляти його поштою, приїхати на якийсь із фуд-фестивалів або до нас. Попереджаю, це неблизька дорога – 160 кілометрів від Одеси.

На великі мережі ми поки виходити не збираємось – якось мали невтішний досвід співпраці.

Я коли починав займатися виноградом, як міркував? От, думав собі, в Україні 50 мільйонів людей, люди будуть пахати як я, а після роботи захочуть випити якісного вина. 

Аж ні, їх 10 мільйонів чухнуло за кордон і п’ють там чуже вино! І все – витрачають там ці гроші! А в Україні практично немає ринку збуту для крафтового вина. 

Наші білі та червоні вина не менш якісні, ніж європейські. Зараз ми виходимо на той рівень, коли можемо конкурувати з європейськими винами – наприклад, на дюссельдорфському конкурсі наше вин Перлина нещодавно отримала золоту медаль. 

Ціни на них коливаються у межах 200 гривень за пляшку. А в Європі такі коштують, напевно, втричі більше. 

Вино за 50 грн – шмурдяк

Ведемо супровід від пологового будинку до кладовища – всюди треба наша продукція (сміється).

А якщо серйозно, робимо стільки вина, скільки можемо продати. Решту реалізовуємо виноградом.

За сезон виходить десь 30-40 тисяч пляшок по 0,750 літра. А винограду – десь із 40 тонн. 

З цього врожаю мені потрібно віддати 1 копійку акцизного податку дераві та 25 копійок за саму марку з кожної пляшки.

Так, моє вино не з дешевих. Але не розумію людей, які купують вино по 50 гривень.

Як виробник скажу, що сьогодні скляна порожня пляшка коштує 10-15 гривень. Додайте сюди ще 15 гривень за корку, етикетку та ковпачок та логістику. А якщо вам продають пляшку за 50 гривень, то що туди налито? Це я так, трошки песимізму додам.

А зараз такі шмурдяки перехоплюють ринок, роблять яскраві етикетки і демпінгують ціну пропозиції.

Чому органічне?

Органіка – це міжнародний стандарт на позначення натуральних вин. Головне завдання при виготовленні органічного вина  — отримати гарний врожай, не завдаючи при цьому шкоди землі синтетичними добривами.

Якщо подаєтесь на сертифікат органіки, будьте готові до жорсткого спостереження і регламентації вирощування вашої продукції.

Наприклад, ми спочатку почали займатися звичайним вином, а коли вирішили займатися органікою,, три роки за нами спостерігали, брали на пробу листя, землю, виноград на випробування в лабораторії. Отримали сертифікат органічного стандарту ми у 2015 році.

Швейцарсько Українська фірма «Органік стандарт» здійснює жорсткий нагляд за продукцією, котра претендує на звання органічної.Їх сертифікат дає нам право говорити, що продукт натуральний і при його вирощуванні не використовувалися хімічні засоби.

Хоча мінімальне використання засобів захисту рослин на кшталт мідного купоросу допускаються.

Сезонні роботи на виноградниках

Сьогодні у нас  вже йде процес збору ягід. У минулому році почали збирати Шардоне: розраховували на 11,5 % алкоголю в вині, а трохи запізнились і у винограді уже 14%майбутнього алкоголю – при бродінні такий виноград дасть уже майже кріплене вино.

У Південній Африці, наприклад, така ж проблема – виноград при дозріванні відразу містить багато цукру – тому й вина там міцні. У нас ще сама оптимальна кліматична смуга для виноградарства, я вам скажу.

Після збору час виноград перероблюють на дробарках, потім бродіння відстоювання і розлив по пляшках.

Вин із витримкою ще не робимо – про власну винотеку думати ранувато. Для цього потрібні спеціальні діжки із французького дуба – одна така коштує 1000 євро

Виноградні проблеми: фальшиві лози і відсутність робочої сили

Ми, винороби, тут всі з розуму сходимо – дуже не вистачає гарних фахівців!

Ну, наприклад, якщо раніше колгоспні працівники збирали по 700-800 кілограм з гектара, то зараз 300 кілограм на день.

Ви ж розумієте, це дуже повільно! Тому ми хочемо мінімізувати людську працю.

Але різниця в курсі валют малим виноробам не дозволяє придбати обладнання з-за кордону.

Ми вже були у Франції, щоб привезти причіпний комбайн на прибирання, контурний обрізувач треба придбати. Уже використаний комбайн коштує 25 тисяч євро, але при розмитненні треба сплатити ще 15 тисяч євро – який винороб на таке піде? 

Ще одна проблема – береш саджанці винограду начебто нормальні. А потім – там захворіли, там неякісні.

Ось, наприклад, нещодавно був випадок із Шардоне. Ми посадили начебто нормальні саджанці, почали збирати врожай – а там  виявити аж 10% домішок. 

І з реалізацією сьогодні проблеми. Понаробили, розумієш, дешевого фальсифіката, а нормальних вин, на жаль, дуже мало. Тому протриматися сьогодні малим підприємствам дуже важко.

Ліцензії та винні податки

Сьогодні, коли скасували ліцензію на оптовий продаж, і ми можем реалізувати продукцію кому завгодно  – лиш придбай ліцензію на виробництво.

Вона коштує 700 гривень, плюс треба підготувати майданчик з мінімальним набором винороба.

Плюс виноградники в оренду або у власності. І тоді ти можеш реалізовувати свою продукцію будь-якому споживачеві.

З чого починати виноробу?

Тут хочеться за одне життя зробити все – і посадити виноградник, і отримати вино, і продати його.

А ось я був в Південній Африці, і хлопець, який дегустацію проводив, розповідав: його дід садив, цого батько завод будував, тільки він онук уже користується  плодами справи і продаває вино.

Я завжди говорив, що мій оптимізм у виноробстві межує з шизофренією: люди викорчовували, а я садив. 

Сьогодні, щоб гектар виноградників посадити, варто витратити 15-17 тисяч доларів. Ну, вважайте, на 5 років їх законсервувати. Плюс десь тисяч п’ятьдесят на обладнання. Хто піде на це при своєму розумі?

Справжній винороб повинен бути авантюристом, бо нормальна людина на це не піде.