Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Чернігівський пес-сапер Патрон може стати героєм нової марки Укрпошти

Опубліковано

«Укрпошта» планує випустити нову марку, тему якої обиратимуть українці шляхом онлайн-голосування. Один із варіантів – відомий чернігівський песик-сапер Патрон, який став зіркою соціальних мереж.

Вперше про ймовірність виходу марки з Патроном Смілянський повідомив в інтерв’ю виданню Forbes.

Однак згодом гендиректор «Укрпошти» на своїй сторінці в Facebook наголосив, що пес-сапер – лише один із варіантів героїв для нової марки.

«Щоб не відволікати Вашу увагу протягом дня одразу відповім на запитання, щодо марки з Патроном. В інтерв’ю Форбс, я вказав, що це одна з ідей, серед інших, таких як марка, присвячена ЗСУ (Героям Слава), “Добрий Вечір, ми з України”, “Червона Калина”, “путін – кремль” і т.п. Яка саме марка буде наступною – вирішите саме Ви, громадяни України», – зазначив Смілянський.

За його словами, голосування щодо нової марки відбуватиметься онлайн, а про запуск повідомлять «вже скоро».

Про Патрона

Патрон – помічник чернігівських надзвичайників, який лише за перший місяць повномасштабного вторгнення встиг виявити понад 90 російських мін. На службу в ДСНС чотирилапого сапера взяли у віці 6 місяців.

Патрона називають талісманом загону піротехніків, які займаються розмінуванням звільнених від окупантів територій. Пес має власний акаунт в Instagram, станом на 25 квітня за ним слідкують понад 100 000 людей.

Нагадаємо, 22 квітня стало відомо, що «Укрпошта» випустить нову марку із серії «Корабель» під назвою «Русскій воєнний корабль .. ВСЬО».

Фото: dsns.gov.ua

Суспільство

Зникла дитина – що робити? Гайд для батьків, які живуть в Україні чи за кордоном 

Опубліковано

Після повномасштабного вторгнення кількість зникнень дітей зросла у декілька разів. Якщо у 2021 році до Служби розшуку дітей Всеукраїнської громадської організації «Магнолія» в середньому звертались батьки 300 дітей, то у квітні 2022 року заявок було понад 1000. За даними Національної поліції України, з 24 лютого 2022 року по 20 травня 2024 року було знайдено 27 013 дітей, а досі зниклими вважають 2 018 дівчаток та хлопчиків. 

До Міжнародного дня зниклих безвісти дітей ШоТам з громадською спілкою «Українська мережа за права дитини» зібрали поради для рідних, у яких зникли діти в Україні, на окупованих територіях чи за кордоном. 

Дитина зникла в Україні – перші кроки 

Коли зникла дитина, не потрібно чекати три доби, аби оголосити її в розшук. На жаль смартгодинник чи «батьківський контроль» на телефоні не вбережуть дитину від неуважності чи інших причин, коли малеча може загубитись. Або коли дитина опиниться у зоні без зв’язку. Що й казати про ситуації з викраденням, коли гаджети можуть забрати та вимкнути.  

1 крок – дзвінок або особисте звернення батьків у найближчий відділ Національної поліції України:  

  • 102 – екстрений номер;
  • 0-800-50-02-02 – безплатна «гаряча лінія». 

Батьки, опікуни чи офіційні представники дитини мають вказати: 

  • прізвище, ім’я та по батькові зниклої дитини, дата народження; 
  • обставини та дата зникнення: де та коли її бачили в крайній раз, в чому була вдягнута, якісь прикмети, за якими її можна впізнати;  
  • поділитись фото; 
  • залишити свої контакти для зв’язку.  

Якщо дитина загубилась у торговельному центрі – потрібно одразу звернутись до охорони та через гучномовець оголосити про розшук. Можна озвучити прикмети дитини та місце, де її чекають батьки.  

2 крок – звернення до Служби розшуку дітей ВГО «Магнолія».

Усі деталі зникнення, інформацію та фото дитини можна передати: 

Ця неурядова організація вже 20 років допомагає розшукувати дітей в Україні та за кордоном. ВГО «Магнолія» – член Міжнародної Федерації Missing Children Europe, що координує роботу громадських служб пошуку дітей у 32 європейських країнах. Служба розшуку дітей «Магнолії» створюють медіаконтент (плакати, соціальні ролики) з оголошенням пошуку дитини та поширюючи їх у ЗМІ, соціальних мережах, розміщують на зовнішніх рекламних майданчиках. 

«Ми маємо великий досвід співпраці з усіма відповідальними особами та можемо передати інформацію у регіональні відділи поліції. Наприклад, коли дитина зникла в Одесі, а її знайшли у Києві. Працюємо, щоб встановлювати зв’язок між людиною, яка хоче допомогти та конкретно тією особою з поліції, яка відповідає за розшук», – розповідає Марина Липовецька, керівниця Служби розшуку дітей Всеукраїнської громадської організації «Магнолія»

Зникнення на окупованій території 

Складніше ситуація у сімей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, бо там не працюють українські правоохоронні органи. Проте якщо діти були депортовані чи насильно вивезені в рф, то батькам потрібно: 

Крок 1 – відкрити справу з розшуку дитини у Національній поліції України.

Підставою для відкриття справи є заява батьків чи офіційних представників дитини. Для цього потрібно подзвонити на номери вказані вище, або надіслати заяву на пошту: info@police.gov.ua. Щоб вірно оформити лист, можна почитати пам’ятку на сайті Нацполіції або зателефонувати на безоплатну «гарячу лінію» 0-800-50-02-02.

Окрім цього, батьки можуть звернутись за допомогою до місцевих органів влади, які переїхали на підконтрольну Україні територію та підрозділи ювенальної поліції.

Крок 2 – оформити онлайн-звернення на платформі «Діти війни» 

Сайт був створений для пошуку дітей, їх порятунку та визволення з місць примусового переміщення чи депортації. Для батьків та всіх небайдужих там є анкети, де можна: 

  • повідомити про зникнення, депортацію чи примусове переміщення дитини; 
  • розповісти про місце перебування дитини, яку розшукують;
  • повідомити про злочин, який було скоєно відносно дитини або про випадок примусової зміни громадянства;
  • записатись на консультацію до центру Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.  

Крок 3 – Звернутися до ВГО «Магнолія»

На жаль, українське телебачення на окупованих територіях блокують – оголошення про пошук дитини через телебачення в такому випадку не ефективні. Тому організація працює з OSINT-спеціалістами, які шукають інформацію про дітей з відкритих джерел.  

«На початку вторгнення було багато звернень з окупованих територій. Зв’язок був втрачений одразу у багатьох родинах. Бувало, що нам повідомляли через Telegram, що люди принаймні живі та переховуються в укритті поряд, – розповідає Марина Липовецька, – Зараз ситуація інша – дітей з Херсонщини та інших територій України масово вивезли до рф. Простіше розшукувати, коли ми маємо актуальне фото та повну інформацію про дитину. Але часто у соціальних служб, які подають заяву на розшук, немає фотографії. Ці установи шукають дітей-сиріт і у них може бути давня світлина, де дитині  5 років. А на час зникнення це вже підліток  16 років». 

Повертати дітей у сім’ю в Україну допомагають вже в іншій організації – громадська спілка «Українська мережа за права дитини» у патерстві з Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Офісом Омбудсмана України. З березня 2022 року по квітень 2024 року вони повернули 103 дитину і ця робота продовжується й зараз. 

Зникнення за кордоном 

Третина усіх людей, які отримали статус тимчасового захисту у Європі – діти різного віку. І якщо вони губляться чи зникають, то алгоритм дій наступний:   

Крок 1 – Зв’язатись з національною поліцією країни, в якій перебуваєте та залишити заяву на розшук дитини

За кордоном батькам одразу потрібно звертатись до поліції. 

«Хоч дитина українська, але здійснювати розшук на території іншої країни національна поліція України не може. Вони обмежені кордонами нашої держави. Якщо дитина зникає в іншій країні, то здійснювати розшук має місцеві правоохоронні органи», – додає Марина Липовецька.

Крок 2 – Звернутись на європейську «гарячу лінію» зниклих дітей Missing Children Europe за номером 116 000 (безоплатно). 

Батьки чи офіційні представники можуть отримати там: 

  • консультацію щодо законодавства країни та рекомендації як оформити заяву на зникнення дитини; 
  • заповнити анкету на розшук дитини чи повідомити про знайдену дитину;
  • психологічну допомогу та підтримку. 

«Якщо у людей є мовний бар’єр – рекомендую писати нам у Telegram. “Магнолія” як член Missing Children Europe може передавати усю інформацію партнерам у 38 країнах Європи. Бо коли людина в Іспанії набере номер 116 000 – потрапить до неурядової організації, яка займається пошуком дітей саме в цій країні. Оператори можуть не володіти українською мовою», – пояснює Марина Липовецька.

Також додатково можна звернутись за допомогою та консультацією до: 

Як діяти, коли побачили дитину, яку розшукують?     

Саме завдяки небайдужості людей у більшості випадків вдається повернути дітей у сім’ю. Особливо активізується суспільство у випадках, коли потрібно шукати малечу. 

Є декілька загальних правил для випадків, коли побачили дитину, яку можливо розшукують рідні: 

Переконайтесь, що дитина у безпеці.
Оцініть зовнішній вигляд дитини та її одягу. Якщо відчуваєте, що потрібна допомога – можете підійти та спитати про це. Але це має бути ненав’язлива пропозиція.

«Не забирайте, будь ласка, дитину до себе додому. Це може трактуватися як  викрадення дитини. Якщо ви розумієте, що ця дитина маленька, вона не може сама себе убезпечити і навіть не може сказати хто вона – будь ласка, телефонуйте в поліцію і дочекайтеся приїзду її. Якщо з певних обставин ви не можете дочекатися приїзду поліції, ви маєте відвести її до лікарні чи хоча б, найближчої державної установи», – зазначає Марина Липовецька.

Зробіть фото та повідомте про місце знаходження дитини у Національну поліцію за номером 102 та на номер 116 000.

Більш виважено варто поставитись до комунікації з підлітком. Якщо дитина в компанії друзів, зовнішньо виглядає цілком нормально, сміється та спілкується – не варто підходити та закидувати її питаннями. Подібна поведінка може злякати, і підліток більше не з’явиться на цьому місці. Саме тому варто за можливості зробити фото дитини та дочекатись представників поліції – світлина буде доказом для правоохоронних органів, які і мають розбиратись у ситуації. 

«Старші діти можуть йти з дому за своєї ініціативи. Наприклад, через непорозуміння у родині чи проблеми з однолітками. Часто буває й таке, що вони не дуже той хочуть, щоб їх знайшли. Вони можуть представлятися навіть іншими іменами. Але як дорослі люди ми маємо зрозуміти, що життя на вулиці ніколи не буде безпечним для дитини. Тут є відповідальність соціальних служб, наприклад, з’ясувати, які обставини в родині, чому дитина тікає. Щоб запропонувати якусь альтернативу для цих дітей», – розповідає Марина Липовецька.

Допомагайте поширювати інформацію про пошук дітей 

Марина Липовецька розповідає, що бувають випадки, коли дитина необдумано йде із дому через сварку, не обов’язково з батьками. Наприклад, з коханою людиною.  І через певний час дитина хотіла б вже й сама повернутися, але боїться. 

«У дитини є страх, що її не люблять, будуть сварити батьки, що її засудять чи ще щось. В такому випадку телепрограми приходять на допомогу. Там для батьків завжди є можливість зробити звернення до самої дитини. Коли батьки публічно кажуть: “Будь ласка, ми за тебе переживаємо, ми тебе любимо, не бійся, незважаючи ні на що,  щоб з тобою не сталося, ми тобі допоможемо. ми тебе чекаємо. Ти найцінніше, що в нас є,  повернися”. Ці слова реально дуже важливо почути дитині», – розповідає Марина Липовецька.

Переглянути актуальну інформацію про дітей, які зараз знаходяться в розшуку можна   на сайті Служби розшуку дітей та у Facebook.   

Читати далі

Суспільство

Японія продовжить підтримку України у відбудові медінфраструктури, постачанні ліків та обладнання

Опубліковано

Японія продовжить підтримку України в медичній сфері, зокрема у відбудові пошкодженої медінфраструктури та постачанні ліків і медобладнання.

Як повідомляє Міністерство охорони здоровʼя, ключові напрями співробітництва між Україною і Японією обговорили на зустрічі керівництва МОЗ України з представниками уряду Японії, керівництва Офісу сприяння економічного відновлення України, представниками посольства Японії в Україні та Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA).

«Японія є одним із надійних партнерів, що публічно підтримує нас у нелегкі часи, коли країна переживає руйнування медичної інфраструктури, а ворог забирає життя українців і медичних працівників зокрема. Така стійкість і незламність є для нас дуже цінною», – зазначила заступниця міністра охорони здоровʼя Марія Карчевич.

Читайте також: Консультація, пошук роботи та надання психологічної допомоги: в Україні запрацювала програма «Єдиного вікна»

Як зазначили в МОЗ, представники японської делегації висловили підтримку і намір продовжувати співпрацю. Зокрема, й надалі триватиме взаємодія у відбудові пошкодженої інфраструктури і забезпеченні стійкості медичної сфери. Важливим залишається питання постачання ліків і медичного обладнання.

Йшлося і про розвиток та підтримку питань, що стосуються реабілітації, психічного здоровʼя, інноваційних технологій тощо. Також під час зустрічі було підкреслено важливість забезпечення автономної роботи медичних закладів у зв’язку з постійними обстрілами і пошкодженням енергетичної інфраструктури.

Як наголосили у Міністерстві, за понад два роки повномасштабної війни Японія вже надала Україні фінансової підтримки на більше ніж 12 мільярдів доларів, у тому числі для медичної сфери.

Нагадаємо, Нацбанк випустив памʼятні монети кримськотатарського орнаменту.

Фото: МОЗ

Читати далі

Суспільство

10 фільмів про Київ, які закохають вас у столицю

Опубліковано

Від несподіваної Троєщини до дослідження унікальних міських балконів. Ці фільми настільки різноманітні, що ніколи б не опинилися в одній збірці, якби не одне “але” – усі вони про Київ. Десь місто виступає мовчазним свідком, а десь – активним учасником подій.

До Дня Києва ШоТам зібрав для вас десять фільмів, у яких столиця – одна з головних героїнь.

Приятель небіжчика (1997)

Режисер: В’ячеслав Криштофович

Головного героя фільму залишила дружина. На дворі 90-ті. У той час, як всі знайомі кинулися заробляти «легкі» гроші, Анатолій ніяк не може вписатися в епоху «дикого капіталізму». Відчуваючи себе зайвим, чоловік звертається до найманого вбивці та замовляє йому самого себе. Цей необдуманий крок призводить до цілої низки дивних співпадінь, які врешті решт зводять героя з двома зовсім не схожими жінками.

«Приятель небіжчика» – екранізація повісті Андрія Куркова «Любий друг, приятель небіжчика», що була створена в спільній україно-французькій копродукції. Разом з тим це ще й маленьке зізнання в любові Києву. Українська столиця стає повноцінним героєм фільму та показується Криштофовичем із трьох різних сторін. Тут і модернове місто з новими дорогими місцями, Старий Київ, що поволі зникає, та місто спальних районів, що буквально зводяться на наших очах.

Стрімголов (2017)

Режисерка: Марина Степанська

Антон, музикант-вундеркінд, що не впорався з покладеними на нього сподіваннями, повертається додому після двох років навчання у Швейцарії і піврічного лікування алкогольної залежності в психоневрологічному диспансері під Києвом. Його дідусь, людина суворих принципів, вивозить хлопця в село, далеко від принад великого міста.

Одного разу Антон зустрічає Катю, яка, як і він, намагається знайти своє життя в житті. Вона незабаром має поїхати до Берліна разом із своїм хлопцем Йоганном, німецьким фотожурналістом, з яким вона познайомилася під час подій на Майдані. Однак її зустріч з Антоном приносить новий імпульс у її життя і глибоко впливає на них обох.

«Одразу було так задумано, щоб зйомки проходили золотою осінню, тому що в цей період року Київ найпрекрасніший, у тому числі візуально. Тому ніяких сірих багатоповерхівок у нас у кадрі немає. […] Ми довго сперечалися з колегами, до речі – багато хто вважає, що Київ неможливо знімати, тому що він абсолютно зґвалтований євроремонтом. Але в місті ще залишилося кілька місць, які зберегли той київський дух», – розповідає режисерка фільму.

Цвях (2016)

Режисер: Філіп Сотниченко

Валентина працює юристом в одному з банків Ліхтенштейну. Вона відповідає за зв’язки зі Східною Європою. Валя ще з дитинства непогано пам’ятає українську та російську мови, адже до 13-ти років жила в Києві. У 96-му, під час важкого, перехідного для економіки України періоду, Валентина разом із матір’ю та вітчимом емігрувала до Швейцарії. Минуло 20 років.

«Я знайшов касету, за допомогою якої побачив побут київської інтелігенції середини 90-х. На ній було записано святкування дня народження першого режисера Молодого театру Олександра Заболотного. Його дружина, театрознавець Валентина Заболотна, накрила стіл, і всі гості освідчуються одне одному в коханні та згадують молодість, хоча вони ще досить молоді люди. І це одночасно ні про що, та про все. […] Я намагався зробити римейк домашньої хроніки. У фільмі грали ті актори, з чиїх слів був написаний сценарій», – згадує в одному з інтерв’ю режисер стрічки.

Вхід через балкон (2020)

Режисер: Роман Блажан

«Вхід через балкони» – це подорож через десятиліття і погляд на балкони та їх власників у містах по всій Україні. Документальний фільм досліджує дивне архітектурне явище українських саморобних балконів. Відсутність державного регулювання дозволяє українцям будувати будь-які балкони незалежно від стилю будівлі. Часом в результаті імпровізованої реновації, балкони стають більшими за саму квартиру. 

Через історію феномена балконів фільм досліджує історію пострадянської України – життя, культуру та взаємозв’язки між особистим та громадським простором міст. Це збалансований і глибокий погляд на балкони від їх власників, працівників міської влади, істориків, соціологів, урбаністів та архітекторів. Цей ліричний любовний лист до України та її жителів досліджує, як архітектура може стати цікавим шляхом до глибшого розуміння культури та простору.

Історія Зимового саду (2018)

Режисер: Семен Мозговий

На території київської ВДНГ стоїть павільйон квітникарства, що має назву Зимовий сад. Хранителька павільйону, Валентина Миколаївна, вже 45 років ретельно доглядає колекцію екзотичних рослин і оранжерею, де вони розмістилися.

Час виходу на пенсію невблаганно наближається, але прохання керівництва скласти повноваження шокує Валентину Миколаївну. Вона протестує, вважаючи, що рослини без неї загинуть – та схоже що її сад живе за власними законами.

«Якщо прибрати Валентину Миколаївну з цього місця, з нього зникає магія. Коли почалися всі ці зміни, то воно перетворилося на звичайну оранжерею. Я це помітив, поки ми знімали – магія та казковість відсиріли та пішли разом із нею», – ділиться режисер стрічки.

Читайте також: Кежуал по-українськи. Подружжя Логаїв створило бренд одягу «Спадщина» з етнічними мотивами, а з розвитком допоміг грант

Божественні (2019)

Режисер: Роман Бордун

Головні герої фільму – люди, що населяють сучасні українські міста: Київ, Одесу, Львів. Їхня реальність багатошарова та неприкрашена, позбавлена однозначних абсолютних трактувань добра і зла, гуманності і жорстокості, милосердя і байдужості. Ця історія – калейдоскоп, в окулярі якого усі ми: праведні, нещадні, смішні, наївні. Чесні.

«Божественні» – нейтральна назва. Вона не характеризує людей: там ніхто не поганий та не зразково хороший. Тут люди, може, це банально звучить, але дуже милі. Вони різні, смішні. Вони просто такі, як ми всі. Схоже, що наївне мистецтво – це щось дуже моє», – розповідає про стрічку сам режисер.

Колишні (2015)

Режисери: Олена Москальчук, Дмитро Бурко

Книжковий ринок Петрівка – місце, куди зносять старі, непотрібні книжки. Продавці цього ринку – люди «старого загартування», які досі сприймають книгу як своєрідну валюту.

В радості, і тільки в радості (2018)

Режисерка: Марина Рощина

Головна героїня стрічки – самотня молода мама – закохується в хлопця, але не наважується розповісти, що у неї є син. Стосунки стрімко розвиваються, і зізнатися стає все важче. Зрештою перед Катею постає вибір між особистим життям і відповідальністю за дитину.

Київ у цій короткометражці по-особливому контрастний. Адже безтурботна, весела та голосна Катя з Рейтарської щоразу перетворюється на Катю з Азербайджанської – мовчазну, втомлену та самотню. «В радості, і тільки в радості» вона лише в центрі столиці, а вдома на неї щоразу чекають рутинні проблеми. Здається, що це історія без гепі-енду, а може, зовсім навпаки.

Не все буде добре (2020)

Режисери: Адріан Пірву, Хелена Максьом

Адріан народився того ж року, коли сталася Чорнобильська аварія. Його матір завжди вірила – те, що він наполовину сліпий і має глаукому, пов’язано з її візитом до України на шостому місяці вагітності. Адріану майже тридцять – він самотній і не має цілі. Він вирішує поїхати до України, щоб зняти фільм про людей, що постраждали від Чорнобиля та, можливо, знайти якийсь спосіб, що допоможе йому почуватися трішки краще про самого себе.

«Стоп-Земля» (2021)

Режисерка: Катерина Горностай

16-річна Маша вчиться в звичайній київській школі в 11-А класі. Не почуватися дивно та відсторонено в колективі їй допомагають близькі друзі Яна та Сєня, по-своєму переживаючи напружену шкільну буденність. Окрім майбутніх екзаменів вийти з зони комфорту Машу змушує закоханість в однокласника Сашу. Вона розуміє, якщо не наважишся спитати – ніколи не знатимеш, чи це взаємно. 

«Ми почали розробляти фільм в кінці 2016-го року.Сценарій більшою мірою був заснований на шкільному житті зразка 2000-х, але потім адаптований до сучасності. Тому “Стоп-Земля” – це певний сплав ностальгії мого покоління і актуального життя сучасного підлітка, приправлений ідеалістичними рішеннями, як-от українська музика та мова, що лунають з усіх сторін», – ділиться історією стрічки Катерина Горностай.

Нагадаємо, у театрі Золоті Ворота покажуть “Величне століття. Веселе”.

Фото: Скріншот з фільму “Стоп Земля”

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство20 години тому

Харизматична контентмейкерка з TikTok співпрацює з відомими брендами з маленького села на Тернопільщині

Софія Крупа з чоловіком Андрієм підкорює український тікток своїми креативними відео, а відомі бренди часто...

Можливості2 дні тому

Кежуал по-українськи. Подружжя Логаїв створило бренд одягу «Спадщина» з етнічними мотивами, а з розвитком допоміг грант

Коли люди носять одяг від «Спадщини», то відчувають захоплені погляди в спину, адже саме там...

Суспільство1 тиждень тому

Мріє, щоб про Складанку у світі знали, як про LEGO. Як підприємиця з Львівщини 6 років розвиває власний бренд

Колись дядько Юлії сказав їй, що нею обов’язково всі пишатимуться. Жінка довго шукала себе, пробувала...

Суспільство2 тижні тому

«Я співаю руками»: як перекладачка жестової мови Уляна Шумило розвиває музичний інклюзив

Вона однією з перших почала перекладати українські пісні жестовою мовою. Найпершими її «ручними каверами» стали...

РЕКЛАМА: