Ви читаєте:
Через що проходять молоді українці після окупації та якої підтримки їм бракує? Результати дослідження #ШОТАМ
11хв на читання
Назад
Через що проходять молоді українці після окупації та якої підтримки їм бракує? Результати дослідження #ШОТАМ
11хв на читання

Через що проходять молоді українці після окупації та якої підтримки їм бракує? Результати дослідження #ШОТАМ

19 Листопада 2026, 15:24
Shotam.info
Поділилися
6

Медіа позитивних новин та історій #ШОТАМ провело перше в Україні соціологічне дослідження про досвід, потреби й виклики молодих українців «Реінтеграція молоді після окупації: досвід, потреби й виклики». Розповідаємо, через що проходить молодь після окупації, війни та вимушеного переміщення, що допомагає їм починати життя заново та якої підтримки їм бракує.

Які ключові висновки дослідження

За результатами 36 індивідуальних глибинних інтерв’ю, проведених онлайн, виявили, що молодь, яка постраждала від війни та вимушеного переміщення, стикається з комплексом взаємопов’язаних проблем, які ускладнюють її соціальну адаптацію, відновлення психологічного здоров’я та досягнення економічної самостійності.

Попри наявні успішні приклади пристосування до нових життєвих умов на підконтрольній Україні території, значна частина респондентів продовжує відчувати матеріальну нестабільність, труднощі з пошуком житла та нестачу відчуття безпеки (що насамперед пов’язано з військовими діями). Воєнні загрози, втрата звичного середовища, розлука з близькими й невизначеність майбутнього посилюють психологічне напруження молоді, що також негативно впливає на її навчання, працевлаштування й повсякденне життя.

Визначальними передумовами успішної адаптації є доступ до безпечного й доступного житла, стабільних джерел доходу, якісної освіти, працевлаштування, медичної та психологічної допомоги. Водночас ефективність наданої підтримки цій вразливій групі залежить не лише від обсягу наявних ресурсів, а й від доступності інформації щодо видів допомоги, легкості та прозорості адміністративних процедур та уважного ставлення до індивідуальних потреб. Ефективність допомоги й довіру до відповідних інституцій знижують бюрократичні перешкоди та недостатня узгодженість роботи установ.

Важливим чинником адаптації є характер взаємодії молоді громадами, що приймають. Доброзичливість з боку місцевих жителів, взаємопідтримка та спільна діяльність сприяють формуванню нових соціальних зв’язків та відчуттю належності до місцевої громади. Натомість мовні та регіональні упередження, дискримінація й ігнорування/знецінення пережитого досвіду поглиблюють відчуження.

Згідно з відповідями респондентів, підтримка молоді має передбачати у першу чергу задоволення базових потреб у житлі та фінансовій допомозі, але разом з тим важливості також набуває створення умов для повноцінної участі у житті громади, розвитку особистого потенціалу та поступового відновлення самостійності з урахуванням пережитого досвіду виїзду з окупації або територій, де ведуться активні бойові дії.

Які основні пропозиції щодо покращення у сфері підтримки молоді

Посилити житлову та фінансову підтримку. Розширити програми компенсації оренди та/чи комунальних послуг, надання соціального й тимчасового житла, адресної грошової допомоги та забезпечення базовими речами. Передбачити оцінювання матеріального становища й житлових потреб для визначення пріоритетності допомоги, а також сприяти працевлаштуванню як основі довгострокової фінансової незалежності.

Спростити доступ до державних і соціальних послуг. Запровадити принцип «єдиного вікна» для консультування молоді та ВПО, уніфікувати перелік документів, розширити онлайн-оформлення послуг і дистанційні консультації. Забезпечити чіткі строки розгляду звернень, інформування про їхній статус, зрозумілі пояснення відмов і можливість оскарження рішень.

Розширити можливості психологічної підтримки. Забезпечити доступ до безоплатних індивідуальних консультацій, груп взаємопідтримки та кризової психологічної допомоги через молодіжні центри, заклади освіти й громадські організації. Особливу увагу приділяти молоді, яка пережила окупацію, втрату близьких або тривале переміщення, гарантуючи конфіденційність і добровільність звернення.

Підтримати освіту та професійний розвиток. Організувати безкоштовні додаткові заняття для подолання освітніх прогалин, надати доступ до техніки й інтернету для навчання, розширити можливості професійних курсів перекваліфікації, стажувань і першого працевлаштування. Розвивати партнерства з роботодавцями для створення доступних молоді вакансій і програм набуття практичного досвіду.

Розвивати соціальну інтеграцію та протидіяти дискримінації. Розширювати мережу доступних молодіжних просторів та активне інформування щодо них у соціальних мережах, організовувати спільні спортивні, культурні, волонтерські й освітні заходи для місцевої та переміщеної молоді. Проводити інформаційні просвітницькі кампанії проти мовних і регіональних упереджень, забезпечувати належне реагування на випадки дискримінації.

Підвищити прозорість і результативність підтримки. Посилити координацію між державними установами, місцевою владою, благодійними фондами та громадськими організаціями, щоб уникати дублювання послуг і прогалин у допомозі. Регулярно збирати відгуки отримувачів, оцінювати відповідність програм реальним потребам і оприлюднювати інформацію про розподіл ресурсів та результати їх використання.

З аналізу відповідей учасників саме формування комплексної та послідовної системи підтримки, яка поєднуватиме невідкладну допомогу з довгостроковими заходами інтеграції вразливої молоді має стати пріоритетним напрямком у подоланні наслідків війни та окупації. Її ефективність доцільно було б оцінювати за конкретними результатами: покращення житлових умов, стабілізації психологічного стану молоді, розширення доступу до освіти та працевлаштування.

Узгоджені дії держави, місцевих громад і громадського сектору могли б забезпечити перехід від переважно кризової підтримки до сталого відновлення самостійності молодих людей, впевненості в майбутньому та повноцінної участі молоді у суспільному житті.

Дослідження показує, де саме переривається шлях від виїзду з окупації до самостійного життя. Його прикладна цінність — визначити точки втрати підтримки й перетворити їх на завдання для надавачів послуг, освітніх установ і публічного обговорення. Нижче запропоновано рішення на основі інтерв’ю.

Яка послідовність пріоритетів

  1. Першими розглядати загрозу безпечному проживанню та відсутність базових засобів існування: участь у заходах не усуває цих перешкод.
  2. Далі усувати блокування доступу — документи, незавершені заяви, переоформлення, конкретні освітні прогалини. Психологічну й соціальну підтримку пропонувати паралельно.
  3. Після стабілізації підтримувати самостійність — навчання, перший досвід роботи, сталі контакти з місцевими. Після нового обстрілу чи переїзду повертатися до оцінки потреб.
Цей порядок визначено за взаємозалежністю проблем зазначених в інтерв’ю. Він не є рейтингом частоти потреб, оцінкою тяжкості стану чи обов’язковою однаковою черговістю для всіх.

За результатами аналізу виокремлено три складові реінтеграції.

Повне дослідження можна прочитати за посиланням. 

Фото: #ШОТАМ

Дослідження Шотам
По темі
Читайте також
«Що буде з моєю дитиною, коли мене не стане?»: мама з Вінниці будує альтернативу інтернатам

«Що буде з моєю дитиною, коли мене не стане?»: мама з Вінниці будує альтернативу інтернатам

«Тільки спеціальна школа та індивідуальна освіта», — так комісія відповіла Олесі Самойленко, коли її сину з аутизмом...
16 Листопада 2026
01:52
«Я зміг — і ти зможеш»: як кіборг Олександр Терещенко допомагає ветеранам після ампутацій

«Я зміг — і ти зможеш»: як кіборг Олександр Терещенко допомагає ветеранам після ампутацій

13 годин тому
01:53
16-річний Євгеній Чуян із Житомирщини надрукував на 3D-принтері протез-чобіток для бабусиної курки

16-річний Євгеній Чуян із Житомирщини надрукував на 3D-принтері протез-чобіток для бабусиної курки

13 годин тому