Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Борщ і голубці біля лінії фронту: як переселенка з Донецька налагодила виробництво готових домашніх страв

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з DG East про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо? Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо?

Наші герої є прикладом активізму та незламності українських переселенців, які попри війну продовжують власну справу або починають новий бізнес.

Ароматним борщем чи гарячими варениками з вишнями можуть насолодитися навіть ті українці, які не мають змоги готувати, адже ці страви достатньо тільки розігріти. 

Коли Тетяна Чернікова побачила, як люди в оточеному Маріуполі готують на вогнищах, вона запустила виробництво натуральної їжі в реторт-пакетах. Жінка й сама знає, що таке російська окупація та обстріли: у 2016 їй довелося залишити Донецьк, а вже у 2022 — Харків.

ШоТам розповідає, як Тетяна виробляє улюблені українські страви для військових, цивільних біля лінії фронту та всіх, у кого немає можливості приготувати собі обід.

Тетяна Чернікова

співзасновниця виробництва готової їжі Food for you

Нам казали, що Україна нас ненавидить

До війни я жила в Донецьку, керувала там супермаркетом. Коли росіяни окупували місто у 2014, він працював і забезпечував населення продуктами.

Ми з сім’єю довго сподівалися, що щось зміниться на краще. Проживши два роки в окупації, зрозуміли, що треба виїжджати, хоч там і залишилися квартири, будинки та рідні люди. Я була вдруге вагітна й не хотіла, аби мої діти зростали в таких обставинах: щодня бачили на вулиці людей з автоматами та не розуміли справжніх цінностей. 

Це було складне рішення. Поки я перебувала там, я не могла не слухати ту інформацію, яку подають по телебаченню. І навіть якщо у вас є критичне мислення й ви розумієте, що це неправда, якесь зерно сумнівів вам закладають. Тому я вважала, що коли приїду в інше місто, зіштовхнуся з щонайменше негативним ставленням, але дуже помилялася.

Тетяна виїхала з Донецька у 2016-му після двох років окупації. Фото: ШоТам

Ми виїхали в Харків, де жила моя сестра Валентина зі своєю родиною.

Це був просто переворот моєї свідомості — я побачила доброзичливих людей, які співчували та цікавились, як ми там виживаємо, наскільки нам складно. Люди пропонували продукти й речі, підтримували. І я зрозуміла, що хочу залишатися тут.

Вирішили з сестрою робити родинний бізнес

Перші пів року ми жили всі разом у двокімнатній квартирі — вісім людей і собака. Я народила дитину, і в нашій сім’ї працював лише чоловік. 

Тоді ми з сестрою лише мріяли про власний родинний бізнес. Першим кроком став курс із підприємництва — ми захистили бізнес-план, але грошей на реалізацію не було. Зрештою, все ж знайшли фінансування, тож орендували будинок з ділянкою землі за містом, де облаштували теплицю та почали вирощувати зелень.

Спочатку поставили маленьку теплицю, що знайома дала безкоштовно. Потім за проєктом «Рука допомоги» від Центру зайнятості отримали велику теплицю, вартістю 150 тисяч гривень.

Ми почали поставляти до місцевих ресторанів і супермаркетів салатні мікси та мікрогрін. Вже навіть планували розширити свій асортимент — додати різні соуси на основі зелені, для чого отримали обладнання за грантом. Та сталося повномасштабне вторгнення. 

Тетяна та Валентина до повномасштабного вторгнення вирощували зелень. Фото: фейсбук Тетяни Чернікової

Працювали на волонтерських кухнях, поки росіяни не обстріляли сусідні будинки

У ту ніч я прокинулася за годину до того, як все розпочалося, і коли почула вибухи, вже знала, що це таке. Перші дні були дуже страшні, але нам треба було щось робити з виробництвом — ми не могли просто тікати. 

Наші клієнти-ресторатори відразу почали готувати для військових, людей у лікарнях і тих, хто рятувався від обстрілів у метро, тому ми зрізали нашу зелень і розвозили по волонтерських кухнях.

Одного разу приїхали, а нам кажуть: «Не вистачає рук — ставайте з нами готувати». І ми з сестрою пішли.

Харків’яни жили в метро під час обстрілів. Фото: телеграм-канал Харківської ОВА

Два тижні ми волонтерили, і в цьому потоці я не одразу зрозуміла, що стає дуже небезпечно. Діти, які залишалися вдома з моєю мамою, щоразу під час обстрілів спускалися в підвал, і їм було дуже страшно.

Коли обстріляли сусідні будинки, наша сім’я вирішила — час виїжджати. Знову. Подзвонили знайомим, які підтримали нас у 2014, і вони сказали: «Звісно, приїжджайте!». Тому ми з чоловіком і дітьми вирушили в селище Оржиця на Полтавщині та взяли з собою частину обладнання, а моя сестра залишилась у Харкові волонтерити й далі вирощувати в теплиці мікрогрін.

Сім’я поїхала в Оржицю на Полтавщині, бо там жили знайомі. Фото: ШоТам

Годувати людей — дуже велика відповідальність

Я знову думала, чим займатися далі. Пам’ятаю, мене дуже вразили світлини з Маріуполя, де люди на відкритому вогнищі собі готували поїсти. Зрозуміла, що наразі важливо людей забезпечити саме готовими стравами.

Найтяжче було знайти місце для виробництва. Завдяки допомозі місцевої адміністрації ми знайшли приміщення кафе на території ринку і за чотири місяці запустили виробництво. 

Нелегким кроком був пошук команди — насамперед технолога, який би нам запустив усі процеси, бо годувати людей — це дуже велика відповідальність. На роботу брали переважно жінок — і місцевих, і переселенок, адже жінкам з дітьми особливо складно влаштуватися на роботу.

У колективі Food for you працюють переважно жінки. Фото: ШоТам

Обладнання для запуску виробництва отримала завдяки гранту від USAID Agro — це був повний комплект обладнання для професійної кухні. Щоб знайти подальше фінансування, я знову писала заявки на грантові конкурси — так отримала грант від програми «Власна справа» проєкту єРобота. Ці кошти ми витратили на обладнання для консервування, кутер для подрібнення сировини й індукційну піч. Тепер виробляємо лінійку готових страв тривалого зберігання під брендом Food for you.

Домашні страви для тих, хто не має часу готувати

Ми готуємо традиційні домашні страви: голубці, каші та картоплю з м’ясом, тушковану капусту, закуски (кабачкову та бурякову ікру, паштети), джеми та чаї — усього понад 40 видів. Усе робимо з натуральних інгредієнтів і без консервантів. Щоб зберегти свіжість, використовуємо реторт-пакети — це м’яка та міцна харчова упаковка, більш комфортна у використанні, ніж консервні банки. Таку їжу теж можна зберігати без холодильника.

Відправляємо наші смачні страви до лінії фронту. Там у польових умовах військові або цивільні їх розігрівають — просто кладуть в окріп або нагрівають іншим способом. Кожна порція розрахована на разовий прийом їжі.

Борщ та голубці — улюблені страви військових, а ще паштет, бо він «смачний як вдома».

Борщ у реторт-пакеті, що зберігає свіжість. Фото: ШоТам

Ми виготовляємо до 10 тисяч упаковок продукції на місяць. Співпрацюємо з волонтерськими і благодійними організаціями, тому частину страв передаємо на фронт безкоштовно. Ще ми надаємо продукцію громаді — наприклад, літнім людям, які, як і ми, стали переселенцями.

Після закінчення війни така готова їжа також буде необхідна — для відновлення України потрібно буде багато працювати, а коли люди працюють, їм нема коли готувати їжу. То ми про це подбаємо — плануємо виготовляти ще більше продукції та навіть відкрити цілий завод на Полтавщині, бо тут родючі землі і прекрасні люди.

Суспільство

У центрі Києва під час ремонту дороги виявили трамвайну колію початку 20 століття (ФОТО)

Опубліковано

Під час дорожніх робіт поблизу Львівської площі в Києві комунальники натрапили на фрагмент трамвайної рейки, яка пролягала тут понад сто років тому.

Про це повідомив активіст Дмитро Перов.

За словами Дмитра, перші згадки про трамвайний рух на сучасній вулиці Січових Стрільців, яка наприкінці 19 століття мала назву Львівська, датуються 1894 роком.

На початку 20 століття цією ділянкою проходили трамвайні маршрути №4 і №20 (до Лук’янівки) та №9, що з’єднував центр із залізничним вокзалом через вулицю Бульварно-Кудрявську.

Читайте також: Студенти з Києва передали «Довженко-Центру» дві німі стрічки, що вважали втраченими (ФОТО)

У цьому ж районі зберігся ще один елемент трамвайної інфраструктури — диспетчерський пункт, зведений у 1982 році за проєктом архітектора Яноша Віга. У 2021 році споруду планували демонтувати, однак завдяки ініціативі підприємця Алєкса Купера її вдалося зберегти.

Нагадаємо, що у Києві вперше за сто років виготовили автентичну цеглу для відбудови історичних будівель.

Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Перова

Читати далі

Суспільство

На вокзалі у Києві встановили артоб’єкт «ВОЛЯ», який представляли у Давосі

Опубліковано

На Центральному залізничному вокзалі Києва відкрили скульптуру «Воля» українського художника Олексія Сая. Артоб’єкт виготовили із залишків вітального знака села Любимівка Херсонської області, яке перебувало під тимчасовою окупацією у 2022 році.

Про це повідомили в «Укрзалізниці».

Символізм артоб’єкта

Скульптуру створили у межах співпраці УЗ та PinchukArtCentre. Раніше її демонстрували виключно на міжнародних заходах, зокрема під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Тепер робота доступна для широкої публіки у столиці — на другому поверсі вокзалу біля ескалатора.

«Ця скульптура утворює слово “Воля”, яке несе в собі значення як “свобода”, так і “волевиявлення”. Це подвійне значення захоплює українську душу. Воно відображає те, що свобода не є пасивним станом. Це стан, який може бути досягнутий і підтриманий лише завдяки вольовим зусиллям. Ці два поняття онтологічно переплетені. Свобода вимагає волі до боротьби, терпіння і захисту. Саме через наполегливе волевиявлення свобода стає живою реальністю», — написали в УЗ.

Читайте також: «Внесок у мирне майбутнє»: німецький дизайнер закликав донатити українським медикам

Артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф додав, що скульптура «є монументом для всіх українців, який наголошує на нерозривному зв’язку між свободою і волею».

Також скульптура відсилає до роботи «LOVE» американського художника Роберта Індіани, створеної у 1960-х роках.

Нагадаємо, що пасажири УЗ зібрали понад 6,5 млн гривень на кейсеваки, коли купували чай у потягах.

Фото: фейсбук-сторінка УЗ

Читати далі

Суспільство

21-річному військовому встановили титановий імплант замість зруйнованого лоба

Опубліковано

21-річному військовому Роману, який отримав важке осколкове поранення голови, хірурги з України, Канади та США провели унікальну реконструктивну операцію — йому встановили титановий імплант замість зруйнованих кісток чола. Операцію виконала міжнародна місія «Face the Future Ukraine», яка вже вп’яте приїжджає в Україну допомагати пораненим.

Про це повідомили в БФ «Пацієнти України».

Роман пішов на війну у 18 років і своє 19-річчя зустрів у Бахмуті. Під час боїв на Курщині поруч із його позицією розірвались чотири авіабомби. Хлопець опинився під завалами, отримав понад 20 поранень, зокрема й уламкове в голову, що зруйнувало кістки чола. Три місяці Роман не міг рухатися, проходив кілька складних операцій, а частина його мозку лишалась незахищеною.

«Ми провели операцію та встановили на місце знищених лобних кісток індивідуальний імплант з титану, який захистив мозок хлопця від ушкоджень та вирівняв чоло. Окрім імпланту ми пересадили сполучну тканину, аби титан не пошкоджував шкіру. Втручання тривало чотири години та дозволила захистити мозок від інфекцій, які знаходяться в носі і пазусі», — розповідає хірургиня з США українського походження Наталія Біскуп, яка вже втретє оперує поранених в Україні.

Читайте також: 13-річного хлопця із Сум відзначили за порятунок людей після ракетної атаки (ФОТО)

Роман став наймолодшим пацієнтом у цій місії. Загалом цього разу прооперували 25 поранених: проводили реконструкції носа, щелеп, орбіт очей, встановлювали індивідуальні імпланти. Усього — 83 операції.

За словами координаторки Наталії Комашко, за п’ять місій лікарі допомогли 160 пацієнтам. Деякі з них проходять багатоетапне лікування. Наступну місію запланували на осінь. Записатися можна за посиланням.

Нагадаємо, що канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО).

Фото обкладинки: БФ «Пацієнти України»

Читати далі