Сьогодні ми багато чуємо про явище «байрактарщина». Коли чутливу тему війни без сорому експлуатують заради комерції чи суспільного схвалення. Є старіше явище, що теж має тривожити кожного українця. Так звана «шароварщина».
Відчуття меншовартості, цензура, Україна = село
Родом шароварщина з радянського союзу – як і безліч інших наших проблем. У радянські роки українській культури нав’язували риси провінційності, проводили політику закладення меншовартості. Україну прирівнювали до села. Причому села не справжнього, з яким пов’язана українська історична спадщина, з якого виходить українська культура.
Радянське керівництво залишало тільки зовнішні контури, які доводило до абсурду, та нівелювало суть нашого історичного сенсу, який нерозривно був пов’язаний із землею. Кобзу та ліру майже викреслили – неконтрольовані кобзарі СРСР не були потрібні. Й залишили лише бандуру. Тож музикантам доводилося долучатися до капел бандуристів, які мали співали славу комуністичній партії. Перелік пісень, дозволених до публічного виконання, був жорстко цензурований.
Штучні вінки і яскраво-червоні шаровари
В шістдесятих партробітники створили регламентований образ українця. Чоловік – обов’язково в яскраво-червоних шароварах. Жінка – у штучному віночку, з вишитими на сорочці квітами.
Чи носив хоч хтось в Україні до двадцятого століття червоні шаровари – велике питання. Бо на історичних малюнках ми бачимо геть інші образи – цілком європейські. Але образ цих червоних шароварів та штучних невиразних віночків в мас-медіа живе й досить.
Ми маємо безліч варіантів народного костюма. Унікальних, специфічних для кожної області. А на масових заходах все ще бачимо створений комуністами варіант, який максимально віддалений від народу. Створений заради нав’язування нашому народу відчуття власної провінційності й меншовартості.
Українці мають вивчати свою культуру, а не приймати ворожу вигадку
Ми маємо вивчати свою культуру, а не приймати ворожу вигадку. Ми всі маємо вийти за межі, які нам окреслили загарбники. Ми маємо відкинути псевдонародні квіти на вишиванках, і згадати справжні українські візерунки.
На щастя, праця в цьому напряму ведеться, і ми бачимо все менше карикатурних шароварів – та все більше автентичних елементів традиції. Чи цікавого сучасного переосмислення. У цьому напрямку працює й IP офіс. Традиційні знання та традиційні вираження культури – один із наших пріоритетів.
Наша культура заслуговує на захист і правдиве відображення. Наша культура заслуговує на шану та розвиток.
