У Нововолинську вже понад 30 років виходить друкована газета «Наше місто». Однак останні два роки її видає не команда, а лише один чоловік — Ігор Лісовий. Попри збитковість, він продовжує випускати останнє друковане видання в місті.
#ШОТАМ розповідає, як один допис у Threads про історію пана Ігоря об’єднав читачів із різних куточків України, які почали активно підтримувати його справу.
«Ну, а як місто буде без газети?»
Ігор Сергійович Лісовий — журналіст із 40-річним стажем. З початку 1990-х він працює у редакції газети «Наше місто». Раніше з ним в команді було понад десять людей: журналісти, коректори, прессекретар, бухгалтер, дистриб’ютор… Та вже два роки, з яких рік на пенсії, пан Ігор сам пише, редагує, верстає і навіть розвозить примірники.
Крім своєї газети, він також пише статті до обласного видання «Волинь», а ще веде гурток із журналістики в місцевому дитячому юнацькому центрі в Нововолинську.
Люди з редакції позвільнялися, видання вже давно не приносить прибутку. Син журналіста Андрій зізнався, що пану Ігорю час від часу радять закрити газету. Але для батька це вже не робота, а частина життя.
«Коли питаю “Нащо ти продовжуєш?”, то він відповідає “Ну а як місто буде без газети?”. Це його сродна праця, яка вже давно не є заробітком, але яка є частиною його ідентичності й покликання»,
— написав Андрій.
Він також пояснив, що батько старається розвивати сторінку газети у Facebook, цікавиться діджиталом, але це не те: його стихія — фізична газета, яку можна взяти до рук і відчути.
«Ми говорили про цю газету на парах в університеті, як про один з останніх прикладів друкованих місцевих ЗМІ в Україні, але я й уявити не могла, що цю справу робить одна людина»,
— поділилася в коментарях користувачка з ніком asia.belaya.
Як можна підтримати газету
Андрій розповідає: передплата газети на один квартал — 75 гривень, на пів року — 150 гривень.
У коментарях до посту люди почали писати, що залюбки підтримають чоловіка і замовлять примірники в інші міста. Та порахували, що доставка поштою коштуватиме більше за ціну однієї газети. Хтось пропонував зробити «підвішену передоплату» — щоб мешканці Нововолинська, які не можуть собі дозволити її придбати, щотижня отримували свій примірник. Хтось надсилав донати на банку, хтось запитував, як купити рекламу.
Передоплати на пів року, які посипалися, застали пана Ігоря зненацька — він не знав про публікацію сина у соцмережах. Журналіст дуже зрадів, що читачі відгукнулися:
— передав враження батька Андрій.
«Тішиться. Побачив, що насправді людям не байдуже на класичну журналістику»,
Якщо ви хотіли б підтримати працю Ігоря, напишіть свої пропозиції під публікацією його сина у Threads.
