Як підлітків з аутизмом у Дніпрі перетворюють на дизайнерів

В Україні аутизм зазвичай асоціюється лише з дітьми. І для малечі існують приватні інклюзивні школи та кабінети раннього втручання. Але от дорослі люди з аутизмом практично не здатні вижити без своїх батьків і проводять увесь час вдома –  для їх реабілітації та соціалізації ​у країні немає абсолютно ніяких спеціалізованих закладів. 

Злата Мілюкова та Анна Краснова з Дніпра вирішили це змінити і своїми силами заснували творчу майстерню “Кебета”.

Поки що головних творців у майстерні двоє: двадцятидвохрічний Святослав та Костянтин, якому 16 років. У обох хлопців – ментальний розлад, який називають аутизмом. Свят вправно шиє торбину за торбиною, а Костя малює унікальні малюнки на сумках.

Все для того, щоб зібрати кошти на нове приміщення для майстерні, де молодь з ментальними розладами могла би навчитись забезпечувати себе самостійно.  

Довідка: Аутизм – це не хвороба, а розлад, який виник внаслідок порушення розвитку головного мозку. Головна проблема людей з аутизмом – складнощі при взаємодії та спілкуванні з іншими людьми. 

Самі за себе 

Протягом двох років наша група дітей, які мають розлади аутистичного спектру, проходила творчу терапію у реабілітаційному центрі. А у квітні в центрі змінилося керівництво, і нам натякнули, що час звільняти приміщення – потрібна ротація учасників. Мовляв, за статутом, діти можуть перебувати у центрі від одного до шести місяців  – “це ж не будинок-інтернат”. 

Проте специфіка захворювань аутистичного спектру така, що реабілітація повинна бути безперервна – тільки так їх можна навчити повністю обслуговувати себе самостійно і повноцінно працювати. Припиняти реабілітацію не рекомендується – інакше стан дитини може погіршитись.  

Зараз у “Кебети” є складнощі з приміщенням. Ми написали лист у муніципалітет, щоби, по можливості, міськрада надала нам приміщення. Місто ніби погодилось, але, скоріш за все, це не буде безкоштовно. 

Попередньо знаю, що це 88 квадратів у напівпідвальному приміщенні – ми не вередливі і раді, що у нас буде свій куточок. Але, на жаль, приміщення не зможе вмістити великі групи людей.

Знайомтесь, майстри “Кебети”!

Коли я зрозуміла, що уже завтра ми можемо опинитися на вулиці, подумала – пора свою ідею втілювати в життя. Тому ми трохи змінили формат роботи майстерні зі звичайної арт-терапії – і почали шити екоторби із малюнками.

До роботи долучився 16-річний син Анни Костя та його друг Святослав. 

Я прийшла туди зі швейною машинкою, в теорії знаючи, хто і на що здатний. 

Із Костею, щоправда, все не так просто, як зі Святославом. Для того, щоб повести його в якесь нове місце або показати якийсь новий предмет, хлопця спочатку потрібно попередити. Розкласти все по поличках, і тоді він буде попереджений – і “озброєний”. Якщо не попередити, у Кості може бути істерика – взагалі все, що завгодно. 

У цій непередбачуваності і полягає основна складність роботи з такими дітьми – але її можна легко нейтралізувати, залучивши до роботи фахівця.

Тож коли переїдемо у нове приміщення, залучимо ще двох дорослих хлопців до роботи у майстерні.

Сумки розбирають за добу

Є частина колекції наших екоторбин, яку малює Костя, а є групові заняття з дітьми, для яких ми робимо заготовки –  але це все-одно ручна робота. Ми не ставимо конкретного завдання діткам, якого кольору повинен бути їх малюнок або як малювати – заготовка є, а все інше – фантазія хлопців. Як вони бачать, так і роблять.

Єдине: ручки до торбин пришиваю – це ручки.З ними хлопцям трохи складно розбиратись. А все інше роблять аж бігом!

Ми існуємо чотири місяці і за цей час встигли пошити близько 100 екосумок. 

Покупців у нас дуже багато. Якщо ми виставляємо колекцію, у першу ж добу 10 сумок купують стовідсотково. 

У нас швидко їх забирають – особливо, ті, що з малюнками Кості. Вони яскраві та неординарні. Ми намагаємося частіше показувати їх роботу, щоб інші розуміли – цей продукт люди з інвалідністю роблять самостійно.

Поки що увесь дохід, який отримуємо, тут же вкладаємо у виробництво. На закупівлю нової  тканини, фарби для Кості також недешеві. 

Також намагаємося заощаджувати, щоби зібрати грошей на ремонт майбутнього приміщення, оренду та закупівлю обладнання. Бо поки що у нас з обладнання – все та ж сама швейна машинка, яку я притягнула з дому.

Майстерня – не про прибуток

Нещодавно до нас надходили пропозиції зробити принти з Костіних малюнків і на футболках їх друкувати – але я відмовилася відразу, тому що сенс проекту зовсім в іншому.

Хлопці завдяки роботі стали більш зібраними та більш організованими. 

Святослав у нас невербальний, а Костянтин завжди запитує: “Ну коли вже малювати нові сюжети?” 

“Ми вчимо їх заробляти”

Зараз хлопці не працевлаштовані офіційно, це для них просто терапія і творчість. 

Я ж хотіла б, щоб вони заробляли. Але насправді їх робота, навіть якщо зараз навчити їх всіх кроків, все-одно повинна супроводжуватись фахівцем. Тому що ментальні порушення можуть на практиці викликати різного роду несподіванки у поведінці дітей, до цього потрібно бути готовим. 

Я поки вивчаю, як працює соціальне підприємництво на практиці, та активно спостерігаю за Владиславом Малащенко, засновником Good bread from Good people – для мене це приклад і справжній гуру.

Цей проект – допомога і батькам теж

У той же час, цим проектом я хочу допомогти батькам трохи розвантажитись. Щоб дитина навчалась якійсь справі, а мамі не потрібно було б віддавати останні гроші на її реабілітацію і думати, як заробити зайву копійчину. 

Я багато спілкувалася з батьками, у яких дорослі діти з аутизмом – так от, 90% цих хлопців просто сидять собі вдома з батьками, з бабусями, у яких часто є свої справи – і все. 

Бо якщо для малечі є багато приватних шкіл, кабінетів раннього втручання, реабілітаційних центрів, то для молоді 18+ ​​немає абсолютно ніяких закладів, вони просто змушені сидіти вдома. Я вважаю, що це деградація.

Моя ціль – створити більше можливостей для такої молоді. Зазвичай держава тільки витрачає на таких дітей, а ми своїм проектом показали, що вони можуть самостійно заробляти і бути корисними. Якщо серед 25 дітей з ментальними розладами хоча би 10 зможуть щось виробляти, то вони можуть підтягнути і слабких та підтримувати один одного.