Кранчі з любов’ю: як молодь з інвалідністю створює корисні сніданки

Близько 135 міст, сіл і селищ в Україні мають вулиці, названі на честь поета Василя Стуса. Близько 135 міст, сіл і селищ в Україні мають вулиці, названі на честь поета Василя Стуса. Шотам разом із проєктом «Стріткод» розповідає, чиї імена носять наші вулиці.

Біографія Василя Стуса

Дитинство та раннє життя

Радянська влада ламала його життя, кидала за ґрати, знищувала вірші, а він продовжував писати. Василь Стус народився 6 січня 1938 року у селі Рахнівка на Вінничині. Згодом його батьки переїхали до Сталіно – нині Донецька – працювати на хімічному заводі.

У 1954 Василь вступив до Сталінського педагогічного інституту на спеціальність «Українська мова і література». Після працював вчителем та попри русифікацію прищеплював дітям любов до української мови. У цей же час написав та видав перші вірші. Перекладав Ґете, Рільке, адже досконало знав німецьку мову.

Переїзд в Київ

У 1963 році переїхав до Києва і став аспірантом Інституту літератури. Доєднався до руху шістдесятників та написав першу збірку «Круговерть», але вона так і не пішла у друк…

У 60-х роках посилилися репресії та арешти української інтелегенції. Василь доєднався до протесту. На премʼєрі фільму «Тіні забутих предків» Стус піднявся та попросив встати всіх, хто проти арештів.

Арешти та заслання

За це його виключили з аспірантури, вигнали з гуртожитку, а про друк творів можна було забути. Підтримкою для поета стала кохана – Валентина.

1965 року Стус одружився, у них народився син Дмитро. Щоб прогодувати родину, працював на шахті, залізниці, у метро. Та писав вірші. Його другу збірку «Зимові дерева» видали підпільно. А в 1970 році ця книжка віршів потрапила до Бельгії та згодом була видана в Лондоні.

Стус відкрито критикував радянську владу, обурювався русифікації Донбасу та захищав дисидентів. Останнею краплею стала участь поета у різдвяному колядуванні, гроші з якого мали піти на допомогу політвʼязням. 1972 року Василя заарештовали за «антирадянську агітацію» та вилучили все, що було написано за 15 років. Зокрема, записи, на яких Стус читає свої вірші. Але, на щастя, у його друзів збереглися копії.

Читати також: В Україні анонсували безоплатні курси англійської мови для ВПО

Ізолятор

В ізоляторі Стус написав вірші, – які стали основою для однієї з його найсильніших книг – «Палімпсести». Стусу дали 5 років увʼязнення та 3 роки таборів. Покарання відбував у Мордовії та Магадані. Писав вірші і там, але їх вилучали та знищували.

Лише деякі вдавалося передати через дружину. Двічі писав заяву про відмову від радянського громадянства, адже не хотів «бути рабом». У 1979 році Василь повернувся до Києва. Він був ще більше налаштований проти радянської системи. Приєднався до Української Гельсінської групи, яка розповідала світові про порушення прав людини в Україні. І цим підписав собі вирок – через 8 місяців його знову заарештували .

Судовий процес

Адвокатом на суді був Віктор Медведчук, який ніяк не захистив поета, а пізніше отримав обвинувачення у зраді України. Стусу дали найважче покарання – 10 років увʼязнення та 5 років заслання. Перебував у колонії у Пермському краї. Кілька разів оголошував голодування на знак протесту проти жорстокого поводження з політвʼязнями. Його збірку «Птах душі» знищили табірні наглядачі. Проте дещо вдалося винести на волю. Завдяки сусіду по камері – литовському політв язню Балісу Гаяускасу. У 1983 році під час побачення Балісу з дружиною він передав їй тексти.

Врятовані тексти та смерть

Це нотатки про життя та людей, які були зі Стусом в таборах. Їх видали під назвою «3 таборового зошита». Коли тексти опублікували за кордоном, Стуса намагалися висунути на Нобелівську премію. За це совєти кинули Стуса у камеру-одиночку на цілий рік. У 1985 році український поет помер у радянському карцері, офіційна версія – зупинка серця

Але є припущення, що Стус загинув від удару нарами, який підлаштували наглядачі. Стуса поховали таємно, без присутності рідних, на табірному цвинтарі у Пермській області. У 1989 році завдяки зусиллям сина та друзів його забрали та перепоховали на Байковому кладовищі у Києві.

Перша в Україні збірка поезій Стуса вийшла в 1990 році під назвою «Дорога болю». Саме за неї Стус отримав Державну премію ім. Т. Шевченка посмертно, а в 2005 році – звання Героя України. У 2019 році з нагоди 80-річчя вийшов фільм «Заборонений» про життя і загадкову смерть Василя Стуса. Світ побачила книга «Справа Василя Стуса» – з архівними документами, теторична свідченнями очевидців, листами з тюрми.

Нащаддя поета

Син Василя – Дмитро став письменником та написав декілька книжок про батька. У 2024 році було започатковано Стус-Фест – міжнародний фестиваль, присвячений творчості Василя Стуса. В Україні є щонайменше 135 вулиць, названих на честь Стуса.

Нагадаємо, що виробники дронів можуть отримати гранти на 80% від вартості проєкту.

Також ми повідомляли, що в Києві покажуть фотовиставку про знищену росією українську культурну спадщину.

Українські військовослужбовці під час воєнного стану та загальної мобілізації можуть отримати можливість відпочити за кордоном. Процедура здійснення цього права включає збір необхідних документів та подання рапорту до командира частини.

Оформлення рапорту

Для отримання дозволу на виїзд за кордон на заслужений відпочинок військовослужбовцю необхідно скласти рапорт з наступними вказівками:

1. Зазначити країну, куди вирушає військовий для відпочинку.
2. Вказати адресу місця проживання в цій країні.

Рапорт подається у двох примірниках:

• один для військової частини;
• другий для військового, щоб командир частини поставив відмітку про прийняття рапорту.

Необхідно звернути увагу на час подачі рапорту: він має бути поданий до штабу військової частини для розгляду командиром не пізніше, ніж за 15 днів до початку відпустки. Рішення про надання відпустки лежить у компетенції командира військової частини. Командир може дозволити виїзд за кордон у період відпустки або відмовити. Рішення командира оформляється у вигляді наказу, який надає військовослужбовцю право виїзду за межі країни. Для цих цілей можна також використати відпускний квиток, де вказаний термін відпустки та дозволена можливість перетину державного кордону України.

Читати також: Послуга ОСББ в Київ Цифровому стала переможницею міжнародної технологічної премії

Документи

Перед тим як розпочати відпустку, важливо отримати витяг з наказу про відпустку, в якому буде зазначено дозвіл на перетин державного кордону України. Після отримання цього документа необхідно зареєструватися в ВСП (військовій службі правопорядку), і тільки після цього можна планувати виїзд.

Також для подорожі за кордон військовослужбовець повинен мати наступні документи:

• військово-обліковий документ, посвідчення офіцера або посвідчення військовослужбовця;
• відпускний квиток із зазначенням “відпустка за кордоном” (якщо такої відмітки у квитку немає, необхідно мати витяг із наказу із зазначенням виїзду за кордон);
• чинний закордонний паспорт.

Також ми повідомляли, що в Києві покажуть фотовиставку про знищену росією українську культурну спадщину.

Нагадаємо, що в Україні покращився політичний та безпековий показники в Індексі свободи слова: дослідження.

Фото: ЗСУ

У восьми містах України мережа освітньо-культурних просторів “Гончаренко центр” разом з Державною службою зайнятості запускає безкоштовні курси англійської мови для вимушених переселенців.

Про це повідомляє Гончаренко центр.

Про курс: де та як

У Тернополі, Дніпрі, Івано-Франківську, Рівному, Києві, Миргороді, Кропивницькому та Одесі в рамках пілотної частини проєкту відбудуться навчальні курси. Ці курси розроблені спеціально для вимушених переселенців, які мають мінімальні знання англійської мови або не володіють нею взагалі.

Читати також: Google зробив ШІ-застосунок Geminі доступним для України

Головна мета проєкту – підвищити конкурентоспроможність цієї категорії на ринку праці. Пізніше планується запустити курси в усіх регіонах, де діє мережа “Гончаренко центрів”, а також в онлайн-форматі.

Щоб приєднатися до курсу, потрібно заповнити форму за посиланням й обрати місто.

Нагадаємо, що в Київ Цифровому запустили опитування щодо перейменування вулиць.

Фото: Стрійська міська рада