Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Стара амбулаторія, 70-річний партизан і бажання виговоритися. Як лікарка-волонтерка побувала на деокупованій Херсонщині

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

У розбитій амбулаторії з потрісканими стінами Катерина Луцишин приймає пацієнтів. Всю необхідну техніку взяла з собою — тут її чекають пацієнти, які не матимуть змогу прийти пізніше, чи перезаписатися. У коридорах не гамірно, як у звичайних лікарнях. Тут проломлена стеля і тільки нещодавно відновили електрику.

Саме так люди з деокупованих територій Херсонщини отримують медичну допомогу — завдяки небайдужим лікарям-волонтерам, які їдуть, аби допомогти. Катерина — одна з них, лікарка УЗД з Тернополя, що приєдналася до поїздок з ГО «Casers». Жінка розповіла ШоТам, що її найбільше вразило у поїздці та чому варто приїхати ще не раз.

Катерина Луцишин

завідувачка Пульмонологічного відділення, лікарка УЗД Тернопільського фтизіопульмонологічного медичного центру.

Професія — не дитяча мрія, але без вагань зробила б це знову

Я працюю лікаркою 10 років. Не можу сказати, що все дитинство про це мріяла — але рада, що все склалося саме так. Дякую своїм батькам, що мене трошки підштовхнули до цього вибору. Жодного разу не пошкодувала, що стала лікаркою. Звісно, у цій професії є свої труднощі, але якби я зараз знову була в 11 класі та обирала куди вступати — я б без вагань зробила це. Я себе не бачу в іншій професії, інколи думаю, що я ж нічого іншого робити не вмію.

Про волонтерські виїзди на деокуповані території від ГО «Casers» у межах Програми «Спільнодія» я дізналася від директорки клініки, де працюю. Вона теж планувала їхати і запитала, чи я б хотіла приєднатися. Я зацікавилася. Заповнила заявку на сайті, зі мною зв’язалися вже за день — і запропонували поїхати навіть раніше, ніж я хотіла. А за тиждень я вже вирушила на Херсонщину. 

Поїхали вчотирьох — я, сімейний лікар, психолог і водій. Спочатку дісталися до Миколаєва, а вже там нас зустріли координатори ГО «Casers». Ми одразу ж поїхали в ті села, де нас чекали — за один день охоплювали один населений пункт.

Катерина заповнила заявку на сайті, і вже через тиждень вирушила на Херсонщину. Фото надала героїня.

Всі ліки та потрібні апарати привозили з собою. Для нас було важливо надати допомогу, виписати препарати, а у складніших випадках — направити на подальше профільне лікування. 

За день приймали десь 45 пацієнтів — це не моє звичайне робоче навантаження, але я була готова. Казала собі — треба зробити максимально багато, допомогти всім, кому можна, бо наступна медична допомога може до них не скоро потрапити. 

Тож прийняли всіх охочих, залишилися лише ті, що чекали на інших фахівців. Деякі колеги їздили на огляд в будинки лежачих пацієнтів, декого на швидкій привозили працівники з ГО «Casers» — кому було складно дістатися до амбулаторії. 

Їхати на Херсонщину — не страшно, страшно бути некорисною

Поки я була на такому виїзді тільки раз. Але точно поїду ще, бо відчула себе потрібною людям, які живуть на деокупованих територіях, і зрозуміла, що можу показати — вони так само потрібні нам. Не якимось закордонним організаціям, а Україні. Це наші люди, наші земляки. І хто їм допоможе з чужих, якщо ми самі не допоможемо? Тому точно поїду ще раз, і буду допомагати ГО «Casers» як можу, наприклад, зараз долучилася до онлайн-консультування пацієнтів. 

На Херсонщині працювала як лікарка УЗД. Фото надала героїня.

Чому поїхала? Відчуваю, що я мало роблю для нашої перемоги і можу більше. Тому й погодилася. Чесно, я боялася, але не тому, що на деокупованій території небезпечно, ні. Я боялася, що просто приїду і чогось не знатиму, не зможу допомогти людям. Мене багато хто питав, чи був у мене страх їхати туди. Я ж відповідала: боялася бути некорисною.

Вдалося відвідати два села — Давидів Брід і Лиманець. Перший день провели у Лиманці — тут уже були наші колеги, тож ми тільки доопрацьовували звернення. Там розмістилися у старому фельдшерсько-акушерському пункті. 

Звісно, я вражена поїздкою. Вражена силою духу тих людей, які фактично лишилися без нічого: без домівок, без даху над головою. Але попри все вони повертаються додому, відбудовують своє, стягують матеріали, щоб знову мати дім. Не їдуть за кордон, а навпаки повертаються і боронять свої домівки. Навіть під час окупації боролися з окупантами, як тільки могли.

Я працювала як лікарка УЗД, але часто ми всі для них психологи. Люди діляться своїми історіями, їм треба виговоритись. Я перша не запитую, бо розумію, що люди пережили жах і багато хто втратив рідних. Але вони самі діляться. А коли бачать, що їх слухають насправді, з увагою, то розкриваються ще більше. Люди дуже доброзичливі — і це теж вражає, після всіх потрясінь, які пережили ці села та їхні жителі. 

Лікарі розмістилися у старому фельдшерсько-акушерському пункті. Фото надала героїня.

Сильні люди в Давидовому Броду

Другий день був присвячений Давидовому Броду. Це село 8 місяців потерпало під окупацією росіян, тут не залишилося жодного вцілілого будинку. Ми теж розмістилися у старій амбулаторії. Але знаю, що до повномасштабної війни у селі була нова амбулаторія сімейної медицини — її росіяни зруйнували вщент. Будівля, де були ми, теж пошкоджена — пробита стеля, стіни.

Але для нас знайшли більш-менш цілі кабінети, там і приймали людей. ГО «Casers» допомогли відновити електрику і прибрати це місце завдяки підтримці Фонду Східна Європа у межах Програми «Спільнодія». Ця програма створена для всебічної підтримки волонтерського руху в Україні, щоб розвивати потенціал наших волонтерів і показувати їхню важливість.

Читайте також: «Якщо всі зроблять як я, чи стане світ кращим?». Три історії волонтерів ДСНС: медика, рятувальника та пожежниці

Та цей виїзд вдався не лише завдяки працівникам ГО, а й через справді героїчну історію медсестри Наталії. Вона працювала фельдшеркою у Давидовому Броду понад 20 років. Та коли у село прийшов «рускій мір», то окупанти знайшли жінку вдома. Наполягали, що вона мусить лікувати їхніх бійців. Наталія відмовилася, казала, що хай навіть застрелять її, а допомагати не буде.

У Наталії було особливе завдання — вона таємно допомагала місцевим жителям, винесла з нової амбулаторії обладнання, картки пацієнтів. Ризикуючи власним життям і здоров’ям, бо коли йшла забирати оснащення, то робила це свідомо і знала, що може не повернутися. Але таки збирала, що могла і берегла. Це приклад людини-альтруїстки, яка повністю віддається своїй роботі, своїм жителям — і це дуже надихає. 

Прийом організували так, аби кожна людина знала, на яку годину має прийти. Фото надала героїня.

Саме завдяки їй прийом у Давидовому Броді пройшов чітко і без проблем — врятовані картки пацієнтів вона дбайливо розмістила у «новій» старій амбулаторії, де ми приймали людей. Розклала їх у теки. Організувала прийом так, що під кабінетами не сидів ніхто, кожна людина знала, на яку годину має прийти. Видно було як місцеві жителі ставляться до Наталії — як до мами, до наставниці та порадниці. 

Також дуже запам’ятався 70-річний дідусь з цього ж села. Він живе тут з дружиною, їхній син загинув на війні влітку. Чоловік прийшов на обстеження, у нього були сильні болі, бо йому окупанти відбили нирки. Дідуся перенаправили на лікування, адже йому потрібна операція.

Чоловік у тимчасовій окупації допомагав ЗСУ як міг, чинив ворогам опір — підпалював машини, крав оснащення. Дідуся росіяни зловили, побили, спалили документи. Тож коли у село повернулася українська влада, постало питання відновлення документів. Це складний процес, місцеві чиновники відмовили родині. Але знаю, що ГО для нього знайшли юристів, які допомагають. Люди скривджені, часто зневірюються, якщо отримали одну відмову, то більше й не підуть. А так не має бути — бо то наші люди і вони пережили пекло в окупації! Добре, що ми їдемо, і можемо допомогти не тільки з медичними проблемами.

Матеріал підготовлено у межах спецпроєкту «Добровольці: працюємо заради миру». Він передбачає низку історій добровольців – пожежників, медиків, рятувальників.

Спецпроєкт реалізується у межах програми «Спільнодія», яка виконується Фондом Східна Європа у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень і ГО «Разом проти корупції» коштом Європейського Союзу.

Суспільство

Це 10 брендів прикрас в традиційному українському стилі

Опубліковано

Щоб щодня відчувати зв’язок з українською культурою, можна додати у свої образи навіть одну прикрасу. Коралі, керамічне намисто чи стрічковий ґердан — обирайте те, що подобається найбільше, або ж створюйте власні поєднання.

ШоТам зібрали для вас 10 брендів прикрас, що відтворюють давні зразки або ж творять сучасні, не забуваючи про наші традиції.

Коралівна

Де купити: інстаграм

Коралі на дві низки можна придбати за 2150 гривень, а намисто з гірського кришталю, селеніту та латунного хрестика — за 3000 гривень. Також можна купити баламути, вироби з венеційки, дукачі, зґарди.

«Моя філософія проста. Я хочу, щоб ви носили коралі щодня. Без особливого приводу. Не чекаючи на свято. Так, вкраплюючи частинку української культури в буденність, з часом ми обов‘язково відродимо нашу ідентичність». 

ВидимоНевидимо

Де купити: інстаграм, сайт

Це майстерня українського традиційного золотарства, що виготовляє намиста, сережки й дукачі. Замість монет російської імперії в дукачах виготовили власний дизайн з деревом життя. Такий дукач обійдеться у 2000 гривень, а сережки-пташечки з латуні — 1300.

«Ми завжди прагнемо поєднати витворені віками ідеали прекрасного й особисті бажання кожного замовника. Як результат — маленькими кроками та великими зусиллями формується сучасне лице давнього й великого народу». 

Творча майстерня Олени Мазурок

Де купити: інстаграм

Майстерня пропонує авторські намиста. Також там проводять різноманітні майстер-класи, де можна самому навчитися виготовляти прикраси. В асортименті є дукачі, керамічні намиста, сережки, латунні перстені та лускавки (намисто з дутого скла). Кожен виріб особливий: намисто з сучасної венеційки можна придбати за 8000 гривень, а перстені з латуні — від 550 гривень.

«Я тішуся своїм набутком, оглядаю його, горджуся та розумію всю цінність цих речей. Особливе місце займають ті речі, котрі мені передалися в спадок, і це далеко не намиста, не корал, лускавки чи дукачі. У моєї бабці не було намист з лускавок, зате вони є у мене й будуть у моєї доньки. Ми самі зараз формуємо цю скриню скарбів, щоб нести відповідальність та світлість цих традицій», — каже майстриня.

Майстер Василь Білоножко

Де купити: інстаграм, фейсбук

Майстер з Черкащини виготовляє сережки, дукачі та різноманітні елементи для намист, які можна використовувати для створення власних прикрас — хрести, намистини тощо. Вироби майстерні відтворюють традиційні прикраси українців. Дукач-ягнусок (з медальйоном у формі серця) можна придбати за 3200 гривень, а комплект з дукача й сережок-пташечок — за 3600 гривень.

ККрамничка

Де купити: інстаграм

У крамничці співпрацюють з майстринями з бісероплетіння, гончарем і майстром-мосяжником, тож тут можна придбати силянки, стрічкові ґердани, керамічні намиста, зґарди тощо. Бойківська силянка обійдеться у 2000 гривень, а керамічні чорні коралі — у 750 гривень.

«Географічне розташування України та її природні багатства сприяли розвитку великої кількості ремесел. Усі наші майстри — з різних куточків України. Завдяки вам вони можуть творити, продовжувати свою справу, передавати знання та навички новому поколінню майстрів». 

Майстерня Пацьорки

Де купити: інстаграм

Це проєкт майстрині з Житомира Марини Василенко. Вона виготовляє прикраси ручної роботи з кераміки, перламутру, скла тощо. Додає й металеві підвіси та намистини. Наприклад, намисто з авантюрину та кришталю з підвісом коштує 1850 гривень, а чокер з шунгіту (гірська порода чорного кольору) з тризубом — 600. Його можуть приміряти й чоловіки.

ROOTS

Де купити: інстаграм, сайт

Бренд прикрас створила фольклористка Ярина Дронь, тож тут ви знайдете відтворені етнографічні зразки сережок, перстенів і намист. За 2500 гривень можна придбати перстень зі срібла з жадеїтом, який створили за зразком зі Східного Поділля, а за 3400 гривень — коралове намисто на три низки.

«Прикраси ROOTS — це поєднання історичної правдивості й актуального нині мінімалізму. Це вишуканість у лаконічному дизайні, що витриманий століттями. Це багатство, яке Ви захочете передати в спадок. Це твоя заново відкрита унікальність». 

Oksana Boriychuk

Де купити: інстаграм, сайт

В асортименті бренду можна знайти намиста з керамічних намистин, дармовиси, зґарди, браслети та сережки. Часто вони об’єднані в колекції — до Різдва, Великодня тощо. Наприклад, намисто «Дзвінка коляда» можна придбати за 3400 гривень, а сережки «Зелений гай» — за 980 гривень. 

«Більшість виробів унікальні чи створені в лімітованій кількості. Проте ми також створюємо цілісні колекції, основними акцентами яких є виготовлені в нашій майстерні намистини з білої глини з авторським розписом. Також використовуємо натуральне каміння, венеційське скло, авторські зґарди та добірну фурнітуру». 

Катерина

Де купити: інстаграм

Майстриня створює бісерні прикраси: силянки, ґердани, намиста за авторськими чи відтвореними схемами. Також вона вигадала квіткові браслети-манжети з бісеру — такі можна купити за 1000 гривень за штуку. Стрічковий ґердан з підвісами коштуватиме від 1700 гривень. Працює майстриня й під замовлення.

Prylavok

Де купити: інстаграм

У крамниці пропонують авторські прикраси з поєднанням традицій і сучасності. Тут можна придбати котильони-брошки за 1500 гривень, заколки з бісером — за 1200 гривень, а стрічкові ґердани, які можна носити і як прикрасу для волосся — від 1800-2000 гривень. 

«Наші прикраси — це не просто аксесуари. Це розкіш, яка відображає вашу неповторну особистість». 

Читати далі

Суспільство

Легіонери показали ліквідацію ворога мінометним вогнем на Харківському напрямку

Опубліковано

Бійці Міжнародного Легіону ГУР МО України разом із білоруськими добровольцями полку Кастуся Калиновського нищать ворога на Харківському напрямку.

Відповідне відео оприлюднило Головне управління розвідки МОУ.

На одній з ділянок після спроби прориву противник був ювелірно знищений мінометним вогнем.

Добровольці з Білорусі та ще понад 50-ти країн світу борються з російськими окупантами на найгарячіших напрямках фронту вже третій рік поспіль.

Читайте також: “Створено захисниками”: перезапустили бренд ветеранів-підприємців

Відео можна переглянути за посиланням.

Нагадаємо, Міноборони анонсували застосунок Резерв+ для військовозабовʼязаних.

Фото: ГУР

Читати далі

Суспільство

Врятовані хвилясті папуги переїхали у літню фазенду Київського зоопарку

Опубліковано

У Київському зоопарку велика група хвилястих папужок, які потрапили сюди під час війни, переїхала на свою нову літню фазенду.

Про це повідомили у соцмережах зоопарку. 

Врятовані хвилясті папуги переїхали у літню фазенду Київського зоопарку

“Реабілітація птахів — це складний і довготривалий процес. Адже необхідно не тільки відновити тварину фізично, але й повернути нормальний психологічний стан та соціалізувати до групи собі подібних”, — розповіли фахівці.  

Читайте також: В Україні перекладуть 90 книжок завдяки програмі Translate Ukraine

Саме для реабілітації папуг на території зоопарку створюються все нові й нові природні авіарії, де птахи перебувають у складі зграй безпосередньо у парку Київзоо — на свіжому повітрі серед зелених кущів та дерев. Новий авіарій розраховано на проживання двадцяти хвилястих папуг, для яких облаштовано:

  • гнізда,
  • гілки дерев,
  • канати та гойдалки,
  • присади,
  • годівничка,
  • напувалка.

Дно авіарію устелено дерев’яною мульчою. Врятовані птахи дуже люблять зерновий корм, овочі та фрукти. Вони швидко відновлюють сили у гомінкій зграї.

Кияни можуть їх побачити у сквері навпроти слона. 

Нагадаємо, в Україні запрацював проєкт з безоплатної вакцинації та чипування тварин.

Читати далі