Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Що робити, якщо у крані немає води? Модульну баню! Кейс відновлення Святогірської громади на Донеччині

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Від туристичної перлини Донеччини Святогірська російські окупанти залишили лише руйнування. Розбиті школи, садочки, памʼятки архітектури і навіть монастир. Централізованого водопостачання у деяких містах громади досі немає.

Та місцеві жителі поступово відновлюють життя. За підтримки донорів тут працює модульна баня, перекривають дахи на будинках, а міста-побратими тепер є навіть в США. Після перемоги у громаді готуються зустрічати туристів як з України, так і з-за кордону. Про окупацію, відбудову та взаємопідтримку міст читайте у матеріалі ШоТам.

Володимир Рибалкін

начальник Святогірської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області.

Святогірськ був туристичним містом Донбасу

Святогірська громада була створена у 2020 році й включала 12 населених пунктів з центром у самому місті Святогірськ. До повномасштабного вторгнення громада мала два напрямки розвитку: туризм та сільське господарство. Наші люди працювали весь тиждень у полі чи вдома, аби на вихідні зустрічати гостей-туристів

Через місто проходили швидкісні потяги з Києва, Харкова та навіть зі Львова, якими щороку приїжджало близько 200 тисяч туристів. Раніше місто було відомим для всього Донбасу за рахунок баз відпочинку. Та воно постійно розвивалось і покращувалось. Спортивно-розважальні парки, зони відпочинку на природі, етнічно відбудовані хати-музеї, але найбільшою перлиною громади була саме Свято-Успенська Святогірська лавра.

Однак 24 лютого о 04:40 громада прокинулась від вибухів, а в мережі вже писали про війну. Хоча путін назвав це все СВО, але і тоді всі розуміли – це 100% повномасштабна військова агресія. 

О 6 ранку ми зустрілись з людьми, які мали бойовий досвід або мали бажання бути корисними. Я і сам служив в АТО у 2014-2015 роках. Тож коли побачив виступ путіна 21 лютого, для мене стало очевидним, що ми стоїмо на порозі воєнного вторгнення. Але я не розумів, коли і як це станеться. 

На базі міської ради створили координаційний штаб, запустили ТРО, співпрацювали з поліцією та військовим підрозділом. Розпочалась інша нетуристична історія Святогірської громади. Майже 100 днів ми були у стані бойової підготовки. Відчували, що сили нерівні й ми не втримаємо цю територію. Але я знав, що ми обовʼязково повернемось. 

Так воно і сталось: коли ворог підійшов до міста, ми змогли втримати оборону протягом чотирьох днів. З 5 червня 2022 року місто було окуповане. І лише 12 вересня ми повернулись додому разом з тими підрозділами, які захищали місто. Це особисто для мене було дуже важливо.

У громаді змогли втримати оборону протягом чотирьох днів. Фото: ШоТам.

Не чекали окупантів. Всі знали, що росія – це жах

На Сході України не чекали росіян. Звісно були такі, хто був не згодний з якимись діями чинної влади. Але це не те саме, що бути проти країни. Тут люди насправді розуміють, що таке росія. І це жах. Під час окупації не було ні медичної допомоги, ні гуманітарної. Окупантам було байдуже на людей, вони мали інше завдання – зруйнувати освіту, культуру і все українське. Тому зараз ми маємо руїни шкіл і дитячих садочків, будинків культури і памʼяток архітектури.

Нашу Святогірську загальноосвітню школу розстрілювали прямо з танку вже під час окупації. Тобто це не були штурмові дії, це робилось, коли жодного українського солдата у місті не було. Але навіщо? Бо вона українська. Для окупантів руйнація громади була в пріоритеті.

Росіяни шукали всіх, хто був в ТРО чи допомагав ЗСУ. Шукали і мене, зокрема. На той час я вже вивіз дружину з дітьми (вони в Україні, але в більш безпечному місці), а син служить за контрактом в ЗСУ. Місцеві жителі мене не видали, а навіть навпаки – змогли передати мої документи, які я не встиг забрати з дому. Окупанти жили в моєму домі та перевернули там все.

Окупація – це трагічний досвід для нашої громади. На жаль, були випадки, коли росіяни розстрілювали місцевих жителів. Були люди, яких вбили під час бойових дій. Всіма такими справами займається поліція та СБУ. Вони ведуть велику роботу і з ексгумації тіл. Тобто знаходять місця поховання, розкопують, проводять експертизу, і лише після цього повертають тіла рідним або ми вже допомагаємо по-людськи поховати наших співмешканців. 

Загарбники залишили по собі лише руїни та заміновані території. Фото: ШоТам.

З 9048 жителів громади до повномасштабного вторгнення нині залишилось близько 2 тисяч, зокрема 950 у самому Святогірську. Всі інші в кращому випадку виїхали. 

Спочатку – базові потреби жителів, потім – відновлення комунікацій

Першочерговий виклик деокупованої території – це комунікація. Тут не було навіть мобільного звʼязку, а це означає, що координація на місці сповільнюється в рази. Друге – це розбомблено всі комунальні комунікації: тепло, вода, електрика. Додайте до цього ще суцільне замінування територій. Тож роботи тут непочатий край.

Ми створили координаційний штаб, де залучили місцевих жителів з активною позицією, які пережили окупацію та знали все про всіх. Такі люди допомогли нам зрозуміти потреби громади: скільки людей потребують допомоги, куди і як ми можемо цю допомогу привезти. І після того, як ми забезпечили стабільні поставки продуктів та закрили базові потреби людей, тоді зайнялись світлом, водою, звʼязком та іншими задачами. 

У Святогірську нині все ще відсутнє централізоване водопостачання. І це є велика проблема, над якою працюємо разом з обласною військовою адміністрацією. Однак зараз ми безкоштовно забезпечуємо підприємства та жителів питною водою. По громаді старостати мають свої водогони, а у людей в приватних будинках часто є криниці – тобто ситуація менш критична. У селі Тетянівка, що знаходиться на горі, проблема води гостріша, адже бурити свердловину потрібно дуже глибоко, але це питання ми також намагаємось вирішити. 

Мешканці Святогірська все ще не мають централізованого водопостачання. Фото: ШоТам.

Дохідна частина бюджету громади нині майже відсутня. Ні туризму, ні сільського господарства немає. Фермерські поля заміновані, для швидкого розмінування не вистачає засобів і сил. Рухаємось настільки швидко, наскільки це можливо. 

Попри все це бізнес повертається у громаду: вже зараз відкриті стаціонарні відділення Нової та Укрпошти, Ощадбанк, Укртелеком, заправна станція, працюють понад 20 різних магазинів, зокрема, продуктових. У місті є стабільний 4G-звʼязок та оптичний інтернет. Ми повинні розуміти, що хоча в таких умовах бізнес не охоче повертається, та віримо, що лінія фронту буде змішуватись все далі й далі від нас, й громада буде відновлювати своє життя.

Маємо відновити громаду як перлину регіону

Близько 1500 сімей в громаді не мають житла, їхній дім повністю зруйнований. З вирішенням цього та інших викликів нам допомагає широка коаліція донорів. Наразі ми співпрацюємо з 19 національними і 17 міжнародними організаціями, завдяки цьому нам вдалось багато зробити: поставити модульні пральні та санітарні кабіни, замінити дахи на багатоповерхівках, надати будівельні матеріали жителям для відновлення будинків та повністю забезпечити людей продуктовими наборами. 

До того ж ми маємо міста-побратими в США: цього року підписали меморандум з американським містом Істон, штат Коннектикут, і готуємось до співпраці з містом Ешленд, штат Орегон. 

Всім цим займається наш відділ взаємодії з громадськістю та організаціями. Наша команда адміністрування міста мала схожий волонтерський досвід ще з 2014 року, коли Святогірськ став прихистком для тисяч людей з Донбасу. Нині все інакше, але такий досвід та знайомства з організаціями-донорами став у пригоді. І розуміємо, що донори та журналісти – це наші партнери. Все, що відбувається у Святогірській громаді, що пережили та як виживають наші люди, – мають побачити наші партнери та відчути: їхня допомога тут дійсно цінна й важлива.  

Зараз в нашому пріоритеті все ж таки повноцінно відновити водопостачання та водовідведення. Хотілося б ще цього року встигнути полагодити систему опалення, хоча це надскладно через значні руйнування. 

Святогірська лавра постраждала від обстрілів та бомбардувань російськими військами. Фото: ШоТам.

На наступний рік вже мусимо працювати над стратегією інвестицій та відновлення бізнесу. Нам треба мати власні ресурси для існування та розвитку, треба створювати робочі місця та повертати людей. Громада має шанс на відродження та краще життя, ніж було до вторгнення

Ми також на звʼязку і з тими громадами, які досі не можуть повернутись додому через окупацію. Та їхні жителі вже запитують і готуються до відновлення роботи на своїй землі. Ми ділимось нашим досвідом: що ми робили, що вдалось, з чим були складнощі. І хоча цей шлях нелегкий, та найголовніше – вірити в те, що робиш, і відповідальність за свої дії.

Ольга Карташова

менеджерка проєкту модульних санітарних кабін.

Як ми зробили модульний центр для купання та швидкого прання

Оскільки в місті немає води, ми відкрили так звану баню для місцевих жителів, де можна і помитись, і випрати речі. Це по суті невеликий будинок, де в одній кімнаті розміщені умивальник, раковина та пральні машини, вбиральня та душові кабіни. Окремо стоїть котел на дровах та ємності на 1,2 тонни води.

Тут можна і помитись, і випрати речі. Фото: ШоТам.

З 1 квітня 2023 року ми працюємо щодня: по парних днях приймаємо чоловіків, по непарних – жінок. Зазвичай у нас до 25 людей щодня, та бувало приходило і 30. Це люди будь-якого віку: і мами з маленькими дітками, і старші люди на пенсії. Приходять здебільшого жителі багатоповерхівок, хоча іноді й мешканці приватних господарств, які не мають криниць. 

Все це безкоштовно, а витрати покривають французькі донори. Воду подає наша міська організація «Водомір», її привозять завчасно. Ще не було жодного разу, коли ми не могли прийняти людей через якісь затримки з водою. Нас підʼєднали до електромережі, та у разі відключень – маємо і генератор. Тож наші люди не залишаються зовсім без води. 

Для місцевих – це благодать. Ми знаємо, що адміністрація працює над відновленням центрального водопостачання. Та вже зараз ми маємо хоч такі умови, щоб відчувати себе людьми.

Суспільство

Це українські страви, про які ви навряд щось чули: давні рецепти кулінарної спадщини

Опубліковано

Українська кухня – невичерпне джерело кулінарних шедеврів та культурної спадщини. Її страви втілюють в собі багатовікову історію, національну самобутність і глибокі традиції.

Однак, під час тотальної русифікації та політичних турбулентностей, частина цінних страв була забута, а інші недоліком російської агітації надані чужеземними етикетками. Спроби прикріпити наші кулінарні шедеври до інших культур – це навіть не лише зазіхання на смакові перлини, але й спроба замарнути нашу ідентичність. Втрачені страви – це не просто рецепти, це кусочки нашої історії та культурного надбання, які ми повинні відновити та передати майбутнім поколінням.

Редакція ШоТам розповідає про пʼять цікавих страв української кухні.

Душенина

Душенину традиційно готували зі свинини, обвалюючи її в борошні й поєднуючи з овочами та прянощами в горщику. Потім горщик ставили в піч, де м’ясо з овочами повільно тушкувалося кілька годин, або, як казали раніше, “душилося”. Цю страву подавали з вареною картоплею або кашею, щедро поливаючи підливою.

Зараз приготувати душенину в печі може бути складно, але духовка є чудовою альтернативою, а замість глиняного горщика можна використовувати будь-яку жаростійку форму. На Заході схожу страву називають касероль, що походить від посуду, в якому готують м’ясо з овочами. Особливість цієї страви в тому, що для неї можна використовувати будь-яке м’ясо — свинину, яловичину, баранину або курятину.

Репепт:    

  • м’ясо – 500 г;
  • велика морква – 1 шт;
  • картопля – 4–5 шт;
  • борошно – 2 ст. л;
  • сіль, перець – до смаку;
  • вода або томатний сік.

М’ясо промиваємо, підсушуємо паперовими рушниками та нарізаємо великими кубиками. Обвалюємо у борошні з усіх боків.

Моркву та картоплю миємо, чистимо та нарізаємо довільними шматками. Складаємо овочі разом із м’ясом у змащену олією жаростійку форму. Додаємо сіль і перець, заливаємо водою або томатним соком так, щоб рідина покривала інгредієнти на один палець.

Накриваємо кришкою або фольгою і ставимо в розігріту до 200 градусів духовку. Одразу знижуємо температуру до 100 градусів і залишаємо тушкуватися на дві-три години. М’ясо має стати м’яким і легко розпадатися на волокна.

Гляґи

Хляки, ґляґи, флячки або ж рубці — традиційна страва, що готується з частини коров’ячого шлунка. Хляками називають найбільшу частину шлунку жуйних тварин. Після ретельного миття та очищення, хляки дрібно нарізають і довго варять зі спеціями. Готову страву щедро приправляють перцем і часником, а також заправляють відвареним пшоном або підбивають борошном. На Полтавщині до флячок зазвичай додають галушки. Крім того, хляки часто подають як рідку страву разом із бульйоном, у якому вони варилися.

Рецепт:

  • Рубець — 1 кг;
  • Молоко — 500 мл;
  • М’ясний бульйон — 3 л;
  • Селера — 100 г;
  • Ріпчаста цибуля — 2 шт.;
  • Морква — 1–2 шт.;
  • Томати у власному соку — 1 склянка;
  • Макарони — 3 жмені;
  • Часник — на смак;
  • Сіль, перець — на смак;
  • Сметана — 2 ст. л.;
  • Олія — для смаження;
  • Лавровий лист — 1 шт.;
  1. Підготовка рубця:
    • Наріжте рубець смужками і складіть у контейнер, заливши молоком. Залиште в холодильнику на ніч (12 годин).
    • Відцідіть рубець і добре промийте холодною водою, змиваючи молоко.
  2. Відварювання рубця:
    • У великій каструлі доведіть до кипіння підсолену воду. Опустіть нарізаний рубець і варіть 5 хвилин. Злийте воду, промийте рубець і каструлю.
    • Знову наповніть каструлю водою, доведіть до кипіння і трохи підсоліть. Опустіть рубець і знову варіть 5 хвилин. Злийте воду і промийте рубець.
  3. Приготування бульйону:
    • У іншій каструлі доведіть до кипіння бульйон. Додайте рубець, зменшіть вогонь до мінімуму і варіть 2–3 години, доки він не стане м’яким і легко проколюватиметься виделкою.
  4. Приготування овочів:
    • Почистіть і дрібно наріжте моркву, цибулю та селеру. Смажте овочі в невеликій кількості олії до м’якості.
    • Додайте томати у власному соку, сіль і перець. Перемішайте, накрийте кришкою і тушкуйте на середньому вогні 5–7 хвилин.
  5. Завершення страви:
    • Додайте тушковані овочі до відварених рубців.
    • Всипте макарони, додайте лавровий лист і варіть разом стільки часу, скільки вказано на упаковці макаронів.
    • Подавайте страву гарячою, за бажанням додайте сметану перед подачею.

Фальшивий заєць

“Фальшивий заєць” отримав свою назву, тому що готують його з будь-якого м’яса, крім зайця. Історія цієї страви залишається загадкою, але вважається, що колись полювання було привілеєм небагатьох, і дичина на столі була рідкістю. Тож люди вигадали спосіб приготувати “зайця” з іншого м’яса. На Західній Україні ця страва досі залишається традиційною на великі свята в деяких родинах.

Цікаво, що “фальшивий заєць” популярний не лише в Україні, а й у Європі та Америці. У Франції та інших європейських країнах аналогічну страву називають террін. Це своєрідний паштет, коли м’ясо, рибу, овочі або печінку подрібнюють і запікають у формі хлібця, а потім нарізають скибочками для подачі. В Америці цей м’ясний хлібець відомий як meatloaf, і його готують з будь-якого м’ясного фаршу.

Рецепт:

  • Свинина: 1 кг;
  • Яловичина: 0,5 кг;
  • Ріпчаста цибуля: 2 шт. (не обовʼязково);
  • Панірувальні сухарі: 100 г;
  • Сіль, перець: до смаку;
  • Духмяні трави: до смаку;
  • Олія: для смаження Кетчуп: для декору

М’ясо подрібнюємо на м’ясорубці. Дрібно нарізану цибулю пасімо в олії до м’якості.

Панірувальні сухарі розводимо молоком або водою – додаємо рідини так, щоб отримати консистенцію каші. Додаємо отриману суміш до фаршу.

Додавайте смажену цибулю, сіль, перець і улюблені духмяні трави. Ретельно перемішайте та викладіть у змащену олією прямокутну форму для кексу. Якщо немає підходящої форми, можна сформувати хлібець руками та розмістити на змащеному олією противні.

Вставте у попередньо розігріту до 200 градусів духовку та запікайте протягом 60 хвилин. У разі, якщо верхня частина підгоріла, накрийте хлібець фольгою. Через годину вийміть хлібець, зверху намажте кетчупом та поверніть у розігріту духовку на 10 хвилин, щоб кетчуп зверху став рум’яною.

Огірочник

Огірочник – це традиційна українська страва, юшка, приготована на основі солоних огірків. Вона вважається однією зі старовинних рідкісних страв України та може бути розглянута як попередниця сучасної солянки. Назва походить від основного інгредієнту – солоних огірків.

Огірочник можна приготувати як на м’ясному бульйоні, так і на воді або овочевому бульйоні, що робить його доступним як для м’ясоїдів, так і для вегетаріанців.

Рецепт:

  • Солоні огірки — 5 шт.;
  • Овочевий або м’ясний бульйон — 3 л;
  • Ріпчаста цибуля — 1 шт.;
  • Картопля — 5 шт. (середні);
  • Олія — для смаження;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Сметана — 5 ст. л.;
  • Свіжий кріп — для подачі.

Щоб приготувати огірочник, спочатку розігрійте бульйон. Поки він нагрівається, наріжте картоплю на кубики та додайте її до киплячого бульйону.

Солоні огірки натремо на дрібну терку і віджмемо сік. Цибулю дрібно наріжемо та обсмажимо на олії до м’якості, а потім додамо натерті огірки і смажимо разом.

Додайте цю суміш до каструлі з бульйоном та додайте огірковий сік, який віджали раніше. Варіть ще 2-3 хвилини.

У чашці змішайте сметану з кількома ложками бульйону та додайте у каструлю, ретельно змішуючи. Після цього приправте за смаком сіллю та перцем.

Подаємо гарячим, прикрашаючи свіжим нарізаним кропом та солоними огірками. Огірочник – чудовий варіант для обіду або вечері, особливо у спекотний день.

Горохляники

Горохляники, фактично, представляють собою прості оладки, зроблені з гороху. Колись ця страва була дуже популярною, оскільки вважалася дешевою і ситною. Для її приготування варили горох до м’якості, розтирали його до стану пюре, додавали борошно, добре змішували і смажили на розігрітій сковорідці зі смальцем або олією. Подаючи горохляники, їх часто приправляли шкварками, товченим часником та сметаною. У період пісту їли з олією та смаженою цибулею.

Горохляники можна готувати як із свіжого чи замороженого молодого горошку, так і із старого сушеного гороху. Тому ця страва чудово підійде для будь-якого сезону.

  • Зелений горошок (свіжий або морожений) — 2 склянки;
  • Яйце — 1 шт.;
  • Борошно або панірувальні сухарі — 2 ст. л.;
  • Листочки м’яти — жменя;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Олія — для смаження;
  • Сметана або йогурт — для подачі.
  1. Горошок відварюємо хвилин п’ять у киплячій підсоленій воді. Коли горошок буде готовий, подрібнюємо його блендером або перекручуємо м’ясорубкою.
  2. Додаємо яйце, дрібно посічену м’яту, борошно або панірувальні сухарі. Солимо, перчимо, добре вимішуємо.
  3. Формуємо невеличкі котлетки та смажимо їх на добре розігрітій і змащеній олією пательні.
  4. Подаємо горохляники зі сметаною або натуральним йогуртом.

Читати далі

Суспільство

Як уникнути електричного перевантаження у квартирі

Опубліковано

Внаслідок ворожих обстрілів енергетична інфраструктура України зазнала значних пошкоджень. Кожен українець може внести свій вклад у подолання цієї кризи та підтримати енергосистему.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

Збільшення споживання електроенергії у вашій оселі може призвести до відключень світла. Щоб уникнути цього, варто економити електрику, особливо вранці та ввечері з 7:00 до 11:00 і з 18:00 до 23:00.

Читати також: В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Корисні поради для економії електроенергії:

  1. Не вмикайте електроприлади одночасно. Наприклад, спочатку розігрійте їжу в мікрохвильовці, а потім скористайтеся праскою.
  2. Переносьте прання на денні або нічні години, коли навантаження на мережу менше.
  3. Уникайте використання кондиціонерів та бойлерів для нагріву в пікові години.

Таким чином, кожен з нас може допомогти зберегти стабільність енергосистеми України.

Нагадаємо, що в Міністерстві оборони тестують електронну чергу в ТЦК та СП.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Фото: з вільних мереж

Читати далі

Суспільство

В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Опубліковано

У Києві стартує дитячий гурток “Юний кінолог”, який функціонуватиме на базі Кінологічного центру Головного управління Національної поліції міста Києва. Це унікальна можливість для дітей познайомитися зі світом кінології, навчитись догляду за собаками та здобути навички роботи з чотирилапими помічниками поліції.

Про це повідомили у відділі комунікації столичної поліції.

Про ініціативу

У Києві з 25 травня 2024 року стартує дитячий гурток “Юний кінолог”. Заняття проходитимуть на базі Кінологічного центру Головного управління Національної поліції щосуботи з 10:00 до 12:00 за адресою: вул. Вознесенський узвіз, 27.

Читати також: Міноборони анонсували застосунок Резерв+ для військовозабовʼязаних

Поліцейські-кінологи поділяться своїм досвідом, навчать дітей базовим командам для собак і основним правилам поведінки з чотирилапими друзями. Участь у гуртку допоможе дітям здобути цінні знання про виховання домашніх улюбленців та розвинути повагу до тварин.

Заняття у гуртку також сприятимуть засвоєнню знань про виховання домашніх улюбленців та розвитку в дітей почуття поваги до тварин.

Заняття розраховані на дітей віком від 6 років. Участь в програмі безоплатна.

Нагадаємо, що стартує показ художнього серіалу про залізничників під час війни.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Читати далі