Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Війна – не час для розвитку сіл? Це не так! Досвід громади, що межує з «Придністров’ям»

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Валентина – жителька Студенянської громади, що на Вінниччині. Вдень вона місцева чиновниця, а ввечері та у вихідні дні – громадська діячка. З моменту, як жінка взялася писати грантові заявки, громада справді змінилася.

Через повномасштабну війну селам, які перебувають далеко в тилу, розвиватися стало складніше. Так грантодавці змістили свій фокус на допомогу постраждалим населеним пунктам. Та Валентина переконує ШоТам: це зовсім не привід перестати шукати конкурси та подаватися на них. Її досвід доводить: усе можливо.

Валентина Ружицька

начальниця відділу організаційно-правового та кадрового забезпечення у Студенянській сільській раді, що на Вінниччині, громадська діячка.

Удень – чиновниця, ввечері – активістка

Я керую одним із відділів у Студенянській сільській раді, що у Вінницькій області. Ми межуємо з невизнаним «Придністров’ям». Саме наша громада стала першою в регіоні, яка у 2020 році обʼєдналася та почала розвивати інфраструктуру.

Нині у громаду входять 15 населених пунктів, де мешкають приблизно шість тисяч людей. В основі – шість сіл, де раніше були сільради. Є також і малесенькі села, так звані бригадні, які налічують від 28 до 100 жителів.

Я раніше працювала у Піщанській районній адміністрації – була там заступницею начальника відділу економіки. Саме там вперше спробувала писати грантові заявки на різні конкурси. Відверто кажучи, вдалося здобути небагато перемог. І все ж було кілька успішних проєктів, які ми реалізували.

Досвід написання грантів мені згодом знадобився, коли я почала працювати у Студенянській сільській раді. Я собі чітко розуміла, що об’єднання дає багато можливостей для розвитку громади, особливо якщо мати грантові кошти. Тому у свої вихідні та ввечері я почала шукати гранти, писати заявки та подаватися на конкурси. Чому не в робочий час? Та тому що у мої прямі посадові обовʼязки входить організація роботи підлеглих та суто кадрова робота. Гранти я шукаю не як чиновниця, а як громадська діячка – членкиня ГО «Центр розвитку Студенянської громади».

Читайте також: Майже кожен житель села переконаний – у його криниці найчистіша вода. Але це не так. Як на Полтавщині очищають воду для місцевих, переселенців та військових

З війною громаді стало важче розвиватися

З 2020 року наша організація вже впровадила три грантові проєкти. Перший – облаштування парку відпочинку в селі Студена. Це стало можливим завдяки підтримці ПРООН в Україні. Наступним був проєкт зі створення кіноклубу «Лілія» на базі комунального закладу «Центр культури та дозвілля». І останній, який ми реалізували торік, – проєкт під назвою «З теплотою в серці». За допомогою цього гранту ми створили соціальний простір для переселенців.

Повномасштабна війна вплинула на суми коштів, які отримує громада. Фото: ШоТам.

Звісно, з початком повномасштабного російського вторгнення розвиток громади трішки призупинився. Цілі країни змінилися на обороноздатність, соціальну підтримку переселенців, матеріальну допомогу членам родин загиблих військових. Це, звичайно, вплинуло на суми коштів, які отримує громада.

Оскільки бюджет зменшився, я розуміла, що питання написання проєктів та участі у різних конкурсах стало ще більш нагальним. Громада ж має розвиватися, повинні ставати кращими всі галузі. Нам дуже хочеться комфорту тут, у селі. Гранти – це один із дієвих шляхів досягти цієї мети.

Нам зараз важко розвиватися, адже грантодавці здебільшого підтримують громади, які постраждали від війни. Звісно, питання відбудови зараз більше на часі, особливо якщо це допоможе більшій кількості людей. Та це не привід опускати руки. Ми робимо все можливе для розвитку, але жодним чином не засуджуємо за скорочення видатків державу чи грантодавців.

Грант допомагає розвивати волонтерський простір

Торік наша громадська організація подалася на грант від «Українського ветеранського фонду». Наш проєкт – «Соціальна підтримка ветеранів. Потенціал розвитку Студенянської громади» – став переможним. Ми виграли грант розміром трохи більш як 512 тисяч гривень, за який плануємо придбати меблі, комп’ютерне обладнання та обігрівачі для облаштування приміщення ветеранського простору «Пульс». Частину коштів ми вже витратили на закупівлю меблів, тепер очікуємо на другий транш.

У межах проєкту ми також створюємо експозицію про ветеранів в одному з музеїв і встановимо пам’ятник 17 захисникам України, які загинули на війні з 2014 року. Попереду – створення сайту для ГО. Там ми зможемо розміщувати інформацію, яка буде корисною для ветеранів, яких у нашій громаді приблизно 300. Це можуть бути, наприклад, важливі законодавчі ініціативи.

На Вінниччині створюють експозицію про ветеранів в одному з музеїв. Фото: ШоТам.

Локальний бізнес вийде на нову сходинку

Паралельно у селі Затишне впроваджується ще один проєкт за кошти гранту від «Українського ветеранського фонду». Його виграв мій чоловік Микола. Він – учасник афганської війни, а торік став до лав Сил оборони, аби захищати кордони України від російської агресії.

Микола навчав сина господарювати на землі ще змалечку, а коли Роман став дорослим, вони разом започаткували сімейний бізнес – підприємство «Зерновий двір». Шість років тому вони почали сіяти пшеницю та соняшник. До повномасштабного вторгнення обробляли 15 гектарів землі та мріяли завести свиней. Однак велика війна відкинула мрії на другий план.

Минулого року Микола мобілізувався, і в цей час усім керував Роман. У вільні хвилини на передовій він телефонував сину і давав поради з обробки землі та ведення бізнесу. Завдяки цьому Роман самостійно зібрав урожай та зберіг родинний бізнес.

Після демобілізації чоловіка за станом здоровʼя вони з сином вирішили податися на грант уже знайомого «Українського ветеранського фонду». І – виграли! Грант покриє будівництво приміщення свинарника та зерноскладу, що допоможе розвивати господарство.

Будівництво приміщення свинарника та зерноскладу – за грантові кошти Це допоможе розвивати господарство. Фото: ШоТам.

Торік – збитковість, а незабаром – розвиток

Дрібні фермерські господарства нині мають зовсім невеличкий дохід. В останні роки дуже змінилися погодні умови: влітку високі температури, посухи, не випадає достатньо опадів. Через це, звісно, меншає врожаїв. І не допомагають навіть підживлення та внесення добрив.

В останній рік господарство працювало збитково. Аби цього більше не сталося, чоловік із сином вирішили не просто продавати продукцію з осені за низькими цінами, а виготовляти корми в місцевому господарстві та вирощувати свиней. У нас є невеличкі посіви соняшника, і ми вирішили закупити олійний прес і виготовляти цей продукт для продажу.

Будівництво приміщення свинарника та зерноскладу вже тривають. Чоловік із сином також долучаються до процесу – як фізичною працею, так і матеріально (через співфінансування проєкту).

Ми плануємо завершити будівництво до початку холодів: у листопаді-грудні. Хоча взагалі проєкт передбачає завершення до 29 лютого 2024 року. Є надія, що ми впораємося швидше, і все буде нормально.

Війна згуртувала громаду

На рівні громади більшу частину проєктів, звісно, хочеться впроваджувати саме в адміністративному центрі. Але ми не забуваємо і про віддалені села. Жителі нас підтримують. Шкода, звісно, що так мало в нас активних людей, які б долучалися до написання проєктних заявок, брали участь у впровадженні проєктів – фізичною працею, порадами, підтримкою тощо.

Знаєте, коли я пишу заявку і потім бачу результат, хочеться працювати далі. Я відчуваю вдячність і розуміння з боку жителів. А головне – громадська робота приносить мені задоволення.

У планах ГО «Центр розвитку Студенянської громади» – розробити стратегію розвитку і далі подаватися на різноманітні конкурси. Вважаю, що у будь-якому селі, навіть маленькому та віддаленому від адміністративного центру, люди мають жити комфортно й отримувати всі необхідні послуги. І все ж зараз головне – підтримувати Збройні сили України, ветеранів і членів їхніх родин. Над цим працює як громадська організація, так і місцева влада.

Я бачу, що з початку повномасштабної війни дуже змінилася свідомість людей у громаді. Всі згуртувалися для допомоги переселенцям, збору коштів. У нас неодноразово проводили благодійні концерти на підтримку ЗСУ. Місцеві жінки взялися шити захисні жилети для військових, збирати харчі тощо. Всі ми зараз працюємо задля єдиної мети – Перемоги!

Цей матеріал створено у співпраці з Фондом імені Гайнріха Бьолля, бюро Київ – Україна.

Суспільство

Це українські страви, про які ви навряд щось чули: давні рецепти кулінарної спадщини

Опубліковано

Українська кухня – невичерпне джерело кулінарних шедеврів та культурної спадщини. Її страви втілюють в собі багатовікову історію, національну самобутність і глибокі традиції.

Однак, під час тотальної русифікації та політичних турбулентностей, частина цінних страв була забута, а інші недоліком російської агітації надані чужеземними етикетками. Спроби прикріпити наші кулінарні шедеври до інших культур – це навіть не лише зазіхання на смакові перлини, але й спроба замарнути нашу ідентичність. Втрачені страви – це не просто рецепти, це кусочки нашої історії та культурного надбання, які ми повинні відновити та передати майбутнім поколінням.

Редакція ШоТам розповідає про пʼять цікавих страв української кухні.

Душенина

Душенину традиційно готували зі свинини, обвалюючи її в борошні й поєднуючи з овочами та прянощами в горщику. Потім горщик ставили в піч, де м’ясо з овочами повільно тушкувалося кілька годин, або, як казали раніше, “душилося”. Цю страву подавали з вареною картоплею або кашею, щедро поливаючи підливою.

Зараз приготувати душенину в печі може бути складно, але духовка є чудовою альтернативою, а замість глиняного горщика можна використовувати будь-яку жаростійку форму. На Заході схожу страву називають касероль, що походить від посуду, в якому готують м’ясо з овочами. Особливість цієї страви в тому, що для неї можна використовувати будь-яке м’ясо — свинину, яловичину, баранину або курятину.

Репепт:    

  • м’ясо – 500 г;
  • велика морква – 1 шт;
  • картопля – 4–5 шт;
  • борошно – 2 ст. л;
  • сіль, перець – до смаку;
  • вода або томатний сік.

М’ясо промиваємо, підсушуємо паперовими рушниками та нарізаємо великими кубиками. Обвалюємо у борошні з усіх боків.

Моркву та картоплю миємо, чистимо та нарізаємо довільними шматками. Складаємо овочі разом із м’ясом у змащену олією жаростійку форму. Додаємо сіль і перець, заливаємо водою або томатним соком так, щоб рідина покривала інгредієнти на один палець.

Накриваємо кришкою або фольгою і ставимо в розігріту до 200 градусів духовку. Одразу знижуємо температуру до 100 градусів і залишаємо тушкуватися на дві-три години. М’ясо має стати м’яким і легко розпадатися на волокна.

Гляґи

Хляки, ґляґи, флячки або ж рубці — традиційна страва, що готується з частини коров’ячого шлунка. Хляками називають найбільшу частину шлунку жуйних тварин. Після ретельного миття та очищення, хляки дрібно нарізають і довго варять зі спеціями. Готову страву щедро приправляють перцем і часником, а також заправляють відвареним пшоном або підбивають борошном. На Полтавщині до флячок зазвичай додають галушки. Крім того, хляки часто подають як рідку страву разом із бульйоном, у якому вони варилися.

Рецепт:

  • Рубець — 1 кг;
  • Молоко — 500 мл;
  • М’ясний бульйон — 3 л;
  • Селера — 100 г;
  • Ріпчаста цибуля — 2 шт.;
  • Морква — 1–2 шт.;
  • Томати у власному соку — 1 склянка;
  • Макарони — 3 жмені;
  • Часник — на смак;
  • Сіль, перець — на смак;
  • Сметана — 2 ст. л.;
  • Олія — для смаження;
  • Лавровий лист — 1 шт.;
  1. Підготовка рубця:
    • Наріжте рубець смужками і складіть у контейнер, заливши молоком. Залиште в холодильнику на ніч (12 годин).
    • Відцідіть рубець і добре промийте холодною водою, змиваючи молоко.
  2. Відварювання рубця:
    • У великій каструлі доведіть до кипіння підсолену воду. Опустіть нарізаний рубець і варіть 5 хвилин. Злийте воду, промийте рубець і каструлю.
    • Знову наповніть каструлю водою, доведіть до кипіння і трохи підсоліть. Опустіть рубець і знову варіть 5 хвилин. Злийте воду і промийте рубець.
  3. Приготування бульйону:
    • У іншій каструлі доведіть до кипіння бульйон. Додайте рубець, зменшіть вогонь до мінімуму і варіть 2–3 години, доки він не стане м’яким і легко проколюватиметься виделкою.
  4. Приготування овочів:
    • Почистіть і дрібно наріжте моркву, цибулю та селеру. Смажте овочі в невеликій кількості олії до м’якості.
    • Додайте томати у власному соку, сіль і перець. Перемішайте, накрийте кришкою і тушкуйте на середньому вогні 5–7 хвилин.
  5. Завершення страви:
    • Додайте тушковані овочі до відварених рубців.
    • Всипте макарони, додайте лавровий лист і варіть разом стільки часу, скільки вказано на упаковці макаронів.
    • Подавайте страву гарячою, за бажанням додайте сметану перед подачею.

Фальшивий заєць

“Фальшивий заєць” отримав свою назву, тому що готують його з будь-якого м’яса, крім зайця. Історія цієї страви залишається загадкою, але вважається, що колись полювання було привілеєм небагатьох, і дичина на столі була рідкістю. Тож люди вигадали спосіб приготувати “зайця” з іншого м’яса. На Західній Україні ця страва досі залишається традиційною на великі свята в деяких родинах.

Цікаво, що “фальшивий заєць” популярний не лише в Україні, а й у Європі та Америці. У Франції та інших європейських країнах аналогічну страву називають террін. Це своєрідний паштет, коли м’ясо, рибу, овочі або печінку подрібнюють і запікають у формі хлібця, а потім нарізають скибочками для подачі. В Америці цей м’ясний хлібець відомий як meatloaf, і його готують з будь-якого м’ясного фаршу.

Рецепт:

  • Свинина: 1 кг;
  • Яловичина: 0,5 кг;
  • Ріпчаста цибуля: 2 шт. (не обовʼязково);
  • Панірувальні сухарі: 100 г;
  • Сіль, перець: до смаку;
  • Духмяні трави: до смаку;
  • Олія: для смаження Кетчуп: для декору

М’ясо подрібнюємо на м’ясорубці. Дрібно нарізану цибулю пасімо в олії до м’якості.

Панірувальні сухарі розводимо молоком або водою – додаємо рідини так, щоб отримати консистенцію каші. Додаємо отриману суміш до фаршу.

Додавайте смажену цибулю, сіль, перець і улюблені духмяні трави. Ретельно перемішайте та викладіть у змащену олією прямокутну форму для кексу. Якщо немає підходящої форми, можна сформувати хлібець руками та розмістити на змащеному олією противні.

Вставте у попередньо розігріту до 200 градусів духовку та запікайте протягом 60 хвилин. У разі, якщо верхня частина підгоріла, накрийте хлібець фольгою. Через годину вийміть хлібець, зверху намажте кетчупом та поверніть у розігріту духовку на 10 хвилин, щоб кетчуп зверху став рум’яною.

Огірочник

Огірочник – це традиційна українська страва, юшка, приготована на основі солоних огірків. Вона вважається однією зі старовинних рідкісних страв України та може бути розглянута як попередниця сучасної солянки. Назва походить від основного інгредієнту – солоних огірків.

Огірочник можна приготувати як на м’ясному бульйоні, так і на воді або овочевому бульйоні, що робить його доступним як для м’ясоїдів, так і для вегетаріанців.

Рецепт:

  • Солоні огірки — 5 шт.;
  • Овочевий або м’ясний бульйон — 3 л;
  • Ріпчаста цибуля — 1 шт.;
  • Картопля — 5 шт. (середні);
  • Олія — для смаження;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Сметана — 5 ст. л.;
  • Свіжий кріп — для подачі.

Щоб приготувати огірочник, спочатку розігрійте бульйон. Поки він нагрівається, наріжте картоплю на кубики та додайте її до киплячого бульйону.

Солоні огірки натремо на дрібну терку і віджмемо сік. Цибулю дрібно наріжемо та обсмажимо на олії до м’якості, а потім додамо натерті огірки і смажимо разом.

Додайте цю суміш до каструлі з бульйоном та додайте огірковий сік, який віджали раніше. Варіть ще 2-3 хвилини.

У чашці змішайте сметану з кількома ложками бульйону та додайте у каструлю, ретельно змішуючи. Після цього приправте за смаком сіллю та перцем.

Подаємо гарячим, прикрашаючи свіжим нарізаним кропом та солоними огірками. Огірочник – чудовий варіант для обіду або вечері, особливо у спекотний день.

Горохляники

Горохляники, фактично, представляють собою прості оладки, зроблені з гороху. Колись ця страва була дуже популярною, оскільки вважалася дешевою і ситною. Для її приготування варили горох до м’якості, розтирали його до стану пюре, додавали борошно, добре змішували і смажили на розігрітій сковорідці зі смальцем або олією. Подаючи горохляники, їх часто приправляли шкварками, товченим часником та сметаною. У період пісту їли з олією та смаженою цибулею.

Горохляники можна готувати як із свіжого чи замороженого молодого горошку, так і із старого сушеного гороху. Тому ця страва чудово підійде для будь-якого сезону.

  • Зелений горошок (свіжий або морожений) — 2 склянки;
  • Яйце — 1 шт.;
  • Борошно або панірувальні сухарі — 2 ст. л.;
  • Листочки м’яти — жменя;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Олія — для смаження;
  • Сметана або йогурт — для подачі.
  1. Горошок відварюємо хвилин п’ять у киплячій підсоленій воді. Коли горошок буде готовий, подрібнюємо його блендером або перекручуємо м’ясорубкою.
  2. Додаємо яйце, дрібно посічену м’яту, борошно або панірувальні сухарі. Солимо, перчимо, добре вимішуємо.
  3. Формуємо невеличкі котлетки та смажимо їх на добре розігрітій і змащеній олією пательні.
  4. Подаємо горохляники зі сметаною або натуральним йогуртом.

Читати далі

Суспільство

Як уникнути електричного перевантаження у квартирі

Опубліковано

Внаслідок ворожих обстрілів енергетична інфраструктура України зазнала значних пошкоджень. Кожен українець може внести свій вклад у подолання цієї кризи та підтримати енергосистему.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

Збільшення споживання електроенергії у вашій оселі може призвести до відключень світла. Щоб уникнути цього, варто економити електрику, особливо вранці та ввечері з 7:00 до 11:00 і з 18:00 до 23:00.

Читати також: В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Корисні поради для економії електроенергії:

  1. Не вмикайте електроприлади одночасно. Наприклад, спочатку розігрійте їжу в мікрохвильовці, а потім скористайтеся праскою.
  2. Переносьте прання на денні або нічні години, коли навантаження на мережу менше.
  3. Уникайте використання кондиціонерів та бойлерів для нагріву в пікові години.

Таким чином, кожен з нас може допомогти зберегти стабільність енергосистеми України.

Нагадаємо, що в Міністерстві оборони тестують електронну чергу в ТЦК та СП.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Фото: з вільних мереж

Читати далі

Суспільство

В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Опубліковано

У Києві стартує дитячий гурток “Юний кінолог”, який функціонуватиме на базі Кінологічного центру Головного управління Національної поліції міста Києва. Це унікальна можливість для дітей познайомитися зі світом кінології, навчитись догляду за собаками та здобути навички роботи з чотирилапими помічниками поліції.

Про це повідомили у відділі комунікації столичної поліції.

Про ініціативу

У Києві з 25 травня 2024 року стартує дитячий гурток “Юний кінолог”. Заняття проходитимуть на базі Кінологічного центру Головного управління Національної поліції щосуботи з 10:00 до 12:00 за адресою: вул. Вознесенський узвіз, 27.

Читати також: Міноборони анонсували застосунок Резерв+ для військовозабовʼязаних

Поліцейські-кінологи поділяться своїм досвідом, навчать дітей базовим командам для собак і основним правилам поведінки з чотирилапими друзями. Участь у гуртку допоможе дітям здобути цінні знання про виховання домашніх улюбленців та розвинути повагу до тварин.

Заняття у гуртку також сприятимуть засвоєнню знань про виховання домашніх улюбленців та розвитку в дітей почуття поваги до тварин.

Заняття розраховані на дітей віком від 6 років. Участь в програмі безоплатна.

Нагадаємо, що стартує показ художнього серіалу про залізничників під час війни.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Читати далі