Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Назбирала вже купу осколків». Фотографка з Сумщини вирощує лаванду за 10 кілометрів від кордону з росією

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Світлана Ганночка — фотографка і власниця лавандового бізнесу. Вона перетворила ділянку в Угроїдах на Сумщині на красиве лавандове поле — до повномасштабної війни це було доволі популярне місце для фотографів та охочих отримати романтичні кадри. Та після початку вторгнення росії в Україну, Світлана не покинула рядочки запашної лаванди та рідні місця і. Її бізнес продовжує жити.

Для ШоТам підприємиця розповіла, як вирощують лаванду, що з неї виготовляють і чому не хоче їхати навіть попри обстріли.

Світлана Ганночка

фотографка і власниця лавандового бізнесу Lavender Dream.

Не знала, чи вдасться зібрати урожай

Ми з сім’єю живемо в Сумах, а як почалася повномасштабна війна, переїхали до батьків в Угроїди — за 10 кілометрів від кордону з росією. Саме тут наше лавандове поле.

Ми всі жили в селі, поки росіяни не вийшли з нашої області у квітні 2022 року. Кілька разів навідувалися до Сум, але це було дуже небезпечно, тому що траси обстрілювали, окупанти стояли у сусідніх селах — зовсім поруч. 

У 2022 році було важко, страшно і невизначено. Навіть не знала, чи вдасться зібрати урожай. Минулого року я, мабуть, і статистик не вела — було зовсім туго і з відвідинами, і з продажами. Але врожай таки зібрали, а ще почали робити іграшки. Вони полюбилися покупцям. Із Сум багато людей виїжджали за кордон на початку повномасштабного вторгнення, а коли поверталися, то надсилали тим, хто їх прихистив, лавандові подарунки на знак вдячності.

У 2022 році було невідомо, чи вдасться зібрати урожай. Фото надала Світлана.

Цьогоріч ситуація теж непроста — адже нас можуть виселити. П’ятикілометрову зону перед нами уже евакуювали, ми на черзі. Проте наше лавандове поле все ще працює. Цього року були такі відважні, що приїжджали до нас на фотосесії. Думаю, вони або живуть поруч, або вже були у нас і приїхали ще раз. Мабуть, люди трішки адаптувалися до нових реалій або ж повернулися до Сум з евакуації. Звісно, в області за ці роки відкрилися й інші лавандові локації у тихіших місцях, не біля кордону. 

Зараз ми перед вибором, що робити далі, як бути з бізнесом. Є варіант все покинути і поїхати, але я його навіть не розглядаю. Зараз шукаю ділянку ближче до Сум, хай навіть невеличку — але щоб я не втратила все, над чим працювала. Не хочу кидати лавандове поле, правда. Це справа до душі, і я б хотіла далі цим займатися.

Ми і раніше чули вибухи. Але, коли почало прилітати у саме село, було страшно. Були вже розбиті хати, загиблі й поранені. Вчора теж потрапили під обстріл. Село двічі за день обстрілювали. Ми вчасно сховалися. Слава Богу, прильотів у наше поле чи будинок не було. Але осколків назбирали добру купу. Адже падає зовсім поруч.  

Попри війну та обстріли лавандове поле все ще працює. Фото надала Світлана.

Ідея цілого поля лаванди дрімала в мені давно

Фотографію я завжди любила, а вже після другого декрету почала займатися професійно — вчилася, їздила на майстер-класи. Довго фотографувала новонароджених. Моя спеціалізація — саме сімейні і дитячі фото. От весілля не фотографую, а родини — так. 

Раніше у мене була фотостудія. Дуже багато декору для тематичних фотозон робила сама, тож навички хендмейду знадобилися й у цьому бізнесі. Перша фотосесія була саме лавандова. У 2014 році знайти сухі квіти було дуже складно, тож ми замовляли ляльки-тільди у схожих відтінках — відсутність самих квітів компенсували кольором і декором. А за п’ять років я посадила першу лаванду. Тож ідея цілого поля лаванди дрімала в мені давно.

Ділянку купили поряд з будинком батьків в Угроїдах. Можна сказати, що наше лавандове поле — сімейна справа, мені допомагає чоловік, діти та батьки. Поле лаванди перш за все задумувалося як нова цікава локація на Сумщині для фото. Перші саджанці з’явилися восени 2018 року, а вже у 2019 році — поле.

Як не дивно, раніше не працювала як фотографка на таких локаціях. А вже як посадили самі — то поїхала у Молдову саме на лавандові поля, щоб подивитися як це, погуляти і зробити фото. Тим часом моя лаванда уже підростала.

В Угроїди до повномасштабного вторгнення просила людей приїжджати з власними фотографами, бо не встигала фотографувати всіх. Це місце було красивим, людним, тихим і спокійним. Особливо багато відвідувачів було у 2021 році. Навіть попри те, що локація нова і лаванда молода була. Але я маю багато знайомих фотографів, тож приїхав один, зробив фото, виставив — і вже інші теж хочуть провести фотосесію у нас.  

Всі шишки набивали самостійно

Разом з лавандою переді мною відкрився цілий світ! Зараз наше поле має близько 20 соток. З самого початку було трішки менше, але додався ще шматок землі, наприклад, під розсаду і букети. 

Коли ми тільки починали цим займатися, бракувало не лише самої лаванди, а й інформації про неї. Всі шишки набивали самостійно — це стосується розмноження, догляду, болячок лаванди. Нюансів багато. По збереженню цієї рослини теж є важливі деталі: коли її треба зібрати на букети, а коли — кулінарну.

Починати у лавандовому бізнесі було нелегко. Фото: ШоТам.

Найперші квіти, коли бутони починають розпускатися — зривають на букети. Лаванда тільки-тільки набрала колір, а колоски тверді. Це кінець червня. Головне її правильно висушити. Наступний зріз — на свіжі букети, коли лаванда розпускається. Третій — коли половина цвітіння пройшла, тоді лаванда підходить для саше, адже набрала достатньо ароматних ефірів. Тоді ж збирається і кулінарна. Останній збір — на насіння. 

Думаю, цьогоріч це буде у серпні. Дуже спекотно, тому їй ще трішечки дозріти треба. Але треба дивитися кожен кущ окремо. Це залежить і від погодних умов, і від сортів — одні розпускаються раніше, другі пізніше. Зараз всі сорти купую в Україні, але деякі з них завезені з Європи. 

У мене 11 сортів лаванди і 8 лавандину. Яка між ними різниця? Якщо дуже просто: лаванда — це дівчинка, а лавандин — хлопчик. Лавандин не розмножується насінням. У нього насиченіший запах, хоч олія не така цінна, але її більше. 

Але мені більше подобається саме лаванда — красивіша, ніжніша. Її олія цінніша, хоч її і менше. Розмір теж відрізняється: стандартний букет лаванди заввишки 30 сантиметрів, а лавандину — сягає і 70. Для декору обирають лавандин, в нього щільніший колосок і він не обсипається. Але має більш приглушений колір — лаванда яскравіша. 

Крім поля на 20 соток, маємо ще одне поруч — втричі більше. Воно ще молоденьке. Йому три роки, посадили ще до війни — і наступного року там має бути вже красиво. 

Варимо мило, робимо свічки

Але лавандове поле — не лише місце для фото і прогулянок. Найперше, що ми з лаванди робимо — олію та гідролат. Виготовляємо різні варіанти саше: мішечки з органзи, конопляні валики з лавандою і подушки з лавандою та гречаною лузгою. А ще іграшки — ляльки, котики, сови. 

У крамничці можна придбати мило з лаванди, яке я варю, свічки робимо. В сезон пробували готувати ще й морозиво з лаванди. Це дуже цікавий процес, хоч і складний — поки підібрали вдалий рецепт, було багато експериментів. Морозиво виходить дуже смачне, у сусідів брали молоко, робили вершки — тож ласощі повністю натуральні.

У крамничці можна придбати мило з лаванди та свічки. Фото надала Світлана.

Усі продукти, які з’являються у нашій крамничці, придумую я. Роблю перший зразок, щоб візуально було зрозуміло, яким має бути виріб. Тоді вже готуємо ескізи, викрійки. 

Миловарінню вчилася у майстрині, а решта — самоосвіта. Шукаю інформацію, пробую, перевіряю. Наприклад, довго шукала ідеальний рецепт свічок — вони мають правильно горіти, пахнути, всі складові мають бути чітко підібрані. 

Для виготовлення ефірної олії маємо дистилятор. Він зроблений власноруч — мій тато інженер. В цьому році планувала вже покупку промислового, але не знала, як буде з обставинами. Тож поки відклала на наступний рік. 

Попри невизначену ситуацію, бізнес не стоїть на місці, я вже маю ідеї нових виробів. Наприклад, хочу створити лінійку для дітей — подушки-сплюшки із заспокійливою лавандою. Також є задуми щодо домашнього текстилю, можливо з тематичною вишивкою. Головне — працювати і дочекатися перемоги!

Суспільство

Це українські страви, про які ви навряд щось чули: давні рецепти кулінарної спадщини

Опубліковано

Українська кухня – невичерпне джерело кулінарних шедеврів та культурної спадщини. Її страви втілюють в собі багатовікову історію, національну самобутність і глибокі традиції.

Однак, під час тотальної русифікації та політичних турбулентностей, частина цінних страв була забута, а інші недоліком російської агітації надані чужеземними етикетками. Спроби прикріпити наші кулінарні шедеври до інших культур – це навіть не лише зазіхання на смакові перлини, але й спроба замарнути нашу ідентичність. Втрачені страви – це не просто рецепти, це кусочки нашої історії та культурного надбання, які ми повинні відновити та передати майбутнім поколінням.

Редакція ШоТам розповідає про пʼять цікавих страв української кухні.

Душенина

Душенину традиційно готували зі свинини, обвалюючи її в борошні й поєднуючи з овочами та прянощами в горщику. Потім горщик ставили в піч, де м’ясо з овочами повільно тушкувалося кілька годин, або, як казали раніше, “душилося”. Цю страву подавали з вареною картоплею або кашею, щедро поливаючи підливою.

Зараз приготувати душенину в печі може бути складно, але духовка є чудовою альтернативою, а замість глиняного горщика можна використовувати будь-яку жаростійку форму. На Заході схожу страву називають касероль, що походить від посуду, в якому готують м’ясо з овочами. Особливість цієї страви в тому, що для неї можна використовувати будь-яке м’ясо — свинину, яловичину, баранину або курятину.

Репепт:    

  • м’ясо – 500 г;
  • велика морква – 1 шт;
  • картопля – 4–5 шт;
  • борошно – 2 ст. л;
  • сіль, перець – до смаку;
  • вода або томатний сік.

М’ясо промиваємо, підсушуємо паперовими рушниками та нарізаємо великими кубиками. Обвалюємо у борошні з усіх боків.

Моркву та картоплю миємо, чистимо та нарізаємо довільними шматками. Складаємо овочі разом із м’ясом у змащену олією жаростійку форму. Додаємо сіль і перець, заливаємо водою або томатним соком так, щоб рідина покривала інгредієнти на один палець.

Накриваємо кришкою або фольгою і ставимо в розігріту до 200 градусів духовку. Одразу знижуємо температуру до 100 градусів і залишаємо тушкуватися на дві-три години. М’ясо має стати м’яким і легко розпадатися на волокна.

Гляґи

Хляки, ґляґи, флячки або ж рубці — традиційна страва, що готується з частини коров’ячого шлунка. Хляками називають найбільшу частину шлунку жуйних тварин. Після ретельного миття та очищення, хляки дрібно нарізають і довго варять зі спеціями. Готову страву щедро приправляють перцем і часником, а також заправляють відвареним пшоном або підбивають борошном. На Полтавщині до флячок зазвичай додають галушки. Крім того, хляки часто подають як рідку страву разом із бульйоном, у якому вони варилися.

Рецепт:

  • Рубець — 1 кг;
  • Молоко — 500 мл;
  • М’ясний бульйон — 3 л;
  • Селера — 100 г;
  • Ріпчаста цибуля — 2 шт.;
  • Морква — 1–2 шт.;
  • Томати у власному соку — 1 склянка;
  • Макарони — 3 жмені;
  • Часник — на смак;
  • Сіль, перець — на смак;
  • Сметана — 2 ст. л.;
  • Олія — для смаження;
  • Лавровий лист — 1 шт.;
  1. Підготовка рубця:
    • Наріжте рубець смужками і складіть у контейнер, заливши молоком. Залиште в холодильнику на ніч (12 годин).
    • Відцідіть рубець і добре промийте холодною водою, змиваючи молоко.
  2. Відварювання рубця:
    • У великій каструлі доведіть до кипіння підсолену воду. Опустіть нарізаний рубець і варіть 5 хвилин. Злийте воду, промийте рубець і каструлю.
    • Знову наповніть каструлю водою, доведіть до кипіння і трохи підсоліть. Опустіть рубець і знову варіть 5 хвилин. Злийте воду і промийте рубець.
  3. Приготування бульйону:
    • У іншій каструлі доведіть до кипіння бульйон. Додайте рубець, зменшіть вогонь до мінімуму і варіть 2–3 години, доки він не стане м’яким і легко проколюватиметься виделкою.
  4. Приготування овочів:
    • Почистіть і дрібно наріжте моркву, цибулю та селеру. Смажте овочі в невеликій кількості олії до м’якості.
    • Додайте томати у власному соку, сіль і перець. Перемішайте, накрийте кришкою і тушкуйте на середньому вогні 5–7 хвилин.
  5. Завершення страви:
    • Додайте тушковані овочі до відварених рубців.
    • Всипте макарони, додайте лавровий лист і варіть разом стільки часу, скільки вказано на упаковці макаронів.
    • Подавайте страву гарячою, за бажанням додайте сметану перед подачею.

Фальшивий заєць

“Фальшивий заєць” отримав свою назву, тому що готують його з будь-якого м’яса, крім зайця. Історія цієї страви залишається загадкою, але вважається, що колись полювання було привілеєм небагатьох, і дичина на столі була рідкістю. Тож люди вигадали спосіб приготувати “зайця” з іншого м’яса. На Західній Україні ця страва досі залишається традиційною на великі свята в деяких родинах.

Цікаво, що “фальшивий заєць” популярний не лише в Україні, а й у Європі та Америці. У Франції та інших європейських країнах аналогічну страву називають террін. Це своєрідний паштет, коли м’ясо, рибу, овочі або печінку подрібнюють і запікають у формі хлібця, а потім нарізають скибочками для подачі. В Америці цей м’ясний хлібець відомий як meatloaf, і його готують з будь-якого м’ясного фаршу.

Рецепт:

  • Свинина: 1 кг;
  • Яловичина: 0,5 кг;
  • Ріпчаста цибуля: 2 шт. (не обовʼязково);
  • Панірувальні сухарі: 100 г;
  • Сіль, перець: до смаку;
  • Духмяні трави: до смаку;
  • Олія: для смаження Кетчуп: для декору

М’ясо подрібнюємо на м’ясорубці. Дрібно нарізану цибулю пасімо в олії до м’якості.

Панірувальні сухарі розводимо молоком або водою – додаємо рідини так, щоб отримати консистенцію каші. Додаємо отриману суміш до фаршу.

Додавайте смажену цибулю, сіль, перець і улюблені духмяні трави. Ретельно перемішайте та викладіть у змащену олією прямокутну форму для кексу. Якщо немає підходящої форми, можна сформувати хлібець руками та розмістити на змащеному олією противні.

Вставте у попередньо розігріту до 200 градусів духовку та запікайте протягом 60 хвилин. У разі, якщо верхня частина підгоріла, накрийте хлібець фольгою. Через годину вийміть хлібець, зверху намажте кетчупом та поверніть у розігріту духовку на 10 хвилин, щоб кетчуп зверху став рум’яною.

Огірочник

Огірочник – це традиційна українська страва, юшка, приготована на основі солоних огірків. Вона вважається однією зі старовинних рідкісних страв України та може бути розглянута як попередниця сучасної солянки. Назва походить від основного інгредієнту – солоних огірків.

Огірочник можна приготувати як на м’ясному бульйоні, так і на воді або овочевому бульйоні, що робить його доступним як для м’ясоїдів, так і для вегетаріанців.

Рецепт:

  • Солоні огірки — 5 шт.;
  • Овочевий або м’ясний бульйон — 3 л;
  • Ріпчаста цибуля — 1 шт.;
  • Картопля — 5 шт. (середні);
  • Олія — для смаження;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Сметана — 5 ст. л.;
  • Свіжий кріп — для подачі.

Щоб приготувати огірочник, спочатку розігрійте бульйон. Поки він нагрівається, наріжте картоплю на кубики та додайте її до киплячого бульйону.

Солоні огірки натремо на дрібну терку і віджмемо сік. Цибулю дрібно наріжемо та обсмажимо на олії до м’якості, а потім додамо натерті огірки і смажимо разом.

Додайте цю суміш до каструлі з бульйоном та додайте огірковий сік, який віджали раніше. Варіть ще 2-3 хвилини.

У чашці змішайте сметану з кількома ложками бульйону та додайте у каструлю, ретельно змішуючи. Після цього приправте за смаком сіллю та перцем.

Подаємо гарячим, прикрашаючи свіжим нарізаним кропом та солоними огірками. Огірочник – чудовий варіант для обіду або вечері, особливо у спекотний день.

Горохляники

Горохляники, фактично, представляють собою прості оладки, зроблені з гороху. Колись ця страва була дуже популярною, оскільки вважалася дешевою і ситною. Для її приготування варили горох до м’якості, розтирали його до стану пюре, додавали борошно, добре змішували і смажили на розігрітій сковорідці зі смальцем або олією. Подаючи горохляники, їх часто приправляли шкварками, товченим часником та сметаною. У період пісту їли з олією та смаженою цибулею.

Горохляники можна готувати як із свіжого чи замороженого молодого горошку, так і із старого сушеного гороху. Тому ця страва чудово підійде для будь-якого сезону.

  • Зелений горошок (свіжий або морожений) — 2 склянки;
  • Яйце — 1 шт.;
  • Борошно або панірувальні сухарі — 2 ст. л.;
  • Листочки м’яти — жменя;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Олія — для смаження;
  • Сметана або йогурт — для подачі.
  1. Горошок відварюємо хвилин п’ять у киплячій підсоленій воді. Коли горошок буде готовий, подрібнюємо його блендером або перекручуємо м’ясорубкою.
  2. Додаємо яйце, дрібно посічену м’яту, борошно або панірувальні сухарі. Солимо, перчимо, добре вимішуємо.
  3. Формуємо невеличкі котлетки та смажимо їх на добре розігрітій і змащеній олією пательні.
  4. Подаємо горохляники зі сметаною або натуральним йогуртом.

Читати далі

Суспільство

Як уникнути електричного перевантаження у квартирі

Опубліковано

Внаслідок ворожих обстрілів енергетична інфраструктура України зазнала значних пошкоджень. Кожен українець може внести свій вклад у подолання цієї кризи та підтримати енергосистему.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

Збільшення споживання електроенергії у вашій оселі може призвести до відключень світла. Щоб уникнути цього, варто економити електрику, особливо вранці та ввечері з 7:00 до 11:00 і з 18:00 до 23:00.

Читати також: В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Корисні поради для економії електроенергії:

  1. Не вмикайте електроприлади одночасно. Наприклад, спочатку розігрійте їжу в мікрохвильовці, а потім скористайтеся праскою.
  2. Переносьте прання на денні або нічні години, коли навантаження на мережу менше.
  3. Уникайте використання кондиціонерів та бойлерів для нагріву в пікові години.

Таким чином, кожен з нас може допомогти зберегти стабільність енергосистеми України.

Нагадаємо, що в Міністерстві оборони тестують електронну чергу в ТЦК та СП.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Фото: з вільних мереж

Читати далі

Суспільство

В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Опубліковано

У Києві стартує дитячий гурток “Юний кінолог”, який функціонуватиме на базі Кінологічного центру Головного управління Національної поліції міста Києва. Це унікальна можливість для дітей познайомитися зі світом кінології, навчитись догляду за собаками та здобути навички роботи з чотирилапими помічниками поліції.

Про це повідомили у відділі комунікації столичної поліції.

Про ініціативу

У Києві з 25 травня 2024 року стартує дитячий гурток “Юний кінолог”. Заняття проходитимуть на базі Кінологічного центру Головного управління Національної поліції щосуботи з 10:00 до 12:00 за адресою: вул. Вознесенський узвіз, 27.

Читати також: Міноборони анонсували застосунок Резерв+ для військовозабовʼязаних

Поліцейські-кінологи поділяться своїм досвідом, навчать дітей базовим командам для собак і основним правилам поведінки з чотирилапими друзями. Участь у гуртку допоможе дітям здобути цінні знання про виховання домашніх улюбленців та розвинути повагу до тварин.

Заняття у гуртку також сприятимуть засвоєнню знань про виховання домашніх улюбленців та розвитку в дітей почуття поваги до тварин.

Заняття розраховані на дітей віком від 6 років. Участь в програмі безоплатна.

Нагадаємо, що стартує показ художнього серіалу про залізничників під час війни.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Читати далі