Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Щоб не хвилюватись про можливі прильоти, думали, як швидше зібрати малину». Як агрофірма з Харківщини продовжує експортувати органічні ягоди

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Літо 2022 року, Харківщина. За 30 кілометрів до лінії бойових дій завзяті жінки зранку до ночі збирають ягоди. Сортують, вантажать у рефрижератор і відправляють на заморозку за 150 км від дому. Це не прості ягоди, це органіка без жодних добрив. Після заморозки урожай попрямує до західного кордону, постоїть у черзі на митниці, а звідти поїде у Польщу та Італію. Попри війну, невизначеність та страх ягідний сезон видався найкращим за весь час роботи ферми «Сила природи».

Про виклики агробізнесу в Україні, єдність команди під час війни та бажання оздоровлювати націю через органічну їжу ШоТам розказала власниця господарства Олена Пруднікова та керуюча агрономка Любов Юрʼєва. 

Перші роки працювали в мінус

За фахом Олена є архітекторкою, і до війни займалася будівництвом та ремонтами. Але у 2014, коли у Харкові все зупинилось на кілька місяців, жінка використала цей час з користю для здоровʼя – спробувала сироїдство. 

«Знайти не просто свіжі, а натуральні продукти виявилось непростою задачею. Тоді я обдзвонила всіх друзів і запропонувала обʼєднатись: найняти агронома та працівників, аби вирощувати екопродукти для своїх сімей. Один з друзів погодився за умови, що від самого початку ми будемо розглядати це не як хобі, а як бізнес. І нам не вдалось. Точніше з першого разу не вдалось. Перший врожай був ну дуже маленький. Ви колись бачили картоплю розміром з малу абрикосу? Це нікуди не годиться», – згадує Олена. 

Все змінилось після однієї конференції у Києві, де фірмі запропонували зайнятись малиною. «Прямо на місці ми домовились з польською компанією BioConcept – вони консультували щодо процесів, закупівлі саджанців та згодні були купувати нашу органічну малину. Нині ми так і працюємо з ними та розширились на інших покупців», – продовжує Олена.

Власниця господарства на одній з конференцій знайшла першого покупця з Польщі. Фото надала Олена Пруднікова.

На початку було надскладно абсолютно все через брак знань у сфері. Перший рік – врожаю не було (кущі малини тільки-но посадили). Ще наступні два чи навіть три роки працювали в мінус через недостатню кількість вологи та добрив. І якщо перше компанія виправила, то невикористання добрив – принципова позиція агрофірми. 

Олена каже, що якби тоді не отримали компенсацію за саджанці, то напевно б закинули цю ідею: «Наш знайомий розказав нам про державну програму і допоміг подати документи. Так ми повернули кошти за саджанці садових культур – це буквально втримало нас на ногах». 

Тепер що і як садити знає керуюча агрономка Любов Юрʼєва. Раніше вона працювала на себе, та зараз вже шостий рік втілює ідею здорової їжі на фермі «Сила природи».

Любов розказує, що в її зоні відповідальності уся земля. А це небагато і немало – 60 га, з яких 15 га займають ягоди. «Основою було, є і напевно надалі буде – органічні ягоди, а саме малина, яка йде на експорт. Також вирощуємо полуницю та ожину. Хоча беремось й за інші культури: цього року спробували засіяти органічну гірчицю. А ще вирощуємо весь набір овочевих екокультур: огірки, помідори, виноград тощо, але у невеликому обсязі – до 1 га на все», – розказує керуюча агрономка.

Керуюча агрономка Любов Юрʼєва розказує: в її зоні відповідальності уся земля. Фото: ШоТам.

Якщо робота зупиниться, то що буде з людьми та землею?

«Агрономічний рік починається у березні, – розповідає Любов. – Як розумієте, у 2022 році це співпало з початком повномасштабного вторгнення. Чи думали ми виїжджати? Так, звісно. Але це непросте рішення. Бо ми чудово розуміли, що людям потрібна робота. Тому ми сіяли й садили. І не лише ми – всі так робили».

Любов додає:

«З іншого боку, бізнес біля фронту – це дуже ризиковано. Не знаєш, що буде завтра і в будь-який момент можна втратити все, навіть життя. Однак якщо залишиш землю хоч на один рік, то потім ти не зможеш повернутись і продовжити з того ж місця. Ти не ставиш поле на паузу, функції збереження тут немає. Земля заростає миттєво, а обробити її, відновити саджанці – це дуже дорого. Де брати кошти, якщо рік провести без роботи? Тож якщо виїжджаєш, то готуйся залишити агробізнес надовго або навіть назавжди».

80% працівників на господарстві – жінки з навколишніх сіл. Це близько 10 людей на постійній роботі та ще 10-20 у сезон у залежності від урожайності. І від власниці, і від працівників ми чуємо однакову позицію: війна додала єдності й мотивувала працювати.

На початку повномасштабного вторгнення співробітники сказали, що їм потрібна ця робота. Фото: ШоТам.

«Ми не знали, чи починати сезон. Це вартує певних коштів, але чи дочекаємось ми врожаю? Проте всі співробітники сказали, що їм потрібна ця робота і запропонували поділити ризики навпіл: вони отримували 50% оплати як зазвичай, а інші 50% – коли продамо товар. На щастя, окупанти до нас не дійшли, всі культури ми змогли довести і виплатили всі зарплати», – розповідає власниця агрофірми Олена.

«До повномасштабної війни ми не відчували такої згуртованості, як під час. За відчуттями 2022 рік був найуспішнішим, адже всі згуртувались. Робота стала як розрядка. Якщо на початку всі були у стані невизначеності, коли оголосили про продовження роботи, то всі підбадьорилися. І замість того, щоб хвилюватись про можливі прильоти, ми думали, як швидше зібрати малину», – згадує керуюча агрономка Любов.

2022 рік був найуспішнішим за всі роки збору ягід

На щастя, село Старовірівка на Харківщині не було в окупації. Однак ніхто не знав наперед, чи дійдуть сюди російські війська. Тому тримали всі автомобілі з повним баком і щодня були готові евакуюватись. «Якби окупанти підійшли до околиць села, лише б тоді ми поїхали. Та окупантів зупинили за 30-40 кілометрів від нас», – розказує Любов.

Агрофірма приймала біженців з Харкова, особливо з сильно постраждалого району – Салтівки. Та і вся команда також переїхали у село. Лише бухгалтер не встигла – жила у селі прямо на кордоні. Тож вимушена провести цілий місяць в окупації. І як тільки вибралась, одразу приїхала на господарство.

У стані повної мобілізації команда пробула аж до контрнаступу ЗСУ та звільнення Харківщини. Лише у серпні всі видихнули і вирішили: «Тепер точно залишаємось».

Агрономка розказує, що це не зупинило роботу, навіть навпаки допомогло зібрати рекордний врожай, звісно через попередню підготовку. 

«Так вийшло, що саме 2022 рік був найуспішнішим за всі роки збору ягід. Внаслідок попередньої праці врожай збільшився на 25% за попередній. Якщо раніше в середньому ми збирали 25-30 тонн ягід, то минулого – майже 40!», – пишається Любов.

У 2022 році зібрали майже 40 тонн ягід. Фото: ШоТам.

Пакували й вантажили ягоди з надією, що цю партію не розбомблять 

Типовий день працівники господарства починають о 5:00-5:30, а о 6-ій ранку вже приходять на роботу. Нині все змістилось через комендантську годину: 15-хвилинне планування – і вихід у поле. 

Одні працюють з машинами і тракторами, інші – збирають органічні ягоди, сортують, зважують, відбирають на перший-другий сорт і ставлять на охолодження у рефрижератор. І так до вечора.

У кінці дня все зважують і відправляють у зали заморозки. Чистять робочі місця і розходяться. Десь о 7-8 вечора, трактористи виходять обробляти поля і працюють до півночі. А наступного ранку – все як з чистого листа, і так кожен день увесь сезон. 

Агрофірма «Сила природи» постачає заморожену продукцію за кордон, тому залежить від заморозки. Любов згадує, як у перші ж дні війни було знищено станцію із заморожування у селі Руські Тишки. Це за 20 кілометрів від російського кордону, тож їх окупували буквально у перші години повномасштабного вторгнення. 

«Кожного дня ми із хвилюванням прощались з  водіями, які вирушали за 150 кілометрів на Дніпропетровщину, аби заморозити врожай. Пакували й вантажили ягоди з надією, що цю партію не розбомблять. Дякувати Богу і ЗСУ, все було добре», – згадує Любов.

Ягоди заморожують, а потім – за кордон. Фото: ШоТам.

Але на цьому логістика не закінчувалась. Далі – шлях до західного кордону, а там черги були величезні. Звісно, якщо порівнювати з колегами-зерновиками, то ягідникам ще пощастило. І ринок був готовий купувати, і шлях був відкритий, хоч завантажений.

«Деякі наші колеги очікували на митниці і тиждень, і два. Оскільки всі ягоди йдуть у рефрижераторах, то можете собі уявити ці додаткові видатки через простій. Скільки стоїть машина, стільки працює «реф» і споживає паливо. Ягоди стають просто золотими. І хто понесе ці витрати? Виробник. Бо ціна не зміниться», – розказує агрономка.

Глобальна ціль – оздоровлення нації 

Органічний агробізнес – це першочергово палке бажання. Жінки діляться, що насправді фірма не має великої рентабельності. «Та ми маємо більш значущі глобальні цілі – оздоровлення нації. Це ідея, яку ми втілюємо у життя. І намагаємось щось заробити. Як би це важко не було», – каже Олена.

Любов також наголошує, що часто буває нелегко: «Через війну та невизначеність ми висадили полуницю лише для розмноження і не садили для плодів. Тож цього року залишились без промислової врожайності цих ягід. Маємо малину і заклали посадки на наступний рік, тож тримаємось».

На щастя, у фірми немає значних втрат на господарстві, тому вони не очікують якоїсь допомоги. «Ми втратили один наш автобус, яким розводили сезонних працівників. Тож міжнародні благодійники видали нам компенсацію, і хоча це трошки менша сума за необхідну, але ми дуже вдячні», – розказує Олена.

Нині агрофірма міцно стоїть на ногах, працює і дає роботу людям у селі. 

Ідея, яку втілюють у життя, – оздоровлення нації. Фото: ШоТам.

«Тим, хто зараз тільки починає свій шлях у бізнесі, я раджу не боятись, – ділиться Олена. – Так, це непросто, але все реально. Навіть якщо є відчуття, що ви чого не знаєте чи не можете, починайте. Коли труднощі зʼявляються, тоді виникають сили їх долати, а поміч приходить звідки її не очікуєте».

«Ми стали сильнішими і в якомусь сенсі більш націоналістичними. Напевно, це не те, чим маємо пишатись, але ми радикалізуватись не з власної волі – нас змусили. Це стало питанням виживання», – підсумовує Любов.

Суспільство

“Азов” показав унікальні кадри порятунку цивільних з “Азовсталі” (ВІДЕО)

Опубліковано

Окремий загін спеціального призначення “Азов” продемонстрував, як на початку травня 2022 року вони евакуйовували цивільних з укриттів металургійного комбінату “Азовсталь” у Маріуполі.

Про це повідомляє Мілітарний.

Окремий загін спеціального призначення “Азов” продемонстрував, як на початку травня 2022 року вони евакуйовували цивільних з укриттів металургійного комбінату “Азовсталь” у Маріуполі.

Цей фільм показує, як насправді відбувалася евакуація цивільного населення з “Азовсталі” і яку роль у процесі виконували міжнародні організації. З середини березня по травень 2022 року азовці вивели з-під обстрілів близько 1200 місцевих жителів у Маріуполі.

Читати також: Це українські страви, про які ви навряд щось чули: давні рецепти кулінарної спадщини

“Російські обстріли, які вщент зруйнували Маріуполь, змусили літніх людей, жінок і дітей шукати прихисток у підземеллях комбінату,” – написали у пресслужбі.

Вихід і евакуацію мирного населення з облоги забезпечила українська сторона за участі бійців і командування окремого загону спеціального призначення “Азов”. На початку травня 2022 року в укриттях “Азовсталі” перебувало понад 1000 цивільних.

“Ви очима азовця побачите організацію і перебіг виходу цивільних з обложеного комбінату. Деякі кадри публікуються вперше,” – зазначили у пресслужбі.

Також ми повідомляли, що в Міністерстві оборони тестують електронну чергу в ТЦК та СП.

Фото: Азов

Читати далі

Суспільство

Це українські страви, про які ви навряд щось чули: давні рецепти кулінарної спадщини

Опубліковано

Українська кухня – невичерпне джерело кулінарних шедеврів та культурної спадщини. Її страви втілюють в собі багатовікову історію, національну самобутність і глибокі традиції.

Однак, під час тотальної русифікації та політичних турбулентностей, частина цінних страв була забута, а інші недоліком російської агітації надані чужеземними етикетками. Спроби прикріпити наші кулінарні шедеври до інших культур – це навіть не лише зазіхання на смакові перлини, але й спроба замарнути нашу ідентичність. Втрачені страви – це не просто рецепти, це кусочки нашої історії та культурного надбання, які ми повинні відновити та передати майбутнім поколінням.

Редакція ШоТам розповідає про пʼять цікавих страв української кухні.

Душенина

Душенину традиційно готували зі свинини, обвалюючи її в борошні й поєднуючи з овочами та прянощами в горщику. Потім горщик ставили в піч, де м’ясо з овочами повільно тушкувалося кілька годин, або, як казали раніше, “душилося”. Цю страву подавали з вареною картоплею або кашею, щедро поливаючи підливою.

Зараз приготувати душенину в печі може бути складно, але духовка є чудовою альтернативою, а замість глиняного горщика можна використовувати будь-яку жаростійку форму. На Заході схожу страву називають касероль, що походить від посуду, в якому готують м’ясо з овочами. Особливість цієї страви в тому, що для неї можна використовувати будь-яке м’ясо — свинину, яловичину, баранину або курятину.

Репепт:    

  • м’ясо – 500 г;
  • велика морква – 1 шт;
  • картопля – 4–5 шт;
  • борошно – 2 ст. л;
  • сіль, перець – до смаку;
  • вода або томатний сік.

М’ясо промиваємо, підсушуємо паперовими рушниками та нарізаємо великими кубиками. Обвалюємо у борошні з усіх боків.

Моркву та картоплю миємо, чистимо та нарізаємо довільними шматками. Складаємо овочі разом із м’ясом у змащену олією жаростійку форму. Додаємо сіль і перець, заливаємо водою або томатним соком так, щоб рідина покривала інгредієнти на один палець.

Накриваємо кришкою або фольгою і ставимо в розігріту до 200 градусів духовку. Одразу знижуємо температуру до 100 градусів і залишаємо тушкуватися на дві-три години. М’ясо має стати м’яким і легко розпадатися на волокна.

Гляґи

Хляки, ґляґи, флячки або ж рубці — традиційна страва, що готується з частини коров’ячого шлунка. Хляками називають найбільшу частину шлунку жуйних тварин. Після ретельного миття та очищення, хляки дрібно нарізають і довго варять зі спеціями. Готову страву щедро приправляють перцем і часником, а також заправляють відвареним пшоном або підбивають борошном. На Полтавщині до флячок зазвичай додають галушки. Крім того, хляки часто подають як рідку страву разом із бульйоном, у якому вони варилися.

Рецепт:

  • Рубець — 1 кг;
  • Молоко — 500 мл;
  • М’ясний бульйон — 3 л;
  • Селера — 100 г;
  • Ріпчаста цибуля — 2 шт.;
  • Морква — 1–2 шт.;
  • Томати у власному соку — 1 склянка;
  • Макарони — 3 жмені;
  • Часник — на смак;
  • Сіль, перець — на смак;
  • Сметана — 2 ст. л.;
  • Олія — для смаження;
  • Лавровий лист — 1 шт.;
  1. Підготовка рубця:
    • Наріжте рубець смужками і складіть у контейнер, заливши молоком. Залиште в холодильнику на ніч (12 годин).
    • Відцідіть рубець і добре промийте холодною водою, змиваючи молоко.
  2. Відварювання рубця:
    • У великій каструлі доведіть до кипіння підсолену воду. Опустіть нарізаний рубець і варіть 5 хвилин. Злийте воду, промийте рубець і каструлю.
    • Знову наповніть каструлю водою, доведіть до кипіння і трохи підсоліть. Опустіть рубець і знову варіть 5 хвилин. Злийте воду і промийте рубець.
  3. Приготування бульйону:
    • У іншій каструлі доведіть до кипіння бульйон. Додайте рубець, зменшіть вогонь до мінімуму і варіть 2–3 години, доки він не стане м’яким і легко проколюватиметься виделкою.
  4. Приготування овочів:
    • Почистіть і дрібно наріжте моркву, цибулю та селеру. Смажте овочі в невеликій кількості олії до м’якості.
    • Додайте томати у власному соку, сіль і перець. Перемішайте, накрийте кришкою і тушкуйте на середньому вогні 5–7 хвилин.
  5. Завершення страви:
    • Додайте тушковані овочі до відварених рубців.
    • Всипте макарони, додайте лавровий лист і варіть разом стільки часу, скільки вказано на упаковці макаронів.
    • Подавайте страву гарячою, за бажанням додайте сметану перед подачею.

Фальшивий заєць

“Фальшивий заєць” отримав свою назву, тому що готують його з будь-якого м’яса, крім зайця. Історія цієї страви залишається загадкою, але вважається, що колись полювання було привілеєм небагатьох, і дичина на столі була рідкістю. Тож люди вигадали спосіб приготувати “зайця” з іншого м’яса. На Західній Україні ця страва досі залишається традиційною на великі свята в деяких родинах.

Цікаво, що “фальшивий заєць” популярний не лише в Україні, а й у Європі та Америці. У Франції та інших європейських країнах аналогічну страву називають террін. Це своєрідний паштет, коли м’ясо, рибу, овочі або печінку подрібнюють і запікають у формі хлібця, а потім нарізають скибочками для подачі. В Америці цей м’ясний хлібець відомий як meatloaf, і його готують з будь-якого м’ясного фаршу.

Рецепт:

  • Свинина: 1 кг;
  • Яловичина: 0,5 кг;
  • Ріпчаста цибуля: 2 шт. (не обовʼязково);
  • Панірувальні сухарі: 100 г;
  • Сіль, перець: до смаку;
  • Духмяні трави: до смаку;
  • Олія: для смаження Кетчуп: для декору

М’ясо подрібнюємо на м’ясорубці. Дрібно нарізану цибулю пасімо в олії до м’якості.

Панірувальні сухарі розводимо молоком або водою – додаємо рідини так, щоб отримати консистенцію каші. Додаємо отриману суміш до фаршу.

Додавайте смажену цибулю, сіль, перець і улюблені духмяні трави. Ретельно перемішайте та викладіть у змащену олією прямокутну форму для кексу. Якщо немає підходящої форми, можна сформувати хлібець руками та розмістити на змащеному олією противні.

Вставте у попередньо розігріту до 200 градусів духовку та запікайте протягом 60 хвилин. У разі, якщо верхня частина підгоріла, накрийте хлібець фольгою. Через годину вийміть хлібець, зверху намажте кетчупом та поверніть у розігріту духовку на 10 хвилин, щоб кетчуп зверху став рум’яною.

Огірочник

Огірочник – це традиційна українська страва, юшка, приготована на основі солоних огірків. Вона вважається однією зі старовинних рідкісних страв України та може бути розглянута як попередниця сучасної солянки. Назва походить від основного інгредієнту – солоних огірків.

Огірочник можна приготувати як на м’ясному бульйоні, так і на воді або овочевому бульйоні, що робить його доступним як для м’ясоїдів, так і для вегетаріанців.

Рецепт:

  • Солоні огірки — 5 шт.;
  • Овочевий або м’ясний бульйон — 3 л;
  • Ріпчаста цибуля — 1 шт.;
  • Картопля — 5 шт. (середні);
  • Олія — для смаження;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Сметана — 5 ст. л.;
  • Свіжий кріп — для подачі.

Щоб приготувати огірочник, спочатку розігрійте бульйон. Поки він нагрівається, наріжте картоплю на кубики та додайте її до киплячого бульйону.

Солоні огірки натремо на дрібну терку і віджмемо сік. Цибулю дрібно наріжемо та обсмажимо на олії до м’якості, а потім додамо натерті огірки і смажимо разом.

Додайте цю суміш до каструлі з бульйоном та додайте огірковий сік, який віджали раніше. Варіть ще 2-3 хвилини.

У чашці змішайте сметану з кількома ложками бульйону та додайте у каструлю, ретельно змішуючи. Після цього приправте за смаком сіллю та перцем.

Подаємо гарячим, прикрашаючи свіжим нарізаним кропом та солоними огірками. Огірочник – чудовий варіант для обіду або вечері, особливо у спекотний день.

Горохляники

Горохляники, фактично, представляють собою прості оладки, зроблені з гороху. Колись ця страва була дуже популярною, оскільки вважалася дешевою і ситною. Для її приготування варили горох до м’якості, розтирали його до стану пюре, додавали борошно, добре змішували і смажили на розігрітій сковорідці зі смальцем або олією. Подаючи горохляники, їх часто приправляли шкварками, товченим часником та сметаною. У період пісту їли з олією та смаженою цибулею.

Горохляники можна готувати як із свіжого чи замороженого молодого горошку, так і із старого сушеного гороху. Тому ця страва чудово підійде для будь-якого сезону.

  • Зелений горошок (свіжий або морожений) — 2 склянки;
  • Яйце — 1 шт.;
  • Борошно або панірувальні сухарі — 2 ст. л.;
  • Листочки м’яти — жменя;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Олія — для смаження;
  • Сметана або йогурт — для подачі.
  1. Горошок відварюємо хвилин п’ять у киплячій підсоленій воді. Коли горошок буде готовий, подрібнюємо його блендером або перекручуємо м’ясорубкою.
  2. Додаємо яйце, дрібно посічену м’яту, борошно або панірувальні сухарі. Солимо, перчимо, добре вимішуємо.
  3. Формуємо невеличкі котлетки та смажимо їх на добре розігрітій і змащеній олією пательні.
  4. Подаємо горохляники зі сметаною або натуральним йогуртом.

Читати далі

Суспільство

Як уникнути електричного перевантаження у квартирі

Опубліковано

Внаслідок ворожих обстрілів енергетична інфраструктура України зазнала значних пошкоджень. Кожен українець може внести свій вклад у подолання цієї кризи та підтримати енергосистему.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

Збільшення споживання електроенергії у вашій оселі може призвести до відключень світла. Щоб уникнути цього, варто економити електрику, особливо вранці та ввечері з 7:00 до 11:00 і з 18:00 до 23:00.

Читати також: В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Корисні поради для економії електроенергії:

  1. Не вмикайте електроприлади одночасно. Наприклад, спочатку розігрійте їжу в мікрохвильовці, а потім скористайтеся праскою.
  2. Переносьте прання на денні або нічні години, коли навантаження на мережу менше.
  3. Уникайте використання кондиціонерів та бойлерів для нагріву в пікові години.

Таким чином, кожен з нас може допомогти зберегти стабільність енергосистеми України.

Нагадаємо, що в Міністерстві оборони тестують електронну чергу в ТЦК та СП.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Фото: з вільних мереж

Читати далі