Суспільство
Об’єднали світових митців, авіакомпанію та міжнародних донорів. У Бучі відновили школу мистецтв: покрокова історія реновації
Їм вдалося згуртувати навколо себе світових митців, провідну німецьку авіакомпанію та міжнародних благодійників. А все для того, щоб відновити школу мистецтв, яка постраждала під час окупації Бучі.
Сьогодні реновація будівлі практично завершена: благодійники оновили фасад, замінити вікна та двері, оновили комунікації та закупили нові музичні інструменти. На все знадобилося трохи більше року та близько 10 мільйонів гривень інвестицій. Як відбудовували школу мистецтв, про руйнування якої дізнався весь світ – у матеріалі ШоТам.
Дмитро Чейчук
заступник міського голови Бучі
Місто оговтується від окупації, але викликів ще вистачає
Насамперед варто сказати, що Буча поступово оговтується після страшних подій минулого року. Процес відбудови динамічний, але тривалий. Тобто не є статичним – ми постійно щось робимо, виконуємо якусь роботу, відновлюємо нові об’єкти.
Після деокупації пріоритетним завданням для міськради стало відновлення інфраструктури та надання соціально важливих послуг. Це і водопостачання, і електроенергія, і налагодження водовідведення, і забезпечення доступу до медичної допомоги тощо. Тобто ми прагнули зробити все можливе, аби люди могли якомога швидше повернутися додому. Це було першочерговим викликом.
Другий виклик – демонтаж будівель, які постраждали внаслідок збройної агресії та зазнали критичних руйнувань. А отже, були небезпечними для містян. Ми всі знаємо, що деякі люди готові повертатися на зруйновані об’єкти ледь не одразу після деокупації. Але чи це безпечно? Питання риторичне. Тому для нас було вкрай важливо зачистити ці території й унеможливити будь-які ризики.
А далі ми взялися за підготовку до опалювального сезону. Зокрема сфокусувалися на відновленні вікон і дверей, аби зменшити тепловтрати. Згодом – відновлення міських котелень. Звісно, окремі виклики з’явилися під час блекаутів, адже місто мало забезпечити джерела живлення, щоб люди мали доступ до води. Тобто паралельно із відбудовою в широкому сенсі цього слова ми постійно вирішуємо ще й якісь короткотермінові питання.
Кожен донор має власні умови, тож головне – діалог
Насправді у контексті відбудови Буча має прекрасний досвід співпраці з міжнародними організаціями. Хтось із них обирає конкретні напрями, хтось допомагає нам із відновленням комплексно. Натомість міська рада звертається до всіх можливих фондів, організацій та донорів, які можуть зацікавитися участю у відбудові нашого міста.
І це не «сліпа» розсилка листів. Скажімо, якщо ми знаємо, що певна організація спеціалізується на відновленні критичної інфраструктури, то приходимо до неї із відповідним запитом. Так само, наприклад, і з ЮНІСЕФ: у цьому випадку звертаємося із конкретним запитом про допомогу з відбудовою навчальних закладів чи укриттів у школах і дитсадках.
Кожен донор має власні критерії та умови співпраці, тому кожен випадок – це предмет діалогу. Певна кількість благодійників заходить на правах єдиного донора, який бере на себе повну відбудову конкретного об’єкта. А хтось заходить і каже: «У нас є такий напрямок діяльності, ми готові взяти участь у відновленні міста, спрямуйте нас». І ми розглядаємо абсолютно всі варіанти. Тобто для нас прийнятно і долучити донора до вже розпочатих проєктів, і віддати йому проєкт «під ключ». Головне – це результат.
Відбудова школи мистецтв – приклад ефективної співпраці
Один із яскравих прикладів відновлення «під ключ» – це Бучанська школа мистецтв імені Левка Ревуцького. Міжнародна організація зайшла конкретно на цей об’єкт, самостійно визначила обсяг роботи та обрала підрядні організації. І доволі серйозно взялася за реалізацію проєкту. Я вважаю цей кейс чудовим прикладом співпраці місцевої влади та благодійників. Адже за контроль і координацію відповідала міська рада, а результат забезпечили донори. Це доводить, що подібна колаборація працює доволі ефективно.
А ще вкотре демонструє, що головне в нашій справі – комунікація. Тому колегам із інших деокупованих громад раджу брати участь у всіх можливих заходах від міжнародних організацій, постійно контактувати з ними та бути на зв’язку із фондами, які продемонстрували зацікавленість вашою громадою. Це підтверджує досвід не лише Бучі, а й багатьох інших громад, які вже залучили донорів до відбудови. Тож комунікуйте, спілкуйтесь і відновлюйтесь
Любов Матерева
директорка Бучанської дитячої школи мистецтв імені Левка Ревуцького
Після деокупації вирушила до нашої школи
Упродовж усієї окупації та боїв за Київщину я була на зв’язку зі своїми колегами. Телефонувала, писала, знала, хто та де перебуває. Але після звільнення міста приїхати сюди змогла не одразу. Я бачила, що тут відбувалося – танки, жертви та насилля. Тож чекала знайомих, які б відвезли мене автівкою з Ворзеля до нашої школи.
Коли приїхала, побачила розбиті вікна, обстріляний фасад та зруйновані комунікації. Я просто дивилася на будівлю школи, але не могла навіть зайти туди: окупанти могли залишити щось під час відступу. Тож довелося чекати фахівців із розмінування.
Звісно, це відбулося не швидко, але вже десь через тиждень прийшла наша черга й будівлю обстежили. На щастя, вибухових пристроїв там не було, та й самі окупанти, схоже, не заходили в школу. Адже всередині так само висів синьо-жовтий прапор. Крім того, у нашу концертну залу влучив російський снаряд, але дивом всі музичні інструменти вціліли.
Опинившись в будівлі, оглянувши всі пошкодження, ми не розуміли, що робити далі. Так, пережити окупацію – це величезний стрес. Та водночас ми мали відповідальність перед батьками, викладачами та учнями. Утім через бойові дії діти та викладачі опинилися в різних місцях. Тому було вирішено зупинити діяльність школи до кінця навчального року.
Першими благодійниками стали митці зі світовими іменами
А далі в нас було лише одне завдання – відновити нашу школу мистецтв. Ми виклали світлини із пошкодженнями на сторінки закладу в соціальних мережах, і, здається, що благодійники самі нас знайшли. Вже 18 червня 2022 року в Німеччині у Мюнхенській філармонії відбувся благодійний концерт за участю відомих німецьких та українських митців, під час якого зібрали першу суму на відбудову та реновацію нашої школи. Тож нашими першими благодійниками стали саме музиканти, і це, як на мене, дуже символічно. А невдовзі німецький національний перевізник виділив відсоток від кожного квитка на нашу відбудову.
Ці перші внески заохотили і нас, і керівництво громади шукати кошти для повної реновації навчального закладу. І нам пощастило: після розголосу в Мюнхені на міськраду вийшов благодійний фонд BGV CHARITY FUND. Тоді відділ культури міської ради підписав з BGV меморандум про співпрацю та партнерство, в межах якого ми почали планувати поетапне відновлення школи. До того ж фонд залучив до проєкту кількох німецьких донорів, зокрема організацію #WeAreAllUkrainians та Help alliance авіаперевізника Lufthansa.
Відбудова школи триває у кілька етапів
Загалом донори інвестували у відновлення нашої школи близько 10 мільйонів гривень, фактично зберігши ці кошти для місцевого бюджету. На першому етапі нам вдалося замінити вікна і водно-комунікаційні мережі. Чи була в цьому нагальна потреба? Безумовно. По нашій території їздили танки і бронетранспортери, які фактично «продавили» всю мережу. А отже, після деокупації труби виявилися пошкодженими.
Також у межах першого етапу для викладачів закупили 40 ноутбуків – аби освітяни могли забезпечити безперервне онлайн-навчання. І це не примха, а необхідність, оскільки багато дітей виїхали за кордон, та й повітряні тривоги лунали чи не щодня.
Крім того, заклад отримав 7 електронних фортепіано, 4 гітари, акордеон, 6 маленьких синтезаторів та віолончель. І, напевно, найголовніше – на початку 2023 року донори передали нам потужний генератор на 100 кВт для забезпечення роботи закладу.
Ще в школі повністю замінили систему електричного опалення. Тут варто розуміти, що будівлі вже понад 20 років, і ця система дійсно потребувала оновлення. Тож завдяки благодійникам у кожному класі з’явилися датчики, було встановлено щитову та налагоджено роботу так, аби команда закладу могла регулювати температуру в кожному кабінеті. І приємний бонус: під час першого етапу було реалізовано 100 стипендій на безкоштовне навчання для талановитих і обдарованих дітей.
Попереду – створення духового оркестру
Вже на другому етапі нам зробили новий фасад у патріотичному стилі. Це вкрай важливо в наших реаліях – показати кожній дитині, що тут Україна. Однак на цьому роботи не обмежилися: благодійники прагнули забезпечити безбар’єрний доступ до всіх приміщень і зробити школу дійсно інклюзивною. Тож у закладі переобладнали вбиральню, встановили пандус, придбали крісло-підіймач, аби абсолютно всі діти могли з легкістю потрапляти на другий поверх.
Наразі ми очікуємо на третій етап відновлення – ближче до вересня. Він передбачає закупівлю музичних інструментів для духового оркестру. Це, скажу чесно, наша мрія. І у нас для неї вже є практично все: і викладачі, і бажання дітей. Хочемо створити оркестр, який після перемоги України виступить із концертом перед усім світом і доведе, що українці – незламні.
Вже маємо 250 нових заяв та готові до роботи
До повномасштабної війни у нашій школі навчалися понад 600 дітей. Однак після 24 лютого багато сімей виїхали. Хтось покинув навчання, а хтось, навпаки, продовжує відвідувати онлайн-заняття, навіть перебуваючи в Європі. Ба більше, наші діти не лише навчаються, а й виступають за кордоном, представляючи Україну на різних конкурсах. Здобувають золоті медалі, виборюють перші місця.
Нині заклад відвідують 400 дітей. Але ми вже провели вступні іспити на новий навчальний рік і отримали майже 250 заяв. Крім того, практично щодня приходять батьки з дітками, які також хочуть до нас вступити. Тому в серпні плануємо проводити додаткові вступні іспити й творчі конкурси.
А тому в нас точно все вийде.
І я раджу іншим освітянам також вірити в світле майбутнє та нашу перемогу. Я не можу дати якоїсь універсальної поради щодо того, що і як варто робити, якщо ви опинилися в схожій ситуації. Але точно знаю: потрібно боротися. Боротися, перемагати, комунікувати й домовлятися про співпрацю.
Бучанська громада готова поділитися досвідом відбудови з іншими! Для цього зателефонуйте заступнику міського голови Дмитру Чейчуку: +38(068)328-39-05.
- «Мирні люди», реж. Оксана Карпович
- «Київські файли», реж. Вальтер Стокман
- «Невидима нація», реж. Ванесса Гоуп
- «Генрі Фонду в президенти», реж. Александер Горват
- «ДНК гідності», реж. Ян Баумґартнер
- «Місія 200», реж. Володимир Сидько
Що відомо про фестиваль
Суспільство
- Львова,
- Вінниці,
- Одеси,
- Харкова,
- Запоріжжя,
- Дніпра та інших містах.
Суспільство
«Мережа перукарень “Шерлок”, слухаємо вас… На 17 годину, так. Скажіть, це Дружківка чи Костянтинівка? А в яку перукарню ви записалися? У нас у Дружківці їх чотири. То ви прийдете на 17:00 і хочете з собою взяти ще одну людину? Все добре, я скажу майстру та вам перетелефоную обов’язково. Щасливо, бережіть себе».
Анастасія Яремчук
співвласниця мережі перукарень «Шерлок».
Коли потрапила під обстріл, сім’я вирішила евакуюватися
Поїхати не проблема, проблема — повернутися
«До цього часу з цим не погоджуюсь, що вона мене не послухала. Тому що ризикувати двома життями — це не зовсім правильно. Та я досить таки добре знаю свою дружину, і якщо вона вирішила не їхати, то не поїде», — розповідає Вадим Федоренко.
«Виїхати було б дуже неправильно. Багато лікарів виїхали, і це накопичувало проблеми. Тоді я казав дружині, що поїхати — не проблема, проблема буде повернутися й дивитися людям в очі після того, як ти їх покинув у тяжкий час, — згадує Вадим і додає, — 5 місяців води в місті не було взагалі, не було газу. Проблема зі зв’язком, з електрикою. А літо, спека. Ми живемо на п’ятому поверсі, й тягати воду в пляшках не так просто. Але все витримали».
Придумали маленький рай для чоловіків
«Я знав про цю проблему, як то кажуть, зсередини. Сам підстригався досить-таки регулярно, і тоді були шалені черги. Я працював лікарем, робота була складна. Коли Анастасія пробувала записати мене на стрижку в якусь перукарню, нічого не виходило — або в мене не було часу, або там не було місця. І ми зрозуміли — це дійсно проблема. Тому вирішили розвивати цю ідею і дати людям доступ до цих послуг», — згадує Вадим.
Шукали людей з хистом, вчили та надихали Ван Гогом
«Найбільша проблема, з якою ми зіштовхуємося — це майстри. Не тільки їхня наявність, а й якість — щоб вони були орієнтовані на людину, на надання послуги, і щоб клієнт насамперед залишався задоволеним.
Частенько я або наші діти бувають моделями. Під контролем майстра учень мене підстригає, і коли нормально все виходить, люди починають вірити в себе, вірити, що в них є хист до цього. Це має велике значення для людини», — ділиться Вадим.
Коли клієнти вдячні — це до душі
«Люди приходять до нас знову і знову. Якщо утворюються черги, ми вирішуємо ці питання. Наприклад, у нас є така послуга на нашій четвертій перукарні: раптом велика черга, я можу посадити на свій автомобіль декілька чоловіків і перевезти на іншу локацію, щоб їх там без черги постригли, і клієнти були задоволені. Це людям дуже подобається. Відповідно, це подобається й мені, коли клієнти вдячні. Це до душі», — каже Вадим.
«Шерлок» і стриже, і каву по-дружківськи робить
Зберегти те, що маєш
«Взагалі хочемо збільшити кількість локацій, надавати послуги в Краматорську й Слов’янську, і ми це обов’язково зробимо. Але трошки стримує ситуація в регіоні з бойовими діями. За 12-15 кілометрів від нас Часів Яр. Дуже сподіваємося, що перемога буде, і ми зможемо розвиватися далі», — додає Вадим.
