Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Об’єднали світових митців, авіакомпанію та міжнародних донорів. У Бучі відновили школу мистецтв: покрокова історія реновації

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Їм вдалося згуртувати навколо себе світових митців, провідну німецьку авіакомпанію та міжнародних благодійників. А все для того, щоб відновити школу мистецтв, яка постраждала під час окупації Бучі.

Сьогодні реновація будівлі практично завершена: благодійники оновили фасад, замінити вікна та двері, оновили комунікації та закупили нові музичні інструменти. На все знадобилося трохи більше року та близько 10 мільйонів гривень інвестицій. Як відбудовували школу мистецтв, про руйнування якої дізнався весь світ – у матеріалі ШоТам.

Дмитро Чейчук

заступник міського голови Бучі 

Місто оговтується від окупації, але викликів ще вистачає

Насамперед варто сказати, що Буча поступово оговтується після страшних подій минулого року. Процес відбудови динамічний, але тривалий. Тобто не є статичним – ми постійно щось робимо, виконуємо якусь роботу, відновлюємо нові об’єкти.

Після деокупації пріоритетним завданням для міськради стало відновлення інфраструктури та надання соціально важливих послуг. Це і водопостачання, і електроенергія,  і налагодження водовідведення, і забезпечення доступу до медичної допомоги тощо. Тобто ми прагнули зробити все можливе, аби люди могли якомога швидше повернутися додому. Це було першочерговим викликом. 

Другий виклик – демонтаж будівель, які постраждали внаслідок збройної агресії та зазнали критичних руйнувань. А отже, були небезпечними для містян. Ми всі знаємо, що деякі люди готові повертатися на зруйновані об’єкти ледь не одразу після деокупації. Але чи це безпечно? Питання риторичне. Тому для нас було вкрай важливо зачистити ці території й унеможливити будь-які ризики.

А далі ми взялися за підготовку до опалювального сезону. Зокрема сфокусувалися на відновленні вікон і дверей, аби зменшити тепловтрати. Згодом – відновлення міських котелень. Звісно, окремі виклики з’явилися під час блекаутів, адже місто мало забезпечити джерела живлення, щоб люди мали доступ до води. Тобто паралельно із відбудовою в широкому сенсі цього слова ми постійно вирішуємо ще й якісь короткотермінові питання.

Бучанська міська рада
Після деокупації Бучі минув вже рік, проте місто й досі оговтується від свавілля та жорстокості російських окупантів. Фото: ШоТам.

Кожен донор має власні умови, тож головне – діалог

Насправді у контексті відбудови Буча має прекрасний досвід співпраці з міжнародними організаціями. Хтось із них обирає конкретні напрями, хтось допомагає нам із відновленням комплексно. Натомість міська рада звертається до всіх можливих фондів, організацій та донорів, які можуть зацікавитися участю у відбудові нашого міста. 

І це не «сліпа» розсилка листів. Скажімо, якщо ми знаємо, що певна організація спеціалізується на відновленні критичної інфраструктури, то приходимо до неї із відповідним запитом. Так само, наприклад, і з ЮНІСЕФ: у цьому випадку звертаємося із конкретним запитом про допомогу з відбудовою навчальних закладів чи укриттів у школах і дитсадках. 

Кожен донор має власні критерії та умови співпраці, тому кожен випадок – це предмет діалогу. Певна кількість благодійників заходить на правах єдиного донора, який бере на себе повну відбудову конкретного об’єкта. А хтось заходить і каже: «У нас є такий напрямок діяльності, ми готові взяти участь у відновленні міста, спрямуйте нас». І ми розглядаємо абсолютно всі варіанти. Тобто для нас прийнятно і долучити донора до вже розпочатих проєктів, і віддати йому проєкт «під ключ». Головне – це результат.

Заступник міського голови Бучі
Заступник міського голови Бучі Дмитро Чейчук переконаний: громади мають приймати пропозиції від усіх донорів, навіть якщо вони прагнуть долучитися до вже активних проєктів. Адже не всі організації можуть взятися за самостійне відновлення цілих об’єктів. Фото: ШоТам.

Відбудова школи мистецтв – приклад ефективної співпраці

Один із яскравих прикладів відновлення «під ключ» – це Бучанська школа мистецтв імені Левка Ревуцького. Міжнародна організація зайшла конкретно на цей об’єкт, самостійно визначила обсяг роботи та обрала підрядні організації. І доволі серйозно взялася за реалізацію проєкту. Я вважаю цей кейс чудовим прикладом співпраці місцевої влади та благодійників. Адже за контроль і координацію відповідала міська рада, а результат забезпечили донори. Це доводить, що подібна колаборація працює доволі ефективно.

А ще вкотре демонструє, що головне в нашій справі – комунікація. Тому колегам із інших деокупованих громад раджу брати участь у всіх можливих заходах від міжнародних організацій, постійно контактувати з ними та бути на зв’язку із фондами, які продемонстрували зацікавленість вашою громадою. Це підтверджує досвід не лише Бучі, а й багатьох інших громад, які вже залучили донорів до відбудови. Тож комунікуйте, спілкуйтесь і відновлюйтесь

Прапор України

Любов Матерева

директорка Бучанської дитячої школи мистецтв імені Левка Ревуцького

Після деокупації вирушила до нашої школи

Упродовж усієї окупації та боїв за Київщину я була на зв’язку зі своїми колегами. Телефонувала, писала, знала, хто та де перебуває. Але після звільнення міста приїхати сюди змогла не одразу. Я бачила, що тут відбувалося – танки, жертви та насилля. Тож чекала знайомих, які б відвезли мене автівкою з Ворзеля до нашої школи.

Коли приїхала, побачила розбиті вікна, обстріляний фасад та зруйновані комунікації. Я просто дивилася на будівлю школи, але не могла навіть зайти туди: окупанти могли залишити щось під час відступу. Тож довелося чекати фахівців із розмінування.

Звісно, це відбулося не швидко, але вже десь через тиждень прийшла наша черга й будівлю обстежили. На щастя, вибухових пристроїв там не було, та й самі окупанти, схоже, не заходили в школу. Адже всередині так само висів синьо-жовтий прапор. Крім того, у нашу концертну залу влучив російський снаряд, але дивом всі музичні інструменти вціліли.

Опинившись в будівлі, оглянувши всі пошкодження, ми не розуміли, що робити далі. Так, пережити окупацію – це величезний стрес. Та водночас ми мали відповідальність перед батьками, викладачами та учнями. Утім через бойові дії діти та викладачі опинилися в різних місцях. Тому було вирішено зупинити діяльність школи до кінця навчального року. 

Директорка бучанської школи мистецтв
Директорка школи мистецтв Любов Матерева зустріла повномасштабну війну у Ворзелі. Майже одразу після деокупації жінка поїхала в Бучу: аби перевірити, в якому стані школа. Фото: ШоТам.

Першими благодійниками стали митці зі світовими іменами

А далі в нас було лише одне завдання – відновити нашу школу мистецтв. Ми виклали світлини із пошкодженнями на сторінки закладу в соціальних мережах, і, здається, що благодійники самі нас знайшли. Вже 18 червня 2022 року в Німеччині у Мюнхенській філармонії відбувся благодійний концерт за участю відомих німецьких та українських митців, під час якого зібрали першу суму на відбудову та реновацію нашої школи. Тож нашими першими благодійниками стали саме музиканти, і це, як на мене, дуже символічно. А невдовзі німецький національний перевізник виділив відсоток від кожного квитка на нашу відбудову.

Ці перші внески заохотили і нас, і керівництво громади шукати кошти для повної реновації навчального закладу. І нам пощастило: після розголосу в Мюнхені на міськраду вийшов благодійний фонд BGV CHARITY FUND. Тоді відділ культури міської ради підписав з BGV меморандум про співпрацю та партнерство, в межах якого ми почали планувати поетапне відновлення школи. До того ж фонд залучив до проєкту кількох німецьких донорів, зокрема організацію #WeAreAllUkrainians та Help alliance авіаперевізника Lufthansa.

Школа мистецтв у м. Буча на Київщині
Першими благодійниками, які передали кошти на відбудову школи, стали німецькі музиканти, які влаштували концерт у Мюнхенській філармонії. Фото: ШоТам.

Відбудова школи триває у кілька етапів

Загалом донори інвестували у відновлення нашої школи близько 10 мільйонів гривень, фактично зберігши ці кошти для місцевого бюджету. На першому етапі нам вдалося замінити вікна і водно-комунікаційні мережі. Чи була в цьому нагальна потреба? Безумовно. По нашій території їздили танки і бронетранспортери, які фактично «продавили» всю мережу. А отже, після деокупації труби виявилися пошкодженими.

Також у межах першого етапу для викладачів закупили 40 ноутбуків – аби освітяни могли забезпечити безперервне онлайн-навчання. І це не примха, а необхідність, оскільки багато дітей виїхали за кордон, та й повітряні тривоги лунали чи не щодня. 

Музичні інструменти
Попри обстріли та прямі влучання всі інструменти, що зберігалися в школі мистецтв, вціліли. Фото: ШоТам.

Крім того, заклад отримав 7 електронних фортепіано, 4 гітари, акордеон, 6 маленьких синтезаторів та віолончель. І, напевно, найголовніше – на початку 2023 року донори передали нам потужний генератор на 100 кВт для забезпечення роботи закладу.

Ще в школі повністю замінили систему електричного опалення. Тут варто розуміти, що будівлі вже понад 20 років, і ця система дійсно потребувала оновлення. Тож завдяки благодійникам у кожному класі з’явилися датчики, було встановлено щитову та налагоджено роботу так, аби команда закладу могла регулювати температуру в кожному кабінеті. І приємний бонус: під час першого етапу було реалізовано 100 стипендій на безкоштовне навчання для талановитих і обдарованих дітей.

Попереду – створення духового оркестру 

Вже на другому етапі нам зробили новий фасад у патріотичному стилі. Це вкрай важливо в наших реаліях – показати кожній дитині, що тут Україна. Однак на цьому роботи не обмежилися: благодійники прагнули забезпечити безбар’єрний доступ до всіх приміщень і зробити школу дійсно інклюзивною. Тож у закладі переобладнали вбиральню, встановили пандус, придбали крісло-підіймач, аби абсолютно всі діти могли з легкістю потрапляти на другий поверх.

Крісло-підйомник у бучанській школі мистецтв
Інклюзивність та безбар’єрний доступ до всіх кабінетів школи – пріоритет для благодійників, які взялися за відновлення навчального закладу. Фото: ШоТам.

Наразі ми очікуємо на третій етап відновлення – ближче до вересня. Він передбачає закупівлю музичних інструментів для духового оркестру. Це, скажу чесно, наша мрія. І у нас для неї вже є практично все: і викладачі, і бажання дітей. Хочемо створити оркестр, який після перемоги України виступить із концертом перед усім світом і доведе, що українці – незламні.

Вже маємо 250 нових заяв та готові до роботи

До повномасштабної війни у нашій школі навчалися понад 600 дітей. Однак після 24 лютого багато сімей виїхали. Хтось покинув навчання, а хтось, навпаки, продовжує відвідувати онлайн-заняття, навіть перебуваючи в Європі. Ба більше, наші діти не лише навчаються, а й виступають за кордоном, представляючи Україну на різних конкурсах. Здобувають золоті медалі, виборюють перші місця. 

Банер у школі мистецтв у Бучі
Учні школи мистецтв, які виїхали за кордон, продовжують займатися із викладачами онлайн, а також представляють Україну на міжнародних конкурсах. Фото: ШоТам.

Нині заклад відвідують 400 дітей. Але ми вже провели вступні іспити на новий навчальний рік і отримали майже 250 заяв. Крім того, практично щодня приходять батьки з дітками, які також хочуть до нас вступити. Тому в серпні плануємо проводити додаткові вступні іспити й творчі конкурси.
А тому в нас точно все вийде.

І я раджу іншим освітянам також вірити в світле майбутнє та нашу перемогу. Я не можу дати якоїсь універсальної поради щодо того, що і як варто робити, якщо ви опинилися в схожій ситуації. Але точно знаю: потрібно боротися. Боротися, перемагати, комунікувати й домовлятися про співпрацю.

Бучанська громада готова поділитися досвідом відбудови з іншими! Для цього зателефонуйте заступнику міського голови Дмитру Чейчуку: +38(068)328-39-05.

Суспільство

Стало відомо, якою буде програма 21-го фестивалю Docudays UA

Опубліковано

21-й фестиваль Docudays UA оголосив цьогорічну концепцію та програму. Головна тема кінофестивалю звучить так: «10 років триденної війни, яка триває три сторіччя». Фестиваль триватиме з 31 травня по 9 червня.

Про це повідомляє Docudays UA.

Цього року документальні стрічки збираються розповідати про історичну пам‘ять, її крихкість та постійні спроби ворогів змінити й переписати її, про відповідальність та покарання воєнних злочинців.

До програми увійшли такі стрічки:

  • «Мирні люди», реж. Оксана Карпович
  • «Київські файли», реж. Вальтер Стокман
  • «Невидима нація», реж. Ванесса Гоуп
  • «Генрі Фонду в президенти», реж. Александер Горват
  • «ДНК гідності», реж. Ян Баумґартнер
  • «Місія 200», реж. Володимир Сидько

Читайте також: Alyona Alyona і Jerry Heil встановили рекорд на Євробаченні 2024

Що відомо про фестиваль

21-й Міжнародний кінофестиваль документального кіно про права людини Docudays UA пройде з 31 травня по 9 червня 2024 року. Його тема звучатиме як “10 років триденної війни, яка триває три сторіччя”.

“Ми обрали довгу, сповнену протиріч назву, яка пригадує, помиляється, трохи іронізує, досліджуючи сама себе. В Україні вона стала частиною нового фольклору. Для іноземців – це заклик дізнатися більше про нашу історію, російську агресію в ній, про причини цієї війни. Чим є Україна і ким є її громадян(к)и”, – пояснили організатори.

За їхніми словами, під час кінофестивалю підніматимуться теми збереження історичної пам’яті, циклічності історії, пошуку ідентичності, відповідальності та покарання воєнних злочинців.

Зокрема, під час кінофестивалю в рамках титульної програми покажуть шість фільмів. Серед них – документальний фільм “Мирні люди” українсько-канадської режисерки Оксани Карпович, що отримав дві нагороди цьогорічного Берлінського кінофестивалю (“Приз Amnesty International – Спеціальна відзнака” та “Приз екуменічного журі – Спеціальна відзнака”).

“Мирні люди” стане фільмом-відкриття фестивалю. Пізніше його покажуть на кінофестивалі “Миколайчук OPEN”, який пройде 15-23 червня 2024 року в Чернівцях. В український прокат картина вийде 29 серпня 2024 року, повідомили в прес-службі кінокомпанії “Артхаус Трафік”.

Фільм являє собою нетрадиційне роуд-муві деокупованими українськими територіями, яке демонструє руйнування, спричинені повномасштабним російським вторгненням. Аудіоряд стрічки побудований на перехоплених телефонних розмовах російських військових з їхніми близькими. Це ті самі далекі від війни “мирні люди”, висловлювання яких шокують особливою жорстокістю.

Як зазначають організатори, 21 Docudays UA проходитиме на кількох локаціях у Києві та одночасно онлайн. Він включатиме: кінопрограму (щонайменше 50 фільмів у конкурсних та позаконкурсних секціях), правозахисні події RIGHTS NOW!, заходи Архіву війни, дискусії та майстеркласи, індустрійну секцію для професіоналів документального кіно та міждисциплінарну мистецьку програму.

Нагадаємо, українські митці можуть отримати грант від фонду ЮНЕСКО.

Фото: Кадр з фільму Мирні люди

Читати далі

Суспільство

Фільм «Будинок «Слово». Нескінчений роман» відтепер можна переглянути в українських кінотеатрах

Опубліковано

Відсьогодні, 9 травня, фільм “Будинок «Слово». Нескінчений роман” про письменників Розстріляного відродження можна переглянути в українських кінотеатрах.

Про це повідомляє видання village.

У Києві цей фільм транслюватимуть в кінотеатрах “Жовтень”, “Мультиплекс” та “Планета Кіно”.

Також його можна буде подивитися у кінотеатрах:

  • Львова,
  • Вінниці,
  • Одеси,
  • Харкова,
  • Запоріжжя,
  • Дніпра та інших містах.

Читайте також: Для українських медійників продовжили грантову стипендію: як взяти участь

Цей ігровий фільм розповідає про українських письменників, які працювали у харківському будинку “Слово”. У фільмі покажуть Володимира Акімова, Миколу Хвильового, Леся Курбаса, Володимира Сосюру та Павла Тичину, деяких з них зовсім без академічного пилу та цензури.

Стрічку знімали понад десять років. Режисером виступив Тарас Томенко, а трейлер до фільму був створений засновником проєкту МУР Олександром Хоменком. Тизер фільму за посиланням.

Нагадаємо, МВС запускає електронний кабінет постраждалого й гарячу лінію з питань соцзахисту для військових.

Фото: Скріншот з фільму

Читати далі

Суспільство

Щастя належить безстрашним: подружжя лікарів з Дружківки відкрило мережу перукарень у Донецькій області

Опубліковано

Чоловік їде за кермом авто. Дзвінок мобільного. Він зупиняється та бере слухавку: 

«Мережа перукарень “Шерлок”, слухаємо вас… На 17 годину, так. Скажіть, це Дружківка чи Костянтинівка? А в яку перукарню ви записалися? У нас у Дружківці їх чотири. То ви прийдете на 17:00 і хочете з собою взяти ще одну людину? Все добре, я скажу майстру та вам перетелефоную обов’язково. Щасливо, бережіть себе».

Це Вадим Федоренко — лікар і місцевий підприємець. Разом з дружиною Анастасією Яремчук минулого року вони відкрили в Донецькій області сім перукарень з фокусом на чоловічі стрижки. 

Для ШоТам подружжя розповіло, як у часи повномасштабної війни зважилося започаткувати бізнес за 12 км від лінії фронту, що постійно рухається.

Анастасія Яремчук

співвласниця мережі перукарень «Шерлок».

Коли потрапила під обстріл, сім’я вирішила евакуюватися

Я народилася та виросла в Горлівці. Потім вступила до Донецького національного медичного університету, де майже завершила навчання, коли почалася війна. У липні 2014 року я була в батьків у Горлівці та потрапила під обстріл прямо на вулиці. Це для мене був мій другий день народження.

Сім’я вирішила виїжджати. Тоді я з дитиною, мої батьки та старший брат спочатку жили в Слов’янському районі у знайомих.  Я працювала лікаркою в онкологічному диспансері Краматорська. Згодом ми переїхали в Дружківку. 

Професорка, яка вела інтернатуру, запросила Анастасію працювати в себе на кафедрі онкології та радіології. Фото надала героїня

Поїхати не проблема, проблема — повернутися

З чоловіком ми познайомилися в Дружківці на роботі. 5 років тому одружилися. Коли почалася повномасштабна війна, я була вагітна другою дитиною. Чоловік наполягав, аби я евакуювалася, та я дуже не хотіла, щоб наша сім’я розділялася. Це було непросте рішення, але я залишилася. 

«До цього часу з цим не погоджуюсь, що вона мене не послухала. Тому що ризикувати двома життями — це не зовсім правильно. Та я досить таки добре знаю свою дружину, і якщо вона вирішила не їхати, то не поїде», — розповідає Вадим Федоренко. 

Ще однією причиною не їхати було те, що ми не могли покинути свою лікарську роботу, бо потрібно й допомагати населенню, і підтримувати колектив, і працювати далі.

«Виїхати було б дуже неправильно. Багато лікарів виїхали, і це накопичувало проблеми. Тоді я казав дружині, що поїхати — не проблема, проблема буде повернутися й дивитися людям в очі після того, як ти їх покинув у тяжкий час, — згадує Вадим і додає, — 5 місяців води в місті не було взагалі, не було газу. Проблема зі зв’язком, з електрикою. А літо, спека. Ми живемо на п’ятому поверсі, й тягати воду в пляшках не так просто. Але все витримали».

Придумали маленький рай для чоловіків

Ідея створення «Шерлока» прийшла в перший рік повномасштабного вторгнення. Багато жінок і дітей поїхали, тому був дуже великий попит на чоловічі стрижки. Та майстри-перукарі також роз’їжджалися з міста.

Тому в мене виникла ідея відкрити чоловічі перукарні, якою я поділилася з чоловіком, і той мене підтримав. Ми завжди підтримуємо одне одного, якими б шаленими не здавались ідеї.

«Я знав про цю проблему, як то кажуть, зсередини. Сам підстригався досить-таки регулярно, і тоді були шалені черги. Я працював лікарем, робота була складна. Коли Анастасія пробувала записати мене на стрижку в якусь перукарню, нічого не виходило — або в мене не було часу, або там не було місця. І ми зрозуміли — це дійсно проблема. Тому вирішили розвивати цю ідею і дати людям доступ до цих послуг», — згадує Вадим. 

Як назвати новий бізнес, вирішили в дорозі. Перед тим гостювали в батьків чоловіка в Чернігівській області та були в маленькому кафе, присвяченому Миколі Гоголю. Подумали, що нам також назву потрібно прив’язати до якогось яскравого персонажа. Шерлок — це найулюбленіший герой і мій, і чоловіка. Тому почали вигадувати, які в перукарнях можуть бути асоціативні речі: Лондон, Англія, телефонна будка, трубка для куріння, скрипка. Щось таке дуже цікаве й чоловіче-чоловіче, аби створити такий маленький рай для чоловіків. 

Дизайн кожної перукарні продуманий до деталей. Усе концептуально пов’язанн з героєм книжок Артура Конана Дойля Шерлоком Голмсом, який є улюбленим персонажем підприємців. Фото: ШоТам

Шукали людей з хистом, вчили та надихали Ван Гогом

Ми почали підіймати телефонну книжку й шукати серед старих знайомих тих, хто залишився в місті та хоче працювати. Але перші спроби в нас не були дуже успішні, тому ми пішли в іншому напрямку — стали шукати людей, які втратили роботу чи хотіли б змінити професію. Обирали тих, хто має хист до перукарського мистецтва або є творчою людиною, наприклад, добре малює. 

Так ми знайшли Данила — він працював у лікарні з моїм чоловіком. У нього була потреба в новій спеціальності, і також він мав невеликий, але досвід. Окрім того, має талант і закоханий у свою професію, тому в нього це й виходить — він постійно вчиться нового, цікавиться трендами. Також ми Данила відправляли на курси, аби дізнався, як працюють барбершопи в Дніпрі та Києві. 

Першу перукарню ми відкрили 9 травня 2023 року. У Дружківці в нас чотири локації, а в січні ми зрозуміли, що нам потрібно розширитися до іншого міста. Так з’явилися ще три перукарні в Костянтинівці. 

Анастасія, Данило та Вадим стоять біля однієї з перукарень у Дружківці. Раніше Данило також працював у лікарні, але вирішив змінити професію на більш творчу. Так він став барбером у «Шерлоку». Фото: ШоТам

Зараз у нас працюють 16 майстрів. Данило навчає молодих спеціалістів, ми також їх відправляємо на професійні курси.

«Найбільша проблема, з якою ми зіштовхуємося — це майстри. Не тільки їхня наявність, а й якість — щоб вони були орієнтовані на людину, на надання послуги, і щоб клієнт насамперед залишався задоволеним.

Частенько я або наші діти бувають моделями. Під контролем майстра учень мене підстригає, і коли нормально все виходить, люди починають вірити в себе, вірити, що в них є хист до цього. Це має велике значення для людини»,
— ділиться Вадим. 

У нас навчалася дівчина, в якої щось не вдавалося, і вона перестала вірити в себе. Думаю: ні, так не має бути. І біля її робочого місця я зробила такий плакат з цитатою Ван Гога персонально для неї: 

«Якщо ти чуєш внутрішній голос, який говорить: “Ти не зможеш малювати”, малюй обов’язково. І прийде час, коли цей голос замовкне».

Анастасія читає цитату Вінсента Ван Гога, яку роздрукувала для своєї майстрині, коли дівчина втратила віру у власні сили. Фото: ШоТам

Коли клієнти вдячні — це до душі

Звісно, було страшно вкладати власні кошти в новий бізнес, що недалеко від лінії фронту. Та безпечних місць на території нашої держави немає. І якщо ти відкриваєш власну справу — це завжди ризик, а не тільки під час війни. Лячно щось робити, але якщо не робити, то ніякого розвитку не буде.

Ми дійсно закохані у свою справу. Це наше третє дитя, яке ми ростимо й насолоджуємося його розвитком. Для нас це перший такий крок у підприємництві, тому ми цінуємо й кожного клієнта, і кожного співробітника, і кожну деталь, пов’язану з нашою роботою. Складно поєднувати професію лікарів, бізнес і виховання дітей, але ми підтримуємо одне одного, і в нас є допомога наших батьків. Це все значно спрощує.

«Люди приходять до нас знову і знову. Якщо утворюються черги, ми вирішуємо ці питання. Наприклад, у нас є така послуга на нашій четвертій перукарні: раптом велика черга, я можу посадити на свій автомобіль декілька чоловіків і перевезти на іншу локацію, щоб їх там без черги постригли, і клієнти були задоволені. Це людям дуже подобається. Відповідно, це подобається й мені, коли клієнти вдячні. Це до душі», — каже Вадим. 

Барбер робить стрижку для чоловіка в одній з перукарень «Шерлок». Головне для власників — задоволений клієнт. Фото: ШоТам

«Шерлок» і стриже, і каву по-дружківськи робить

Біля однієї з дружківських перукарень є ще один наш маленький бізнес — кава з собою. Це моя мрія ще з підліткового віку.

Дуже люблю каву, солодощі, й мені хотілося, аби в нашому місті була якась впізнавана локація поряд з «Шерлоком». Хоча Англію асоціюють з чаєм, каву там також п’ють. Тому «Шерлок» у нас і стриже добре, і каву робить смачно.

Коли ми планували відкрити цю точку, Центр зайнятості запропонував написати грант для отримання допомоги на розвиток бізнесу, супроводжував нас. Так у січні ми вже перейшли у фінальну співбесіду й отримали грант на розвиток і на працевлаштування однієї особи.

Ми вирішили, що потрібно обирати надійну людину, й обрали Вікторію — мати-героїню, в якої шестеро дітей. Вона дуже талановита бариста. Ми разом вивчаємо нові рецепти й будемо радувати жителів новими смачними напоями. У нас уже є «Їж Пий» — кава в їстівному горнятку, і наша фірмова — кава по-дружківськи з секретним інгредієнтом-халвою, з якою асоціюється наше місто.

Анастасія замовляє каву в баристи Вікторії. Працевлаштувати жінку змогли за допомогою гранту на бізнес. Фото: ШоТам

Зберегти те, що маєш

Наша мрія з чоловіком — організувати професійний навчальний центр для майстрів і зробити ще й «Місіс Шерлок» — локацію виключно для жінок. 

«Взагалі хочемо збільшити кількість локацій, надавати послуги в Краматорську й Слов’янську, і ми це обов’язково зробимо. Але трошки стримує ситуація в регіоні з бойовими діями. За 12-15 кілометрів від нас Часів Яр. Дуже сподіваємося, що перемога буде, і ми зможемо розвиватися далі», — додає Вадим. 

Моя особиста мрія — це Венеція. Романтична подорож обов’язково, коли закінчиться війна. Ми здамо дітей бабусям і дідусям. Може, Португалія ще — хочу побачити океан (задумується на кілька секунд — прим. ред). Та насамперед, якщо чесно, я ціную своє місто, свою область. З 2022 року не хочеться нікуди їхати — хочеться зберегти те, що маєш. 

Анастасія та Вадим планують відкрити перукарні в Краматорську та Слов’янську. Але недалеко від цих міст бойові дії. Фото: ШоТам

Звичайно, якщо буде повна розруха, ми будемо діяти в інтересах наших дітей і їхати з Дружківки. Але зараз залишаємося тут. Щастя належить безстрашним, як писав Ремарк.

Читати далі