Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«На одну картину можуть піти тижні». Як я створила майстерню вітражів, перетворивши хобі на бізнес

Опубліковано

Ольга Шемчук завжди мріяла про роботу, що приноситиме не лише гроші, а й задоволення. Рішення прийшло само собою – маленьке хобі, яким дівчина захоплювалася з дитинства, перетворилося на повноцінну власну справу. 

Сьогодні вона створює унікальні вітражі та розвиває бізнес через інстаграм. Про шлях від мрії до першого замовлення, відновлення роботи після повномасштабного вторгнення та майбутню майстерню вітражів – у новому інтерв‘ю від ШоТам

Ольга Шемчук

Художниця, засновниця майстерні вітражів wallblik.studio

Перетворила хобі на власний бізнес

Створення вітражів – це не «справжня» робота. Формат, коли потрібно бути на місці з 09:00 до 18:00, ніколи мені не подобався. Я працювала на «звичайних» роботах, але завжди шукала своє ідеальне заняття, допоки не усвідомила, що маленьке хобі може стати справою мого життя.

У дитинстві я жила у Львові й ходила на малювання, як зараз пам’ятаю, до пані Галі. Кілька років поспіль мене вчили малювати не на полотні чи папері, а на склі. Однак я й не думала, що колись це знадобиться, а тому сприймала це заняття виключно як розрядку. І точно не як «справжню» роботу.

Згодом наша родина переїхала до Херсона. Там вже уроків малювання не було, тож я ледь не забула, що взагалі вмію це робити. До свого – на той момент – хобі я поверталася буквально кілька разів, аж поки не подорослішала і не переїхала до столиці.

Мій дебют – персонажі «Гаррі Поттера» 

Відверто кажучи, знайти роботу у Києві було задачею з зірочкою, а знайти роботу, яка ще й буде приносити задоволення, здається, недосяжною метою. До того ж мій переїзд припав на пандемію коронавірусу. Пригадуєте, все закрито, транспорт не працює, роботи немає? Ось саме в цей момент я приїхала до Києва і почала пошуки роботи.

Я рідко комусь щось розповідаю про свої плани чи ідеї, бо знаю, що часто це може бути антипідтримкою. Крім моєї сестри-близнючки. Коли я побачила, що з працевлаштуванням все доволі трагічно, у голові промайнула думка спробувати малювати і продавати свої вироби. Я ж вмію малювати на склі! 

Засновниця майстерні вітражів Ольга Шемчук з родиною
Ольга (праворуч) з мамою та сестрою.

Зробила перший вітраж, мені «зайшло», і я поділилася ідеєю з сестрою. Вона мене підтримала – настав час спробувати. Десь в середині квітня я створила сторінку в інстаграмі та почала завантажувати перші намальовані вітражі. Для початку обирала тематичні історії, наприклад, зображення героїв «Гаррі Поттера» або малюнки на корейську тематику. Перше замовлення надійшло через місяць-півтора після запуску сторінки.

Зізнаюся, я була одночасно у захваті та шокована. Адже не очікувала, що у сторінки, яка на той час мала всього 80 читачів, можуть щось замовити, ба більше – відразу сплатити повну вартість картини. Для мене це було неймовірно приємно і, звісно, неочікувано. Пригадую, тоді дівчина замовила зображення русалоньки з «Гаррі Поттера».

До речі, усі картини, пов’язані з цією магічною казкою, замовляють і досі, найчастіше – як подарунок на новорічні свята. Тому вже кілька років поспіль, з жовтня до січня, я малюю на склі русалоньок і все, що можна уявити з казки про чародіїв. Я настільки набила на цьому руку, що вже навіть не користуюся жодними підказками.

Усі звикли малювати на папері, а я малюю на склі

Проте легко й просто було не одразу. Замовлення на вітражі не сипалися з неба, а потрібно було за щось жити. Мені доводилося поєднувати дві роботи, одна приносила гроші на проживання, інша – задоволення.

Ближче до осені замовлень побільшало. Кількість зростала, а вартість робіт – ні. Я побоювалася піднімати ціну, адже насправді ще продовжувала вчитися на власних замовленнях. Та попри це тішитися було чому – моє хобі, здається, переростало у щось, що нагадувало власну справу.

Я раділа, що люди цікавляться картинами і звертають увагу, що це не просто малюнок на папері, а справжній маленький вітраж. Картина створена на склі. Крім того, я була вдячна, що люди мені довіряють і готові оплачувати своє замовлення наперед, щоб я могла закупити усі необхідні для роботи матеріали.

Кожен вітраж – це довго, складно і відповідально

Вітраж суттєво відрізняється від малюнку на папері чи полотні. Це праця на склі, яка потребує певних навичок і знань. Хоча можу з упевненістю сказати: якщо захотіти і спробувати щось намалювати самостійно – у вас це точно вийде. Не ідеально, але вам сподобається.

Як правило, я беру замовлення на невеликі вітражі, бо це, по-перше, не займає багато часу, а по-друге – доступно кожному. Маленькі у моєму розумінні – це до 30 сантиметрів. Для того, щоб створити малюнок на склі такого розміру, може знадобитися до двох днів, плюс ще два дні, щоб все встигло висохнути. А от великий – скажімо, більший за формат А4 – залежно від деталізації ескізу та складності малюнку, потягне на тижні.

І вартість вітражів буде суттєво різнитися. Для розуміння, робота на склі потребує терпіння і часу. Кожен шар фарби має остаточно висохнути, щоб можна було наносити наступний, а це може тривати від кількох годин до кількох днів. Крім того, скло не можна нахиляти і рухати, адже фарба просто потече.

Вітраж від Ольги Шемчук

Уявіть собі стіл. На ньому маленький вітраж, ви можете сидіти у будь-якій зручній для вас позі і малювати. А великий? Наприклад, він займає усю площу вашого столу. Доведеться стояти, чекати поки висохне фарба, потім знову стояти, малювати – і так по колу купу разів. Спиратися на скло також не можна – ескіз зіпсується, тобто малювати доведеться постійно тримаючи руку в напрузі. Це довго, складно і обов’язково коштуватиме дорого.

Створила сет вітражів про Україну

На початку повномасштабної війни я була в Києві, згодом поїхала до Львова. Пробула там кілька тижнів і все ж повернулася у столицю. Почала знову думати, що робити і як заробляти на життя. Адже все почалося в лютому, а це саме той час, коли попит на вітражі падає, замовлень меншає, гроші закінчуються.

Тоді я просто почала малювати, щоб відволікти себе. Фотографувала, публікувала, знімала відео – і вже в квітні отримала замовлення. Я створила сет картин на українську тематику. Людям сподобалося, робота повернулася, а я була щаслива, що знайшла, чим себе зайняти.

А пам’ятаєте, як постійно відключали світло взимку? Так от, тоді доводилося малювати лише вдень, поки вдавалося бодай щось розгледіти. Нагадаю, що зима – це сезон новорічних подарунків, а мої вітражі якраз користуються популярністю. Тож замовлень було багато, а от світлих днів, коли можна було працювати, – замало. 

Працюю без помічників, кожна картина – моя робота 

Я не можу вигадати жодної причини, яка б змусила мене зупинитися займатися вітражами. Це найкраща робота, яку я люблю всім своїм серцем. Я можу малювати в будь-який час, навіть вночі. Завжди, коли є натхнення і бажання. Без цього нікуди, малювання – це про творчість.

Мені подобається те, що я роблю і як. Інколи в мене питають, чому я не беру участі у виставках чи не привожу свої картини на різноманітні сейли. А я знаю, що мені це не потрібно. Мої люди мене знаходять. Це, до речі, стосується і навчання.

Мені часто радять взяти ученицю, навчити її малювати, мовляв, так буде простіше заробляти. Але я впевнена, що це не для мене. Для кожного свого клієнта я завжди малюю власноруч. Мені не потрібна допомога. Та все ж часом замислююсь над відкриттям невеличкого простору з крамничкою вітражів. І ось там я буду проводити майстер-класи для малечі. Колись все буде саме так. Але вже після нашої перемоги.

Суспільство

Це українські страви, про які ви навряд щось чули: давні рецепти кулінарної спадщини

Опубліковано

Українська кухня – невичерпне джерело кулінарних шедеврів та культурної спадщини. Її страви втілюють в собі багатовікову історію, національну самобутність і глибокі традиції.

Однак, під час тотальної русифікації та політичних турбулентностей, частина цінних страв була забута, а інші недоліком російської агітації надані чужеземними етикетками. Спроби прикріпити наші кулінарні шедеври до інших культур – це навіть не лише зазіхання на смакові перлини, але й спроба замарнути нашу ідентичність. Втрачені страви – це не просто рецепти, це кусочки нашої історії та культурного надбання, які ми повинні відновити та передати майбутнім поколінням.

Редакція ШоТам розповідає про пʼять цікавих страв української кухні.

Душенина

Душенину традиційно готували зі свинини, обвалюючи її в борошні й поєднуючи з овочами та прянощами в горщику. Потім горщик ставили в піч, де м’ясо з овочами повільно тушкувалося кілька годин, або, як казали раніше, “душилося”. Цю страву подавали з вареною картоплею або кашею, щедро поливаючи підливою.

Зараз приготувати душенину в печі може бути складно, але духовка є чудовою альтернативою, а замість глиняного горщика можна використовувати будь-яку жаростійку форму. На Заході схожу страву називають касероль, що походить від посуду, в якому готують м’ясо з овочами. Особливість цієї страви в тому, що для неї можна використовувати будь-яке м’ясо — свинину, яловичину, баранину або курятину.

Репепт:    

  • м’ясо – 500 г;
  • велика морква – 1 шт;
  • картопля – 4–5 шт;
  • борошно – 2 ст. л;
  • сіль, перець – до смаку;
  • вода або томатний сік.

М’ясо промиваємо, підсушуємо паперовими рушниками та нарізаємо великими кубиками. Обвалюємо у борошні з усіх боків.

Моркву та картоплю миємо, чистимо та нарізаємо довільними шматками. Складаємо овочі разом із м’ясом у змащену олією жаростійку форму. Додаємо сіль і перець, заливаємо водою або томатним соком так, щоб рідина покривала інгредієнти на один палець.

Накриваємо кришкою або фольгою і ставимо в розігріту до 200 градусів духовку. Одразу знижуємо температуру до 100 градусів і залишаємо тушкуватися на дві-три години. М’ясо має стати м’яким і легко розпадатися на волокна.

Гляґи

Хляки, ґляґи, флячки або ж рубці — традиційна страва, що готується з частини коров’ячого шлунка. Хляками називають найбільшу частину шлунку жуйних тварин. Після ретельного миття та очищення, хляки дрібно нарізають і довго варять зі спеціями. Готову страву щедро приправляють перцем і часником, а також заправляють відвареним пшоном або підбивають борошном. На Полтавщині до флячок зазвичай додають галушки. Крім того, хляки часто подають як рідку страву разом із бульйоном, у якому вони варилися.

Рецепт:

  • Рубець — 1 кг;
  • Молоко — 500 мл;
  • М’ясний бульйон — 3 л;
  • Селера — 100 г;
  • Ріпчаста цибуля — 2 шт.;
  • Морква — 1–2 шт.;
  • Томати у власному соку — 1 склянка;
  • Макарони — 3 жмені;
  • Часник — на смак;
  • Сіль, перець — на смак;
  • Сметана — 2 ст. л.;
  • Олія — для смаження;
  • Лавровий лист — 1 шт.;
  1. Підготовка рубця:
    • Наріжте рубець смужками і складіть у контейнер, заливши молоком. Залиште в холодильнику на ніч (12 годин).
    • Відцідіть рубець і добре промийте холодною водою, змиваючи молоко.
  2. Відварювання рубця:
    • У великій каструлі доведіть до кипіння підсолену воду. Опустіть нарізаний рубець і варіть 5 хвилин. Злийте воду, промийте рубець і каструлю.
    • Знову наповніть каструлю водою, доведіть до кипіння і трохи підсоліть. Опустіть рубець і знову варіть 5 хвилин. Злийте воду і промийте рубець.
  3. Приготування бульйону:
    • У іншій каструлі доведіть до кипіння бульйон. Додайте рубець, зменшіть вогонь до мінімуму і варіть 2–3 години, доки він не стане м’яким і легко проколюватиметься виделкою.
  4. Приготування овочів:
    • Почистіть і дрібно наріжте моркву, цибулю та селеру. Смажте овочі в невеликій кількості олії до м’якості.
    • Додайте томати у власному соку, сіль і перець. Перемішайте, накрийте кришкою і тушкуйте на середньому вогні 5–7 хвилин.
  5. Завершення страви:
    • Додайте тушковані овочі до відварених рубців.
    • Всипте макарони, додайте лавровий лист і варіть разом стільки часу, скільки вказано на упаковці макаронів.
    • Подавайте страву гарячою, за бажанням додайте сметану перед подачею.

Фальшивий заєць

“Фальшивий заєць” отримав свою назву, тому що готують його з будь-якого м’яса, крім зайця. Історія цієї страви залишається загадкою, але вважається, що колись полювання було привілеєм небагатьох, і дичина на столі була рідкістю. Тож люди вигадали спосіб приготувати “зайця” з іншого м’яса. На Західній Україні ця страва досі залишається традиційною на великі свята в деяких родинах.

Цікаво, що “фальшивий заєць” популярний не лише в Україні, а й у Європі та Америці. У Франції та інших європейських країнах аналогічну страву називають террін. Це своєрідний паштет, коли м’ясо, рибу, овочі або печінку подрібнюють і запікають у формі хлібця, а потім нарізають скибочками для подачі. В Америці цей м’ясний хлібець відомий як meatloaf, і його готують з будь-якого м’ясного фаршу.

Рецепт:

  • Свинина: 1 кг;
  • Яловичина: 0,5 кг;
  • Ріпчаста цибуля: 2 шт. (не обовʼязково);
  • Панірувальні сухарі: 100 г;
  • Сіль, перець: до смаку;
  • Духмяні трави: до смаку;
  • Олія: для смаження Кетчуп: для декору

М’ясо подрібнюємо на м’ясорубці. Дрібно нарізану цибулю пасімо в олії до м’якості.

Панірувальні сухарі розводимо молоком або водою – додаємо рідини так, щоб отримати консистенцію каші. Додаємо отриману суміш до фаршу.

Додавайте смажену цибулю, сіль, перець і улюблені духмяні трави. Ретельно перемішайте та викладіть у змащену олією прямокутну форму для кексу. Якщо немає підходящої форми, можна сформувати хлібець руками та розмістити на змащеному олією противні.

Вставте у попередньо розігріту до 200 градусів духовку та запікайте протягом 60 хвилин. У разі, якщо верхня частина підгоріла, накрийте хлібець фольгою. Через годину вийміть хлібець, зверху намажте кетчупом та поверніть у розігріту духовку на 10 хвилин, щоб кетчуп зверху став рум’яною.

Огірочник

Огірочник – це традиційна українська страва, юшка, приготована на основі солоних огірків. Вона вважається однією зі старовинних рідкісних страв України та може бути розглянута як попередниця сучасної солянки. Назва походить від основного інгредієнту – солоних огірків.

Огірочник можна приготувати як на м’ясному бульйоні, так і на воді або овочевому бульйоні, що робить його доступним як для м’ясоїдів, так і для вегетаріанців.

Рецепт:

  • Солоні огірки — 5 шт.;
  • Овочевий або м’ясний бульйон — 3 л;
  • Ріпчаста цибуля — 1 шт.;
  • Картопля — 5 шт. (середні);
  • Олія — для смаження;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Сметана — 5 ст. л.;
  • Свіжий кріп — для подачі.

Щоб приготувати огірочник, спочатку розігрійте бульйон. Поки він нагрівається, наріжте картоплю на кубики та додайте її до киплячого бульйону.

Солоні огірки натремо на дрібну терку і віджмемо сік. Цибулю дрібно наріжемо та обсмажимо на олії до м’якості, а потім додамо натерті огірки і смажимо разом.

Додайте цю суміш до каструлі з бульйоном та додайте огірковий сік, який віджали раніше. Варіть ще 2-3 хвилини.

У чашці змішайте сметану з кількома ложками бульйону та додайте у каструлю, ретельно змішуючи. Після цього приправте за смаком сіллю та перцем.

Подаємо гарячим, прикрашаючи свіжим нарізаним кропом та солоними огірками. Огірочник – чудовий варіант для обіду або вечері, особливо у спекотний день.

Горохляники

Горохляники, фактично, представляють собою прості оладки, зроблені з гороху. Колись ця страва була дуже популярною, оскільки вважалася дешевою і ситною. Для її приготування варили горох до м’якості, розтирали його до стану пюре, додавали борошно, добре змішували і смажили на розігрітій сковорідці зі смальцем або олією. Подаючи горохляники, їх часто приправляли шкварками, товченим часником та сметаною. У період пісту їли з олією та смаженою цибулею.

Горохляники можна готувати як із свіжого чи замороженого молодого горошку, так і із старого сушеного гороху. Тому ця страва чудово підійде для будь-якого сезону.

  • Зелений горошок (свіжий або морожений) — 2 склянки;
  • Яйце — 1 шт.;
  • Борошно або панірувальні сухарі — 2 ст. л.;
  • Листочки м’яти — жменя;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Олія — для смаження;
  • Сметана або йогурт — для подачі.
  1. Горошок відварюємо хвилин п’ять у киплячій підсоленій воді. Коли горошок буде готовий, подрібнюємо його блендером або перекручуємо м’ясорубкою.
  2. Додаємо яйце, дрібно посічену м’яту, борошно або панірувальні сухарі. Солимо, перчимо, добре вимішуємо.
  3. Формуємо невеличкі котлетки та смажимо їх на добре розігрітій і змащеній олією пательні.
  4. Подаємо горохляники зі сметаною або натуральним йогуртом.

Читати далі

Суспільство

Як уникнути електричного перевантаження у квартирі

Опубліковано

Внаслідок ворожих обстрілів енергетична інфраструктура України зазнала значних пошкоджень. Кожен українець може внести свій вклад у подолання цієї кризи та підтримати енергосистему.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

Збільшення споживання електроенергії у вашій оселі може призвести до відключень світла. Щоб уникнути цього, варто економити електрику, особливо вранці та ввечері з 7:00 до 11:00 і з 18:00 до 23:00.

Читати також: В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Корисні поради для економії електроенергії:

  1. Не вмикайте електроприлади одночасно. Наприклад, спочатку розігрійте їжу в мікрохвильовці, а потім скористайтеся праскою.
  2. Переносьте прання на денні або нічні години, коли навантаження на мережу менше.
  3. Уникайте використання кондиціонерів та бойлерів для нагріву в пікові години.

Таким чином, кожен з нас може допомогти зберегти стабільність енергосистеми України.

Нагадаємо, що в Міністерстві оборони тестують електронну чергу в ТЦК та СП.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Фото: з вільних мереж

Читати далі

Суспільство

В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Опубліковано

У Києві стартує дитячий гурток “Юний кінолог”, який функціонуватиме на базі Кінологічного центру Головного управління Національної поліції міста Києва. Це унікальна можливість для дітей познайомитися зі світом кінології, навчитись догляду за собаками та здобути навички роботи з чотирилапими помічниками поліції.

Про це повідомили у відділі комунікації столичної поліції.

Про ініціативу

У Києві з 25 травня 2024 року стартує дитячий гурток “Юний кінолог”. Заняття проходитимуть на базі Кінологічного центру Головного управління Національної поліції щосуботи з 10:00 до 12:00 за адресою: вул. Вознесенський узвіз, 27.

Читати також: Міноборони анонсували застосунок Резерв+ для військовозабовʼязаних

Поліцейські-кінологи поділяться своїм досвідом, навчать дітей базовим командам для собак і основним правилам поведінки з чотирилапими друзями. Участь у гуртку допоможе дітям здобути цінні знання про виховання домашніх улюбленців та розвинути повагу до тварин.

Заняття у гуртку також сприятимуть засвоєнню знань про виховання домашніх улюбленців та розвитку в дітей почуття поваги до тварин.

Заняття розраховані на дітей віком від 6 років. Участь в програмі безоплатна.

Нагадаємо, що стартує показ художнього серіалу про залізничників під час війни.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Читати далі