Суспільство
Зі складів – на передову. Як проєкт «Тачка на ТРОкачку» відновлює радянські вантажівки для ЗСУ
На складах ЗСУ чекають на списання тисячі старих вантажівок. Донедавна вони вважалися мотлохом, але тепер – знову повертаються на службу. Нове життя радянському металобрухту дає проєкт «Тачка на ТРОкачку».
Ремонт однієї такої вантажівки обходиться дешевше, аніж купівля нової машини. До того ж ці вантажівки можуть справлятись із тими задачами, які не під силу цивільним джипам: проїжджають бездоріжжям, можуть доставити велику кількість озброєння та особового складу.
Віктор Шевченко
Офіцер управління логістики штабу Командування Сил ТрО ЗСУ, співзасновник проєкту «Тачка на ТРОкачку»
Генеральний директор міжнародної логістичної компанії Zammler
З бізнесу – до тероборони
До великої війни я працював генеральним директором міжнародної логістичної компанії Zammler, я є її співвласником. Але 22 лютого вирішив, що мушу долучитися до Сил територіальної оборони. Мав укласти контракт 24 лютого, але того дня о восьмій ранку я вже був у військкоматі. Відтоді служу, захищаю нашу країну. Наразі – на посаді офіцера управління логістики штабу командування Сил ТрО ЗСУ.
У перші місяці ми доставляли бійцям все необхідне, зокрема амуніцію на Київщину. Вантажівки, які були на базі моєї компанії, почали повністю працювати на українське військо. Коли окупанти відійшли від столиці, наш бізнес почав поступово відроджуватися. Нині ми виділяємо приблизно 10% ресурсу Zammler для допомоги ЗСУ.
Поставили задачу швидко знайти автівки
Одного дня я отримав завдання від командування: терміново забезпечити вантажівками декілька батальйонів. А пресинг – це найкращий мотиватор. У такі моменти приходять різні думки. Одна з них, власне, й підштовхнула на створення проєкту «Тачка на ТРОкачку». Ціль максимально проста: у короткі терміни та з мінімальними витратами забезпечити військо вантажівками.
Варто розуміти, що пікапи та військові вантажівки виконують різні завдання на передовій. Нині – дощова осінь, незабаром – морозна зима. Там, де проїжджає військова машина, ніяк не прорветься пікап. Власне, військовий транспорт якраз і призначений для того, аби їздити ледь не полями.
Усе, що бодай якоїсь їздило, – вже на фронті
ЗСУ по всій країні має бази, де зберігається військове майно, зокрема й техніка. Те, що було в хорошому стані, ми одразу передали бійцям. А ось машини, які потребували ремонту, продовжували чекати свого часу. Ці автівки добре було б просто списати, але через вимоги законодавства вони роками залишаються на обліку.
Сьогодні все, що бодай якось їздило, – вже на фронті. Те, що потребує незначного ремонту, також відновлюють та відправляють на передову. Насправді ремонтують навіть машини, які потребують значних вкладень. Проте у ЗСУ фізично бракує рук. Умовно кажучи, вчора на певному напрямку бійці потребували 10 вантажівок, прилетів снаряд – вже потрібно 100.
Ремонт старого авто заощаджує час і гроші
Якщо купувати в Україні ті самі «ГАЗи», то вартість однієї автівки стартує від 5 тисяч доларів без урахування ремонту. Натомість у нас виходить чудова кооперація: ми беремо старі машини зі складів ЗСУ, а механіки проєкту завдяки зібраним коштами від волонтерів та донорів їх ремонтують.
Так само взяти на самостійний ремонт вантажівку можуть бригади Сил ТРО ЗСУ – якщо у них є потреба та «руки», які готові ремонтувати, ми можемо допомогти коштами на ремонт, або ж навпаки – якщо є кошти, але потрібна вантажівка та робота механіків – теж допоможемо, для цього треба залишити заявку у нас на сайті або оформити її через командування.
Ще один плюс такого підходу – різниця у швидкості. Українці вже скупили, певно, всі пікапи в Європі, а їхати кудись далі – немає часу. Тому виходимо з ситуації, як можемо – ці машини є у нас «під носом», відремонтувати їх, як ми вже переконались, можна, військовим вони потрібні, тож було б дурістю не використовувати таку можливість.
Вартість ремонту однієї вантажівки зі складів ЗСУ – приблизно три тисячі доларів. Це реальний спосіб із мінімальними витратами передати транспорт на фронт. Наразі військові потребують щонайменше 4000 повнопривідних вантажних автомобілів. Цифра – орієнтовна, оскільки щодня надходять нові запити від командування.
Для прикладу, колеги подарували мені пікап Mitsubishi L-200 вартістю 9 тисяч доларів. Він 2010 року, з великим пробігом. Я відвіз машину на СТО і ще до тисячі доларів вклав у ремонт. Тобто загалом 10 тисяч доларів, за які ми могли відремонтувати три військові вантажівки.
Старі автівки простіші в ремонті
Важко спрогнозувати, скільки проживе вантажівка на фронті – чи один день, чи буде служити до перемоги. Наприклад, медична машина у прифронтовій зоні через два тижні активної експлуатації вже повністю виходить із ладу. Тому чіткої закономірності немає.
Так, ми передаємо старі радянські автівки, але вони простіші в ремонті. Умовно кажучи, за допомогою ізострічки, трьох ключів та монтувального лому їх можна підрихтувати й відтягнути від лінії фронту. А далі машина відправляється на ремонтну базу.
Натомість у сучасних авто може «полетіти» електроніка, і вам доведеться буквально силоміць тягнути машину. У цьому чітка перевага старих військових автівок над цивільними пікапами – витривалість.
Водночас, звісно, ми тільки за те, щоб в українському війську була сучасна техніка та озброєння, відповідно до стандартів НАТО. Але поки такої техніки бракує, ми не маємо змоги просто чекати – робимо те, що може покрити потреби війська тут і зараз.
Ніхто не вірив, що автівки знову заведуться
Ідея проєкту «Тачка на ТРОкачку» виникла десь посеред літа, а вже на початку серпня ми взяли в роботу перші сім авто з різними пошкодженнями. Фіксували час, який витрачаємо на ремонт, та вартість деталей. Ніхто не вірив, що ми їх відремонтуємо. Казали, що це неможливо, адже автомобілі були в жахливому стані. Але нам вдалося. Так ми отримали підтримку командування та повноцінно запустили проєкт.
Читайте також: Сльози на кордоні, сварки з митниками та шахраї. Як пригнати автівку для ЗСУ та не зійти з розуму
Зараз у проєкті на постійній основі працює 9 механіків, нас підтримало декілька компаній та благодійних фондів. Ми шукаємо партнерів серед бізнесу, які можуть допомогти з фінансуванням, а також СТО, постачальників запчастин. Також кожен охочий може зробити благодійний внесок на банку.
Автівки на фронт доставляють… на автівках
Спочатку ми отримуємо інформацію, яка вантажівка необхідна конкретній бригаді. Далі виписуємо всі необхідні документи – це займає приблизно 4-5 днів. Після цього погоджуємо, що саме забираємо зі складу, та веземо тачки на одну зі станцій. Там вони затримуються до 20 днів: ремонт, фарбування та тестування. А для того, аби не витрачати ресурс відновленого транспорту, на фронт їх також доставляють вантажівками.
Машини ремонтують насамперед на станціях Zammler – це безкоштовно для ЗСУ. Також до нас звернулися 5 станцій, які готові допомогти з ремонтом. Але це не працює за схемою «замовив в інтернеті деталь, вона приїхала, і ти зробив». Тут потрібно скрупульозно підбирати запчастини. Тому ми виділяємо проджект-менеджерів, які будуть домовлятися зі станціями та дізнаватися їхні можливості. Хочемо залучити й державні підприємства, наприклад, «Київтранс», «Львівтранс» тощо.
Найбільша проблема – брак запчастин
З умовних 20 днів ремонту половину часу станція витрачає на пошук та очікування запчастин. Тож нині спілкуємося з великими українськими підприємствами, які займаються імпортом, аби вони збільшили обсяг замовлень з-за кордону.
Наразі ми відвезли на передову 17 відремонтованих вантажівок, ще 21 – у процесі ремонту. Серед них і 5 БТР – взяли, аби протестувати, скільки часу й коштів знадобиться на ремонт.
Наш проєкт – останній бойовий шлях для цих автівок
Є три варіанти, як українці можуть підтримати наш проєкт. Найперший і найголовніший – це допомога від бізнесу. В Україні є приблизно 30 тисяч компаній, які мають на зберіганні вантажні автомобілі або великі автобуси. 10% цих підприємств мають можливість допомогти з ремонтом на власних базах руками своїх працівників. Крім того, в Україні є десятки тисяч станцій технічного обслуговування, які теж могли б долучитися. А тому ми дуже розраховуємо саме на прошарок підприємців.
Зокрема нещодавно домовилися з партнерською транспортною компанією – вона забиратиме дві машини. Також я знайшов підприємство у Хмельницьку, яке зголосилося взяти на ремонт ще дві вантажівки.
Другий варіант допомоги – оплата ремонту. Нам не так потрібні гроші, як можливість українців забрати 1-2 автівки, самостійно відвезти їх на умовне СТО й повернути назад. Тобто повне залучення людини в процес. І, звісно, останній варіант – це донатити на проєкт.
Після перемоги «Тачка на ТРОкачку» вже не існуватиме. У мирний час українському війську не потрібні старі радянські автомобілі. Їх варто замінити на сучасні та надійні машини. На базі ЗСУ мають зʼявитися автівки стандарту НАТО. Тож для наших вантажівок цей проєкт – останній бойовий шлях.
Суспільство
