Калімби з Азовського узбережжя. Українські майстри створюють унікальний музичний інструмент, що дарує спокій під час війни

Владислав та Дмитро одними з перших в Україні почали власноруч виготовляти калімби – унікальний музичний інструмент, що підходить як для інтуїтивної гри, так і для вивчення улюблених мелодій.

До повномасштабного вторгнення бренд працював у селі Чкалове, практично на березі Азовського моря. Майстрам вдавалося виготовляти по сто калімб щомісяця, даруючи українцям новий спосіб медитації та відпочинку.

Після окупації домівки хлопці зібрали мінімальні інструменти та вирушили до більш безпечних регіонів. Тепер українські калімби створюють одразу в двох містах: Дмитро працює з металом у Коломиї, а Владислав займається деревом на Рівненщині. Про перші місяці війни, переїзд, перезапуск бізнесу та спокій, який дарують калімби, ШоТам розповів співзасновник бренду Владислав Кислих.

Владислав Кислих

співзасновник майстерні DEKY

Усе почалося з китайської калімби

До повномасштабної війни я жив у селі Чкалове Запорізької області, на самому березі Азовського моря. Зі своїм майбутнім бізнес-партнером – Дмитром Дем’яненком – вчився в одній школі, але справді добре спілкуватися та дружити ми почали в 2019 році.

На якесь Різдво дружина подарувала Дмитру калімбу – абсолютно звичайну, китайську, з «Аліекспрес». Саме тієї миті ми вперше подумали, що можна зробити такий інструмент власноруч.

Ми замовили з Китаю деякі комплектуючі, а вже наприкінці січня вони прийшли в Україну. Дерев’яну основу робили самостійно. Оскільки ми жили в селі, то завжди були повʼязані з деревом і вміли з ним працювати. Вже в березні на сайті «ОЛХ» ми продали свої перші калімби. А наступного місяця наші продажі збільшились до 20 штук на місяць.

Калімба може відкрити творчу натуру в кожній людині

Створюючи інструмент ми орієнтувались на дуже широку аудиторію, людей різної статі, віку та зацікавлень. Проте виходить так, що здебільшого нашою цільовою аудиторією є 25-35-річні жінки, які замовляють калімбу на подарунок для близьких чи друзів. 

Калімба – інструмент, на якому дуже легко навчитись грати. Навіть людина, яка не має музичної освіти і якогось досвіду, може швидко його опанувати. Крім того, калімба ще й прикольно виглядає і має дуже заспокійливий звук.

Наші клієнти часто пишуть, що калімба їх врівноважує, тобто це своєрідна медитація, такий собі релакс. Думаю, цілком природно, що всі ми тяжіємо до творчості й створення чогось свого. Калімба – це якраз той інструмент, що допомагає привідкрити творчу натуру в кожній людині.

О першій ночі ми говорили про війну, а через чотири години пролунали вибухи

До 24 лютого я з головою поринув у роботу, а тому вкрай рідко читав новини й практично не цікавився тим, що відбувається довкола. Тож, напевно, одним із останніх дізнався про ймовірне вторгнення.

23 лютого, вже після опівночі, ми з друзями відпочивали й обговорювали ймовірність великої війни. Серед нас у вторгнення ніхто не вірив. Крім одного друга, який насправді досить аргументовано пояснював, що новий етап – неминучий. Але ми йому не вірили.

Тієї самої ночі, вже за кілька годин після розмови, у Мелітополі обстріляли аеродром. Виходить, що о першій годині ми говорили про війну, а вже о п’ятій було чутно вибухи.

Мене розбудила мама, і я був шокованим. Єдине, про що я тоді думав, – що рік тому так само неочікувано дізнався про смерть дідуся. Звісно, я перебував у панічному стані, не міг їсти, думав, що слід робити. Пізніше ми з батьком поїхали в місто, аби заправити автівку, зняти готівку та купити продукти. Ми, м’яко кажучи, були не в собі від усього, що відбувалося.

Окупанти почали ходили селами та перевіряти місцевих

Коли росіяни захопили Мелітополь, ми автоматично стали окупованою територією. Це був перший тиждень війни. До нас не приїздив ніхто з окупантів, місцева влада була на стороні України. Але з часом з’явилися чутки, що незабаром росіяни почнуть нас перевіряти й ходитимуть по домівках.

Відтак ми почали все частіше чути про подібні «візити» в інших селах. Окупанти приходили, шукали в хатах щось або когось. Ця інформація дуже пригнічувала, я перебував у стані постійної напруги. Адже будь-якої миті росіяни могли навідатися й до Чкалового. А ти не знаєш, що вони робитимуть тут і що в них на думці.

Буча та Ірпінь стали поштовхом до виїзду

Події в Бучі та Ірпені підштовхнули нас до якнайшвидшого виїзду на підконтрольну Україні територію. А коли чутки про скорий приїзд окупантів підтвердилися, ми остаточно зібрали речі й сіли в машину. Наш виїзд припав на середину квітня, тобто другий місяць повномасштабної війни.

Ми виїхали рано-вранці, і вже десь о 19:00 були в Запоріжжі. Але за цей час нам довелося пройти майже 25 блокпостів. На кожному з них нас ретельно перевіряли, особливо хлопців та чоловіків. Нас із батьком та братом постійно просили знімати футболки: росіяни дивилися, чи немає раптом «націоналістичних» татуювань. Також перевіряли всі написи на речах, телефон, читали особисті листування. На щастя, я встиг почистити всі чати, аби до мене не було жодних підозр чи питань.

Врятував лише кілька заготовок та шліфмашинку

Із собою я захопив усього сім дек (заготовок), болгарку та шліфувальну машинку. Це найменші інструменти і, власне, все, що мені вдалося евакуювати. Адже багато речей із собою брати не можна.

У Запоріжжі нас прийняли в місцевій церкві, нагодували та виділили місце для ночівлі. Далі наша родина планувала податися в Чернівці, але вже в автобусі виявилося, що ми прямуємо в Рівне.

Вже на Рівненщині ми згадали, що неподалік живуть наші друзі, які переїхали всього рік тому. Ми списалися – й наступний тиждень жили у них. Згодом добрі люди безоплатно поселили нас у квартиру. І відтоді ми живемо в містечку Здолбунів.

Тепер наша калімба – це на 100% українське виробництво

Попри те, що в голові було багато думок і тривог про війну, під час виїзду найбільше я думав про відновлення бізнес. Окупація домівки, відсутність роботи та борги, – це все, звісно, дуже хвилює. Але потрібно якось працювати, заробляти гроші. А отже, я думав, як відновлювати виробництво калімб.

Перші три місяці після вторгнення ми нічого не продавали, не публікували жодного контенту, у нас не було виробництва, а отже – і продажів. Через цю тривали «тишу» наша сторінка в інстаграмі опинилася на останньому місці у пошуці, тож після відновлення роботи із новими замовленнями було складно. Ба більше, ми досі не можемо повернути ту активність, яка була в нашому профілі до вторгнення. Але активно над цим працюємо. 

Після перезапуску, перш за все, я надіслав клієнтам калімби, які замовляли в лютому. А далі в нашій роботі відбулися значні зміни. Китай, звідки ми замовляли багато деталей, виявився закритим. Завдяки цьому ми почали шукати необхідні комплектуючі в Україні. Тепер ми все робимо самостійно, а наша калімба – це стовідсотково українське виробництво.

Працюємо на два міста: Здолбунів та Коломия

У травні ми продали десь 20 інструментів, у червні – вже 30. Це небагато, але цього вистачало на закупівлю матеріалу. Тому початок був більш-менш нормальним, хоча до повномасштабної війни ми продавали близько 100 калімб на місяць.

Після переїзду наша аудиторія не змінилося. Усе практично так само: здебільшого замовлення надходять на подарунки. Тому й рекламу я виставляю таргет за старими налаштуваннями. Співзасновник нашого бренду – Дмитро – також евакуювався, але зараз живе в Коломиї, що на Франківщині. Попри відстань ми продовжуємо працювати разом. 

Виробництво розділили навпіл. Дмитро взявся за металеві частини калімби – язички та кріплення. Метал складніший в обробці, ніж дерева. Тож у мого партнера дещо складніша робота. Натомість я працюю з деревом: вирізка, шліфовка, збірка та відправка клієнтам. Також відповідаю за рекламу. Ми обидва маємо помічників, тому сьогодні над нашим виробництвом працюють четверо людей.

Безумовно, робота на два міста ускладнила процес, адже ми переплачуємо за доставку, та й тарифи зросли. Але це не надто великі проблеми.  Інша справа – багато інструментів довелося купувати заново. Мені пощастило, що після виїзду з Чкалова я знайшов людину, яка займається вивозом речей. Так вдалося вивезти лазер і ноутбук, а це – найдорожчі інструменти. 

Ще чимало часу, грошей та сили у нас забрали пошуки нових майстерень та оренда приміщень. Але сьогодні ми вже вирішили ці питання та активно працюємо.

Філософія нашого інструменту – дати людям відчуття спокою

Наша калімба – це, перш за все, повністю ручна робота, що додає йому особливої цінності. Адже ми вкладаємо в кожен інструмент частинку своєї душі. До того ж, наші калімби мають більш дзвінкий та якісний звук, значно надійніше кріплення, аніж, скажімо, китайські. 

Наразі ми пропонуємо два різновиди калімб. Перший налаштований на пентатоніці й ідеально підходить для інтуїтивної гри. У цьому випадку вам не потрібен якийсь чіткий алгоритм. Натомість звучатиме мелодія, що лежить на серці. Вона медитативна, для повного релаксу.

Друга калімба – на 15 язичків. Вона підходить для вивчення мелодій по табах, тож ви можете грати будь-які улюблені пісні. Так, на ній також можна грати інтуїтивно, але це значно складніше. Тут працює принцип стандартного інструменту на кшталт гітари чи клавішних. 

Філософія нашого інструменту – подарувати людям відпочинок, відчуття спокою, медитацію. Багато наших клієнтів пишуть, що під час війни всюди беруть із собою калімбу.

Клієнтка з Дніпра розповідала, що під час обстрілів її дитина ховалася в коридорі й грала на калімбі. І це її заспокоювало. Ще один відгук залишив військовий – він грав на калімбі просто в лікарні, і також отримував від цього певне розслаблення. Тож наш інструмент – це ще й спокій, який завжди під рукою.

Війна змінила кожного з нас

Думаю, за час великої війни у кожному з нас відбулися якісь зміни. Я часто згадують біблійного персонажа Авраама, який жив на землі як мандрівник. Напередодні війни я побудував будинок, а зараз думаю, що, можливо, варто було також жити без прив’язки до речей та конкретного місця. Адже наразі я не знаю, чи зможу колись повернутися додому. Проте сьогодні ми поступово повертаємося до довоєнних продажів. Вже повністю налагодили виробництво й рухаємося в цьому напрямі.