Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«У наші стратегії грають бійці на передку». Це український виробник настолок, який витіснив з ринку російську продукцію

Опубліковано

Роман Козумляк зацікавився настільними іграми в 2015 році. Згодом він зрозумів, що російська продукція буквально заполонила український ринок. Тоді Роман вирішив виправити це та взявся створювати власний бізнес.

Спілкування з авторами, переклад, виробництво в Китаї та місяці очікування – усе це не завадило команді Lord of Boards створювати якісні українськомовні настолки. Не змусила зупинитися їх і повномасштабна війна: Роман із командою перевезли бізнес до Вінниці й відновили роботу.

Сьогодні в їхні настільні ігри грають воїни на «передку», а кількість замовлень від клієнтів поступово зростає. Lord of Boards називають свою справу «легальним наркотиком», який водночас є своєрідним психологом та способом відволіктися від пережитого стресу.

Наш ринок був заповнений російською продукцією

Виробництво та продаж настільних ігор – це еволюційний шлях в моєму житті. Спершу я сам зацікавився цією темою. У настолках ти щоразу відкриваєш щось нове, щоразу чимось захоплюєшся. Вони ніколи не бувають однаковими, адже сюжет завжди різний. Згодом я зрозумів, що моїм дітям це також цікаво.

Десь в 2015 році, коли я тільки почав цікавитися світом настільних ігор, зрозумів, що наш ринок далеко не такий наповнений, як хотілося б. Засмучувало мене й те, що більшість ігор були російською мовою. Трошки згодом я дізнався, що росія викуповувала мало не всі ліцензії, перекладала ігри російською і заповнювала український ринок. 

Засновник бренду Lord of Boards, що створює настільні ігри
Засновник бренду Lord of Boards Роман Козумляк.

До того ж, отримати фахову консультацію з настільних ігор було майже неможливо. У магазинчиках іграшок, де періодично з’являлися настолки, консультанти не розбиралися ані в сюжетах, ані в стратегіях. Тобто ні в чому, що стосується настільних ігор. 

Тоді я побачив в цій ніші можливість для розвитку. Бо здалося, що нічого складного в тому, аби перекласти гру на українську, немає. Але виявилося, що це не так. Десь через п’ять років захоплення настільними іграми, я вирішив створити власні проєкти. Почати перекладати ігри українською і давати нашим людям якісне дозвілля.

Здавалося, хто повірить маленькій компанії з України? 

Першим кроком стало створення сайту та онлайн-магазину. Я закупив кілька ігор – те, що було на слуху та користувалося попитом. І люди почали купувати! Тієї миті я усвідомив, що це дійсно цікаво, а головне – не лише мені.

А отже, треба вдосконалюватися. Робити краще, більше і якомога якісніший продукт. Зізнаюся, починати було складно. Знайти авторів, викупити ліцензію на гру, домовитися про її виробництво, перекласти і доправити її в Україну. Кожен з цих етапів займав чимало часу: від місяця до двох. Особливо довгою була доставка гри. 

настільні ігри українською мовою

Але й домовитися з авторами було непросто, адже хто може повірити маленькій компанії з України, де авторське право не дуже поціновують. Утім мені вдавалося домовлятися про нові проєкти. Купівля ліцензії – це лише маленький крок, далі гру треба виготовити, а це домовленість з виробництвом у Китаї. 

А ще гру треба перекласти. Тут, на щастя, проблем не було, адже в Україні чудесні перекладачі. І, звісно, доставка. До 24-го лютого отримати гру з Китаю можна було за місяць-півтора. Не варто забувати й про розмитнення, у нашій країні це доволі цікавий і складний етап. Лише після цього можна починати продаж. 

Покроково я створив те, про що мріяв 

Від першого етапу і до бодай якогось прибутку в моїй сфері минає півтора року. Спершу я інвестую гроші, чекаю на готову гру і лише після продажу тисячі коробок з настолкою отримую свої гроші. Так, це складно. Але в мене ще не було моменту в житті, коли я сказав би: «Досить. Я втомився»

Ні, це стало справою мого життя. Покроково я створив те, про що мріяв, і те, що мені не набридає. Цьогоріч ми планували дати українському ринку понад 30 нових ігор. Це доволі висока планка, яку я почав втілювати в реальність ще до початку повномасштабного вторгнення. 

Вірити в те, що почнеться війна по всій території України, не хотілося. Тому я просто продовжував працювати і особливо не звертав уваги на російські інформаційні вкиди. Напевно, якраз через це 24-го лютого я діяв максимально по обставинах.

магазин настільних ігор

До Вінниці окупанти могли дотягнутися хіба що ракетами

Ранок, думаю, почався як і в кожного українця. Десь о шостій годині і з телефоном, який вибухав від новин, повідомлень та дзвінків. Перше, що ми зробили, – примчалися до офісу на Оболоні. Він був на цокольному поверсі, тоді здавалося, що це найбільш безпечне місце. 

Затарилися їжею і з телефоном в руках безперервно слідкували за тим, що взагалі відбувається. З новин стало зрозуміло, що російська навала насувається на нас з півночі. А Оболонь – це північ. Тоді, щоб убезпечити дітей, ми виїхали з Києва до Вінниці. 

Читайте також: Вишиванки, якими захоплюється світ. Як Etnodim збирає мільйонні донати на ЗСУ та боронить культурний фронт

Це моє рідне місто, хоч протягом останніх одинадцяти років я тут не жив. Вінниця здалася мені безпечною, та й тікати далеко не хотілося. А тут наче й від столиці недалеко, і росія не дотягнеться. Хіба що ракетами. 

Ми виїхали, але склад з іграми залишився в Києві. Спершу ми не думали перевозити продукцію, але коли по Оболоні «прилетіло» – нашому приміщенню теж дісталося. Це не пряме влучання, але офіс постраждав від вибухової хвилі. 

виробники настолок Lord of Boards

Сидіти в очікуванні – це найгірше, що можна робити

Це був початок березня, на Київщині – війна в активній фазі. Як вивезти настільні ігри? Я почав шукати і знайшов фуру. Розповідати, скільки мені довелося заплатити, не буду. Це нереальні кошти, але під час війни, думаю,таку вартість можна зрозуміти. 

Ще знайшов людей, які погодилися завантажити все в машину. Чекати товар довелося чотири дні. За два дні все завантажили і мали виїжджати, але в Києві запровадили подовжену комендантську годину. 

Тому два дві фура стояла завантажена і чекала дозволу на виїзд. Кількість сивих волосків на моїй голові побільшало – це точно. Бо сидіти в очікуванні – це найгірше, що можна зробити. 

Настільні ігри – це легальний наркотик

Я дуже здивувався, коли в березні у нас почали з’являтися замовлення на настільні ігри. Але миттєво вимкнути онлайн-магазин неможливо. Тож нам почали писати клієнти і запитувати, коли ми зможемо знову надсилати ігри. 

Мені пощастило, бо частина команди переїхала разом із нами до Вінниці, а інші залишилися працювати дистанційно. Тут можу сказати, що настільні ігри – це легальний наркотик. Тому я очікував, що команда залишиться зі мною. 

10 березня ми відновили роботу. Команда була готова, пошта працювала, що не могло не тішити. І причин, аби відмовляти клієнтам у знятті стресу, ми не знайшли. Робота закипіла. 

люди грають у настільні ігри від Lord of Boards

Наші ігри – своєрідні психологи

Згодом до Вінниці почали приїжджати переселенці зі сходу України. Це були мами з дітками, підлітки, дорослі люди. Ми одразу спакували десятки ігор, щоб передати їх до спеціальних центрів, де розміщували постраждалих від війни людей.

Наші пакуночки з настолками – це своєрідні психологи, адже гра бодай ненадовго, але відволікає від жахливих звірств росії на території нашої країни Крім того, нас почала підтримувати міська влада, і це також змусило мене усміхнутися. Двічі на тиждень ми проводимо ігрові сесії, де кожен охочий може долучитися і відпочити разом із нами. Цікаво, бо щоразу до нас приходять щонайменше 20 людей. 

діти грають в настільні ігри

Приємно розуміти, що такими, здавалося б, дрібничками можна заспокоїтися, зняти стрес, відпочити і налаштуватися на подальшу роботу. Приємно і те, що люди приходять грати. Хтось вперше, а хтось повертається вже не перший раз. Значить, ми точно робимо те, що потрібно. 

Війна, передок, а для заспокоєння воїни грають у стратегії

Окреме задоволення, коли з самого фронту бійці надсилають фото, як вони грають в наші ігри. Це щось неймовірне! Війна, передок, а для заспокоєння захисники й захисниці грають у стратегії чи будуть міста. Я розумію, що це допомогає відволіктися всюди. 

Один із таких бійців нещодавно написав і попросив надіслати йому кілька маленьких настолок. Такі, щоб можна було вмістити в кишеню. Він інструктор, і каже: “Буду до нашого хобі долучати своїх побратимів”. 

Такі фото і повідомлення додають мотивації. Це не просто приємно, це відчуття якоїсь причетності до спокою наших захисників. 

Окупантам не вдалося зламати всі мої плани

Відновлювати попередні потужності доволі складно. Зараз маємо проблеми з логістикою Доставити ігри з Китаю і до повномасштабної війни було завданням із зірочкою, а нині ця зірочка подвоїлася. 

Збільшилася вартість на все. На все, що ми використовуємо: папір, пластик, фактично, усі матеріали, необхідні для створення настільної гри. Через це нам доводиться піднімати вартість деяких настолок. Як би ми того не хотіли, але це вимушені кроки.

Настільна гра Курочки та її видавець

Утім можу точно сказати, що росії не вдалося зламати всі мої плани. Взимку на Новий рік я мріяв про близько 30 проєктів. За період повномасштабного вторгнення мені вже вдалося реалізувати 7-8. Це доволі якісний результат, якщо зважати на те, що в моїй країні триває війна. Тому можу сказати, що я задоволений роботою. 

Та все ж деякі проєкти я посунув у часі. Не скасував, а поставив на паузу. Сподіваюся, що мені таки вдасться зробити те, що я задумав. Але поки що я не хочу розчаровуватися, якщо не вийде. 

Зможемо побороти труднощі, як наші захисники – росіян

Усі ці труднощі можна назвати маленькими. Адже ми зможемо їх побороти. Так само, як наші захисники – росіян. До речі, після того, як з нашого ринку почали витісняти все російське, клієнтів побільшало. 

Зріс попит на українське. І це дуже сильно тішить. Хоча наша аудиторія і до 24-го лютого була достатньо українізованою, адже ігри перекладали українською. Зараз людей, які йдуть на український ринок, стає більше. Тому я переконаний, що й ми докладаємо зусиль до українізації нашого суспільства. 

люди грають в настільні ігри

Водночас поменшало замовлень на ігри для маленьких діток. Та я заспокоюю себе тим, що чимало українських мам тимчасово виїхали за кордон разом із малечею. Тому поки що їх просто немає на території України. Але я вірю, що зовсім скоро вони повернуться додому. 

Суспільство

Британець українського походження проїде на велосипеді 7 тис. км для допомоги дітям в Україні

Опубліковано

Британсько-український технологічний підприємець, генеральний директор і засновник британської космічної компанії Spacebit Павло Танасюк проїде велосипедом 7 тисяч км, щоб зібрати кошти для українських дітей, які постраждали від розпочатої Росією війни.

Про це він повідомив «Радіо Свобода».

Свій велотур під назвою «Ride for victory» він розпочне приблизно через два тижні з Тайваню і загалом проїде три континенти – Азію, Америку і Європу.

«Спочатку я думав їхати 2-3 тисячі кілометрів, але коли я дізнався, що кордони України практично 7 тисяч кілометрів, це з Кримом, то я вирішив проїхати саме цю дистанцію – 6993 кілометри. Це саме ці кордони, які ми хочемо повернуть, бо це наша держава», – розповів Павло Танасюк.

Ціль підприємця – зібрати мінімум мільйон доларів. Гроші він хоче витратити на конкретний проєкт для дітей, постраждалих від війни. Який саме це буде проєкт, Павло Танасюк ще вирішує.

Читайте також: Картині, на яких зображені українські волонтери та лікарка з Маріуполя, покажуть у Парижі та Нью-Йорку

«Я – не професійний спортсмен, займався велоспортом у студентські роки. Для мене це буде важко, але коли я кажу важко, я завжди згадую, як важко нашим воїнам зараз на передовій, як важко дітям, які постраждали від війни. Тому для мене це такий персональний челендж, але і челендж допомоги дітям, допомоги Україні», – заявив він.

У матеріалі йдеться, що велосипед, на якому він вирушить у веломандрівку, повністю зроблений в Україні, щоправда, із запчастин з цілого світу, подарованих різними компаніями. Українська художниця Олеся Вакуленко розмалювала велосипед синьо-жовтими барвами і національним орнаментом. Під кермом, на рамі – металевий тризуб із підписом колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного на пластині з «Азовсталі». Шолом Павла теж розмальований кольорами українського прапора.

Дорогою Танасюк буде ночувати у наметі, в готелі або машині, яка його супроводжуватиме. Він вестиме стрім, розповідатиме людям про Україну і збиратиме донати.

Після закінчення марафону, який триватиме приблизно два місяці Павло Танасюк має намір продати велосипед на аукціоні, щоб виручити ще більше грошей на благодійну ціль.

Компанія Павла Танасюка розробляє технологію космічної робототехніки для місячних і планетарних місій. У кінці цього року він планує відправити на Місяць прапор і мапу України, а також радіаційний датчик виготовлений в Україні. Дані отримані з цього пристрою безплатно передаватимуть різним інституціям, університетам, і їх зможуть досліджувати студенти у своїх наукових роботах.

Нагадаємо, естонський депутат, який збірає гроші на ЗСУ, доїхав на велосипеді до Києва.

Фото: Радіо Свобода

Читати далі

Суспільство

Коли шість коліс — не зайві: у ПАР для спецпризначенців зібрали унікальний пікап

Опубліковано

Південноафриканська компанія Armormax Defence побудувала, можливо, один із найкрутіших Land Cruiser 79 у світі.

Цей пікап із колісною формулою 6×6 за твердженням його виробників створений спеціально для умов екстремального бездоріжжя. Автомобілебудівники з ПАР запевняють, що за весь час випробувань TAC-6 — так назвали позашляховик – вони жодного разу не зіткнулися з жодною механічною поломкою, повідомляє АрміяInform.

Спочатку TAC-6 розробляли для французьких спецпризначенців. Машина створювалася для того, щоб «їхати куди завгодно та повертатися знову і знову, з ким завгодно». І хоча пропонуються різні варіанти бронювання (і навіть установка зброї), TAC-6 можуть використовувати звичайні покупці, наприклад, фермери. Щоправда, фермер має бути не бідним: базовий TAC-6 коштує $81,5 тисяч, а броньована машина на $68 тисяч дорожча. Але, як то кажуть, товар того вартує!

«Коли справа доходить до мобільності, платформа TAC-6 перевершує будь-яку повнорозмірну 4-тонну вантажівку, доступну сьогодні», — заявили в компанії.

TAC-6 створюють на базі Land Cruiser 79 Series із 4,2-літровим двигуном V6 або 4,5-літровим V8. Шасі подовжують і додають другу роздавальну коробку для передачі моменту, що крутить, на третю вісь. Пікап оснащується спеціальними трикомпонентними приводними валами Dana та зберігає стандартні подовжені листові ресори (але також пропонується ліфт-пакет на 10 см).

Спочатку Armormax розробила шестиколісний Land Cruiser з механічною коробкою передач, але рік тому відклала проєкт і вирішила перейти на автоматичну коробку передач. Це не звичайна автоматична коробка передач, вона розроблена та омологована компанією ZF спеціально для TAC-6.

«Автомат» призначений для роботи в найважчих умовах. Спеціально для АКП створили окрему систему охолодження для того, щоб коробка не перегрівалася в спеку і при русі по піску з великим навантаженням.

Клієнти можуть замовити бронювання Land Cruiser до рівня B6, що забезпечить захист від пострілів зі штурмової гвинтівки. Також позашляховик може бути обладнаний баками для води, системою пожежогасіння, двома запасними колесами.

Armormax розробила для TAC-6 два паливні баки об’ємом 210 літрів та 90 літрів, що забезпечує запас ходу понад 2 тисячі км. А для версії з одинарною кабіною розроблено бак ємністю 610 літрів і, відповідно, вдвічі більшим запасом ходу.

TAC-6 спроєктований так, щоб зберігати надійність у складних умовах, а повна маса автомобіля сягає семи тонн.

Автомобіль TAC-6 був підданий значним випробуванням, що включали понад 250 тисяч кілометрів пробігу за різними ландшафтами Африки та Європи, щоб оцінити його мобільність і стійкість. Цей процес оцінки був розроблений для порівняння характеристик TAC-6 з існуючими повнорозмірними 4-тонними вантажівками.

Протокол включав серію суворих випробувань за участю французьких спецпризначенців, спрямованих на те, щоб довести машину до її експлуатаційних можливостей. Під час цих випробувань TAC-6 виявив лише дві несправності, обидві з яких були пов’язані з помилкою водія, через перенавантаження та згоряння зчеплення.

TAC-6 був спроєктований з урахуванням військового застосування, включаючи можливість транспортування у стандартному 20-футовому транспортному контейнері ISO. Таке конструктивне рішення дозволяє TAC-6 пропонувати широкий спектр варіантів.

Сюди входять різні системи озброєння, включаючи калібри 12,7 мм, 14,5 мм, 20 мм та 30 мм, мінометні системи калібру 60 мм та 81 мм, а також конфігурації, адаптовані для таких функцій, як бронетранспортер, підвіз боєприпасів, польова механічна майстерня, транспортування невеликих автомобілів, логістична підтримка, радіолокаційні платформи та доправлення та запуск  безпілотних літальних апаратів, а також застосування як пускова платформа для протитанкових керованих ракет.

Нагадаємо, у Києві відбудеться виставка, присвячена культурній спадщині Донеччини й Луганщини.

Фото: Armormax Defence

Читати далі

Суспільство

Херсонському музею передали старовинний гарман

Опубліковано

Херсонський обласний краєзнавчий музей отримав старовинний гарман, який виявив на території області український військовий, що служить у ТрО.

Про це повідомив музей на своїй офіційній сторінці.

«Кожного дня ми переконуємося, що українські військові – найкращі в світі! Вони не тільки мужні, а й освічені, дбають про нашу безпеку і збереження культурної спадщини України. Сьогодні завдяки нашим воїнам музей поповнився масштабним і вагомим експонатом», – ідеться у повідомленні.

Читайте також: У Києві відбудеться виставка, присвячена культурній спадщині Донеччини й Луганщини

Як зазначається, в одному з селищ Бериславського району вояк ТрО Володимир С. помітив старовинний гарман (сільськогосподарський інструмент для обмолоту зерна, який застосовувався до XX століття).

Як інформують у музеї, Володимир почав розпитувати місцевих жителів про історію предмета. Йому розповіли, що знайшли гарман за межами селища, про його призначення не здогадувалися і використовували, щоб утрамбовувати ґрунт на дорозі.

«Володимир зв’язався з нашим музеєм і взяв на себе труд, доправити важкий предмет до Херсона», – повідомляють у музеї.

Музейники висловили вдячність Володимиру і його друзям за новий експонат.

Нагадаємо, бійці ЗСУ показали, як розписують писанки Великдень 2024 під Бахмутом.

Фото: Херсонського музею

Читати далі