Суспільство
З бізнесу – у волонтерство. Історія підприємиці з Луганщини, яка допомагає переселенцям з Кремінної
Олеся Ізуіта – підприємиця з Луганської області, яка через російську агресію двічі ставала переселенкою. У 2014 році вона покинула рідний Луганськ та переїхала до Кремінної. А з початком повномасштабного вторгнення жінка вдруге зібрала речі та виїхала до Вінниці.
А ще змінила бізнес на волонтерство: тепер Олеся допомагає кремінянам-переселенцям та організовує для них гуманітарну допомогу. Адже як ніхто знає, чого саме потребують евакуйовані.
Створила перший розважальний центр для дітей у Кремінній
Уперше Олеся залишила рідну домівку у 2014 році, коли до Луганська прийшла війна. На той момент Олеся – акторка за освітою – працювала артдиректоркою розважального центру та мала групу аніматорів. Разом із родиною жінка переїхала з обласного центру до містечка Кремінна і почала шукати, як заробляти на життя. У невеликому місті не було жодного розважального центру для дітей. Тому Олеся вирішила, що ця ідея може бути перспективною.
У 2019 році за грантової підтримки міжнародних донорів переселенка створила дитячий розважальний центр «Мозаїка». Він став першим подібним центром у невеликому містечку. Сюди потяглися діти – грати в аерохокей, святкувати дні народження, стрибати на батутах серед яскравих кульок.
Разом із Олесею працювала ціла команда аніматорів. Поступово біля дверей центру стали збиратися підлітки, яким нікуди було піти. Вони бачили, що у закладі кипить життя, хоча там розважалися діти меншого віку. Олеся вирішила організувати щось і для підлітків та створила молодіжну організацію «Чарівний пендель». Так у тінейджерів також з’явилося активне життя – волонтерство, екотабори, тренінги та поїздки. Усі разом вони готувалися відкрити перший у місті хаб.
Замість відкриття хабу – евакуація до Вінниці
Однак це все призупинилося 24 лютого, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення. У березні Олеся з родиною виїхала з Кремінної. Усе обладнання залишилося у її центрі. Так підриємиця вдруге стала переселенкою.
«Я жалкую, що не вивезла обладнання з центру, адже у мене була можливість це зробити. Тоді я думала: кому потрібні дитячі розваги, якщо війна в Україні. Зараз на Луганщину страшно їхати, Кремінна окупована, я не знаю, що з моїм центром», – розповідає Олеся.
Читайте також: «Щотижня допомагаємо 10 тисячам людей». Як «Київська полуниця» підтримує українців у прифронтових містах
Опинившись у Вінниці, вона вирішила не сидіти, склавши руки, а допомагати людям. Так Олеся тимчасово покинула бізнес і стала волонтеркою.
«У перші дні війни я написала заявку на невеликий грант від Данської ради у справах біженців. Як писати такі заявки, я знала – оскільки вже мала досвід спілкування з донорами. Мою заявку на надання допомоги жителям Донецької та Луганської областей погодили», – каже Олеся.
Знаходила для переселенців справді потрібні речі
Поки виділили гроші за цим грантом, Кремінна вже була в окупації. Тож підприємиця почала закуповувати продукти та розвозити їх до місць, де компактно оселилися креміняни.
«Я бачила, що багато людей виїхали з-під обстрілів, у них не було речей першої необхідності. Багато хто потребував подушок, чайника, засобів гігієни. Я бачила ситуацію, коли люди жили у гуртожитку, а там був один електрочайник на увесь поверх, у якому гріли воду і на чай, і на те, щоб помитися. При цьому людям роздавали щодня макарони та крупи, але насправді часто вони потребували зовсім не цього», – згадує волонтерка.
Створили телеграм-канал, аби об’єднати переселенців з Кремінної
Команда підлітків, які ходили до Олесі в центр, створила телеграм-канал, який об’єднав жителів Кремінної, які вимушено залишили свої домівки. Його створив 17-річний Микита Горбатенко, аби згуртувати жителів Кремінної у різних областях та містах. Зараз креміняни проживають у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Рівненській, Черкаській та інших областях. Долучитися до каналу можна за цим посиланням.
«Завдяки цьому каналу ми об’єднали людей, які роз’їхалися Україною, обрали координаторів у кожному місті, вивчаємо потреби, спілкуємося, намагаємося допомогти. Людям пенсійного віку потрібні продукти та ліки, а тим, кому 40 років – знання. Це те, що озвучують переселенці. Мене надихає, що люди готові працювати, навчатися, пристосовуватися до життя на новому місці», – додає Олеся Ізуіта.
Бути корисною в тому, що можеш робити тут і зараз
За кілька місяців вона навчилася їздити на новому транспорті, зокрема вантажному, дізналася, де є гуртові бази, як домовитися про знижку у супермаркетах, коли закуповуєш продукти для гуманітарної допомоги та як підтримати своїх же переселенців зі сходу, які шиють постільну білизну.
«Це зовсім не те, що я звикла робити вдома, але якщо зараз я можу бути у цьому корисною, буду робити це», – запевняє волонтерка.
Читайте також: Тьотя Суп із «Азовсталі». Як мешканка Маріуполя два місяці годувала людей у підвалах заводу-фортеці
Сьогодні Олеся шукає можливість для відкриття у Вінниці центру раннього розвитку дитини, куди зможуть прийти шестирічні діти, аби підготуватися до навчання у школі. Волонтерка вірить, що незабаром її затишна зелена Кремінна буде знову під українським прапором, а вона повернеться до свого центру, щоб разом з дітьми розвивати своє невелике містечко на Луганщині.
“Я ніколи не думала, я пропрацювала 37 років у школі. І щоб якась сільська школа потрапила під який проєкт. Кажу: “А може це не ми? Може це якась інша школа?” – каже директорка.
На цьому дива не закінчилися, благодійники надали школі можливість зберегти автентику.
“Від початку ми думали відновити її більш сучасними методами. Але наш проєктний менеджер, який відповідав за цей район, запропонував відновити цю школу традиційно за технологією мазанки”, – каже засновник БФ “Сміливі” Віталій Селик.
Не лишилась осторонь проблеми і сільська рада. Надали глину, техніку і всім колективом зібралися на толоку. До відновлення долучилися усі місцеві мешканці села Лихачів. Фермери привезли солому, підприємці надали транспорт. Понад 100 волонтерів місили глину та мастили стіни.
“Оця стіна розпочинаючи з першого кута, це перша стіна, де я працювала. І цю стіну ми зробили за два дні. Але якщо брати загалом, то я працювала навколо всієї школи”, – каже місцева жителька Світлана.
“Так, як я, займався штукатурними роботами, декоративними штукатурними роботами, у свій час. Я запропонував свої послуги: “Давайте зробимо””, – говорить місцевий житель Володимир.
Поки дорослі мазали стіни, школярі взяли до рук фарби. Так спільними зусиллями громади відновили школу, яку ледь не знищили росіяни. А 70 учнів молодших класів торік повернулися за свої шкільні парти.
“У відновленні нашого ліцею займалися декілька поколінь жителів села Лихачів. Це дітки, їхні батьки і навіть бабусі з дідусями, які раніше тут навчалися”, – пояснює сільська голова Людмила Борисова.
Нагадаємо, Василь Стус – заборонений та закатований, але не зламаний (ВІДЕО).
Фото: ШоТам!
